Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10554/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10554/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач - Курко О. П. 29 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фермерського господарства "Нона" в особі ліквідатора Головієнка Петра Васильовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Нона" в особі ліквідатора ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа: Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Житомирського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в травні 2021 року фермерське господарство "Нона" в особі ліквідатора ОСОБА_1 звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Брусилівського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа: Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Житомирського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач зазначає, що на відповідному банківському рахунку підприємства, яке перебуває в стані ліквідації, знаходилися кошти в сумі 70000,00грн. Відповідно до наказу Господарського суду Житомирської області від 25.03.2014 року з позивача було стягнено на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 23000,00грн. боргу за договором, 1494,37 грн. пені та 1827,00грн. судового збору. Разом з тим, 17.09.2020 року відповідачем, на думку позивача, були стягнені 70000,00грн., що призвело до безпідставного стягнення 43678,63грн. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у Брусилівському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перебуває на виконанні зведене виконавче провадження, до якого входять виконавчі провадження з примусового виконання: - ВП №46386999 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/269/14 від 09.04.2014 про стягнення з ФГ "Нона" заборгованості в розмірі 1827,00 грн. на користь держави; - ВП № 43812159 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/269/14 від 09.04.2014 про стягнення з ФГ "Нона" неповернутої фінансової підтримки 23 000.00 грн. та 1494.37 гри пені; - ВП № 32669897 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №12/907 від 20.04.2011 щодо стягнення з ФГ "Нона" на користь ПАТ Компанія "Райз" боргу в сумі 17133,99 грн.; - ВП № 49355792 з примусового виконання виконавчого листа №1855, виданого Житомирським окружним адміністративним судом від 29.10.2015 про стягнення з СФТ "Нона" на користь держави незаконно отриманих бюджетних коштів в сумі 49800,00 грн.; - ВП № 53307306 з примусового виконання виконавчого листа № 275/344/16-ц виданого 20.12.2016 Брусилівським районним судом Житомирської області про стягнення з ФГ "Нона" судового збору в сумі 1 378,00 грн. на користь держави; - ВП № 55402202 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 53581610, виданої 15.12.2017 Брусилівським РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області про стягнення з ФГ "Нона" 2836,70 грн. виконавчого збору на користь держави; - ВП № 22698760 з примусового виконання наказу № 9/998, виданого 17.09.2010 Господарським судом Житомирської області про стягнення з ФГ "Нона" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств боргу в сумі 2043,86грн. Загальна сума стягнення по зведеному виконавчому провадженню - 99513,93 грн. (без врахування виконавчого збору та витрат виконавчого провадження). Судом встановлено, що платіжна вимога, яка виставлена Брусилівським районним відділом ДВС на списання коштів в сумі 70 000 грн. містить посилання в призначенні платежу, що стягнення проводиться згідно зведеного ВГІ № 46566556 при примусовому виконанні наказу №906/269/14 виданого 09.04.2014 та інших виконавчих проваджень. В платіжній вимозі зазначається постанова про арешт коштів по тому виконавчому провадженню, по якому вона винесена, в даному випадку - № 46386999 від 18.03.2016. В межах ВП № 46386999 здійснюється також примусове виконання наказу № 906/269/14. Як свідчать матеріали зведеного виконавчого провадження, після надходження на депозитний рахунок відповідача коштів в сумі 70000,00 грн. по зведеному виконавчому провадженню № 46566556 державним виконавцем Брусилівського районного відділу ДВС було розподілено кошти у відповідності до вимог статей 45,46 Закону України «Про виконавче провадження»: - по ВП № 43812159 перераховано на користь стягувача 24 494,37 грн, на користь держави - виконавчого збору в сумі 2 449,44 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 250 грн.; - по ВП № 53307306 перераховано на користь стягувача 1 378,00 грн, на користь держави - виконавчого збору в сумі 137,80 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 250 грн.; - по ВП № 22698760 перераховано на користь стягувача 2 043,86 грн, на користь держави виконавчого збору в сумі 204,39 грн та витрат виконавчого провадження в сумі 250 грн. - по ВП № 63092033 перераховано на користь стягувача 16 619,32 грн., на користь держави - виконавчого збору 1661,93 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 250,00 грн.; - по ВП № 32669897 перераховано витрат виконавчого провадження в сумі 250 грн.; - по ВП № 49355792 перераховано на користь стягувача 16 619,31 грн, на користь держави виконавчого збору в сумі 1 661,93 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 250 грн.; - по ВП № 46386999 перераховано на користь стягувача 936,05 грн., виконавчого збору 93,60 грн та витрат виконавчого провадження в сумі 250 грн. Загальна сума перерахованих відповідачем коштів за вказаним зведеним виконавчим провадженням сумарно складає 70 000 грн., що відповідає сумі коштів, які було списано з арештованого рахунку позивача. Вказані обставини підтверджуються дослідженою судом копією зведеного виконавчого провадження (а.с.41-44). Суть спору між сторонами по даній адміністративній справі зведена виключно щодо правомірності дій відповідача, зумовлених списанням вказаних 70 000 грн. з арештованого рахунку позивача. Позивач вважає, що списанню підлягала виключно сума коштів, яка зазначена в наказі Господарського суду Житомирської області від 25.03.2014року, а списання 43678,63грн. з цього банківського рахунку підприємства є безпідставними. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку і підстав вчинення виконавчих дій, оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, регулюються правовими нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (надалі - Закон N 1404-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин. За приписами ч.1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Як вже зазначалося, списання спірних коштів сумі 70000,00грн. було зумовлено зведеним виконавчим провадженням, а не виконанням лише одного наказу Господарського суду Житомирської області від 25.03.2014року про стягнення з позивача на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 23000,00грн. боргу за договором, 1494,37 грн. пені та 1827,00грн. судового збору. Позивач не врахував, що відповідно до вимог ст.30 Закону N1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Відповідно до вимог ч.1 ст.18 цього ж Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За змістом ч.1ст.10 Закону N1404-VIII заходами примусового виконання рішень, окрім іншого, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону N 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Позивач не врахував, що згідно пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжною вимогою. А відтак, колегія суддів вважає правильними доводи суду першої інстанції, що у відповідача були всі наявні підстави для ініціювання переказу коштів в сумі 70000,00грн. за платіжною вимогою, що перебували на банківському рахунку позивача, як боржника за зведеним виконавчим провадженням, для забезпечення виконання всіх виконавчих проваджень, що входять до складу цього зведеного виконавчого провадження. Правомірність розподілу стягнутих з боржника грошових сум в розмірі 70000,00грн. дотримання черговості задоволення вимог стягувачів за вказаним зведеним виконавчим провадженням не є предметом судового розгляду в даній справі. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фермерського господарства "Нона" в особі ліквідатора Головієнка Петра Васильовича залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 29 вересня 2021 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.