Постанова 4803 № 205/9183/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/88/21 Справа № 205/9183/19 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О. за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: 15 жовтня 2019 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.1-3), у якому посилаючись на викладені обставини просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 100637301401 від 11.02.2016 р. у розмірі 60 984,44 грн. (а.с.13). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2019 року позовні вимоги Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволенні. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул.. Андріївська, 4, м.Київ, 04070) заборгованість за кредитним договором № 100637301401 від 11.02.2016 р. у розмірі 60 984,44 грн., з яких: 11432,25 грн. - заборгованість за кредитом; 706,94 грн. - заборгованість по процентах; 3147,41 грн. - заборгованість за комісією; 45697,84 грн. штрафні санкції. Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.65-66). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду в повному обсязі та посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вона ніяких кредитів у банку не брала та не підписувала кредитний договір №100637301401 від 11.02.2016 року (а.с.70-72). Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, виходячи з наступних підстав. Судом 1 інстанції встановлено, що 11.02.2016 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (правонаступником якого ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк») та ОСОБА_1 на підставі заяви № 100637301401 на приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб, видано кредит у сумі 16 969,35 грн. виходячи з базової процентної ставки 9,00% річних строком на 24 місяці по 12.02.2018 року (а.с.5). ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» виконав умови договору, а саме надав відповідачу кредитні кошти. Із виписки з рахунка та довідки про стан та історію заборгованості вбачається, що за кредитним договором № 100637301401 від 12.02.2016 року станом на 03.10.2019 року виникла заборгованість перед АТ «ПУМБ» в сумі 60 984,44 грн., що складається з: 11 432,25 грн. - заборгованість за кредитом; 706,94 грн. - заборгованість по процентах; 3 147,41 грн. - заборгованість за комісією; 45 697,84 грн. штрафні санкції (а.с.34-35, 36). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник допустив утворення заборгованості, тому є підстави для її стягнення в судовому порядку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.1 ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що кредитний договір та інші документи, що є невід`ємною його частиною, нею не підписувалися, відповідно грошові кошти не отримувалися, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. В апеляційній скарзі та в клопотанні від 14.01.2020 року, поданій з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просила суд призначити судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: Чи виконано підпис в графі Особистий підпис Клієнта в заяві №100637301401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 чи іншою особою? (а.с.73-74). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року було витребувано у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» матеріали кредитної справи за кредитним договором №100637301401 від 11.02.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (правонаступником якого є Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (а.с.90). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року по вказаній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи виконано підпис в графі Особистий підпис Клієнта в заяві №100637301401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 чи іншою особою? (а.с.214-215). 13 липня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов висновок експерта №861-21 від 22.06.2021 року. Відповідно до висновку експерта №861-21 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі №205/9138/19 від 22 червня 2021 року, підписи від імені ОСОБА_1 у графі Особистий підпис Клієнта заяви №100637301401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 11.02.2016 року виконано ОСОБА_1 (а.с.216-225). В порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, наданого банком та не спростованого відповідачем, станом на 03.10.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 60 984,44 грн., що складається з: 11 432,25 грн. - заборгованість за кредитом; 706,94 грн. - заборгованість по процентах; 3 147,41 грн. - заборгованість за комісією; 45 697,84 грн. штрафні санкції. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсним не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. За змістом ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З матеріалів справи не вбачається, що існуюче зобов`язання між сторонами було виконано, або припинено іншим шляхом, передбаченим ст. ст. 600-609 ЦК України. З урахуванням того, що у відповідача перед банком існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її стягнення в розмірі визначеному судом 1 інстанції. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо безпідставного задоволення позовних вимог, оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. При цьому, апелянт під час розгляду справи не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: