Постанова 4803 № 204/8450/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7257/21 Справа № 204/8450/18 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства Укрсоцбанк, правонаступником якого є акціонерне товариство Альфа-Банк на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , акціонерного товариства Укрсоцбанк, правонаступником якого є акціонерне товариство Альфа-Банк, комунального підприємства Центр державної реєстрації, державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Молчанова Сергія Олександровича про визнання іпотечного договору недійсним, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, - в с т а н о в и л а: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , акціонерного товариства Укрсоцбанк (далі АТ Укрсоцбанк), правонаступником якого є акціонерне товариство Альфа-Банк (далі АТ Альфа-Банк), КП Центр державної реєстрації, державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Молчанова С.О. про визнання іпотечного договору недійсним, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, мотивуючи його тим, що 31 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк», правонаступником якового є АТ «Укрсоцбанк», був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 155 180 доларів США. В забезпечення виконання умов кредитного договору цього ж дня між ОСОБА_2 та кредитором був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Вказувала, що 01 грудня 2017 року державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчановим С. О. прийнято рішення, індексний номер 38469884, про проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки від 31 липня 2008 року. Зазначала, що з 10 вересня 1994 року вона з ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбу, зазначена квартира є спільним сумісним їх з відповідачем майном, однак згоди на укладення договору іпотеки вона не надавала. Посилаючись на те, що дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком суперечать положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», просила суд визнати недійсним іпотечний договір, визнати протиправним та скасувати рішення про проведення державної реєстрації від 01 грудня 2017 року за реєстраційним номером 38469884. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 грудня 2017 року, індексний номер 38469884, державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Молчанова С.О. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі АТ "Укрсоцбанк, правонаступником якого наразі є АТ Альфа-Банк, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення яким в задоволенні позову відмовити. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року в частині задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Молчанова С.О. від 01 грудня 2017 року, індексний номер 38469884, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, з врахуванням позиції Верховного Суду, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України). Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо. Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній банком частині не відповідає з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк», правонаступником якового є АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого наразі є АТ Альфа-Банк), був укладений кредитний договір, предметом якого є надання позичальнику кредиту у розмірі 155 180 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 . В забезпечення виконання умов кредитного договору 31 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «УніКредит Банк» був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 . Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки сторони, згідно з пунктом 9.1 договору іпотеки, погодили можливість переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку, встановленому законодавством України (в тому числі статтею 37 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору. Пунктом 9.3 договору іпотеки передбачено, що за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. 01 грудня 2017 року державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчановим С.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_3 , індексний номер 38469884, від 28 листопада 2017 року. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що хоча спірна квартира й вважається спільно нажитим майном позивача і її чоловіка ОСОБА_2 , однак вона була куплена не за спільні кошти подружжя, а за кредитні кошти, надані її чоловікові банком, про що вона об`єктивно не могла не знати, а тому підстав для визнання договору іпотеки недійсним немає. При цьому слід визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію, оскільки вона проведена всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній банком частині у зв`язку з наступним. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону). Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»). Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Колегія суддів звертає увагу на те, що до виниклих між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». ОСОБА_1 не є іпотекодержателем, а прийняттям реєстратором відповідного рішення, з огляду на заборону відчужувати іпотечне майно без згоди саме іпотекодавця, та можливість оскарження рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, передбачено саме іпотекодавцем. За положеннями ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія наголошує, що рішення місцевого суду в апеляційному порядку позивачем не оскаржується, а апеляційна скарга відповідача містить доводи щодо непогодження з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволеної позовної вимоги. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд в порядку розподілу судових витрат між сторонами вважає за необхідне стягнути з позивача на користь АТ Альфа-Банкпонесені судові витрати зі сплати судового збору за апеляційної скарги у розмірі 1 067 грн.20 коп. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства Укрсоцбанк, правонаступником якого є акціонерне товариство Альфа-Банк задовольнити. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 : визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 грудня 2017 року, індексний номер 38469884, державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Молчанова Сергія Олександровича про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк; стягнення з акціонерного товариства Укрсоцбанк на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 704,80 грн. скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства Альфа-Банк(ЄДРПОУ 23494714) судові витрати в розмірі 1 067 грн.20 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.