Ухвала КАС ВС № 420/1070/21

УХВАЛА 30 вересня 2021 року м. Київ справа № 420/1070/21 адміністративне провадження № К/9901/34477/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 420/1070/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції в Одеській області, треті особи - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції в Одеській області, треті особи: Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ОСОБА_2 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 9.12.2020р. за №438-о «Про звільнення ОСОБА_1 » ; - обов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді начальника Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області); - стягнути на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції України. 24 травня 2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 вересня 2021 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції були прийняті рішення про відмову в задоволені позовних вимог без врахування вимог чинного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини та висновків Верховного Суду викладених у постановах від 04 березня 2014 року у справі №21-8а 14, від 27 травня 2014 у справі №21- 108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14, від 17.10.2011 у справі № 21-237а11, від 10.03.2015 №21-52а15 та 01.04.2015 №6-40цс15, від 20.02.2019 № 819/691/17, від 08.05.2019 №06/1175/17, від 11.03.2020 № 813/1220/16, від 10.10.2018 року по справі № 816/979/17, від 20.06.2018 року по справі №П/811/3349/15, від 14.03.2018 року по справі № 802/113/16-а, від 24.04.2019 у справі №815/1554/17, від 31.10.2017 по справі №804/ 6752/16, від 19.01.2016 у справі № 810/1783/13-а, від 17.07.2019 у справі 820/2932/16, від 24.12.2019 у справі № 591/3068/16-а, від 11.02.2021 в справі № 420/7705/19, Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі № 816/654/17. Суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №420/3577/19. Проте, в касаційній скарзі позивачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також не наведено обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах зазначених вище є подібними. Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі. Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм. Подана касаційна скарга позивача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанову Верховного Суду, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме позивачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду, а також покликаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі за подібними відносинами із цією справою, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 420/1070/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції в Одеській області, треті особи - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання поновити на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова