Постанова 4803 № 178/1835/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5413/21 Справа № 178/1835/20 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 28 листопада 2015 року вони з ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з ОСОБА_1 не склалося через відсутність взаєморозуміння, різність поглядів на життя, що призвело до втрати почуття любові один до одного. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, сумісно господарство не ведуть, проживають окремо. Збереження шлюбу на теперішній час суперечить його інтересам, вважає, що поновлення шлюбних відносин у подальшому неможливо, тому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 листопада 2015 року Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №844. Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі /а.с. 31-32/. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду змінити шляхом виключення з його описової частини посилання на те, що ОСОБА_3 є неповнолітньою дитиною та доповнити його тим, що ОСОБА_3 є малолітньою дитиною; виключити я з його описової частини посилання на те, що "Збереження шлюбу на теперішній час суперечить інтересам позивачки"; доповнення його описової частини тим, що ОСОБА_3 є інвалідом. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач діючи недобросовісно звернувся до суду на наступний день після того як їх дитині-інваліду виповнився один рік /а.с. 62-68/. 17 травня 2021 року ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та змінення рішення суду. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що з 28 листопада 2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №844 /а.с. 4/. У сторін є дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 5/. Сторони не проживають разом, заходів до поновлення сім`ї не вживають. Позивач вважає, що їх сім`я зруйнована повністю, відновлена бути не може, сумісне проживання вважає недоцільним. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сторони фактично припинили шлюбні відносини, разом не проживають та спільне господарство не ведуть. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач фактично не оскаржує розірвання шлюбу, а ставить питання про зміну та доповнення рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до ч.1 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Положеннями ч.ч.3,4 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.п.10,11 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Частиною 3 ст.105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.110 СК України право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч.5 ст.191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. Відповідно до ст.112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило в інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Разом з тим, відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Посилання апеляційної скарги на наявність правових підстав для зміни рішення шляхом виключення з нього посилання на те, що "збереження шлюб на теперішній час суперечить інтересам позивачки" відхиляються, оскільки зазначення про це в описовій частині рішення є опискою та на його правильність не впливає. Доводи апеляційної скарги на необхідність зазначення в даному рішенні того, що дитина сторін є малолітньою та є інвалідом також до уваги не приймаються, оскільки даний факт має правове значення під час вирішення питання про стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину чи при вирішення питання про поділ майна подружжя, та жодним чином не впливає на вирішення питання про розірвання шлюбу. Інші доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров