Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1821/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7860/21 Справа № 212/1821/21 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Державна казначейська служба України, Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції Дніпропетровської області розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами,апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року, яке ухвалене суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення суду складено 07 червня 2021 року - В С Т А Н О В И В: В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України та Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції Дніпропетровської областіпро відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями патрульної поліції. В обґрунтування позову зазначив, що 24 червня 2019 року відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1260519, відповідно до якого, 24 червня 2019 року о 16:12:52 год. Позивач, при керуванні транспортним засобом - марки Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , нібито не надав перевагу пішоходу, чим порушив п. 18.1 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 скасовано зазначену постанову, справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України та п. 1 ч.1ст. 247 КУпАП України, тобто за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що незаконними діями патрульної поліції йому завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню, оскільки принижена його честь, гідність, престиж та ділова репутація, він відчував моральні страждання та інші негативні наслідки, а саме відчуття тривоги, хвилювання, безсоння, погіршення стосунків з оточуючими людьми. Події по притягненню позивача до адміністративної відповідальності призвели до виникнення величезної психологічної травми, яка викликала тривалі моральні страждання, які посилювались постійним нервовим стресом, а також з пов`язаними з ним конфліктами у сім`ї, судовими викликами до суду для участі у судових засіданнях впродовж судового розгляду справи, де позивач повинен був захищатись від незаконного звинувачення, що вплинуло на погіршення стану здоров`я, позивач втратив можливість нормальної працездатності та інших негативних наслідків, які породили невпевненість у майбутньому і страх перед органами поліції. На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з відповідача Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 9 000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1 999 гривень. В решті частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта судом не враховано, що Департамент патрульної поліції не є органом, що здійснює оперативно розшукову діяльність або досудове розслідування, тому не може бути суб`єктом відповідальності в рамках даних правовідносин, аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі №686/4413/18 від 29 травня 2020 року. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язків цивільно правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди, аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі №312/262/18 від 21 жовтня 2020 року. Державна казначейська служба України зазначає про те, що позивачем не надано доказів порушення його нормальних життєвих зв`язків, здійснення позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, застосування до позивача фізичного чи психологічного впливу, погіршення або позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань та погіршення відносин позивача з оточуючими людьми. В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема вважає, що судом не враховано, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне наслідки цивільно правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди, аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі №312/262/18 від 21 жовтня 2020 року. Департамент патрульної поліції звертає увагу на те, що позивачем не доведено протиправність дій чи бездіяльності посадових осіб патрульної поліції та, відповідно до норм ст. 1176 ЦК України, відшкодуванню підлягає шкода, завдана внаслідок неправомірного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, натомість відносно позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. У відзиві на апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції позивач зазначає про те, що рішення суду законне та обґрунтоване, постановлене без порушення норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду просив залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, відзиву позивача на апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24 червня 2019 року відносно ОСОБА_1 інспектором 1-го батальйону 1-ої роти полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції , лейтенантом поліції, Рудєвим В.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1260519. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1260519 та справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України та п. 1 ч.1ст. 247 КУпАП України (а.с. 11-13). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року залишено без змін (а.с. 14-15). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що постановою інспектора 1-го батальйону 1-ої роти полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції, лейтенантом поліції Рудєва В.Л. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП Украйни та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., яка рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року скасована, чим позивачу спричинено моральні страждання, оскільки принижена його честь, гідність, престиж та ділова репутація, він відчував моральні страждання та інші негативні наслідки, а саме відчуття тривоги, хвилювання, погіршення стосунків з оточуючими людьми. Події по притягненню позивача до адміністративної відповідальності призвели до виникнення психологічної травми, яка викликала тривалі моральні страждання, які посилювались постійним нервовим стресом, а також з пов`язаними з ним конфліктами у сім`ї, судовими викликами до суду для участі у судових засіданнях впродовж судового розгляду справи, де позивач повинен був захищатись від незаконного звинувачення, що вплинуло на погіршення стану здоров`я, позивач втратив можливість нормальної працездатності та інших негативних наслідків, які породили невпевненість у майбутньому і страх перед органами поліції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди та з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в Конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» . Згідно зі статтею 56 Конституції України,кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема: органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що закриттям справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення позивачу не завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Вказані правові висновки викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження міститься у Постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №726/837/20. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 24 червня 2019 року відносно ОСОБА_1 інспектором 1-го батальйону 1-ої роти полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції , лейтенантом поліції, Рудєвим В.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1260519 у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1260519 та справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України та п. 1 ч.1ст. 247 КУпАП України (а.с. 11-13). Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 вересня 2019залишено без змін (а.с. 14-15). Отже суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, врахував що дії працівника поліції щодо складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини. Такий висновок колегії суддів повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 69/1799/16-ц, Постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, а також у Постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, провадження № 61-2647св21. На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Державної Казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд врахував характер та обсяг моральних страждань позивача внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, також врахував, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності позивач переніс нервовий стрес, оскільки був вимушений захищатися від необґрунтованих дій інспектора патрульної поліції та звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій інспектора патрульної поліції. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги Державної Казначейської служби України про те, що Департамент патрульної поліції не є органом, що здійснює оперативно розшукову діяльність або досудове розслідування, тому не може бути суб`єктом відповідальності в рамках даних правовідносин, аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі №686/4413/18 від 29 травня 2020 року, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення. Згідно із ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами, зокрема, Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції. При цьому, суд першої інстанції стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1 999 гривень на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України. Крім того, посилання на Постанову Верховного Суду у справі №686/4413/18 від 29 травня 2020 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не є тотожними з даною цивільною справою, так як в зазначеній Постанові Верховного Суду відносно позивача було складено декілька протоколів про адміністративне правопорушення та провадження в справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, а не за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби що позивачем не надано доказів порушення його нормальних життєвих зв`язків, здійснення позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, застосування до позивача фізичного чи психологічного впливу, погіршення або позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань та погіршення відносин позивача з оточуючими людьми, оскільки судом першої інстанції враховано, що позивач зазнав моральних страждань, так як був змушений докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій інспектора 1-го батальйону 1-ої роти полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції, лейтенанта поліції, Рудєва В.Л. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції Дніпропетровської областіпро те, що судом не враховано, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне наслідків цивільно правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди, аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі №312/262/18 від 21 жовтня 2020 року, оскільки здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому було закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року по справі № 569/1799/16-ц, а також у Постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, провадження № 61-2647св21. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції Дніпропетровської області про те, що позивачем не доведено протиправність дій чи бездіяльності посадових осіб патрульної поліції та відповідно до норм ст. 1176 ЦК України, відшкодуванню підлягає шкода завдана внаслідок неправомірного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, натомість відносно позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу, з огляду на наступне. Статтями 2, 4 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Таким чином, в даному випадку факт закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що постанова про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, складено відносно позивача незаконно, що спричинило позивачу моральну шкоду. За змістом норм глав 19-21 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності розпочинається зі стадії складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення. Наведене цілком підтверджує факт незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відтак доведеним є факт заподіяння внаслідок цього моральної шкоди позивачу. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційних скаргах відповідачів. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційних скарг відповідачів не спростовують зроблених в рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційних скарг відповідачів відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Державної Казначейської служби України та Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції Дніпропетровської області залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року. Головуючий: Судді: