Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 753/5226/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/5226/21 Головуючий у 1 інстанції: Гусак О.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Лічевецького І.О. Сорочка Є.О. За участю секретаря Мельник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3850597 від 01.03.2021 р. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серія ЕАН № 3850597 у справі про адміністративне правопорушення від 1 березня 2021 року, винесену інспектором батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції Замотіним І.О., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, за яким постановою серія ЕАН № 3850597 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 1 березня 2021 року, винесеної інспектором батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції Замотіним І.О. притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивач порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху перевищивши встановлене обмеження швидкості на 25 км/год., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. Також, апелянт зазначає, що доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення є фотознімком та відео з лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI20/20, а також, відеозаписи нагрудної камери поліцейського. При цьому, апелянт вказує, що встановлений судом строк для подання відзиву не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а тому, оскільки, суд першої інстанції прийняв рішення на одинадцятий день після відкриття провадження у справі, суд позбавив відповідача можливості надати докази у справі. 15 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Так, позивач наголошує на тому, що процесуальними нормами КАС України чітко передбачено строк розгляду судом даної категорії справ, а саме 10 календарних днів, при цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. 16 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної надійшло клопотання про долучення доказів до справи, до якого додано фото з приладу TruCam, диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, копію свідоцтва про повірку, копію експертного висновку та інші докази. 17 вересня 2021 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, водночас, на відеозаписах відсутній цифровий підпис, як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. 20 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної надійшли додаткові пояснення, в яких просить долучити до матеріалів справи DVD диск, що містить інструкцію по експлуатації вимірювача швидкості ТruСam LTD 20/20, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сержантом поліції Змотіним Іллем Олександровичем батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області 01 березня 2021 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 3850597 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн за перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 25 км/год. Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. В силу п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно пункту 8 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. В силу ч.ч. 1-2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. В силу п. 12.4. Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до частини 3 статті ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з матеріалів справи, сержантом поліції Змотіним Іллем Олександровичем батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01 березня 2021 року серії ЕАН № 3850597 (а.с. 6-7). Вищевказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн за перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті більше як на 25 км/год. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що представником відповідача суду не надано будь-яких доказів правомірності рішення поліцейського Батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області Замотіна І.О. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. А тому, суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 01 березня 2021 року. Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. В силу ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Колегія суддів зазначає, що наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів. За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт вказує, що встановлений судом строк для подання відзиву не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а тому, оскільки, суд першої інстанції прийняв рішення на одинадцятий день після відкриття провадження у справі, суд позбавив відповідача можливості надати докази у справі. З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно частини 1 статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі Отже, вимогами вищевказаної процесуальної нормами КАС України чітко передбачено строк розгляду судом даної категорії справ, а саме - 10 календарних днів. Так, частиною 5 статті 162 КАС України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. В той же час, за приписами ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 269 КАС України не визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, водночас, строк для подання відзиву не може бути більшим ніж строк для розгляду справи. Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про необхідність надання судом першої інстанції відповідачу 15-денного строку для подання відзиву є безпідставними. Вимогами частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Матеріали справи свідчать, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено здійснити розгляд справи за правилами ст. 286 КАС України з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва 19 квітня 2021 року. У вищевказаній ухвалі суду, також, зазначено, що відповідач має право у строк подати відзив на позовну заяву у порядку та з дотриманням вимог ст. 269 КАС України. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, що, також, підтверджується апелянтом, копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року про відкриття провадження у справі разом з судовою повістко та копією позовної заяви з додатками відповідачем отримано 12 квітня 2021 року (а.с. 33). З огляду на зазначене, враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, колегія суддів вважає, що у відповідача було достатньо часу для того, щоб підготувати та подати суду першої інстанції відзив на позовну заяву ОСОБА_1 разом з доказами, що підтверджують правомірність винесення оскаржуваної постанови. Крім того, в силу приписів частини 2 статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Однак, Управлінням патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції заяви про продовження строку для надання відзиву до суду першої інстанції подано не було. Частиною 3 статті 79 КАС України передбачено обов`язок відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву. У відповідності до норм ч.ч. 4-5 ст. 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічні положення містяться також в ч. 6 ст. 77 КАС України, згідно якої, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Колегія суддів зазначає, що відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо доведення правомірності винесення оскаржуваної постанови під час розгляду справи в суді першої інстанції та не навів жодного обґрунтування неможливості подання відповідних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, правомірно розглянуто справу та прийнято рішення за наявними в ній матеріалами. Як було вищезазначено, 16 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної надійшло клопотання про долучення доказів до справи, до якого додано фото з приладу TruCam, диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, копія свідоцтва про повірку, копія експертного висновку та інші докази. Водночас, частиною 4 статті 308 КАС України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього Разом з тим, відповідачем не наведено поважних причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, з огляду на володіння ними з часу винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 520/3948/19 зазначив наступне: «...суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами». Враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано поважність причин неподання таких доказів до суду першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги докази подані Управлінням патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної до суду апеляційної інстанції. З огляду на вищезазначене, оскільки, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду першої інстанції у встановлений строк будь-яких доказів правомірності прийняття оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні позивача. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Лічевецький І.О. Сорочко Є.О.