Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/1922/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/1922/21 Провадження № 22-ц/4820/1550/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 червня 2021 року (суддя Швець О.Д.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У березні 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 01.04.2019 між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміта на картковий рахунок. Відповідач, підписуючи анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що вона разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі цього, банком було відкрито кредитний рахунок з початковим кредитним лімітом 500 грн. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п..2.1.1.2.5 Договору, на підставі якого відповідач дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку. Позивач вказував, що він свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами та умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 21 березня 2021 року відповідач має перед банком заборгованість в сумі 10961,63 грн., яка складається з наступного: -10052,91 грн. заборгованість за тілом кредита; -908,72 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 01.04.2019 у розмірі 10961,63 грн. станом на 21.03.2021 року, а також судовий збір у розмірі 2270 грн. Заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 червня 2021 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 5871,76 грн. кредитних коштів та 1194,93 грн. у відшкодування судових витрат. Відмовлено АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками. Не погоджуючись з цим рішенням, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині незадоволених вимог та ухвалити нове, яким вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Вважає, що вказане рішення в оскаржуваній частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права. Посилається на те, що до суду була надана копія заяви від 01.04.2019, в якій відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, що він ознайомився та згоден з цими Умовами, правилами та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на вказаній заяві. Такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає. Відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору. Згідно з п. 2.2.р.2 постанови НБУ від 17.12.2003 №492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», ідентифікація клієнта не є обов`язковою, якщо клієнт вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства України. Наказом №СП-2010-64 від 21.01.2010 була затверджена процедура ідентифікації клієнта, згідно з якою клієнт лише при оформленні першого продукту банку проходить повну ідентифікацію, а саме заповнює анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також сканується паспорт клієнта. Підписуючи анкету-заяву відповідач пройшов ідентифікацію Банку, а тому повторне заповнення будь-яких анкет-заяв або підписання інших додаткових документів не вимагалося. Апелянт зазначає, що відповідачем 01.04.2019 було підписано довідку про умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту), в яких особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту, сума ліміту, строк договору та строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду, тип процентної ставки, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, реальна річна процентна ставка, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту тощо. Підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування. Заперечень щодо підпису Паспорту споживчого кредиту та контррозрахунку відповідачем не надано. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідач після отримання кредитної картки активував її та активно користувався карткою, що прослідковується у виписці по руху коштів, яка є первинним бухгалтерським документом. Виписка по карткових рахунках та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Щодо відмови у стягненні решти тіла кредиту апелянт зазначає, що заборгованість за тілом кредиту не є сталою, адже кожний конкретний проміжок часу розраховується в залежності від сум, які використані відповідачем, та сум, внесених на погашення заборгованості. Суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку це поновлювальна кредитна лінія і необхідно визначити суму фактично використаних позичальником коштів за кредитною карткою, яка відрізняється від розміру початкового кредитного ліміту, адже розмір цієї суми постійно змінюється від часткового погашення і наступного зняття кредитних коштів. Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною розрахунок заборгованості за кредитним договором як доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а у випадку незгоди з ним навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Суд першої інстанції цього не зробив, чим ухилився від своїх прямих обов`язків. Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 01.04.2019 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а. с. 10-11). ОСОБА_1 18.05.2007 було видано платіжну картку № НОМЕР_1 строком дії до 02/23, 10.08.2019 було видано платіжну картку № НОМЕР_2 строком дії до 03/23, 03.01.2020 було видано платіжну картку № НОМЕР_3 строком дії до 10/23, 25.05.2020 було видано платіжну картку № НОМЕР_4 строком дії до 01/24 (а. с. 9). Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 01.04.2019 встановлений кредитний ліміт 500 грн., який 10.08.2019 збільшений до 10 000 грн. (а. с. 8). Фактом отримання вказаної платіжної картки свідчить надана Банком виписка по рахунку клієнта, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувався карткою, зокрема, знімав кошти у банкоматі (а. с. 64-66). Виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 відображає рух коштів із зазначенням дати, деталей, суми грошових операцій, тобто містить деталізацію усіх дебетних та кредитних платежів по платіжних картках в період їх дії. За розрахунком позивача станом на 21 березня 2021 року відповідач має перед банком заборгованість в сумі 10961,63грн. з яких 10052,91 грн. заборгованість за тілом кредита; 908,72 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом (а. с. 6-7). Позивач на підтвердження укладення з ОСОБА_1 кредитного договору у відповідності до ст. 634 ЦК України, крім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду (а. с. 15, 16-53). Згідно наданої банком виписки за договором №б/н від 01.04.2019 відповідачем було фактично отримано та використано кредитних коштів на суму 11 642,49 грн. та поповнено картку на 5871,76 грн. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками та частини тіла кредиту, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, що ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився з Умовами кредитування та тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що саме ці Умови розумів позичальник, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Анкета-заява від 01.04.2019 не містить умов щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, та інших платежів, строку дії кредитного договору, порядок і нарахування платежів за порушення грошового зобов`язання. Долучений до матеріалів справи витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису ОСОБА_1 . Тому в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками судом першої інстанції відмовлено за безпідставністю. За висновками суду позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту в сумі 10052,91 грн. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Посилання апелянта на те, що до суду була надана копія заяви від 01.04.2019, в якій відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, погодився з цими Умовами, правилами та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить його підпис на вказаній заяві, і такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає, а відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, є безпідставними та висновків суду першої інстанції не спростовують. Хмельницький апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивачем не надано доказів, що ОСОБА_1 був ознайомлений і погодився з Умовами кредитування та тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», що саме ці Умови розумів позичальник, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, анкета-заява від 01.04.2019 не містить умов щодо порядку сплати процентів за користування кредитними коштами тощо. Долучений до матеріалів справи витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» підпису ОСОБА_1 не містить. Відсутність цих істотних вимог виключає можливість переконатися в тому, чи справді саме викладені в них умови мали на увазі сторони, укладаючи кредитний договір, чи був відповідач з ними належно ознайомлений і саме на таких умовах погоджувався отримати кредит. Твердження АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що підписуючи анкету-заяву відповідач пройшов ідентифікацію Банку, а тому повторне заповнення будь-яких анкет-заяв або підписання інших додаткових документів не вимагалося, на правильність прийнятого рішення не впливає. Так, за приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем 01.04.2019 було підписано довідку про умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту), яка є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування, що в подальшому 30.06.2020 відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, а також Паспорт споживчого кредиту, в яких визначені основні умови користування кредитною карткою, процентна ставка, а також порядок та умови сплати неустойки, і те, що зміна кредитного ліміту передбачена п. п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку, не є підставою для скасування судового рішення та задоволення позову в повному обсязі. Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, що зазначена в Паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 15.07.2020 (а. с. 12-14). Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо (п. 7 Паспорту). У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Як встановлено вище, заява-анкета, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на Паспорт споживчого кредиту, як складову договору. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 , була актуальною лише до 15.07.2020, й матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Зазначене підтверджує висновок суду, про неможливість визначення інформації, зазначеної в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, Умовах та правилах надання банківських послуг і Тарифах, як стабільної і що ОСОБА_1 був ознайомлений з нею та погодився на ці умови. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Більше того, посилання апелянта на те, що позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції, оскільки такий запис не є власноручним підписом особи та не має письмової форми вираження, а зроблений на планшеті Банку в електронному вигляді, відтак він не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди, що позбавляє суд можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача. Необґрунтованим та безпідставним є посилання апелянта на те, що заперечень щодо підпису Паспорту споживчого кредиту та контррозрахунку відповідачем не надано. Процесуальним законом (ст. 178 ЦПК України) передбачено право учасника справи подати відзив на позов. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд першої інстанції оцінив наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що в даному випадку це поновлювальна кредитна лінія і необхідно визначити суму фактично використаних позичальником коштів за кредитною карткою, яка відрізняється від розміру початкового кредитного ліміту, адже розмір цієї суми постійно змінюється від часткового погашення і наступного зняття кредитних коштів, висновків суду не спростовують. Оскільки між сторонами не узгоджений розмір процентної ставки використання кредитних коштів, судом першої інстанції задоволено вимоги в частині дійсно використаних та неповернутих позичальником кредитних коштів, беручи до уваги виписку про рух коштів, надану позивачем. Необґрунтованими та безпідставними є посилання апелянта, що визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною розрахунок заборгованості за кредитним договором як доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а у випадку незгоди з ним навести у рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Суд перевіряє докази, а в даному випадку - розрахунок, подані сторонами, а не проводить їх. Позивач не надав доказів в обґрунтування своїх вимог. За положеннями ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Зазначених вимог позивач не дотримався. Перелічені норми процесуального закону означають, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і повинна навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суду належить постановити рішення у справі на користь протилежної сторони, розтлумачивши на її користь усі припущення, що не були доведені позивачем під час розгляду справи. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: проте, доведення підстав позову покладається на позивача, якщо правило про протилежне не міститься у певному законодавчому приписі. Суд визнає позов необґрунтованим, якщо позивач не доведе зворотного. Тому має місце недоведеність позовних вимог. За таких обставин аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Повне судове рішення складено 30 вересня 2021 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк