Ухвала КГС ВС № 910/2166/21

УХВАЛА 29 вересня 2021 року м. Київ Справа № 910/2166/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О. Р., розглянувши матеріали касаційних скарг Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальнстю "Науково-виробниче підприємство "Елком" (далі - Товариство) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство) про стягнення 1 447 256,26 грн, ВСТАНОВИВ: 1. 31.08.2021 Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021.

2. Перевіривши матеріали касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення їх без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

7. У цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

9. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

10. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

11. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

12. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

13. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

14. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, п.40 постанови від 16.05.2018 №910/24257/16).

16. Скаржник у касаційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 зазначає, що: - суди попередніх інстанцій порушили норми, зокрема, ст.236 ГПК при з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, а саме, обставин щодо критичної ситуації з фінансуванням відповідача та об`єктивної неможливості виконати свої зобов`язання за укладеними договорами; вказані обставини справи суди дослідили не повно і не всебічно (при цьому, скаржник не посилається на статті 287, 310 ГПК); - суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (ст.614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)) щодо встановлення вини (умислу або необережності) відповідача (при цьому, скаржник не посилається на ст.287 ГПК та не обґрунтовує ані факту неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (п.1 ч.2 ст. 287 ГПК), ані необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (п.2 ч.2 ст. 287 ГПК), ані відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п.3 ч.2 ст. 287 ГПК)); - суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо зменшення розміру санкцій (при цьому, скаржник не посилається на ст.287 ГПК (зокрема на її п.1 ч.2), не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі (справах), в якій (яких) Верховний Суд виклав свій висновок).

17. Таким чином, скаржнику необхідно чітко зазначити про неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення та навести належне обґрунтування.

18. У касаційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 скаржник зазначає: - позивач не довів, а суди попередніх інстанцій не дослідили обставин необхідності та неминучості витрат на професійну правничу допомогу у справі, чим порушили статті 236, 237 ГПК; - суди попередніх інстанцій порушили норми процесуально права (статей 11, 236, 237 ГПК) та норми матеріального права (ст.614 ЦК), щодо з`ясування обставин критичної ситуації з фінансуванням відповідача та встановлення його вини.

19. При цьому, скаржник також не зазначив про неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

20. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

21. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

22. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

23. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

24. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

25. Частиною 4 ст.6 Закону "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

26. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021, позов задовольнив та стягнув із відповідача на користь позивача 1 399 992 грн основного боргу, 33 825,53 грн інфляційних втрат, 13 438,73 грн 3% річних та 21 708,84 грн судового збору.

27. У касаційній скарзі скаржник просить зазначені рішення скасувати в частині стягнення інфляційний втрат та 3% річних та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

28. Враховуючи зазначене, за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 скаржник повинен сплатити 4 540 грн судового збору. Оскільки 47 264,26 грн (оспорювана сума) х 1,5% х 200% є менше, ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021, то сплаті підлягає судовий збір, розрахований наступним чином: 2 270 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021) х 200 % = 4 540 грн.

29. У касаційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 скаржник просить розстрочити (відстрочити) сплату судового збору за її подання до ухвалення Верховним Судом рішення у цій справі, яке обґрунтовує неможливістю сплатити судовий збір в порядку і строки встановлені Законом у зв`язку із його скрутним фінансовим становищем.

30. Розглянувши клопотання про розстрочення (відстрочення) сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

31. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

32. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).

33. З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи про наявність підстав для розстрочення (відстрочення) сплати судового збору відхиляються.

34. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

35. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

36. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, статтями 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" про розстрочення (відстрочення) сплати судового збору за подання касаційних скарг.

2. Касаційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 у справі №910/2166/21 залишити без руху.

3. Надати Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя О. Кібенко