Ухвала КГС ВС № 910/10462/20

УХВАЛА 28 вересня 2021 року м. Київ Справа № 910/10462/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі за позовом в.о. керівника Покровської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" (далі - Товариство) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Вдовенко Валентини Михайлівни про стягнення 2 164 645,74 грн, ВСТАНОВИВ: 1. 22.07.2021 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

7. У цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

9. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

10. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

11. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

12. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

13. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

14. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, п.40 постанови від 16.05.2018 №910/24257/16).

16. Скаржник посилається на п.3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій не навели жодного висновку Верховного Суду з питання застосування ч.3, 4 ст.877 Цивільного кодексу України щодо відсутності у підрядника - Товариства права на отримання оплати за додатково виконані роботи, якщо проведення таких робіт було необхідне в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло привести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва; жодного такого висновку не навів ані прокурор, ані позивач.

17. Натомість, саме на скаржника покладається обов`язок зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, зазначити який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

18. Також скаржник у касаційній скарзі, зазначає: - суди попередніх інстанцій односторонньо та неповно з`ясували обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору; - суд першої та апеляційної інстанцій порушили принцип змагальності сторін, оскільки залишили поза увагою висновки експертів (при цьому посилається на висновки Верховного Суду, викладені у низці постанов щодо стандартів доказування); - суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки протоколу засідання міської комісії з питань техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка №9 від 26.05.2017; - суди попередніх інстанцій залишили поза увагою письмові пояснення третьої особи від 15.02.2021 №12; - прокурор належно не обґрунтував, а суди не перевірили наявність визначених законодавством підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. При цьому скаржник не посилається на відповідні підстави касаційного оскарження, передбачені статтями 287 та 310 ГПК.

19. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

20. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

21. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень залишається без розгляду до усунення недоліків. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя О. Кібенко