Постанова 4851 № 440/4099/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2021 р.Справа № 440/4099/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції І.С. Шевяков) від 28.05.2021 року по справі № 440/4099/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладене у листі №6031-5947/Х-03/8-1600/20 від 22.10.2020, яким відмовлено у проведенні позивачу перерахунку пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром з розрахунку 70% від суми заробітної плати, та здійснено перерахунок в розмірі 70% заробітної плати з обмеженням її 10 прожитковими мінімумами; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та виплату позивачу пенсії, виходячи з розрахунку 70% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області №18-149вих20 від 26.02.2020 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем на виконання судового рішення проведено перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 26.02.2020 №18-149вих.20, однак протиправно, як на думку позивача, обмежено розмір пенсійних виплат десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, чим порушено її право на належний соціальний захист. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача, оскільки пенсія позивачу була призначена на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому до розміру пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII. Зазначає, що оскільки до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав та свобод, позивач має право на перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у визначеному законом порядку. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером органів прокуратури, якій з 15.08.2014 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 70% від місячного заробітку, що підтверджено копією протоколу від 21.10.2014 №6337. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №440/2260/20 зобов`язано ГУПФ України в Полтавській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 70% від загальної суми місячної заробітної плати з 13.12.2019 на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 26.02.2020 №18-149вих.20 та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум. На виконання цього рішення пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019. При цьому відповідачем застосовано обмеження пенсії максимальним розміром - у сумі, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, встановленим для осіб, які втратили працездатність (з 13.12.2019 - 16380,00 грн, з 01.07.2020 - 17120,00 грн). 16.10.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру. Листом від 22.10.2020 вих.№6031-5947/Х-03/8-1600/20 відповідач повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру. Не погодившись з такою відповіддю пенсійного органу, позивач звернулась до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійний орган, здійснюючи позивачу перерахунок та виплату пенсії з урахуванням встановлених законодавчими актами обмежень, діяв на підставі та у спосіб, що визначений діючим законодавством. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 46 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (надалі - Закон №1789-ХІІ), частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною сімнадцятою цієї статті, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. 15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII). Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини п`ятнадцятої якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Колегія суддів зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року № 3668-VI. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), законів України "Про державну службу" (3723-12),"Про прокуратуру" (1789-12), "Про статус народного депутата України" (2790-12), "Про Національний банк України" (679-14), "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17), "Про дипломатичну службу" (2728-14), "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), "Про судову експертизу" (4038-12), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12 ), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з абз. 1 та 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положення Закону № 3668-VI, суд зазначає, що вказані норми стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки їх дія розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Питання можливості обмеження пенсії максимальним розміром неодноразово розглядалося Верховним Судом. Так, у постанові від 24.06.2020 по справі № 580/234/19 Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні від 06.09.2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Верховний Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети. При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту обмеження максимального розміру пенсії за колом осіб в момент набуття чинності Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI). Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України Про пенсійне забезпечення. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на те, що перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Вказані положення Закону № 3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури. Отже, колегія суддів вважає, що відсутні обґрунтовані підстави для висновку щодо протиправності дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії до виплати, починаючи з 13.12.2019 року. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування. З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, ця справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року по справі №440/4099/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 30.09.2021 року