Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/4807/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4807/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кузьменка В.В..; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року (розглянута у письмового провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - відповідач) та просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13.05.2020 №0060585605; - зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області здійснити перерахунок податкової знижки за 2019 рік із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2019 року витрат у розмірі 3131,34 грн. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що нею були здійсненні витрати на навчання доньки протягом звітного 2019 року, тому позивач має право на податкову знижку на суму коштів сплачених на користь закладу освіти протягом звітного податкового року. Стверджує, що сплачена сума на користь Національного університету ім.. М.П. Драгоманова за навчання доньки позивача ОСОБА_2 , за січень-грудень 2019 року підлягає включенню відповідачем до податкової знижки саме за 2019 рік. Вважає, що дії та оскаржуване рішення відповідача є протиправними, оскільки відповідачем не була врахована податкова знижка на суму 3131,34 грн., а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13.05.2020 №0060585605 підлягає скасуванню. На думку позивача, для відновлення її законних прав та інтересів, слід зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області здійснити перерахунок податкової знижки за 2019 рік із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2019 року витрат у розмірі 3131,34 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13.05.2020 №0060585605. Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області здійснити перерахунок податкової знижки за 2019 рік із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2019 року витрат у розмірі 3131 (три тисячі тридцять одна) грн. 34 коп. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у Київській області замінити на Головне управління ДПС у Київській області. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України. Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у Київській області про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах. Постановою КМ України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м.Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві. Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 №

893. Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС. Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС. Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС. Відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270. Тобто, починаючи з 21 серпня 2019 року у Головного управління ДПС у Київській області виникли підстави для звернення до суду з клопотанням про здійснення заміни відповідача у справі у зв`язку з припиненням здійснення повноважень Головного управлінням ДФС у Київській області. Відтак, Головним управлінням ДПС у Київській області підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з фізичних осіб Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області Кримівською О.П. проведено камеральну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань подання декларації про майновий стан про доходи за 2019 рік. За результатами вказаної камеральної перевірки своєчасності подання податкової декларації про майновий стан і доходи (про виявлення помилок (порушень) від 19.03.2020 №000950/10-36-56-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для включення до податкової знижки суми витрат, сплачених за навчання на користь вітчизняних закладів освіти, оскільки відповідно до квитанцій від 08.01.2019, 06.02.2019, 05.03.2019, 03.04.2019, 10.05.2019, 03.06.2019, 07.10.2019, 09.09.2019, 07.11.2019, 09.12.2019, фактичні витрати не понесенні безпосередньо платником податку, який звертається. Позивач не погоджуючись з висновками викладеними у Акті перевірки, надіслав 21.04.2020 до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на Акт перевірки разом з додатками, а саме з оригіналами листів АТ КБ «Приватбанк» від 29.02.2020 №20.1.0.0.0/7-202020229/67, №20.1.0.0.0/7-202020229/61, №20.1.0.0.0/7-202020229/64, №20.1.0.0.0/7-202020229/63, №20.1.0.0.0/7-202020229/62, №20.1.0.0.0/7-202020229/65, №20.1.0.0.0/7-202020229/66, №20.1.0.0.0/7-202020229/68, №20.1.0.0.0/7-202020229/70, №20.1.0.0.0/7-202020229/69, у яких, зокрема зазначено, що у зв`язку з невірно вказаними реквізитами платника було вказано ОСОБА_2 , замість вірного платника - ОСОБА_1 . В подальшому, за результатами розгляду заперечень позивача, ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 06.05.2020 №14955/1/10-36-33-01, яким Акт перевірки залишено без змін. Надалі, на підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0060585605 від 13.05.2020 на суму 3131,34 грн., у зв`язку з порушенням позивачем пп.14.1.170 п. 14.1 ст. 14, пп.166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України, а саме збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування». Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України). Відповідно до пп.14.1.170 п.14.1 ст.14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пп. «а» п.30.9 ст.30 ПК України податкова пільга надається шляхом податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору. Порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб встановлений розділом ІV ПК України. Статтею 162 ПК України передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Згідно з пп.166.1.1 п.166.1 ст.166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Відповідно до пп.166.1.2 п.166.1 ст.166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (пп.166.2.1 п.166.2 ст.166 ПК України). Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, встановлений п.166.3 ст.166 ПК України. Згідно пп.166.3.3 п.166.3 ст.166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п.164.6 ст.164 Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, як суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім`ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для отримання податкової знижки платник податків має понести витрати протягом звітного податкового року на користь закладів освіти та сума витрат не може перевищувати розміру доходу, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Підпунктом 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПК України передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Пунктом 166.4 ст. 166 ПК України встановлені обмеження права на нарахування податкової знижки. Згідно з п.166.4 ст.166 ПК України податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу. Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Пунктами 179.1, 179.5 ст. 179 ПК України установлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно з п.179.8 ст.179 ПК України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації. Членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім`ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Однак, пп. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПК України визначені обмеження щодо отримання податкової знижки, а саме: платник податку має право скористатись податковою знижкою до кінця податкового року, наступного за звітним. У разі, якщо платник не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Матеріалами справи установлено, що позивач звертався до Головного управління ДПС у Київській області із заявами про надання податкової знижки за платне навчання її дочки у 2019 році та подавала необхідний пакет документів: податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік; копію паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 , копію довідки про доходи і утриманий податок за 2019 рік; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копії квитанцій про оплату за навчання від 08.01.2019, 03.04.2019, 05.03.2019, 06.02.2019, 10.05.2019, 03.06.2019, 07.10.2019, 09.09.2019, 09.12.2019, 07.11.2019; копія паспорта та реєстраційного номера облікової картки ОСОБА_2 ; копія довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 ; довідка про реквізити банківського рахунку; копію Договору з навчальним закладом. Однак відповідачем було прийнято рішення про відмову у податковій знижці у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 відсутні законодавчі підстави для включення до податкової знижки суми витрат, сплачених за навчання на користь вітчизняних закладів освіти, оскільки, відповідно до квитанцій: від 08.01.2019, 03.04.2019, 05.03.2019, 06.02.2019, 10.05.2019, 03.06.2019, 07.10.2019, 09.09.2019, 09.12.2019, 07.11.2019, фактичні витрати не понесені безпосередньо платником податку, який звертається. Матеріалами справи встановлено, що 30.08.2016 між Національним університетом іменні М.П. Драгоманова, як навчальним закладом, та ОСОБА_1 , як замовником, укладено Договір про надання освітніх послуг №041, згідно якого навчальний заклад бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання ОСОБА_2 , строком надання послуг з 2016 по 2020 рік. Пунктом 5.3 даного Договору сторони встановили, що плата за навчання ОСОБА_2 , а саме за 3-4 курс складає 17400,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснила оплату за навчання своєї доньки ОСОБА_2 , дане підтверджується квитанціями від 08.01.2019, 03.04.2019, 05.03.2019, 06.02.2019, 10.05.2019, 03.06.2019, 07.10.2019, 09.09.2019, 09.12.2019, 07.11.2019. Крім того, в матеріалах справи наявні листи АТ КБ «Приватбанк» від 29.02.2020 №20.1.0.0.0/7-202020229/67, №20.1.0.0.0/7-202020229/61, №20.1.0.0.0/7-202020229/64, №20.1.0.0.0/7-202020229/63, №20.1.0.0.0/7-202020229/62, №20.1.0.0.0/7-202020229/65, №20.1.0.0.0/7-202020229/66, №20.1.0.0.0/7-202020229/68, №20.1.0.0.0/7-202020229/70, №20.1.0.0.0/7-202020229/69, у яких, зокрема зазначено, що у зв`язку з невірно вказаними реквізитами платника у квитанціях: від 08.01.2019, 03.04.2019, 05.03.2019, 06.02.2019, 10.05.2019, 03.06.2019, 07.10.2019, 09.09.2019, 09.12.2019, 07.11.2019 було вказано ОСОБА_2 , замість вірного платника - ОСОБА_1 . Також, матеріалами встановлено, що вище казанні листи АТ КБ «Приватбанк» були наданні позивачем разом із запереченнями на Акт перевірки Головному управлінню ДПС у Київській області. Проте, відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення, вони враховані не були. Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з висновком відповідача щодо відсутності у позивача, права скористатися вищезазначеною податковою знижкою і, відповідно, відсутності у податкового органу обов`язку виконувати положення п. 179.8 ст. 179 ПК України, а відтак - приходить до висновку про наявність правових підстав для надання податкової знижки позивачу. Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області здійснити перерахунок податкової знижки за 2019 рік із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2019 року витрат у розмірі 3131,34 грн., колегія суддів зазначає наступне. Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (далі-також «Рекомендація R (80)22), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.). Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області здійснити перерахунок податкової знижки за 2019 рік із включенням до складу податкової знижки суми фактично здійснених протягом 2019 року витрат у розмірі 3131,34 грн., не є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, не виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому підлягають задоволені. Таке рішення суд приймає з урахуванням того, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні знижки податковий орган зазначив, що фактичні витрати ОСОБА_1 не понесенні безпосередньо, як платником податку, який звертався. При цьому, як встановив суд, позивачем здійснювалась оплата за навчання її доньки ОСОБА_2 безпосередньо позивачем. Відтак, у відповідача відсутній вибір між декількома правомірними варіантами поведінки, оскільки правомірним є один можливий, - надання податкової знижки на навчання. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, В.В. Кузьменко