Постанова 4824 № 759/14661/19

справа № 759/14661/19 головуючий у суді І інстанції Горбенко Н.О. провадження № 22-ц/824/9298/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 29 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Суханової Є.М., Гаращенка Д.Р., за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що судом не встановлено будь-яких порушень прав та інтересів боржника, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що судовий наказ № 759/14661/19 не підлягає виконанню. Одночасно, суд першої інстанції зауважив, що вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину коштів, що були стягнуті з нього за судовим наказом, не підлягає розгляду, оскільки відповідно до норм ЦПК України ця вимога розглядається у позовному провадженні, тому в межах розгляду цієї заяви не вирішується питання про стягнення коштів. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким: визнати судовий наказ № 759/14661/19 від 27 серпня 2019 року, виданий Святошинським районним судом міста Києва таким, що не підлягає виконанню; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину коштів, що були стягнуті з нього за судовим наказом № 759/14661/19 від 27 серпня 2019 року, виданим Святошинським районним судом міста Києва. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала була постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому є незаконною та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції повинен був повно та всебічно з`ясувати наявність матеріально-правових підстав для стягнення аліментів із скаржника на користь ОСОБА_2 , і, у випадку встановлення відсутності таких підстав - визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню. Однак, суд першої інстанції не встановлював наявності чи відсутності матеріально-правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Суд першої інстанції помилково посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові № 910/9026/13 від 12 жовтня 2018 pоку, оскільки вона була ухвалена у господарській справі, обставини у справі, що переглядається в апеляційній інстанції, повністю відмінні від обставин справи № 910/9026/13. Крім того, під час розгляду питання щодо видачі судового наказу суд першої інстанції не з`ясовував та не встановлював: чи дійсно діти, на утримання яких стягуються аліменти, проживають зі стягувачем цих аліментів. На думку скаржника, ці обставини суд першої інстанції повинен був дослідити при розгляді заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи, що молодший син ОСОБА_4 залишився проживати і проживає по теперішній час з батьком ОСОБА_1 , ця обставина не є і не може вважатися у розумінні глави 3 розділу V ЦПК України нововиявленою обставиною для скаржника (адже він увесь час знав з ким проживає його син), А також, на думку апелянта, зважаючи на значну тривалість розгляду судом справи про зменшення розміру аліментів, єдиним правильним та дійсно дієвим способом захисту його прав та миттєвого припинення порушення його інтересів - є саме визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Лише таке судове рішення дасть можливість припинити безпідставне та протиправне стягнення з апелянта на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, яка проживає не з стягувачем, а з апелянтом та відновить права останнього. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ј частину коштів, що були стягнуті з нього за судовим наказом, розглядається у позовному провадженні з огляду на положення частини 4 статті 432 ЦПК України. Щодо доведеності тієї обставини, що молодший син ОСОБА_4 залишився проживати і проживає зі своїм батьком - ОСОБА_1 , то вказане підтверджується позовною заявою стягувача ОСОБА_2 від 23 липня 2019 року про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Зі змісту якої слідує, що позивач (стягувач) зазначає, що їхній спільний з відповідачем (скаржником) син ОСОБА_4 проживає не з нею, а зі своїм батьком, однак позивач вважає, що сину буде краще проживати з матір`ю, тому просить суд визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю. Однак, як уже зазначалося, з ким із батьків проживають діти, на утримання яких зі скаржника стягуються аліменти, взагалі не з`ясовувалося судом першої інстанції. Хоча, апелянт вважає, що з`ясування цієї обставини має істотне значення для вирішенні питання: чи існує у скаржника обов`язок сплачувати аліменти на користь стягувача на утримання кожного з їх спільних дітей. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення, одночасно є і судовим рішенням та виконавчим документом про стягнення з боржника грошових коштів. 27 серпня 2019 року Святошинським районним судом міста Києва за заявою ОСОБА_2 видано судовий наказ у справі № 759/14661/19 про стягнення аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на двох дітей, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування вищезазначеного судового наказу про стягнення аліментів, яка обґрунтована тим, що між сторонами існує спір про право, їхній спільний з відповідачем (скаржником) син ОСОБА_4 проживає зі ним, а тому він не повинен сплачувати аліменти на двох дітей (а.с. 19-22). Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 759/14661/19 від 27 серпня 2019 року повернуто без розгляду. Вказана ухвала ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалась. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого документу, судового наказу у справі № 759/14661/19 про стягнення аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на двох дітей, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття, - таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що 27 серпня 2019 року Святошинським районним судом міста Києва за заявою ОСОБА_2 видано судовий наказ у справі № 759/14661/19 про стягнення аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на двох дітей, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 серпня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття. У заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 не повідомила суд про те, що молодший син після припинення шлюбних відносин залишився проживати разом з ним. Крім того, ОСОБА_2 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва (справа № 759/13437/19) з позовом про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, тим самим підтвердивши, що дитина проживає з разом батьком. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі № 759/13437/19 не набрало законної сили, оскільки на дату звернення з цією заявою, оскаржується в апеляційному порядку. На думку боржника, його право порушено, оскільки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з ним, в той час як він сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання молодшого сина. У зв`язку із вищевикладеним, ОСОБА_1 просив суд зупинити виконання судового наказу № 759/14661/19 від 27 серпня 2019 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва та визнати його таким, що не підлягає виконанню, стягнути з ОСОБА_2 Ѕ частину коштів, що були стягнуті з нього за судовим наказом. Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження. За положеннями статей 1,2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням, серед інших, таких засад як верховенство права, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об`єктивність. Згідно з частиною 2 статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо. Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. Проаналізувавши підстави, наведені у заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що ОСОБА_1 не навів жодних підстав для визнання судового наказу у справі №759/14661/19 таким, що не підлягає виконанню та не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цих обставин. А також, апеляційний суд враховує, що відповідно до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року апелянту було роз`яснено з посиланням на пункти 4, 5 частини 1 статті 161 ЦПК України, що за змістом положень частин 7, 8 статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (а.с. 48). Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, апелянт з заявою у порядку, встановленому частинами 7, 8 статті 170 ЦПК України, не звертався. Те, що апелянт вказує на значну тривалість розгляду судом справи про зменшення розміру аліментів та вважає, що єдиним правильним та дійсно дієвим способом захисту його прав та миттєвого припинення порушення його інтересів - є саме визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для задоволення його заяви. Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину коштів, що були стягнуті з нього за судовим наказом, не вирішується в межах розгляду цієї заяви. Відповідно до частини 3 статті 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для зупинення виконання судового наказу №759/14661/19 від 27серпня 2019 року. Інші доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують. Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що Святошинський районний суд міста Києва ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення тексту повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 29 вересня 2021 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Є.М. Суханова Д.Р. Гаращенко