Постанова 4803 № 196/1119/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7269/21 Справа № 196/1119/18 Суддя у 1-й інстанції - Гудим О. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: Головуючого - Куценко Т.Р. суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О. за участю секретаря - Синенко Є.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області, на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на майно в порядку спадкування за законом, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на майно в порядку спадкування за законом. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно проживала по день смерті за адресою АДРЕСА_1 . Позивачка проживала разом з ОСОБА_2 без реєстрації по день смерті останньої, вони вели спільне господарство, та поховала її за власні кошти. Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, до складу якого входить право на земельну частку (пай), з земель колишнього КСП ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області, розміром в межах встановлених норм, без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 040677, зареєстрованого 10 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0677. Позивачка прийняла спадщину спільним проживанням за спадкодавцем на день відкриття спадщини. 02 серпня 2018 року, звернувшись до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадкових справ, позивач отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно. Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом позивачка не має можливості отримати, тому звернулася до суду. Посилаючись нам вимоги статей 1216, 1261, 1266, 1268 ЦК України просила суд визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно. Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), з земель колишнього КСП ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області, розміром в межах встановлених норм, без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 040677, зареєстрованого 10 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0677 /а.с. 36-38/. Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року залишено без змін /а.с. 129-133/. Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції /а.с. 176-187/. Свою постанову Верховний Суд обгрунтував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на день відкриття спадщини відповідно до статті 1264 ЦК України, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме: ЦК УРСР 1963 року. Також судом апеляційної інстанції не встановлено чи належала ОСОБА_1 до кола спадкоємців ОСОБА_2 , яка померла у 2000 році, у відповідності до статей 529-531 ЦК України в редакції 1963 року. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати, з наступних підстав. Судом встановлено, що згідно довідки Царичанського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 11.07.2018 року у державному реєстрі актів цивільного стану громадян, мається актовий запис про смерть № 16 від 19.06.2000 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений виконавчим комітетом Новопідкрязької сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 6/. Згідно довідки виконкому Новопідкрязької сільської ради № 392 від 12.07.2018 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та постійно мешкала з 1978 року і на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_2 . Разом з нею постійно проживала без реєстрації ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1994 року і по день її смерті, з якою вони вели спільне господарство та поховала її за власні кошти. Заповіт від імені померлої ОСОБА_2 в Новопідкрязькій сільській раді Царичанського району Дніпропетровської області не посвідчувався. Заборони чи арешту на майно померлої не накладалося /а.с. 7/. Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме: право на земельну частку (пай), з земель колишнього КСП ім. Фрунзе Царичанського району Дніпропетровської області, розміром в межах встановлених норм, без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 040677, зареєстрованого 10 січня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0677 /а.с. 9/. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, посилаючись на те, що позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла спільним проживанням зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, відповідно до ст. 1264 ЦК України, але з такими висновками суду погодитися не можна. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Але таким вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає. Відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Відповідно до пунктів 4,5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, то положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої. Згідно статтям 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до частини першої статті 529 ЦК УРСР спадкоємцями першої черги за законом є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Відповідно до статті 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або неприйняття ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга). Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Пунктом 5 частини першої статті 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСРС не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі і держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави в силу закону. За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. За змістом статей 22,23 Земельного Кодексу (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту. Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснення, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного Кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям". Водночас, відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , помилково послався на статтю 1264 ЦК України, визнавши за нею право власності на спадкове майно, як за спадкоємицею четвертої черги, яка має право на спадкування, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. ЦК Української РСР не передбачено прийняття спадщини шляхом проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Також в матеріалах справи відсутні і позивачкою не надано будь-які докази її належності до кола спадкоємців ОСОБА_2 , яка померла у 2000 році, у відповідності до статей 529-531 ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог. У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судовий збор за подання апеляційної карги у розмірі 1945, 50 грн. та за касаційний розгляд справи у розмірі 1 409, 60 грн., а всього: 3355, 10 грн. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області - задовольнити. Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року - скасувати. ОСОБА_1 у задоволення позовних вимог - відмовити. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в сумі 3355, 10 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров