Постанова Київський апеляційний суд № 761/45252/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 761/45252/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/11937/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В, Ящук Т.І. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Волошина В.О., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини за минулий час, в с т а н о в и в : 21.11.2019 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 10 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, які перераховувати на рахунок НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк»; визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 з матір`ю у квартирі АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача аліменти за минулий час з вересня 2013 року по листопад 2019 року у сумі 60 244 грн. В обгрунтування позову посилалася на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 20.09.2003. Шлюб розірвано відповідно до рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 23.07.2013. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу син залишився проживати з нею, а відповідач самоусунувся від виховання сина та з серпня 2013 року не надає грошової допомоги на утримання сина. На думку позивачки між сторонами існує спір щодо місця проживання спільного сина сторін, який в досудовому порядку вирішити не можливо. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2021 позов задовольнено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 4 236 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум відповідно до Закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 21.11.2019 до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн та судовий збір на користь держави у сумі 768,40 грн. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення суду та визначити розмір аліментів у сумі 2 236 грн щомісячно, витрати на правову допомогу, які стягнуто на користь позивачки зменшити до 3 000 грн, та стягнути з позивачки на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що позивачка не надала доказів на підтвердження розміру аліментів, який визначений судом. Надані нею докази свідчать про внесення благодійних внесків. Будь - якого договору, укладеного з позивачкою щодо навчання сина не надано. У період з 2011 року по 2019 рік він сплачував страхові внески, максимальний розмір яких складав 4 173 грн, а тому він може сплачувати аліменти лише у сумі 2 236 грн. Відмовляючи йому у стягненні витрат на правову допомогу суд не врахував, що з відзивом на позовну заяву було подано договір про надання правової допомоги, ордер, акт приймання передачі наданих послуг, квитанцію про сплату 7 000 грн. Ці докази є належними та допустимими та підтверджують понесення ним витрат на правову допомогу. Також вказує, що суд стягнув з нього на користь позивачки витрати на правову допомогу не врахувавши, що позов задоволено частково, при цьому не застосувавши положення закону про пропорційність стягнення таких витрат. У відзиві представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. А рішення суду - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, незважаючи на те, що позивачка зверталася до нього з таким проханням та надавала відомості щодо понесених витрат на утримання дитини. Відповідач є ФОП у сфері сільськогосподарської діяльності, ремонту автотранспорту. Відповідно до відомостей, які наявні в ІТС «Податковий блок» доходи відповідача у період з 2014 по 2019 роки складали щорічно від 654 418 грн до 2 047 330 грн, а з моменту отримання позовної заяви відповідач у 2020 році задекларував дохід 0 грн. Мінімальну суму єдиного соціального внеску відповідач сплачує лише з метою приховування реальних доходів. Відповідач має зареєстровані земельні ділянки, транспортні засоби, нерухомість, а тому має можливість сплачувати аліменти, у визначеному судом розмірі. Позивачка не подавала апеляційну скаргу лише виходячи з поведінки відповідача, який після подачі позову заблокував будь - яке спілкування з нею. Надалі представник позивачки подав клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 7 650 грн. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Розмір витрат на правову допомогу просив зменшити до 3 400 грн. Представник позивачки ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Третя особа подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.09.2003, який було розірвано за рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 23.07.2013. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розірвання шлюбу проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні, та відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Рішення суду в частині відмови у стягненні аліментів за минулий час та визначення місця проживання дитини не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється. Задовольняючи частково позов про стягнення аліментів суд першої інстанції виходив з того, що сторони нарівні зобов`язані утримувати сина до досягнення ним повноліття. Визначаючи розмір аліментів суд виходив з матеріального становища сторін. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Відповідно до ст. 181 цього ж Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходів її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно зі ст. 182 цього Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції виходив з положень вищезазначених норм та доказів, наявних у матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Заперечуючи проти розміру аліментів у сумі 4 236 грн відповідач мав самостійно надати документи щодо свого майнового стану та довести свою фінансову неспроможність на сплату аліментів у такому розмірі. Натомість відповідач будь - яких доказів з власної ініціативи не надав. Документи про його доходи були витребувані судом першої інстанції за клопотанням представника позивачки ухвалою суду від 17.06.2020. Отримані на запит суду документи, зокрема довідка ГУПФ України в Черкаській області довідка ДПС України спростовують твердження відповідача про те, що його дохід не дозволяє сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Так, відповідач є фізичною особою підприємцем та його дохід за 2019 рік задекларовано у сумі 1 953 866 грн. Представник відповідача зазначив, що відповідач не припинив свою діяльність як фізична особа підприємець. Колегія суддів також звертає увагу на те, що вказуючи про можливість надати утримання на сина лише у сумі 2 236 грн, відповідач за надання правової допомоги сплачує 7 000 грн. За вказаних обставин рішення суду в частині визначення розміру аліментів є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, крім іншого, враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Відповідно до частини 5 цієї статті якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачка надала договір про надання правничої допомоги, розрахунок робіт та витрат на професійну правничу допомогу та квитанцію про сплату таких витрат. Стягуючи такі витрати у сумі 5 000 грн суд першої інстанції виходив з пропорційності задоволених позовних вимог та співмірності таких витрат предмету спору. Обов`язок спростувати не співмірність такої суми витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заперечує їх розмір. Разом з тим відповідач розмір таких витрат не спростував. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою у зв`язку з апеляційним розглядом справи, то колегія суддів вважає, що їх розмір має бути зменшено до 3 400 грн (вивчення апеляційної скарги та складання відзиву), оскільки розмір витрат у сумі 850 грн за складання клопотань та 3 400 грн представництво в апеляційному суді не доведено належними доказами. Розгляд справи у апеляційному суді тривав 35 хв, проте розмір витрат нараховано за 4 години. Механізму розрахунку таких витрат за годину роботи договір про надання правової допомоги не містить, та акта виконаних робіт не надано. Щодо складання клопотання про витребування доказів, то таке клопотання уже розглядалося судом першої інстанції. Щодо клопотання про долучення додаткових доказів, то такі докази судом апеляційної інстанції не приймалися. Представник відповідача також просив зменшити розмір судових витрат до 3 400 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 31 травня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 400 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду лише з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 29.09.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук