Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/2041/20

від 23.09.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" вересня 2021 р. Справа № 917/2041/20 головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., за участі секретаря судового засідання Перікової К.В., за участі представників учасників справи: позивача Цвіркун І.О., ордер серія ВІ № 1054690 від 25.08.2021; відповідача не з`явились; третьої особи Рой І.В., ордер серія ПТ № 070558 від 14.07.2021; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с. Соснівка, Гадяцький район, Полтавська область, (вх. №2277 П/2), на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2041/20 (суддя Кльопов І.Г., повний текст рішення складено 01.07.2021), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости", с. Лисівка, Гадяцький район, Полтавська область, до відповідача Лютенської сільської ради, с.Лютенька, Гадяцький район, Полтавська область, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с.Соснівка, Гадяцький район, Полтавська область, 2) Аграрного приватно-орендного підприємства "Великообухівське", с.Велика Обухівка, Миргородський район, Полтавська область, про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання поновленим договору оренди землі, ВСТАНОВИЛА: 24.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача - Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області про: 1) визнання недійсним Договору оренди землі б/н від 02.09.2020, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031; 2) визнання недійсним Договору оренди землі б/н від 02.09.2020, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Аграрним приватно-орендним підприємством "Великообухівське" щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059; 3) визнання поновленим Договору оренди землі від 15.05.2008 щодо земельної ділянки площею 2,49 га за №677-1 з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059 (зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року №040835900384) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в наступній редакції: ДОДАТКОВА УГОДА до договору оренди земельної ділянки від 15 травня 2008 року зареєстрованого у Галицькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 травня 2008 р. за № 040835900384 с. Лисівка "___"______ 2020 року ЛЮТЕНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА в особі сільського голови Омельченка Володимира Івановича, що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, надалі Орендодавець, яка є власником земельної ділянки відповідно до рішення Галицького районного суду Полтавської області від 29,11.2019 року по справі № 526/1440/19. з однієї сторони, та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НОВІ МОСТИ, що надалі іменується Орендар, в особі директора Близнюка Руслана Анатолійовича, який діє на підставі Статуту з другої сторони, які в подальшому разом іменуються Сторони, а кожен окремо Сторона, уклали цю Додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 15.05.2008 року, який зареєстрований Галицьким районним відділом Полтавської регіональної філії ДІІ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за № 040835900384, (далі - Договір), на наступних умовах:

1. Поновити Договір оренди земельної ділянки від 15 травня 2008 року щодо земельної ділянки з кадастровим № 5320484100:00:013:0059, який зареєстрований Галицьким районним відділом Полтавської регіональної філії ДГІ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за № 040835900384, на строк 9 (дев`ять) років 7 (сім) місяців та 11 (одинадцять) днів.

2. Інші умови Договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються непорушними.

3. Дана додаткова угода укладена та підписана Сторонами у двох екземплярах, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для Орендодавця га Орендаря.

1. Поновити Договір оренди земельної ділянки від 15 травня 2008 року щодо земельної ділянки з кадастровим № 5320484100:00:013:0031, який зареєстрований Гадяцьким районним відділом Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК,про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 року за № 040835900393, на строк 9 (дев`ять) років 7 (сім) місяців та 11 (одинадцять) днів.

2. Інші умови Договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються непорушними.

4. Дана додаткова угода набирає чинності для Сторін з моменту її підписання Сторонами, право оренди підлягає державній реєстрації у порядку визначеному діючим законодавством України. РЕКВІЗИТИ СТОРІН ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР ЛЮТЕНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА ТОВ НОВІ МОСТИ Місцезнаходження: 37353. Полтавська обл., Місцезнаходження: 37334. Полтавська обл., Гадяцький р-н., село Лютенька Гадяцький р-н., с. Лисівка, вул. Дружби, 5 код СДРПОУ 21051І60 код ЄДРПОУ 30280728: ІПН 302807216077. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на ті обставини, що позивач уклав Договори оренди земельних ділянок від 15.05.2008 з фізичними особами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) та належним чином виконував умови цих договорів до закічення строку їх дії та після 31.12.2017, а отже, у нього виникло переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Однак, Лисівська сільська рада (правонаступником усього майна якої є Лютенська сільська рада відповідач у цій справі), набувши після смерті фізичних осіб право власності на ці земельні ділянки за набувальною давністю, безпідставно передала їх в оренду іншим суб`єктам господарювання (третім особам у цій справі) на підставі договорів оренди земельних ділянок від 02.09.2020, чим порушила переважне право ТОВ "Нові Мости", як орендаря земельних ділянок з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059 та №5320484100:00:013:0031 на укладення (поновлення) договорів оренди спірних земельних ділянок відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Також позивач зазначив, що він, як орендар, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договорів оренди землі від 15.05.2008, належно виконує свої обов`язки за договорами. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №917/2041/20; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Аграрне приватно-орендне підприємство "Великообухівське". Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2041/20 (з урахуванням ухвали від 07.07.2021 про виправлення описки) позов задоволено. Визнано недійсним Договір оренди землі б/н від 02.09.2020, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк", щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031. Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 02.09.2020, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Аграрним приватно-орендним підприємством "Великообухівське", щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059. Визнано поновленим договір оренди землі від 15.05.2008 щодо земельної ділянки площею 2,49 га за №677-1 з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059 (зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємста "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 №040835900384) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, що викладена в резолютивній частині рішення. Визнано поновленим договір оренди землі від 15.05.2008 щодо земельної ділянки площею 3,07 га за №650 з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 (зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 №040835900393) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, що викладена в резолютивній частині рішення. Стягнуто з Лютенської сільської ради на користь ТОВ "Нові Мости" 8408,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2041/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Нові Мости" про визнання недійсними договорів оренди землі та поновлення договорів оренди землі відмовити. Судові витрати просить покласти на позивача. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне: - вважає помилковими висновки суду про те, що договори оренди земельних ділянок від 15.08.2008 у відповідності до вимог абз. 7 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 19.10.2016) вважалися продовженими (поновленими) до моменту державної реєстрації права власності на земельні ділянки за Лисівською сільською радою (23.06.2020 та 26.06.2020), оскільки відповідні зміни в законодавстві відбулись 19.10.2016, тобто вже після настання певної події (смерті орендодавців - 05.12.2010 та 04.10.2013), у зв`язку з чим такі зміни не можуть застосовуватись до вказаних договорів оренди від 15.05.2008 в силу незворотності дії законів в часі; - також посилається, що зміни до ст. 19 Закону внесено 19.10.2016, а тому такі зміни не можуть застосовуються до договорів, укладених 15.05.2008 між фізичними обами та ТОВ "Нові Мости"; з навдених підстав скаржник вважає, що дія договорів оренди від 15.05.2008 припинена з 31.12.2017 у зв`язку з закінчення строку, на який їх було укладено - окрім цього стверджує, що місцевим судом не було враховано та надано належної правової оцінки обставинам встановленим у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №440/4622/20, зокрема тому, що договір оренди від 15.05.2008, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 є припиненим у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, та він не був поновлений; з огляду на те, що зазначене рішення не оскаржувалось позивачем в апеляційному порядку та набрало законної сили, тому вказані обставини щодо припинення дії договору з 31.12.2017 в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню під час розгляду даного спору; - місцевим судом також залишено поза увагою доводи третьої особи ТОВ "Маяк" про те, що вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 в період з 2018 по 2020 рік користувалось інше підприємство, а саме: Фермерське господарство "Сіріус Агро", в т.ч. сплачувало орендну плату за землю; зазначені обставини, на думку скаржника, додатково підтверджують те, що договір оренди земельної ділянки від 15.05.2008, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , є припиненим з 31.12.2017, а тому у ТОВ "Нові Мости" відсутні підстави для звернення з позовом про визнання цього договору поновленим; - поряд з викладеним скаржник акцентує увагу на тому, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 зареєстровано за Лисівською сільською радою Гадяцького району Полтавської області, яка згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є діючою юридичною особою та не припинена у встановленому законом порядку (процес об`єднання чи злиття наданий час ще не завершено), у зв`язку з чим саме вона є належним відповідачем у цій справі, а звернення позивача з даним позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові; - скаржник вважає безпідставними аргументи позивача, які підтримано місцевим судом в оскаржуваному рішенні суду, щодо нявності у ТОВ "Нові Мости" права на поновлення договорів оренди землі від 15.05.2008 відповідно до положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з підстав продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, оскільки право оренди на спірну земельна ділянка з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 було реалізовано Лисівською сільською радою на земельних торгах (аукціоні), новим орендарем з 02.09.2020 є ТОВ "Маяк"; - крім того, в позовній заяві викладено вимогу про поновлення договорів оренди землі від 15.05.2008 шляхом укладення додаткових угод, в яких визначено орендодавцем Лютенську сільську раду, проте позивачем не надано до матеріалів справи доказів звернення до відповідача із листами про поновлення договорів оренди; зазначені листи направлялись виключно Лисівській сільській раді, що не може свідчити про належне виконання вимог ч.ч. 2, 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; - посилання позивача на положення ст. 148-1 Земельного кодексу України, якою регламентовано обов`язок нового власника земельної ділянки повідомляти землекористувачів про перехід права власності, на переконання скаржника, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки строк дії договорів оренди землі від 15.05.2008 закінчився 31.12.2017, і з цього часу вказані договори оренди вважаються припиненими; а отже, оскільки реєстрація права власності на землю за Лисівською сільською радою відбулась 23.06.2020 та 26.06.2020, у останньої не виникло обов`язку, визначеного ст. 148-1 цього Кодексу, повідомляти про перехід права власності позивача, з яким припинено орендні правовідносини з 31.1.2017; - що стосується позовних вимог в частині визнання недійсними оскаржуваних договорів оренди від 02.09.2020 скаржник вказує, що зазначені правочини укладено в межах наданих чинним законодавством повноважень, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання їх недійсними відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України; більш того, укладені між Лисівською сільською радою та третіми особами договори оренди земельних ділянок від 02.09.2020 не порушують права позивача, оскільки останній не є користувачем цих земельних ділянок, а договори оренди, які укладались між позивачем та померлими фізичними особами є припиненими з 31.12.2017; - на думку третьої особи, подання даного позову свідчить про зловживання позивачем своїми правами, зважаючи на те, що ТОВ "Нові Мости" знало про проведення земельних торгів 02.09.2020, а також було достеменно обізнано про факт користування у період з 2018 по 2020 рік земельною ділянкою з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 іншим підприємством ФГ "Сіріус Агро", в т.ч. про сплату останнім орендної плати; незважаючи на таку обізнаність, позивач надав до суду довідки та акти виконаних робіт, якими начебто підтверджується факт користування ним земельною ділянкою, що є свідченням подання ним неправдивої та навмисно викривленої інформації з метою введення суд в оману; - в прохальній частині позовної заяви викладено редакцію проекту додаткової угоди, відміного від проекту, який направлявся позивачем до Лисівської сільської ради, тобто позивачем недотримано умови переговорних процедур, визначених у ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про неналежний спосіб захисту порушених прав та зумовлює необіхдінсть прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин; - позивач недотримався процедури поновлення договору оренди землі, визначеної ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки останній не виконував умови договорів оренди, зокрема не сплачував орендну плату за земельні ділянки продовж 10-ти років; зазначені обставини були самостійно визнані представником ТОВ "Нові Мости" у судовому засіданні суду першої інстанції 20.05.2021. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Маяк" залишено без руху. Встановлено апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 12612,00 грн. 10.08.2021 на електронну адресу апеляційного суду від ТОВ "Маяк" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у вставноленому законом порядку та розмірі. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Маяк" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.21 року у справі № 917/2041/20. Призначено справу до розгляду на 26.08.2021 о 11:30 год. Встановлено сторонам у справі строк до 24.08.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, тощо. 25.08.2021 на адресу апеляційного суду від Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 26.08.2021 від ТОВ "Нові Мости", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Позивач не погоджується з аргументами третьої особи щодо відсутності підстав для задоволення позову, мотивуючи свою позицію наступним: - вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 19.10.2016), оскільки станом на час набрання вказаних змін орендні правовідносини за договорами оренди землі від 15.05.2008 тривали до закінчення строків дії цих договорів, тобто до 31.12.2017; в подальшому з урахуванням норм ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною станом на 31.12.2017) орендні правовідносини залишились чинними та діяли до моменту державної реєстрації права власності на земельні ділянки за територіальною громадою (до 23.06.2020 та 26.06.2020), а після того, як позивачу стало відмомо про нового власника земельних ділянок ТОВ "Нові Мости" у відповідності до вимог ст. 33 цього Закону належним чином реалізувало своє перважне право на поновлення договорів оренди від 15.05.2008; - доводи скаржника з посиланням на обставини, що встановлені у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №440/4622/20, на думку позивача, не відповідають дійсності, оскільки у вказаній справі судом адміністративної юрисдикції досліджувалась правомірність дій суб`єкта владних повноважень, зокрема щодо дотримання ним вимог законодавства при прийнятті Лисівською сільською радо рішення від 16.06.2020 про проведення земельних торгів, що жодним чином не стосується предмета цього позову; - аргументи апелянта відносно того, що земельна ділянка з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 була передана Гадяцькою РДА в оренду та ФГ "Сіріус Агро", що нібито підтверджує неможливість користуватися цією земельною ділянкою позивачем продовж 2018 - 2020 років, а також те, що договір оренди землі від 15.05.2008, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Нові Мости" з цих підстав є припиненим з 31.12.2017, на думку позивача є безпідставними, окільки: по-перше: право власності ОСОБА_2 за її життя було посвідчено Державним актом про право приватної власності на землю серії III-ПЛ №037508, виданим на підставі рішення Лисівської сільської ради від 24.09.2002, а тому зазначані обставини взагалі виключають можливість розпорядження Гадяцької РДА даною земельною ділянкою, у т.ч. як не витребуваним паєм; по-друге, оскільки відповідно до положень цивільного законодавства право оренди земельних ділянок підлягає державні реєстрації та виникає тільки після проведення такої реєстрації, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ФГ "Сіріус Агро", тому зазначене спростовують правомірність користування фермерським господарством спірною землею; по-третє, один лише факт існування договору оренди земельної ділянки, укладеним між Гадяцькою РДА та ФГ "Сіріус Агро", у будь-якому випадку не спростовує наявність у ТОВ "Нові Мости" переважного права на оренду земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 в силу вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а також у відповідності до ст. 19 Закону України "Про оренду землі" не свідчить про припинення орендних правовідносин між сторонами правочину від 15.05.2008 як до, так і після 31.12.2017; - відповідно до положень законодавства, на підставі яких проведено реформу місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні Лютенська сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої Лисівської сільської ради, що спростовує доводи апеляційної скарги про неналежного відповідача; з огляду на те, що процедура поновлення договорів оренди була розпочата до проведення (25.10.2020) місцевих виборів, за результатами яких було сформовано Лютенську сільську раду, позивач правомірно направляв листи- повідомлення на адресу попереднього орендодавця (Лисівської сільської ради), а після реорганізації територіальної громади позов пред`явлено до правонаступника (Лютенської сільської ради), який є новим власником спірних земельних ділянок, а відтак є орендодавцем за договорами від 15.05.2008; - з моменту смерті орендодавців ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) позивач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконувати обов`язок щодо сплати орендної плати з підстав відсутності інформації про нового власника земельних ділянок; наявність існуючої заборгованості з орендної плати за договорами оренди землі від 15.05.2008 позивач не заперечує та визнає; - доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів продовження користування земельними ділянками після закінчення строку дії договорів оренди спростовуються наявними у справі доказами, якими підтверджують факт виконання сільськогосподарських робіт на цих земельних ділянках; - наявність оскаржуваних договорів оренди від 02.09.2020, укладених між Лисівською сільської радою (правонаступником якої є відповідач) та третіми особами, порушує право позивача на укладення (поновлення) договорів оренди землі від 15.05.2008 та користування земельними ділянками; - посилання третьої особи у поданій скарзі на зловживання позивачем своїми процесуальними правами не відповідають дійсності та не підтверджуються будь-якими доказами. У відповіді на відзив, який надійшов на адресу апеляційного суду 25.08.2021 від ТОВ "Маяк", третя особа виклала свої заперечення щодо доводів, наведених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу. В доповнення до раніше викладених доводів ТОВ "Маяк" звертає увагу суду на наступне: - стаття 19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 19.10.2016) не була чинною станом на момент укладання договорів оренди землі з ТОВ "Нові Мости", а тому положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; діюча редакція статті 19 цього Закону станом на момент укладання договору (15.05.2008) не передбачала можливості автоматичного продовження договору оренди землі після смерті орендодавця, а отже, договори оренди від 15.05.2008, укладені між ТОВ "Нові Мости" та фізичними особами є припиненими після закінчення строку, на який їх було укладено - з 31.12.2017; - у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №440/4622/20, окрім іншого, встановлено правомірність проведення аукціону (земельних торгів), на яких до ТОВ "Маяк" перейшло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031, в свою чергу ТОВ "Нові Мости" не оскаржувало зазначене рішення в апеляційному порядку; - факт користування ФГ "Сіріус Агро" спірною земельною ділянкою підтверджується наданим до матеріалів справи витягом з публічної кадастрової карти, з якого вбачається те, що земельна ділянка з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 та сусідні земельні ділянки, якими користується позивач мають різні культури посіву; - позивач звернувся з цими вимогами з підстав, передбачених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", але в позовній заяві виклав інший проект додаткової угоди, аніж той проект, який ним надсилався відповідачу; наведене є свідченням порушення переговірного процесу досягнення згоди щодо нових істотних умов договору оренди, а відтак належним способом захисту в цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту саме у тій редакції, яка надавалась орендодавцю (Лисівській сільські раді). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 розгляд справи відкладено на 23.09.2021 о 14:15 год. 07.09.2021 на адресу апеляційного суду від ТОВ "Нові Мости" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії рішення першої сесії восьмого скликання Лютенської сільської ради від 19.11.2020 "Про початок реорганізації Соснівської сільської ради, Рашівської сільської ради та Лисівської сільської ради шляхом приєднання до Лютенської сільської ради". За твердженням позивача, зазначеним рішенням сільради підтверджується факт припинення повноважень Лисівської сільської ради та перехід усього майна, прав та обов`язків останньої до її правонаступника Лютенської сільської ради (відповідача у справі) в силу вимог Закону (п. 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад") 01.09.2021 на адресу апеляційного господарського суду від Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Представник третьої особи (апелянта) у судовому засіданні 23.09.2021 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржуване рішення без змін. При розгляді клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме: копії рішення Лютенської сільської ради від 19.11.2020, колегія суддів виходить з наступного. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Така обставина як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у поданому клопотанні про долучення доказів позивачем не наведено обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів (копії Лютенської сільської ради від 19.11.2020 "Про початок реорганізації Соснівської сільської ради, Рашівської сільської ради та Лисівської сільської ради шляхом приєднання до Лютенської сільської ради"), які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції. З огляду на викладені обставини та приписи ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що подані позивачем нові докази не можуть бути прийняті судом, а розгляд справи повинен здійснюватись за наявними в матеріалах справи доказами. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 15.05.2008 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки №677-1, за умовами якого орендарю передано в користування земельну ділянку площею 2,49 га з кадастровим №5320484100:00:013:0059, яка належала орендодавцю на праві власності. Вказаний договір оренди зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 за № 040835900384. 15.05.2008 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки №650, за умовами якого орендарю передано в користування земельну ділянку площею 3,07 га з кадастровим №5320484100:00:013:0031, яка належала орендодавцю на праві власності. Вказанніий договір зареєстровано у Гадяцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено заниє від 20.05.2008 за № 040835900393. Умови вказаних договорів від 15.05.2008 за своїм змістом є аналогічними. Так, зокрема, у вказаних договорах оренди сторони передбачили наступне: Відповідно до п. 8 Договорів їх укладено до 31.12.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово чи іншим шляхом (збори, сходи. ЗМІ) орендодавця про намір продовжити його дію. За умовами п. 39 Договорів перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Права на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб. Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (п. 42 Договорів). Отже, строк дії Договорів від 15.05.2008 обчислюється з моменту державної реєстрації договорів (20.05.2008), а загальний строк дії орендних правовідносин складає 9 років 7 місяців та 11 днів. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_1 . Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2019 у справі №526/1440/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 та складається з земельної ділянки площею 2,49 га (цільове призначення ведення особистого селянського господарства), що розташована на території Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, та передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (земельна ділянка №677-1, кадастровий № 5320484100:00:01 3:0059). Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.06.2019 у справі №526/996/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка складається із земельної ділянки (паю), яка розташована на території Лисівської сільської ради площею 3,07 га та належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №037508. виданий на підставі рішення 4-ї позачергової сесії 24 скликання Лисівської сільської ради 24.09.2002 та передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (земельна ділянка №650, кадастровий №5320484100:00:013:0031). 23.06.2020 право власності на земельні ділянки з кадастровими №5320484100:00:013:0059 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області. 26.06.2020 право власності на земельні ділянки з кадастровими №5320484100:00:013:0031 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області. Звертаючись до господарського суду першої інстанції із позовом у даній справі, ТОВ "Нові Мости" свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України Лисівською сільською радою не було повідомлено товариство про набуття права власності на вказані земельні ділянки, що перебувають у користуванні позивача відповідно до договорів оренди землі №677-1 від 15.05.2008, укладеного з ОСОБА_1 , та №650 від 15.05.2008, укладеного з ОСОБА_2 . Лише 26.08.2020 позивачу стало відомо про те, що право власності на земельні ділянки, які є об`єктом оренди за вказаними вище договорами оренди землі зареєстровано за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області. З метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), визначеного п. 8 Договорів оренди землі від 15.05.2008 та ст. 33 Закону України "Про оренду землі", позивачем 09.09.2020 надіслано на адресу Лисівської сільської ради відповідні листи-повідомлення, до яких було долучено проект договору про зміну умов договорів оренди землі, щодо поновлення яких заявлено даний позов. Вказані вище листи з проектами додаткових угод були отримані Лисівською сільською радою 18.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Позивач також стверджує, що у визначений ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строк та до цього часу від Лисівської сільської ради жодних повідомлень про прийняте рішення щодо поновлення договорів оренди, зокрема заперечення у їх поновленні, на адресу ТОВ "Нові Мости" не надходило, а позивач продовжує користуватися земельними ділянками, що є об`єктом оренди за даними договорами. 30.10.2020 ТОВ "Нові Мости" надіслано на адресу Лисівської сільської ради листи з проханням підписати додаткові угоди, які додавалися до листів-повідомлень про поновлення згаданих вище договорів оренди землі на той самий строк (9 років. 7 місяців та 11 днів) і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вказані листи-повідомлення були отримані Лисівською сільською радою 10.11.2020, однак станом на час звернення позивача до суду із даним позовом відомості про укладення відповідачем долучених до листів додаткових угод про поновлення договору оренди землі у позивача відсутні. Разом з тим, позивачу стало відомо, що земельні ділянки, які є об`єктами оренди за договорами оренди землі від 15.05.2008 були передані Лисівською сільською радою в користування третім особам на підставі укладених з ними договорів оренди землі, а саме: - договір оренди землі б/н від 02.09.2020, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" (орендар), щодо земельної ділянки з кадастровим № 5320484100:00:013:0031; - договір оренди землі б/н від 02.09.2020, який укладено між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради (орендодавець) та Аграрним приватно-орендним підприємством "Великообухівське" (орендар), щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059. Підставою звернення позивача з позовом у даній справі стали обставини необхідності захисту свого порушеного права користування земельними ділянками в судовому порядку шляхом визнання недійсними договорів оренди від 02.09.2020, укладених Лисівською сільською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Аграрним приватно-орендним підприємством "Великообухівське" як таких, що укладені з порушенням переважного права позивача на укладення (поновлення) договорів оренди та вимог закону. Крім того, позивач визначає наявність законодавчо визначених підстав для укладення додаткових угод до договорів оренди землі від 15.05.2008 між новим власником земельних ділянок Лютенською сільською радою (правонаступником Лисівської сільської ради) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Мости", яке має переважне право на поновлення договорів оренди відповідно до п. 8 Договорів оренди землі від 15.05.2008 та в силу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Як вже зазначалось вище, Господарським судом Полтавської області 08.06.2021 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/2041/20, яким позов задоволено. Приймаючи вказане рішення за наслідком розгляду позовних вимог по суті спору, заявлених саме до відповідача у справі Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк, а відповідачем, у свою чергу, порушено права позивача на реалізацію переважного права на оренду землі, визначеного ст. 777 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі". За висновком суду, наведені обставини свідчать про наявність підстав для визнання недійсними: договору оренди землі б/н від 02.09.2020, укладеного між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031, та договору оренди землі б/н від 02.09.2020, укладеного між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Аграрним приватно-орендним підприємством "Великообухівське" щодо земельної ділянки з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059, а також про наявність підстав для визнання поновленими договорів оренди землі від 15.05.2008 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі в редакції, викаледній в позовній заяві. Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними договору оренди землі б/н від 02.09.2020, укладеного між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк", щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0031, та договору оренди землі б/н від 02.09.2020, укладеного між Територіальною громадою в особі Лисівської сільської ради та Аграрним приватно-орендним підприємством "Великообухівське", щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059. Підставою цих вимог визначено порушення переважного права позивача на укладення (поновлення) договорів оренди від 15.05.2008 на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Також позивачем заявлено позовні вимоги про поновлення договорів оренди землі від 15.05.2008 шляхом укладення додаткових угод до цих договорів оренди землі на умовах поданого позивачем проєкту у редакції, наведеній у позовній заяві. Правовим обґрунтуванням цих вимог визначено положення ч.ч. 1- 5, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Досліджуючи питання щодо наявності підстав для поновлення спірних договорів оренди від 15.05.2008, суд апеляційної інстанції встановив натсупне. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України). За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст. 792 ЦК України). Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі". Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення договорів оренди від 15.05.2008) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Як вже вище зазначалось, між ТОВ "Нові Мости", як орендарем, та фізичними особами були укладені Договори оренди земіл від 15.05.2008: - з ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 2,49 га, з кадастровим №5320484100:00:013:0059; - з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею 3,07 га, з кадастровим №5320484100:00:013:0031. Умови вказаних договорів за своїм змістом є аналогічними. Відповідно до п. 8 зазначених договорів оренди їх укладено до 31.12.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово чи іншим шляхом (збори, сходи. ЗМІ) орендодавця про намір продовжити його дію. У всіх зазначених договорах оренди у п. 39 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Права на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб. Пункт 42 передбачає умови набрання чинності цими договорами, а саме: після підписання сторонами та державної реєстрації. За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення договорів оренди від 15.05.2008) договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, яка проводиться в порядку, встановленому законом. Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі від 15.05.2008, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "Нові Мости", була проведена з дотриманням діючих на час її здійснення нормативно-правових актів, зокрема Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003. Відповідно до п. 1 ч. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.03.2013, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Отже, оскільки вказані договори пройшли державну реєстрацію та набули чинності 20.05.2008, тому право оренди позивача за цими договорами було чинним до 31.12.2017. В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_1 . За змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент смерті фізичних осіб) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря. З аналізу ст. 31 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що смерть орендодавця не є підставою для припинення договору оренди, якщо інше не передбачено таким договором. Судом апеляційної інстанції встановлено, що умови договорів оренди від 15.05.2008 також не містили такої підстави для припинення орендиних правовідносин як смерть фізичних осіб орендодавців. Таким чином, смерть фізичних осіб - орендодавців не є підставою для припинення договору оренди, а отже, договори оренди землі від 15.05.2008, укладені між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ "Нові Мости" відповідно до п. 8 Договорів продовжували свою дію до 31.12.2017, тобто до закінчення строку, на який їх було укладено. У відповідності з приписами ст. 27 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент смерті фізичних осіб) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. За правилами ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент смерті фізичних осіб) орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням договору оренди землі. Колегія суддів враховує, що згідно положень земельного законодавства, чинного на момент смерті фізичних осіб та умов договорів оренди земельних ділянок від 15.05.2008 смерть орендодавця не тільки не є підставою для припинення цих договорів, але й також не є передумовою для повернення орендованих земельних ділянок орендарем, оскільки у користувача майна: по-перше, відсутня інформація щодо спадкоємців цього майна (законодавством не визначено необхідності пошуку такої інформації); по-друге, у орендаря є законні сподівання на ефективне задоволення своїх майнових прав через отримання певних благ, що відповідає змісту права власності відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; по-третє, законний користувач земельних ділянок, у даному випадку ТОВ "Нові Мости", мав легітимні очікування щодо права користування переданих йому в оренду земельних ділянок за договорами оренди землі від 15.05.2008 до закінчення строку дії договорів - 31.12.2017, а також розраховував на переважне право перед іншими суб`єктами господарювання продовжувати орендні правовідносини після закінчення дії договорів відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" . Судова колегія апеляційної інстанції вважає доводи скаржника про те, що строк договору оренди закінчився 31.12.2017, а відтак, жодні права позивача, як орендаря, на час звернення до суду не були порушені, безпідставними та необґрунтованим виходячи з наступного. 19.10.2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли" положення ст. 19 Закону України "Про оренду землі" були доповнені ч. 6 на ступного змісту: Якщо строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у день або після смерті орендодавця, але до державної реєстрації права власності на земельну ділянку за новим власником (спадкоємцем), такий договір вважається продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку". В апеляційній скарзі ТОВ "Маяк" посилається на те, що зміни до ст. 19 Закону України "Про оренду землі" внесено після укладення договорів оренди, у зв`язку з чим вважає, що такі зміни не можуть застосовуються до договорів від 15.05.2008. З навдених підстав скаржник вказує, що дія договорів оренди від 15.05.2008 припинена з 31.12.2017 у зв`язку з закінчення строку, на який їх було укладено Колегія суддів зазначає, що станом на час набрання чинності змінами до ст. 19 Закону (19.10.2016), орендні правовідносини за договорами від 15.05.2008 тривали впродовж строку, визначеною самими договорами до 31.12.2017, а в силу норми ч. 7 ст. 19 Закону (ч. 6 ст. 19 в редакції Закону від 19.10.2016) залишились діяти до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на земельну ділянку. Аналогічна норма, спрямована на захист прав орендаря викладена в ст. 33 Закону (у редакції, яка була чинною на момент закінчення дії договорів оренди 31.12.2017), згідно якої орендар може продовжувати користуватися земельною ділянкою навіть після закінчення строку дії договору, адже у звязку із смертю власника ділянки і до визнання такого майна відумерлою спадщиною перебіг строку на поновлення договору зупиняється. Виняток становить випадки, коли в договорі оренди прямо передбачено його припинення в разі настання смерті власника (ст. 15 Закону). Разом з тим, згідно з ч.ч. 1 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку договору оренди землі 31.12.2017) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Частиною 6 ст. 33 цього Закону передбачено, що У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку (ч.ч. 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки станом на 31.12.2017 право власності на земельні ділянки, що є об`єктом оренди за умовами договорів оренди землі від 15.05.2008 не були зареєстровані за новим власником (спадкоємцем), тому такі договори в силу положень ч. 7 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент закінчення строку дії договорів оренди 31.12.2017; положення цієї частини є аналогічними ч. 6 ст. 19 в редакції Закону від 19.10.2016) були продовженим (поновленим) до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця або територіальної громади на таку земельну ділянку, а строки, визначені частинами 2, 5, 6, 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", зупинилися до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності па земельну ділянку або дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 2, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які належали померлим фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судовому порядку визнано відумерлою спадщиною, а саме: - рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.11.2019 у справі №526/1440/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 та складається з земельної ділянки площею 2,49 га (цільове призначення ведення особистого селянського господарства), що розташована на території Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, та передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (земельна ділянка №677-1, кадастровий № 5320484100:00:01 3:0059); зазначене рішення набрало законної сили 03.01.2020; - рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.06.2019 у справі №526/996/19 визнано відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка складається із земельної ділянки (паю), яка розташована на території Лисівської сільської ради площею 3,07 га та належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №037508. виданий на підставі рішення 4-ї позачергової сесії 24 скликання Лисівської сільської ради 24.09.2002 та передано вказану земельну ділянку у власність територіальної громади Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (земельна ділянка №650, кадастровий №5320484100:00:013:0031); зазначене рішення набрало законної сили 09.07.2019. За змістом положень ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, право власності на земельну ділянку у їх набувача виникає з моменту державної реєстрації такого права. Матеріалами справи також підтверджується, що на земельні ділянки, які належали фізичним особам проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою, зокрема: 23.06.2020 право власності на земельну ділянку з кадастровими №5320484100:00:013:0059 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області. 26.06.2020 право власності на земельні ділянки з кадастровими №5320484100:00:013:0031 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області. Відповідно до ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки. Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про оренду землі" також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки. Чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і таке законодавче регулювання спрямоване на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря. При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19. З наведеного вбачається, що з дати набуття права власності на земельні ділянки, які залишилися після смерті фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на виконання положень ст. 148-1 Земельного кодексу України, Лисівська сільська рада повинна була повідомити ТОВ "Нові Мости" про перехід до неї прав та обов`язків за договором оренди. Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло права власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження орендних правовідносин за укладеним до переходу права власності договором. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказаних дій Лисівською сільської радою зроблено не було, а у ТОВ "Нові Мости" була відсутня інформація про спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , до яких перейшли права та обов`язки орендодавця, судова колегія вважає, що позивач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок, передбачений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо повідомлення нового орендодавця (листом-повідомленням, до якого додано проект додаткової угоди) про намір продовжити (поновити) дію догорів оренди землі від 15.05.2008 у місячний строк, після реєстрації права власності на землю за територіальною громадою. У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених ч.ч. 2, 5, 6, 8 цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку. З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення (ч.ч. 9 та 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). Частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначає, що у разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. Таким чином, з урахуванням того, що новий орендодавець (Лисівська сільська рада) не повідомила орендаря про те, що вона є власником наданих в оренду земельних ділянок, для реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк ТОВ "Нові Мости" повинно виконати вимогу, визначену ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо повідомлення орендодавця про свій намір скористатись переважним право на укладення договору оренди землі протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. Про перехід права власності на спірні земельні ділянки позивач дізнався, як зазначено в позовній заяві 26.08.2020, що відповідачем не спростовано у належний спосіб. 09.09.2020 ТОВ "Нові Мости" на адресу Лисівської сільської ради в строки, передбачені ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", було направлено повідомлення (вих. №94 від 09.09.2020) та (вих. №96 від 09.09.2020) про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди на новий строк (на 19 років), з наданням проектів додаткових угод. Вказані повідомлення отримані Лисівською сільською радою 18.09.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень. Разом з тим, в матералалх справи відсутні докази на підтвердження того, що орендодавець письмово повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. 30.10.2020 ТОВ "Нові Мости" надіслано на адресу Лисівської сільської ради листи (вих. №109 від 30.10.2020) та (вих. №111 від 30.10.2020) з проханням підписати додаткові угоди, які додавалися до листів про поновлення згаданих вище договорів оренди землі на той самий строк (9 років, 7 місяців та 11 днів) і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вказані листи були отримані Лисівською сільською радою 10.11.2020, однак у визначений ч.ч. 5, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строк відповідач повідомлень про прийняте рішення щодо поновлення договорів оренди, зокрема заперечення у їх поновленні, не надав. Після смерті орендодавців фізичних осбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 орендна плата за користування спірними земельними ділянками за 2014 - 2019 роки ТОВ "Нові Мости" не сплачувалась, оскільки позивачу не було відомо інформації про спадкоємців власників земельних ділянок та реквізити для оплати орендних платежів. Після переходу права власності на спірні земельні ділянки до територіальної громади Лисівська сільська рада, як правонаступник майна померлих фізичних осіб не реалізувала своє право звернутись до позивача з вимогою про сплату орендної плати за період з 2013 по 2020 рік, доказів на підтвердження протилежного сторонами до матеріалів справи надано не було. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які скарги, зауваження до позивача з боку орендодавців (як попередніх - фізичних осіб, так і сільради), претензії щодо неналежного виконання орендарем умов договорів оренди від 15.05.2008, в т.ч. щодо сплати орендної плати за 2020 рік. Відповідачем факт продовження належного користування позивачем спірними земельними ділянками після закінчення строку дії договору не спростовано. Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що: орендар ТОВ "Нові Мости" повідомив орендодавця в установлені ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договорів оренди від 15.05.2008 на новий строк; до листів-повідомлень орендарем додано проекти додаткових угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення; також відповідачем не спростовано належного виконання орендарем своїх обов`язків за договорами. Сукупність вищенаведених юридичних фактів свідчить про дотримання ТОВ "Нові Мости" порядку поновлення договорів оренди землі та про наявність у позивача переважного права на поновлення договорів оренди згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Посилання скаржника на встановлені у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі №440/4622/20 обставини щодо припинення договорів оренди від 15.05.2008 з 31.12.2017 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у вказаній справі такі висновки є правовою оцінкою наданих сторонами доказів, що відповідно до приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України не є обов`язковою для господарського суду. Крім того, за приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. В той час як склад учасників даної справи і справи №440/4622/20 є різним. Разом з тим, судом встановлено, що рішенням тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Лисівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 16.06.2020 "Про проведення земельних торгів з набуття права оренди на дванадцять земельних ділянок" вирішено провести земельні торги з набуття права оренди на дванадцять земельних ділянок, які розташовані на території Лисівської сільської ради, в т.ч. на спірні земельні ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059 та №5320484100:00:013:0031, а також уповноважено виконавця земельних торгів ПП "ІМАКО" самостійно визначати час та дату проведення торгів. Відповідно до Протоколу №1 земельних торгів у формі аукціону від 02.09.2020 право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером №5320484100:00:013:0031 реалізовано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк". Відповідно до Протоколу №5 земельних торгів у формі аукціону від 02.09.2020 право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером №5320484100:00:013:0059 реалізовано на користь Аграрного приватно-орендного підприємства "Великообухівське". За результатами проведення земельних торгів з переможцями аукціону було укладено відповідні договори оренди земельних ділянок від 02.09.2020, які позивач також оскаржує у цій спрві. За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що Лисівською сільською радою порушено переважне право ТОВ "Нові Мости" перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) з огляду на непоновлення договору оренди та надання орендованих позивачем земельних ділянок в оренду іншим суб`єктам господарювання, в той час, коли позивач вчасно, в межах терміну, визначеного ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", повідомив орендодавця про наміри продовжувати його дію. Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсними договорів оренди від 02.09.2020, які укладені з переможцями акціону за результатми проведених земельних торгів щодо спірних земельних ділянок, судова колегія виходить з наступного. Позивач звертаючись до Господарського суду Полтавської області з даним позовом в частині вимог про визнання недійсними Договору оренди землі б/н від 02.09.2020, укладеного між Лисівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк", щодо земельної ділянки з кадастровим № 5320484100:00:013:0031, та договору оренди землі б/н від 02.09.2020, укладеного між Лисівською сільською радою та Аграрним приватно-орендним підприємствома "Великообухівське", щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059, послався на те, що на момент укладення оспорюваних правочинів від 02.09.2020 були чинними і продовжували дію договори оренди земельних ділянок від 15.05.2008, укладені між орендодавцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та орендарем - ТОВ "Нові Мости", а отже, наявні підстави для визнання недійсними договорів від 02.09.2020 за результатми проведних земельних торгів, оскільки укладення таких правочинів щодо земельних ділянок, які перебувають в оренді, суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідно до положень ст. 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 ЦК. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу Украйни, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За змістом ст.ст.15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Окрім того, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Як вже зазначало вище, позивачем, в порядку визначеному ст. 33 Закону України "Про оренду землі", було реалізовано переважене право орендаря на поновлення договорів оренди від 15.05.2008, внаслідок чого Лисівська сільська рада, як правонаступник усього майна померлих фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була зобов`язана розглянути листи-повідомлення позивача та вирішити питання щодо укладення додаткової угоди про поновлення дії вказаних договорів оренди. З урахуванням правових норм ст. 15, 16 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема містити повне найменування (юридичної особи) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України). Частиною 1 ст. 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. По суті відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до участі у справі внаслідок пред`явленої до нього позовної вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідача / відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17. Відповідно до ч.ч. 2, 3 та 4 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в ч.ч. 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що право визначення відповідача у справі належить позивачу. За власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Колегія суддів враховує, що договір оренди земельної ділянки є двостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально - правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/856/17. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18 зроблено висновок, що "у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них". У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження". Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" звернулось до суду із позовом до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Аграрного приватно-орендного підприємства "Великообухівське", про визнання договорів оренди від 15.05.2008 поновленими шляхом укладення додаткових угод, а також про визнання договорів оренди земельних ділянок від 02.09.2020 недійнсими. Прдеметом спору у цій справі, окрім іншого, є: 1) договір оренди земельної ділянки б/н від 02.09.2020, укладений між Лисівською сільською радою Гадяцького району Полтавської області, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк", з іншої, щодо земельної ділянки з кадастровим № 5320484100:00:013:0031; 2) договір оренди земельної ділянки б/н від 02.09.2020, укладений між Лисівською сільською радою Гадяцького району Полтавської області, з однієї сторони, та Аграрним приватним-орендним підприємством "Великообухівське", з іншої, щодо земельної ділянки з кадастровим №5320484100:00:013:0059. Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 визначено, зокрема, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 202 ЦК України). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права. Отже, правові наслідки вчинення недійсного правочину насамперед стосуються прав та інтересів осіб, які є сторонами за таким договором. Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з`ясувати коло осіб, на яке поширюються наслідки недійсності укладеного правочину. Позивач у цій справі клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Аграрного приватно-орендного підприємства "Великообухівське" не заявляв. Пред`являючи позовні вимоги про визнання недійсним договорів оренди від 02.09.2020, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" відповідачем зазначив лише одну сторону даного правочину Лисівську сільську раду Гадяцького району Полтавської області, правонаступником усього майна якої є Лютенська сільська рада Гадяцького району Полтавської області, при цьому, клопотання про залучення у справі іншої сторони не заявляв, зокрема залучення співвідповідачів інших сторін за цими договорами, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Залучення судом першої інстанції Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Аграрного приватно-орендного підприємства "Великообухівське" до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не може бути прийнято до уваги, оскільки процесуальний статус відповідача та третіх осіб за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним. Оскільки позивач не заявляв клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів усі сторони спірних договорів оренди земельних ділянок від 02.09.2020, то рішення суду першої інстанції про задоволення позову до неналежного складу відповідачів є помилковим. Таким чином, у порушення п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному розгляду справи, не роз`яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджаючи про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, зокрема, в частині роз`яснення позивачу їх права на залучення у справі співвідповідачів. Судом першої інстанції належним чином не було вжито заходів із визначення кола осіб, які беруть участь у справі, та права яких можуть бути порушені у результаті розгляду справи. В свою чергу суд апеляційної інстанції в силу наданих йому процесуальним законом повноважень позбавлений можливості вирішувати питання про залучення до участі співвідповідачів, в т.ч. залучати в якості належних відповідачів інших сторін правочинів від 02.09.2020 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Аграрне приватно-орендне підприємство "Великообухівське", оскільки відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України реалізація такої процесуальної дії можлива лише судом першої інстанції та до закінчення підготовчого провадження. Отже, встановивши наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 02.09.2020 у зв`язку з неналежністю складу учасників справи. Відмова у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 02.09.2020 унеможливлює задоволення судом позовних вимог про визнання поновленими договорів оренди землі від 15.05.2008 шляхом укладення додаткових угод з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Мости", оскільки фактично на теперішній час земельні діляники з кадастровими номерами №5320484100:00:013:0031 та №5320484100:00:013:0059 пербувають в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Аграрного приватного-орендного підприємства "Великообухівське" на законних підставах. Зазначені вище договори оренди земельних ділянок від 02.09.2020 на даний час є чинними, укладені між Лисівською сільською радою та третіми особами у цій справі, а орендарями земельних ділянок з кадастровими номерами №5320484100:00:013:0031 та №5320484100:00:013:0059 (третіми особами) на даний час використовуються земельні ділянки, строк дії договорів не закінчився, і той факт, що ці договори в установленому договором чи законом порядку не визнано недійсними судом, позивачем не підтверджено, оскільки позов заявлено до неналежного суб`єктного складу учасників справи. Тобто, задоволеня позовних вимог про поновлення договорів оренди шляхом укладення додаткових угод з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" у даному випадку не вбачається можливим, оскільки спірними земельними ділянками користуються треті особи на підставі чинних договорів оренди землі від 02.09.2020, які в судовому порядку не визнано недійсними у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного складу відповідачів. Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що пред`явлення позову до неналежного складу учасників процесу не перешкоджає можливості повторного звернення особи до суду із відповідним позовом із визначенням належних відповідачів. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України). При апеляційному перегляді справи Східним апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою виходу за доводи та вимоги апеляційної скарги у відповідності до ч. 4 ст. 269 ГПК України. Зважажючи на те, що господарський суд першої інстанції неправильно вирішив спір, задовольнивши позовні вимоги ТОВ "Нові Мости" про визнання недійнсими договорів оренди земельних ділянок від 02.09.2020, що призвело до помилкових висновків суду в частині вирішення позовних вимог позивача про визнання поновленим договорів оренди землі від 15.05.2008 шляхом укладення додаткових угод, оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2041/20 підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" необхідно задовольнити; рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2041/20 скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання поновленим договору оренди землі відмовити. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, колегія Східного апеляційного господарського суду, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" задовольнити. Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2041/20 скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання поновленим договору оренди землі відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Мости" (37344, Полтавська область, Гадяцький район, с. Лисівка, вул. Дружби, буд. 5, код ЄДРПОУ 30280728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" (37352, Полтавська область, Гадяцький район, с. Соснівка, код ЄДРПОУ 03771442) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 12612,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України. Головуючий суддя В.В. Лакіза Суддя Л.М. Здоровко Суддя О.В. Плахов Повний текст постанови складено 01.10.2021.

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/2041/20

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше