Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/925/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/925/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Падій В.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 14 квітня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити у встановленому законом порядку ОСОБА_1 , за заявою від 20.07.2020, пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та виплачувати її з дня звернення - з 20.07.2020. Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду роботи в польових умовах, з 10.11.2001 по 15.08.2011, водієм в Закритому акціонерному товаристві «Полярная геофизическая експедиция» та призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи в польових умовах, з 10.11.2001 по 15.08.2011, водієм в Закритому акціонерному товаристві «Полярная геофизическая експедиция» та призначити пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 12.05.2020, тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що 12.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.98). Листом від 09.06.2020 №2500-0346-8/20459 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи не менше 12 років 6 місяців та загального страхового стажу, підтвердженого документами (а.с.101-102). Заявою від 26.11.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, до якої додав: довідку про з Єдиного державного реєстру про ліквідацію підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, трудову книжку, документи, видані архівними установами: довідку про заробітну плату, копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (а.с.9). Відповідач повідомив позивачу, що листом від 09.06.2020 №2500-0346-8/20459 йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи не менше 12 років 6 місяців та загального страхового стажу, підтвердженого документами. Зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 33 роки 6 місяців 23 дні, спеціальний - 2 роки 6 місяців 12 днів (а.с.12). Вважаючи протиправною відмову щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи суд встановив, що спір виник у зв`язку із різною оцінкою сторонами питання щодо наявності підстав для зарахування до спеціального стажу роботи позивача період роботи в ЗАО «Полярная геофизическая експедиция» з листопада 2001 року по серпень 2011 року, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлені види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу; робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи; механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення); працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах; робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання; деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту «ж» статті 55; працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55; спортсмени відповідно до пункту «є» статті

55. Вимоги для окремих категорій працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, встановлені статтею 55 Закону №1788-ХІІ. Зокрема підпунктом «б» частини 1 статті 55 встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону. При цьому період роботи безпосередньо в польових умовах протягом півроку або більше півроку зараховується за рік роботи, менше півроку - за фактичною тривалістю, а на сезонних роботах - відповідно до статті 61 цього Закону. За статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. У відповідності до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до Пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо не зарахування до спеціального трудового стажу позивача періоду роботи в ЗАО «Полярная геофизическая експедиция» з листопада 2001 року по серпень 2011 року. Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Колегія суддів звертає увагу на те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17. Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція). Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції). Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції). Матеріалами справи встановлено, що станом на момент подачі заяви про призначення пенсії за вислугу років - 12.05.2020 позивачу виповнилося повних 55 років та, згідно з поданими документами, він мав загальний страховий стаж роботи 33 роки 6 місяців 23 дні і необхідний спеціальний стаж роботи в польових умовах більше 12 років 6 місяців, що підтверджується записами трудової книжки від 10.11.2001 серії НОМЕР_1 (а.с.29-32), з якої випливає, зокрема, що ОСОБА_1 має такий трудовий стаж: з 10.11.2001 по 31.12.2002 - на посаді водія та механіка сейсмопартії №77 Закритого акціонерного товариства «Полярная геофизическая експедиция»; з 01.01.2003 по 15.08.2011 - на посаді водія та механіка сейсмопартії №77 Закритого акціонерного товариства «Полярная геофизическая експедиция»; з 01.11.2011 по 15.02.2012 - на посаді механіка сейсморозвідочної партії Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»; з 16.02.2012 по 01.07.2013 - на посаді механіка сейсморозвідочної партії Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Бі.Сейсмік Юкрейн»; з 01.08.2013 по 27.08.2013 - на посаді механіка сейсморозвідочної партії Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»; з 25.09.2014 по 26.08.2015; з 28.08.2015 по 22.05.2016; з 09.09.2016 по 05.05.2017 - на посаді головного механіка та механіка сейсморозвідочної партії Відкритого акціонерного товариства «Севергеофизика»; з 04.04.2018 по 01.08.2018 - на посаді робітника по геофізичних роботах 2 розряду та техніка по експлуатації та ремонту УЗСС сейсмічної партії № 4; з 01.01.2019 по 01.05.2020 - на посаді начальника загону по обслуговуванню УЗСС сейсмічної партії №

6. Записи трудової книжки ОСОБА_1 виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займані посади, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підписи уповноваженої особи та печатки підприємства. Слід також зазначити, що задля підтвердження трудового стажу позивачем додатково подано відповідачу архівні довідки Адміністрації міста Новий Уренгой (а.с.34,36-50), з яких вбачається: відповідно до довідки від 01.09.2020 №1204-02/4735 в документах Закритого акціонерного товариства «Полярная геофизическая експедиция», наказах по особовому складу, особистій картці форми Т-2 значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 10.11.2002 прийнятий на час польового сезону в СП-77 водієм автомобіля (наказ від 12.11.2001 №95к); з 01.12.2002 переведений механіком в РЕТУ (наказ від 03.12.2002 №111к); з 01.01.2003 переведений старшим механіком в СП-67 (наказ від 02.01.2003 №1к); з 01.05.2008 переведений старшим механіком в СП-68 (наказ від 12.05.2008 №424к); з 15.08.2011 звільнений (наказ від 10.08.2011 №929к); відповідно до довідки від 19.04.2019 №1204-02/1593 в документах Закритого акціонерного товариства «Полярная геофизическая експедиция», особистій картці форми Т-2, розрахункових відомостях по нарахуванню заробітної плати значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з листопада 2001 по серпень 2011 отримував заробітну плату; відповідно до довідки від 01.09.2020 №1204-02/4737 рішенням Арбітражного суду Ямало-Ненецького автономного округу від 16.01.2014 Закрите акціонерне товариство «Полярная геофизическая експедиция» ліквідовано. Враховуючи вищенаведене, колегія судів погоджується з доводами позивача, що подані ним документи в сукупності підтверджують факт того, що в період, з 10.11.2001 по 15.08.2011, він працював в польових умовах водієм в Закритому акціонерному товаристві «Полярная геофизическая експедиция» і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного спеціального стажу роботи. Незважаючи на подані позивачем документи, на підтвердження роботи у спірний період, відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи в польових умовах, з 10.11.2001 по 15.08.2011, водієм в Закритому акціонерному товаристві «Полярная геофизическая експедиция» та призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Посилання відповідача на ненадання позивачем уточнюючих документів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. А тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи в польових умовах, з 10.11.2001 по 15.08.2011, водієм в Закритому акціонерному товаристві «Полярная геофизическая експедиция» та призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і необхідності відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи в польових умовах, з 10.11.2001 по 15.08.2011, водієм в Закритому акціонерному товаристві «Полярная геофизическая експедиция» та призначити пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 12.05.2020, тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, О.М. Кузьмишина