Постанова Велика Палата ВС № 98524295

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року м. Київ Провадження № 11-105сап21 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого Князєва В. С., судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Штелик С. П., за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П., учасники справи: скаржниця ОСОБА_1 , представник Вищої ради правосуддя - Русакова І. Г., розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20, та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування 1. 12 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20 про притягнення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що провадження у ВРП було несправедливим та здійснювалось з порушенням процедури, визначеної Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), зокрема, щодо строку розгляду дисциплінарної справи. Дисциплінарне провадження, відкрите Першою Дисциплінарною палатою ВРП за начебто скаргою ОСОБА_2 та скаргою ОСОБА_3 , що були об`єднані в одну дисциплінарну справу ухвалою Дисциплінарної палати від 24 липня 2020 року № 2275/1дп/15-20, розглянуто 27 листопада 2020 року без продовження строку розгляду, що суперечить вимогам частини четвертої статті 42 та частини тринадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII.

3. На думку скаржниці, у Першої Дисциплінарної палати ВРП не було підстав для відкриття дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_2 , а ця скарга підлягала залишенню без розгляду, оскільки ОСОБА_2 зі скаргою не звертався, підпис від його імені підроблений. До того ж поштове відправлення з вмістом дисциплінарної скарги здійснено з м. Коростеня Житомирської обл., у той час як постійним місцем проживання та перебування скаржника є м. Ірпінь Київської обл.

4. ОСОБА_1 зазначила про невмотивованість висновку ВРП стосовно допущення нею порушення, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), тобто поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу, яка виявилась у зневажливих висловлюваннях на адресу позивача, демонструванні зверхності та вказуванні на необізнаність позивача щодо предмета чинного законодавства, що суперечить вимогам до поведінки судді під час судового розгляду справи. На думку скаржниці, такий висновок є невмотивованим з огляду на положення статті 48 Закону № 1402-VIII, статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді, ухваленої 17 листопада 1999 року Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань), Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, якими визначено принцип незалежності судових органів.

5. При цьому скаржниця указала на те, що висновки ВРП про нетактовну поведінку судді ОСОБА_1 під час розгляду адміністративної справи № 320/5871/19 були побудовані шляхом намагання окремих членів ВРП втиснути процесуальні дії суду у «прокрустове ложе» власного бачення стандарту такої поведінки, тобто штучно підігнати під своє уявлення так би мовити «правильного розгляду справи». На переконання скаржниці, у справі № 320/5871/19 суд намагався встановити істину, займаючи активну позицію у здобутті доказів, у тому числі й шляхом допиту позивача в межах заявлених ним вимог та предмета спору. Завданням суду у вказаній справі було встановлення факту наявності / відсутності порушення прав позивача невидачею паспорта громадянки України його дочці. Адже наріжним каменем у спорі слугували доводи заявника, що єдиного підставою, за якої він відмовляється від одержання дочкою паспорта у вигляді ID-картки, є небажання давати згоду на обробку персональних даних, в результаті чого здійснюється оцифрування персональних даних особи, включаючи її фотозображення. Суд роз`яснив позивачеві, що система зберігання даних Єдиного демографічного реєстру побудована таким чином та у такий спосіб, що одержання будь-якого документа фізичною особою буде мати своїм неодмінним наслідком оцифрування всіх даних одержувача документа. А якщо особа обізнана з цього приводу і все ж таки наполягає на одержанні документа у будь-якому форматі (паперовий паспорт чи ID-картка), то її згода на обробку персональних даних презумується. Відтак логічною була постановка питання щодо підстав звернення до суду, і саме в цьому аспекті проводився розгляд справи.

6. ОСОБА_1 також зазначила, що в доводах рішення щодо встановлення факту порушення суддею ОСОБА_1 правил відводу дисциплінарний орган допустився підміни понять та дійшов неправильного висновку про наявність в її діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. На переконання скаржниці, відповідно до статей 18, 31-40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обов`язком суду, якому заявлено відвід, є лише забезпечення заміни судді для вирішення заяви про відвід, склад суду визначається автоматизованою системою документообігу суду шляхом розподілу заяви про відвід іншому судді. У зв`язку із цим ОСОБА_1 склала службову записку на ім`я керівника апарату суду та подала її керівнику апарату, внаслідок чого було винесено розпорядження про повторний автоматизований розподіл заяви для заміни складу суду. Власне в такому самому порядку проводиться заміна складу суду в усіх судах України, зокрема й у Верховному Суді, та жодних процесуальних рішень з цього приводу жоден суддя не ухвалює. До того ж скаржниця не погодилася з висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП про наявність в її діях порушення правил самовідводу, оскільки члени дисциплінарного органу надали оцінку рішенню судді ОСОБА_1 про самовідвід у негативному контексті, залишивши поза увагою мотивацію суду, підстави для самовідводу та посилання на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

7. На думку ОСОБА_1 , в її діях не було порушення процедури при розгляді питання про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 185-3 (прояв неповаги до суду) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Нормами КАС України чітко визначений порядок розгляду питання про притягнення особи до відповідальності за статтею 185-3 КУпАП (винесення постанови на місці вчинення правопорушення), при цьому положеннями КУпАП не передбачено винятків із загального порядку розгляду цієї категорії справ. Висновок Київського апеляційного суду про необхідність переходу адміністративного суду для розгляду питання відповідальності особи за статтею 185-3 КУпАП у площину КУпАП обґрунтований лише особистим уявленням судді, який розглядав справу з порушенням підсудності, адже на законодавчому рівні такий перехід не встановлений. Рішення Ради суддів України від 26 жовтня 2018 року № 62, яким внесено зміни до Рекомендацій щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду, мало для судді ОСОБА_1 виключно рекомендаційний характер, тому нею були застосовані норми КАС України та КУпАП. Водночас на порушення частини другої статті 287, частини третьої статті 221-1 КУпАП постанова Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності була переглянута палатою з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, якому Київський окружний адміністративний суд інстанційно не підпорядкований.

8. Указані вище доводи скаржниці є, на її думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП. Позиція ВРП 9. 28 травня 2021 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому заперечує проти її доводів та просить залишити без змін оскаржуване рішення. ВРП вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII для скасування її рішення від 11 лютого 2020 року № 331/0/15-21, немає. Рух скарги

10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 березня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20.

11. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 26 квітня 2021 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 КАС України.

12. У судовому засіданні 01 липня 2021 року скаржниця підтримала скаргу та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

13. Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві. Обставини, установлені матеріалами справи

14. Указом Президента України від 23 квітня 2008 року № 392/2008 «Про призначення суддів», зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим строком на п`ять років. Указом Президента України від 18 червня 2010 року № 713/2010 «Про призначення суддів», зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Київського окружного адміністративного суду у межах п`ятирічного строку.

15. Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 211-VII «Про обрання суддів», зокрема, ОСОБА_1 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково. 16. 21 квітня 2020 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 на дії судді Київського окружного адміністративного судуОСОБА_1 під час розгляду справи № 320/5871/19.

17. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 21 квітня 2020 року № М-2589/0/7-20 вказану вище скаргу передано члену Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 для проведення перевірки.

18. У поданій скарзі зазначено, що під час розгляду справи № 320/5871/19 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до Ірпінського міського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі - відділ ДМС, ДМС відповідно) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії суддя ОСОБА_1 допустила поведінку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допустила прояв неповаги до адвоката та учасників справи; порушила засади рівності всіх учасників справи перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; умисно або внаслідок недбалості допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Зокрема, ОСОБА_2 зазначив, що судове засідання 10 березня 2020 року суддя ОСОБА_1 проводила у принизливій формі, із застосуванням щодо нього психологічного тиску та образливих висловів, що принижує честь і гідність скаржника та його неповнолітньої дитини. Також скаржник долучив до скарги копію диска із записом фіксування судового засідання технічними засобами від 10 березня 2020 року.

19. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_2 стосовно судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 склав висновок від 26 червня 2020 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цієї судді.

20. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 10 липня 2020 року № 2080/1дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

21. Крім того, 09 червня 2020 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_3 на дії судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 під час розгляду справи № 320/4754/19.

22. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 10 червня 2020 року № Г-3566/0/7-20 указану вище скаргу передано члену Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_6 для проведення перевірки.

23. У поданій скарзі зазначено, що під час розгляду справи № 320/4754/19 у судовому засіданні 02 березня 2020 року суддя ОСОБА_1 притягнула ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185-3 КУпАП. Скаржниця зазначила, що під час вирішення питання наявності в її діях ознак адміністративного правопорушення суддя ОСОБА_1 порушила норми процесуального права, внаслідок чого неправомірно притягнула її до відповідальності.

24. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_3 на дії судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_6 склав висновок від 17 липня 2020 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цієї судді.

25. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 24 липня 2020 року № 2264/1дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_3 за ознаками в її діях дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

26. Ухвалою від 24 липня 2020 року № 2275/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата ВРП об`єднала дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 , із дисциплінарною справою, відкритою стосовно вказаної судді за скаргою ОСОБА_3 , в одну дисциплінарну справу.

27. Протоколом передачі справи раніше визначеному члену ВРП від 17 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_3 , зареєстровану за єдиним унікальним номером Г-3566/0/7-20, передано члену її Першої Дисциплінарної палати ОСОБА_5 у зв`язку з об`єднанням в одне провадження з дисциплінарною справою, відкритою за скаргою ОСОБА_2 (вхідний номер М-2589/0/7-20).

28. Рішенням від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1 та пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм КАС України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

29. Під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП щодо скарги ОСОБА_2 на дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 320/5871/19 установила такі обставини. 29.1. У провадженні судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 перебувала адміністративна справа № 320/5871/19 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до відділу ДМС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. 29.2. При прослуховуванні копії технічного запису судового засідання від 10 березня 2020 року установлено такі обставини щодо поведінки судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 320/5871/19: - суд роз`яснив позивачу ОСОБА_2 його права та обов`язки, після чого він дав пояснення. Відповідаючи на запитання суду, на якій підставі він дійшов висновку, що видача паспорта громадянина України у формі ІD-картки є збором та зберіганням конфіденційної інформації, ОСОБА_2 зазначив, що для отримання паспорта у вигляді ІD-картки працівникам ДМС надається інформація (відцифрований образ обличчя, інформація про райдужку ока, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук), обробка якої, на його думку, є втручанням в особисте життя його доньки. Після цього суддя ОСОБА_1 запитала: «А райдужна оболонка ока - це є конфіденційна інформація?» На ствердну відповідь ОСОБА_2 суддя ОСОБА_1 зазначила: «Ну, це ви так вважаєте!» (файл 20200310-125740, mp3, хронометраж, починаючи з 10 хв 50 с); - під час надання ОСОБА_2 пояснень суддя ОСОБА_1 зазначила: «Позивач, для того, щоб отримати позитивне рішення, Ви повинні суд переконати, я поки що ніяких переконань не чую» (файл 20200310-125740, mp3, хронометраж, починаючи з 18 хв 12 с); «Відбиток пальця і сітківка ока не є конфіденційною інформацією, крапка!»… «Ще раз!!! Абстрагуємося. Ні пальці, ні сітківка не є конфіденційною інформацією! Ви говорите про захист конфіденційної інформації, персональних даних… Ні відбитки пальців, ні сітківка ока не є персональними даними, тому вони не захищаються законом, на який Ви посилаєтесь. У мене виникає питання, для чого Ви звернулися до суду?!» (файл 20200310-125740, mp3, хронометраж, починаючи з 21 хв 51 с); - надаючи відповідь на останнє запитання судді, ОСОБА_2 зазначив, що звернувся до суду, аби його дитині видали паспорт громадянина України у вигляді книжки, на що суддя ОСОБА_1 зауважила: «Немає такого права видавати паспорт у вигляді книжечки! Паспорт у вигляді книжечки видається у виключних законом випадках. Доведіть мені, що Ваш випадок є виключним!» (файл 20200310-125740, mp3, хронометраж, починаючи з 23 хв 17 с); - у подальшому між ОСОБА_2 та суддею ОСОБА_1 відбувся такий діалог: ОСОБА_2 : «В нас є релігійні вподобання». Суддя ОСОБА_1 : «Які релігійні вподобання?» ОСОБА_2 : «Ми є православними християнами». Суддя ОСОБА_1 : «Прекрасно! Скажіть, будь ласка, які догмати православ`я забороняють отримувати паспорт у вигляді ІD-картки?» ОСОБА_2 : «Любе присвоєння замість імені цифрового номера не є приємлимим для православ`я». Суддя ОСОБА_1 : «В ІD-картці записано прізвище, ім`я, по батькові». ОСОБА_2 : «Номер цифровий, який присвоюється цій людині, який потім зареєструється в комп`ютері… замість імені є номер». Суддя ОСОБА_1 : «Скажіть, будь ласка, коли Ви говорите, що замість імені десь в комп`ютері… По-перше, що значить десь в комп`ютері?! В нас існує безліч реєстрів! Про який комп`ютер ви говорите?» ОСОБА_2 : «Я кажу за загальний комп`ютер, який створений в цілому на землі, і потім вся ця інформація іде туди». Суддя ОСОБА_1 : «Де це такий комп`ютер є?» ОСОБА_2 : «Я Вам не можу сказати, де він є». Суддя ОСОБА_1 : «Значить, це просто результат вашої фантазії, якщо Ви не можете назвати» (файл 20200310-125740, mp3, хронометраж, починаючи з 23 хв 30 с); - на 25 хв 07 с (файл 20200310-125740, mp3) у судовому засіданні 10 березня 2020 року судом було оголошено перерву на 5 хв. Після перерви 10 березня 2020 року ОСОБА_2 продовжив надавати свої пояснення по суті позовних вимог, наполягаючи, що відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи та відцифровані відбитки пальців рук є персональними даними особи. Після чергового висловлення суддею ОСОБА_1 заперечення, що відбитки пальців не є персональними даними, ОСОБА_2 запитав: «Добре, тоді на якій основі збираються ці дані при видачі ІD-картки?». Суддя ОСОБА_1 відповіла: «Це Ви мені ставите питання? Це що в нас? Колоквіум ? Чи що? Я Вас за неповагу до суду оштрафую !... Я Вам відкрию великий секрет, що у дев`яноста відсотків випадків за відбитками пальців ідентифікувати особу неможливо!» (файл 20200310-134530, mp3, хронометраж, починаючи з 01 хв 13 с). Намагаючись продовжити свій виступ, ОСОБА_2 послався на Закон України «Про захист персональних даних», проте суддя ОСОБА_1 відразу перебила позивача: «Закон України… це Ваш представник мені пояснить, а Ви мені поясність Ваші підстави звернення до суду, а не Ваше бачення. Поки що жодних підстав я не почула, окрім Вашої фантазії з приводу існування якогось комп`ютера!» (файл 20200310-134530, mp3, хронометраж, починаючи з 02 хв 14 с); - суддя ОСОБА_1 щодо релігійних переконань ОСОБА_2 зазначила: «Про які релігійні переконання ми зараз з Вами говоримо, якщо ви отримали ідентифікаційний код ?!... У якому вигляді Ви отримуєте заробітну платню? Я це питання задаю для того, щоб з`ясувати наявність релігійних переконань» (файл 20200310-134530, mp3, хронометраж, починаючи з 03 хв 03 с); - суддя ОСОБА_1 також вказала: «Значить, це просто результат Вашої фантазії, якщо Ви не можете назвати» (файл 20200310-125740, mp3, хронометраж, починаючи з 23 хв 30 с); «Не потрібно мені розказувати про цей Закон (Закон України «Про персональні дані»)…, я цей Закон знаю напам`ять, на відміну від вас - ділітанта, який зараз мені намагається процитувати якісь положення, витягнуті із Закону!» (файл 20200310-134530, mp3, хронометраж, починаючи з 04 хв 47 с); «Релігійні обряди будете проводити у відповідних закладах, а не в судовому засіданні» (файл 20200310-134530, mp3, хронометраж, починаючи з 05 хв 20 с); - з 07 хв 03 с файла 20200310-134530, mp3, убачається, що на доповнення до своїх пояснень ОСОБА_2 хотів повідомити суду інформацію, яку під час особистого звернення отримав від працівників відділу ДМС, на що суддя ОСОБА_1 відреагувала так: « Мені чутки не потрібні, мені потрібен фактаж. Якщо мені потрібно буде зібрати чутки, є Інтернет, я можу зайти туди і подивитися… Якщо немає особи, яка цю інформацію Вам передала, Ваше особисте бачення є особистим Вашим переконанням, яке для суду є недостатнім, щоб прийняти відповідне рішення. Щось додатково, крім пліток, можете пояснити суду?»; - на 08 хв 26 с файла 20200310-134530, mp3, зафіксовано, як ОСОБА_2 запитує у судді ОСОБА_1, чи може він зачитати (ймовірно з позовної заяви) доводи, які обґрунтовують право його доньки - ОСОБА_4 на захист персональних даних, однак суддя ОСОБА_1 відмовила: «Ні, зачитувати не можна»; - у подальшому суддя ОСОБА_1 повідомила позивача: «Я буду слухати тільки те, що стосується фактичних даних. Ваші фантазії з приводу існування десь якогось комп`ютера і так далі… в мене немає часу дослуховувати ці фантазії, тим більше вони не стосуються розгляду цієї справи» (файл 20200310-135800, mp3, хронометраж, починаючи з 01 хв 11 с); - з файла 20200310-135800, mp3, встановлено, що у судовому засіданні, коли неповнолітня ОСОБА_4 не змогла відповісти на запитання суду, суддя ОСОБА_1 виявила явне роздратування та допустила зневажливе і зверхнє висловлювання, зазначивши, що вона ( ОСОБА_4 ) навчається в одинадцятому класі і досі не може сформулювати свою думку (файл 20200310-135800, mp3, хронометраж, починаючи з 03 хв 45 с); - обґрунтовуючи викладені у позовній заяві доводи (файл 20200310-135800, mp3, хронометраж, починаючи з 18 хв 06 с), представник позивача - адвокат Пашинська А. П. у своїх поясненнях посилалась на порядок оформлення паспорта громадянина України у вигляді ІD-картки, проте суддя ОСОБА_1, перебивши представника позивача, підвищеним тоном сказала: « Мені не потрібно розказувати процедуру видачі ІD-картки! Як Ви думаєте, скільки я вже справ подібної категорії розглянула? Як Ви думаєте, в процесі розгляду я вже вивчила цю процедуру? Для чого Ви мені її повторюєте? Якщо Ви усвідомлюєте, що я із цією процедурою ознайомлена, якщо Ви розумієте, що я цю процедуру знаю, то для чого Ви мені її повторюєте?!» (файл 20200310-135800, mp3, хронометраж, починаючи з 19 хв 33 с; хронометраж розмови судді ОСОБА_1 з адвокатом Пашинською А. П. у файлі 20200310-135800, mp3, починаючи з 18 хв 05 с).

30. З технічного запису судового засідання від 10 березня 2020 року у справі № 320/5871/19 Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, що під час розгляду вказаної справи у судовому засіданні 10 березня 2020 року суддя ОСОБА_1 коментувала зміст позовної заяви та оцінювала якість її складення, мету звернення з такою заявою до суду, коригувала пояснення позивача, спілкувалася з позивачем у судовому процесі в побутовому стилі, допускала прояв неповаги до позивача, його неповнолітньої дочки та представника, образливі, зневажливі, зверхні висловлювання щодо них, підвищувала тон.

31. Крім цього, дисциплінарний орган установив, що 03 червня 2020 року (після звернення ОСОБА_2 до ВРП зі скаргою на дії судді ОСОБА_1) позивач через канцелярію Київського окружного адміністративного суду подав заяву про залишення без розгляду його позову у справі № 320/5871/19. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до відділу ДМС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишив без розгляду.

32. Оцінюючи вказані вище обставини щодо дій та поведінки судді ОСОБА_1, Перша Дисциплінарна палата ВРП керувалася тим, що під час розгляду справи № 320/5871/19 суддя ОСОБА_1 допустила некоректну, образливу, зневажливу для позивача, його представника та неповнолітньої дочки позивача поведінку, несумісну з правилами суддівської етики, яка, в тому числі, є проявом неповаги до учасників процесу, що призвело до таких наслідків, як звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про залишення позову без розгляду, оскільки вказане не виправдало сподівань позивача, його неповнолітньої дочки та представника, не забезпечило права на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

33. За висновком дисциплінарного органу, такі дії судді ОСОБА_1 не узгоджуються з вимогами статей 1, 8, 9, 10 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року XІ черговим з`їздом суддів України (далі - Кодекс суддівської етики), вчинені поза межами повноважень, наданих статтями 196, 210, 171 КАС України, та є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

34. Зважаючи на поведінку судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 320/5871/19 та характер допущених порушень, дисциплінарний орган дійшов висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

35. Під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи щодо скарги ОСОБА_3 на дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 320/4754/19 Перша Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини. 35.1. 30 серпня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_15 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні. 35.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи серед суддів від 30 серпня 2019 року справу № 320/4754/19 передано судді ОСОБА_1 35.3. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання. 35.4. Одне із судових засідань у вказаній справі суддя ОСОБА_1 призначила на 02 березня 2020 року. 35.5. Як убачається з протоколу судового засідання, 02 березня 2020 року у судовому засіданні були присутні позивач ОСОБА_15 , представник позивача - ОСОБА_3 та представники відповідача - ОСОБА_16 , ОСОБА_20 35.6. У вказаному судовому засіданні о 16 год 40 хв та о 16 год 46 хв суддя ОСОБА_1 зробила зауваження представнику позивача - ОСОБА_3 , про що внесено відповідні записи до протоколу судового засідання. О 16 год 52 хв того самого дня суд вийшов до нарадчої кімнати для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно представника позивача - ОСОБА_3 35.7. Постановою від 02 березня 2020 року Київський окружний адміністративний суд (суддя ОСОБА_1) визнав ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185-3 КУпАП, та наклав на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 35.8. Як убачається з мотивувальної частини судового рішення, 02 березня 2020 року ОСОБА_3 , будучи ознайомленою з положеннями статей 44, 198 КАС України, допустила порушення покладених на неї як учасника справи обов`язків виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу, положень частини третьої статті 198 КАС України щодо обов`язку додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватись від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду, систематично допускала порушення порядку у судовому засіданні та проявляла зневагу до суду, а саме: перебивала головуючого суддю, не реагувала на його зауваження щодо припинення такої поведінки та необхідності дотримання встановлених в суді правил, надавала суду усні вказівки з приводу того, у який спосіб та яким чином необхідно досліджувати докази та встановлювати обставини справи. 35.9. Київський апеляційний суд постановою від 28 квітня 2020 року: задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3 ; постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185-3 КУпАП, скасував; провадження у справі закрив на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП. 35.10. Скасовуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції вказав, що встановлені судом першої інстанції обставини не відповідають фактичним обставинам справи, а в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 під час розгляду справи № 320/4754/19 проявила неповагу до суду. 35.11. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суд, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП, повинен керуватися положеннями статей 276-285 КУпАП, які визначають загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та прийняття щодо них постанов. Київський окружний адміністративний суд (суддя ОСОБА_1) вказаних норм не дотримався.

36. Перша Дисциплінарна палата ВРП з`ясувала, що суддя ОСОБА_1 після оголошення перерви у судовому засіданні 02 березня 2020 року у справі № 320/4754/19 вийшла із зали судового засідання для складання протоколу про адміністративне правопорушення, що не відповідає приписам частин першої, п`ятої статті 258 КУпАП. При цьому після продовження судового засідання у справі № 320/4754/19 суддя ОСОБА_1 оголосила постанову у справі № АМ-1/15/320/4754/19, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

37. За висновком дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_1 не здійснила розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 , не оголосила склад суду та справу, яка підлягає розгляду, не встановила особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснила особам, які беруть участь у розгляді справи, їхні права й обов`язки, зокрема, права надавати пояснення, заявляти клопотання, мати захисника, що є порушенням встановлених законом вимог, передбачених статтями 276-279, 280-285 КУпАП.

38. На думку Дисциплінарної палати, допущені суддею ОСОБА_1 порушення норм КУпАП вплинули на реалізацію учасником судового процесу наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

39. Крім того, Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, що у копіях матеріалів справи № АМ-1/15/320/4754/19 наявний супровідний лист, датований 02 березня 2020 року, про надсилання ОСОБА_3 копії постанови суду від 02 березня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності. На зворотному боці вказаного листа міститься відмітка канцелярії суду про прийняття його до виконання (надсилання учаснику справи), датована 20 березня 2020 року. При цьому у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 від 06 березня 2020 року з проханням надіслати їй копію постанови суду від 02 березня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) копія постанови Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року надіслана судом до цього реєстру 20 березня 2020 року, зареєстрована 21 березня 2020 року, оприлюднена 23 березня 2020 року.

40. За висновком дисциплінарного органу, суддя Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 під час розгляду справи № АМ-1/15/320/4754/19 не виконала вимог частин першої, п`ятої статті 285 КУпАП щодо вручення копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 185-3 цього Кодексу відразу на місці вчинення правопорушення, а також покладеного на суддю обов`язку щодо надсилання електронної копії постанови до ЄДРСР не пізніше наступного дня після його ухвалення (виготовлення повного тексту постанови).

41. Указане стало підставою для висновку дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР).

42. Предметом розгляду Дисциплінарної палати було також дотримання суддею ОСОБА_1 порядку розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_1 у справі № 320/4754/19: 42.1. 19 травня 2020 року до Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_3 надійшла заява про відвід судді ОСОБА_1 у справі № 320/4754/19, яка була передана цій судді для вирішення питання відповідно до норм КАС України. 42.2. Суддя ОСОБА_1 19 травня 2020 року звернулась зі службовою запискою до керівника апарату Київського окружного адміністративного суду, у якій, посилаючись на норми частини четвертої статті 40 КАС України, просила передати справу на автоматизований розподіл для вирішення питання про відвід судді суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу. 42.3. Розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року № 136 призначено повторний автоматизований розподіл заяви про відвід судді ОСОБА_1 у справі № 320/4754/19. 42.4. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2020 року заяву про відвід судді ОСОБА_1 у справі № 320/4754/19 передано судді Лапію С. М. 42.5. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020 року (суддя Лапій С. М.) справу № 320/4754/19 повернуто головуючому у справі для вирішення питання про обґрунтованість або необґрунтованість заявленого відводу відповідно до приписів статті 40 КАС України. У цій ухвалі суддя Лапій С. М. указав, що відповідно до норм КАС України питання обґрунтованості / необґрунтованості заявленого відводу вирішується головуючим суддею у справі шляхом постановлення ухвали суду. 42.6. У відповідь на постановлену ухвалу суддя ОСОБА_1 25 травня 2020 року звернулась до судді Лапія С. М. з листом із проханням терміново розглянути заяву ОСОБА_3 про відвід судді у справі № 320/4754/19. У цьому листі суддя ОСОБА_1, посилаючись на норми КАС України, висловила свої думки щодо необхідності постановлення нею ухвали про обґрунтованість / необґрунтованість заявленого їй відводу. 42.7. Суддя ОСОБА_1 передала справу № 320/4754/19 до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) суду для передачі її судді Лапію С. М. 42.8. У копіях матеріалів справи № 320/4754/19 разом із листом судді ОСОБА_1 міститься службова записка начальника відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) на ім`я керівника апарату Київського окружного адміністративного суду щодо відсутності підстав для передачі справи судді Лапію С. М. 42.9. У відповідь на зазначене суддя ОСОБА_1 повторно звернулась до керівника апарату Київського окружного адміністративного суду зі службовою запискою з проханням терміново вирішити питання про передання справи іншому судді для вирішення заяви ОСОБА_3 про відвід судді у справі № 320/4754/19. 42.10. При цьому копії матеріалів справи містять повістки та телефонограми від 26 травня 2020 року, адресовані стронам, про виклик у судове засідання у справі № 320/4754/19, призначене на 19 червня 2020 року на 12 год. У телефонограмах зазначено, що розгляд справи буде проводитись суддею ОСОБА_1 одноособово. 42.11. Розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року № 148 призначено автоматизований розподіл заяви про відвід судді ОСОБА_1 у справі № 320/4754/19. 42.12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2020 року заяву про відвід судді ОСОБА_1 у справі № 320/4754/19 передано судді Балаклицькому А. І. 42.13. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року (суддя Балаклицький А. І.) справу № 320/4754/19 повернуто головуючому у справі для вирішення питання про обґрунтованість або необґрунтованість заявленого відводу відповідно до приписів статті 40 КАС України. 42.14. Отримавши справу № 320/4754/19, суддя ОСОБА_1 призначила судове засідання на 11 червня 2020 року. 42.15. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (суддя ОСОБА_1) задоволено заяву про самовідвід судді ОСОБА_1 у справі № 320/4754/19, справу передано для здійснення автоматизованого розподілу. У мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначено, що нормами КАС України не передбачено вирішення питання про необґрунтованість заявленого відводу шляхом постановлення ухвали суду. 42.16. Суддя ОСОБА_1 вказала, що нерозгляд протягом майже місяця заяви про відвід судді у справі № 320/4754/19 є порушенням не лише норм частини одинадцятої статті 40 КАС України, а й права особи на розгляд справи незалежним, безстороннім судом, установленим законом. На думку судді ОСОБА_1, штучно створена тяганина з нерозглядом заяви про відвід судді через особисті амбіції точно не може сприяти підвищенню авторитету судової влади в очах учасників справи та слугувати реалізації завдання адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав та інтересів громадян, у зв`язку із чим вона дійшла висновку про необхідність заявлення самовідводу. 42.17. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 15 червня 2020 року справу № 320/4754/19 передано судді Лисці І. Г. 42.18. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (суддя Лиска І. Г.) справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

43. З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1, не встановивши, чи є доводи ОСОБА_3 щодо відводу судді у справі № 320/4754/19 необґрунтованими / обґрунтованими, на підставі службових записок неодноразово передавала заяву про відвід для автоматизованого визначення судді та передання її іншому судді Київського окружного адміністративного суду. Крім цього, суддя ОСОБА_1 під час розгляду заяви про відвід судді у справі № 320/4754/19 діяла всупереч вимогам частин третьої, четвертої статті 40 та частини другої статті 241 КАС України, оскільки, отримавши заяву про відвід, мала вивчити її доводи та вирішити питання щодо їх обґрунтованості чи необґрунтованості й постановити відповідну ухвалу щодо цього питання.

44. У подальшому, 11 червня 2020 року, суддя ОСОБА_1 постановила ухвалу про задоволення самовідводу у справі № 320/4754/19, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 36 КАС України, яким передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

45. Проте, як з`ясувала Дисциплінарна палата, із указаної ухвали неможливо встановити, яким чином невирішення заяви про відвід судді впродовж майже місяця іншими суддями Київського окружного адміністративного суду може вплинути на упередженість судді щодо учасників процесу під час розгляду справи № 320/4754/19. Неодноразове повернення суддями Київського окружного адміністративного суду заяви про відвід судді ОСОБА_1 для вирішення нею питання про обґрунтованість або необґрунтованість відводу не могло бути підставою для задоволення самовідводу судді ОСОБА_1

46. На думку Першої Дисциплінарної палати ВРП, обставина, яка слугувала підставою для задоволення суддею ОСОБА_1 заяви про самовідвід, а саме невирішення заяви про відвід судді впродовж майже місяця іншими суддями Київського окружного адміністративного суду, не охоплюється пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України.

47. Дії судді ОСОБА_1 після надходження заяви ОСОБА_3 про відвід судді у справі № 320/4754/19 та зазначені нею в ухвалі суду від 11 червня 2020 року підстави для заявлення самовідводу в цій справі без будь-якого обґрунтування свідчать про те, що у такий спосіб суддя ОСОБА_1 фактично самоусунулась від здійснення правосуддя, що суперечить основоположним принципам судочинства.

48. Таким чином, Перша Дисциплінарна палата ВРП установила порушення суддею ОСОБА_1 правил щодо самовідводу, визначених статтею 36 КАС України, що стало підставою для висновку дисциплінарного органу про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (порушення правил щодо відводу (самовідводу)). 49. 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20 (вхідний № 5662/0/6-20).

50. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 10 грудня 2020 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена ВРП ОСОБА_17 .

51. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , член ВРП ОСОБА_17 дійшов висновку про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП (висновок від 29 грудня 2020 року).

52. Розглянувши скаргу судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, ВРП прийняла рішення від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20 «Про притягнення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

53. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП визнала правильними висновки її Першої Дисциплінарної палати про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1 та пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Відтак застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм КАС України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді відповідає принципу пропорційності, викладеному у частині другій статті 109 Закону № 1402-VIII, частині п`ятій статті 50 Закону № 1798-VIII.

54. Не погодившись із рішенням ВРП від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20, ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Великої Палати Верховного Суду. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

55. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

56. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

57. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

58. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

59. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

60. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

61. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

62. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

63. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

64. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

65. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

66. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

67. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

68. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

69. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

70. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

71. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

72. У скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що у Першої Дисциплінарної палати ВРП не було підстав для відкриття дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_2 , а ця скарга підлягала залишенню без розгляду, оскільки ОСОБА_2 зі скаргою не звертався, підпис від його імені підроблений.

73. За правилами частин першої, другої та шостої статті 107 Закону № 1402-VIII право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики - через її голову або членів Комісії. Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості: 1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку; 2) прізвище, ім`я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу; 3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді; 4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

74. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

75. Як передбачено статтями 43, 46 Закону № 1798-VІІІ, член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати. Дисциплінарна палата розглядає висновок доповідача та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та за результатами такого розгляду ухвалює рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

76. Відповідно до частини десятої статті 49 Закону № 1798-VІІІ якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.

77. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що на стадії розгляду та ухвалення рішення дисциплінарний орган ВРП не обмежений зазначеними у скарзі доводами, маючи повноваження відкрити дисциплінарну справу за власною ініціативою, якщо в процесі її розгляду дійде висновку про наявність правових підстав для цього.

78. Право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування ВРП як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини неналежної поведінки судді.

79. При цьому ініціатива зазначених осіб є не єдиним джерелом такої інформації, оскільки, як зазначалося вище, дисциплінарна справа може бути порушена й за власною ініціативою дисциплінарного органу.

80. Підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку.

81. Подібну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18 та від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19.

82. З огляду на викладене твердження скаржниці про те, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 . Перша Дисциплінарна палата ВРП повинна була залишити її без розгляду, є безпідставними.

83. Крім цього, у судовому засіданні ОСОБА_1 послалася на те, що ВРП не має права розпочати дисциплінарне провадження за власною ініціативою, оскільки Конституційний Суд України Рішенням від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 визнав частину першу статті 42 Закону № 1798-VIII неконституційною. 84. 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-ІХ), підпунктом 9 пункту 2 розділу І якого статтю 42 Закону № 1798-VIII викладено у новій редакції.

85. Так, відповідно до частини першої статті 42 Закону № 1798-VIII (в редакції Закону № 193-ІХ) дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами ВРП з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати, Комісії з питань доброчесності та етики чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (дисциплінарна скарга).

86. Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 частину першу статті 42 Закону № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом № 193-IX, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

87. Згідно з пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення застосуванню підлягають відповідні положення Закону № 1798-VIII в редакції до внесення змін Законом № 193-ІХ.

88. Отже, Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 відновлено дію частини першої статті 42 Закону № 1798-VIII у первинній редакції, яка з 11 березня 2020 року є чинною.

89. Так, частиною першою статті 42 Закону № 1798-VIII (в редакції до внесення змін Законом № 193-ІХ) передбачено, що дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

90. Таким чином, доводи скаржниці про відсутність у ВРП повноважень розпочати дисциплінарне провадження за власною ініціативою є безпідставними.

91. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

92. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

93. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 11 лютого 2021 року були присутні 11 членів ВРП, які одноголосно проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії цього рішення вбачається, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

94. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому суддя ОСОБА_1 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

95. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

96. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

97. На підставі частини дев`ятої статті 51 Закону № 1798-VIII розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

98. Частиною четвертою статті 49 Закону № 1798-VIII передбачено, що у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.

99. З матеріалів справи вбачається, що листом секретаріату ВРП від 28 грудня 2020 року № 45967/0/9-20 направлено повідомлення для судді ОСОБА_1 про те, що розгляд її скарги відбудеться 12 січня 2021 року о 10 годині. Проте 30 грудня 2020 року до ВРП засобами електронного зв`язку надійшла заява судді ОСОБА_1 про відкладення розгляду її скарги у зв`язку з перебуванням у відпустці за станом здоров`я. Розгляд скарги призначено вдруге на 28 січня 2021 року о 10 годині, про що суддю було повідомлено листом секретаріату ВРП від 15 січня 2021 року № 676/0/9-21. Однак 25 січня 2020 року до ВРП засобами поштового зв`язку надійшли доповнення до скарги судді ОСОБА_1, в яких заявлено клопотання про відкладення розгляду її скарги, оскільки з 11 по 31 січня 2021 року вона безперервно перебуває у неоплачуваній відпустці за станом здоров`я. Розгляд скарги призначено втретє на 11 лютого 2021 року о 10 годині, про що суддю ОСОБА_1 було повідомлено листом секретаріату ВРП від 29 січня 2021 року № 2293/0/9-21.

100. Вказану інформацію було також своєчасно оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. 101. 11 лютого 2021 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20 взяв участь представник судді ОСОБА_1 - адвокат Кабанов В. І. Суддя ОСОБА_1 у засідання ВРП не прибула, клопотання про відкладення розгляду скарги не надіслала. При цьому представнику судді на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право судді на участь у прийнятті рішення.

102. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 10 засідання ВРП від 11 лютого 2021 року.

103. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

104. Оцінюючи рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків.

105. У скарзі ОСОБА_1 зазначила про невмотивованість висновку ВРП про вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, при розгляді справи № 320/5871/19.

106. Як установлено матеріалами дисциплінарної справи, у провадженні судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 перебувала адміністративна справа № 320/5871/19 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до відділу ДМС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

107. Відповідно до положень частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний, з-поміж іншого, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

108. Статтею 1 Кодексу суддівської етики установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

109. Відповідно до статті 8 цього Кодексу суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

110. Статтями 9, 10 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя під час здійснення правосуддя не повинен допускати проявів неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо та дозволяти цього іншим. Суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

111. Згідно зі статтею 8 КАС України всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

112. З матеріалів дисциплінарної справи та змісту рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП убачається, що висновок про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку під час розгляду справи № 320/5871/19 зроблений на підставі копії технічного запису судового засідання від 10 березня 2020 року, який свідчить про некоректну й нетактовну поведінку судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя в цій справі.

113. Так, у судовому засіданні 10 березня 2020 року під час розгляду справи № 320/5871/19 за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до відділу ДМС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії суддя ОСОБА_1 вчинила дії, які не узгоджуються з вимогами Кодексу суддівської етики і КАС України, а саме: коментувала зміст позовної заяви та оцінювала якість її складення, мету звернення з такою заявою до суду, коригувала пояснення позивача, спілкувалася з позивачем у процесі в побутовому стилі, допускала прояв неповаги до позивача, його неповнолітньої дочки та представника, образливі, зневажливі, зверхні висловлювання щодо них та підвищувала тон.

114. У скарзі суддя ОСОБА_1 зазначила, що висновки ВРП про її нетактовну поведінку під час розгляду адміністративної справи № 320/5871/19 були побудовані шляхом намагання окремих членів ВРП втиснути процесуальні дії суду у «прокрустове ложе» власного бачення стандарту такої поведінки, тобто штучно підігнати під своє уявлення так би мовити «правильного розгляду справи».

115. Однак Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженнями Першої Дисциплінарної палати ВРП про те, що суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законодавством, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб. Повага виявляється у шанобливому ставленні до людей, із врахуванням їхніх особистостей, інтересів, життєвого досвіду. Суддя повинен виконувати обов`язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя. У цьому контексті суддям треба пам`ятати, що присутні у залі засідання особи постійно вивчають і оцінюють поведінку суддів, кожен жест судді, дію, погляд, слово. Саме тому в судовому засіданні суддя повинен говорити якомога менше і суто в межах, визначених процесуальним законом, не поводити себе зверхньо, не моралізувати, не проводити порівнянь, вміти слухати і своєчасно ставити запитання, з`ясовуючи лише необхідні деталі для розгляду справи по суті. При дослідженні обставин справи у судовому засіданні він не повинен висловлювати своєї оцінки, критичних зауважень.

116. Крім того, посилання скаржниці на те, що під час розгляду справи № 320/5871/19 суд намагався встановити істину, займаючи активну позицію у здобутті доказів, у тому числі й шляхом допиту позивача в межах заявлених ним вимог та предмета спору, не виправдовують неналежну поведінку судді і не надають їй право зневажливо та нетактовно ставитись до учасників процесу, а також не спростовують висновку Першої Дисциплінарної палати ВРП про те, що такі дії судді ОСОБА_1 не узгоджуються з вимогами статей 1, 8, 9, 10 Кодексу суддівської етики та вчинені поза межами повноважень, наданих статтями 196, 210, 171 КАС України.

117. Так, частинами третьою та четвертою статті 196 КАС України передбачено, що головуючий у судовому засіданні відповідно до завдання адміністративного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів щодо забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

118. Згідно із частиною першою статті 210 КАС України суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

119. Перша Дисциплінарна палата ВРП правильно зазначила, що статтями 196, 210 КАС України головуючому не надано повноважень надавати оцінку змісту позовної заяви чи доказам, що до нього додані.

120. Водночас частиною другою статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

121. Дисциплінарний орган обґрунтовано зазначив, що суд відповідно до вказаної норми процесуального закону зобов`язаний перевірити дотримання позивачем вимог КАС України щодо форми та змісту позовної заяви та, визначивши, що виконано такі вимоги, відкрити провадження у справі.

122. З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що під час розгляду справи № 320/5871/19 суддя ОСОБА_1 допустила некоректну, образливу, зневажливу для позивача, його представника та неповнолітньої дочки позивача поведінку, несумісну з правилами суддівської етики, яка, у тому числі, є проявом неповаги до учасників процесу, що призвело до таких наслідків, як звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про залишення позову без розгляду, оскільки вказане не виправдало сподівань позивача, його неповнолітньої дочки та представника, не забезпечило права на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції.

123. У судовому засіданні Великої Палати Верховного Суду скаржниця наголосила на безпідставності тверджень ВРП про те, що саме її дії під час розгляду справи № 320/5871/19 призвели до звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про залишення позову без розгляду. ОСОБА_1 стверджувала, що після того, як ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою прискорити розгляд його справи та довідався, що суддя ОСОБА_1 є тимчасово непрацездатною, а потім їй буде надана відпустка, він звернувся до суду з аналогічним позовом, а коли суддя Терлецька О. О. відкрила провадження у справі, позивач відкликав позовну заяву.

124. З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що 03 червня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду, що була розглянута суддею ОСОБА_1 06 серпня 2020 року, за результатами чого у справі № 320/5871/19 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду.

125. Проте лише 10 липня 2020 року Київський окружний адміністративний суд (суддя Терлецька О. О.) постановив ухвалу про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі № 320/5695/20 за позовом ОСОБА_18 (матері) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до відділу ДМС про визнання протиправними дій, а 17 вересня 2020 року розглянув зазначену справу в порядку письмового провадження та ухвалив рішення про задоволення позову, яке набрало законної сили.

126. При цьому суд визнав справу № 320/5695/20 за позовом ОСОБА_18 типовою та в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), предметом спору якої була відмова територіального органу ДМС у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних і зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

127. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

128. Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов`язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

129. Пунктом 22 вказаного Висновку визначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

130. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП в оскаржуваному рішенні належним чином обґрунтувала свій висновок щодо встановлення наявності в діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 320/5871/19 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до судді, прояву неповаги до учасників судового процесу), а доводи скаржниці про дійсні обставини подання ОСОБА_2 до суду заяви про залишення його позову без розгляду не спростовують наявність у діях судді ОСОБА_1 складу вказаного дисциплінарного проступку.

131. Щодо дій судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 320/4754/19 матеріалами дисциплінарної справи встановлено, що 30 серпня 2019 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_15 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

132. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 жовтня 2019 року (суддя ОСОБА_1) відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.

133. Одне із судових засідань у вказаній справі суддя ОСОБА_1 призначила на 02 березня 2020 року. З протоколу судового засідання убачається, що 02 березня 2020 року у судовому засіданні були присутні позивач ОСОБА_15 , представник позивача - ОСОБА_3 та представники відповідача - ОСОБА_16 , ОСОБА_19 . У вказаному судовому засіданні о 16 год 40 хв та о 16 год 46 хв суддя ОСОБА_1 зробила зауваження представнику позивача - ОСОБА_3 , про що внесено відповідні записи до протоколу судового засідання. О 16 год 52 хв того самого дня суд вийшов до нарадчої кімнати для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно представника позивача - ОСОБА_3

134. Постановою від 02 березня 2020 року Київський окружний адміністративний суд (суддя ОСОБА_1) визнав ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185-3 КУпАП.

135. Як убачається з мотивувальної частини судового рішення, 02 березня 2020 року ОСОБА_3 , будучи ознайомленою з положеннями статей 44, 198 КАС України, допустила порушення покладених на неї як учасника справи обов`язків виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу, положень частини третьої статті 198 КАС України щодо обов`язку додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватись від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду, систематично допускала порушення порядку у судовому засіданні та проявляла зневагу до суду, а саме: перебивала головуючого суддю, не реагувала на його зауваження щодо припинення такої поведінки та необхідності дотримання встановлених в суді правил, надавала суду усні вказівки з приводу того, у який спосіб та яким чином необхідно досліджувати докази та встановлювати обставини справи.

136. Київський апеляційний суд постановою від 28 квітня 2020 року: задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3 ; постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185-3 КУпАП, скасував; провадження у справі закрив на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

137. Скасовуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, суд апеляційної інстанції вказав, що встановлені судом першої інстанції обставини не відповідають фактичним обставинам справи, а в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_3 під час розгляду справи № 320/4754/19 проявила неповагу до суду.

138. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу й на те, що суд, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП, повинен керуватися нормативними положеннями статей 276-285 КУпАП, які визначають загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та прийняття щодо них постанов. Київський окружний адміністративний суд (суддя ОСОБА_1) вказаних норм не дотримався.

139. Відповідно до частини четвертої статті 129 Конституції України за неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

140. Згідно зі статтею 50 Закону № 1402-VIII прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.

141. За прояв неповаги до суду передбачена адміністративна відповідальність згідно зі статтею 185-3 КУпАП, відповідно до частини першої якої неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

142. Рада суддів України рішенням від 04 листопада 2016 року № 74 (зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Ради суддів України від 26 жовтня 2018 року № 62) схвалила рекомендації щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду, якими передбачено таке. За загальним правилом провадження у справі про адміністративне правопорушення у судах загальної юрисдикції буде мати такі стадії: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд такої справи; 3) виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення. Порушення справи про адміністративне правопорушення - початкова стадія адміністративного провадження, якою охоплюється комплекс першочергових процесуальних дій, що забезпечують згодом можливість розгляду справи по суті. У межах зазначеної стадії суддя має: виявити факт протиправної поведінки; установити особу правопорушника; визначитися з первісною правовою кваліфікацію скоєного. Закінчення стадії порушення справи про адміністративне правопорушення за загальним правилом пов`язується із складанням уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення. Проте згідно з положеннями частин першої, п`ятої статті 258 КУпАП у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Натомість питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання (частина четверта статті 198 КАС України). Таким чином, з моменту оголошення перерви у судовому розгляді справи або відразу після закінчення судового засідання суд фактично констатує вчинення особою дій, ознаки яких підпадають під дію статті 185-3 КУпАП, завершує стадію порушення справи про адміністративне правопорушення і переходить до наступної стадії, якою є розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зважаючи на це, інші підготовчі дії до розгляду справи про адміністративне правопорушення, які передбачені статтею 278 КУпАП, судом (суддею) не проводяться. При цьому справа про адміністративне правопорушення розглядається суддею-доповідачем зі складу суду, що розглядає справу, під час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене статтею 185-3 КУпАП. З моменту оголошення судом перерви в судовому розгляді справи для розгляду питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду дії суду (судді) переходять в площину адміністративного процесу, у зв`язку із чим суд повинен керуватися нормативними положеннями статей 276-285 КУпАП, які визначають загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення щодо них постанов. Відповідно до зазначених норм розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочинається з того, що головуючий на засіданні оголошує: склад суду, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їхні права й обов`язки, права та обов`язки інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення (законні представники та представники, захисник, свідок, експерт, перекладач), передбачені статтями 268-274 КУпАП. Після роз`яснення прав та обов`язків суд переходить до заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань. Відповідно до статті 284 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

143. Перша Дисциплінарна палата ВРП з`ясувала, що суддя ОСОБА_1 після оголошення перерви у справі № 320/4754/19 вийшла із зали судового засідання для складання протоколу про адміністративне правопорушення, що не відповідає приписам частин першої, п`ятої статті 258 КУпАП. При цьому після продовження судового засідання у справі № 320/4754/19 суддя ОСОБА_1 оголосила постанову у справі № АМ-1/15/320/4754/19, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

144. За висновком дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_1 не здійснила розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 , не оголосила склад суду та справу, яка підлягає розгляду, не встановила особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснила особам, які беруть участь у розгляді справи, їхні права й обов`язки, зокрема, право надавати пояснення, заявляти клопотання, мати захисника, що є порушенням встановлених законом вимог, передбачених статтями 276-279, 280-285 КУпАП.

145. ВРП, погодившись із твердженням судді про відсутність у неї обов`язку керуватися вказаними рекомендаціями Ради суддів України, обґрунтовано зазначила, що порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення визначено положеннями КУпАП, дотримання якого забезпечує виконання завдань цього Кодексу, зокрема таких, як охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Проте суддя ОСОБА_1, здійснюючи розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 , не дотрималася вимог статей 276-279, 280-285 КУпАП, що вплинуло на можливість реалізації учасником судового процесу наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків та є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

146. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає правильними твердження ВРП про те, що зазначені суддею ОСОБА_1 у скарзі відомості про порушення, допущені Київським апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, є її особистим трактуванням положень КАС України та КУпАП. Водночас предметом розгляду Дисциплінарної палати були дії судді ОСОБА_1, а не дії судді Київського апеляційного суду, і саме під час розгляду цієї справи дисциплінарним органом встановлено обставини, які стали підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

147. За таких обставин ВРП та її Перша Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованого висновку про те, що встановлені під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи, відкритої, зокрема, за скаргою ОСОБА_3 , факти порушення норм КУпАП свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).

148. ВРП та її дисциплінарний орган також установили, що у копіях матеріалів справи № АМ-1/15/320/4754/19 наявний супровідний лист, датований 02 березня 2020 року, про надсилання ОСОБА_3 копії постанови суду від 02 березня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності. На зворотному боці вказаного листа міститься відмітка канцелярії суду про прийняття його до виконання (надсилання учаснику справи), датована 20 березня 2020 року. При цьому у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 від 06 березня 2020 року з проханням надіслати їй копію постанови суду від 02 березня 2020 року про притягнення її до адміністративної відповідальності. Відповідно до відомостей з ЄДРСР копія постанови Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року надіслана судом до цього реєстру 20 березня 2020 року, зареєстрована 21 березня 2020 року, оприлюднена 23 березня 2020 року.

149. Відповідно до приписів частин першої, п`ятої статті 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

150. Відтак у випадку притягнення особи до відповідальності за статтею 185-3 КУпАП копія постанови цій особі вручається відразу на місці вчинення правопорушення.

151. Згідно із частиною другою статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

152. Відповідно до частин першої, третьої статті 3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення ЄДРСР. Суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР усі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

153. Підпунктом 17 пункту 1 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням ВРП від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, визначено, що судовими рішеннями, які підлягають внесенню до ЄДРСР, є процесуальні документи, ухвалені судом (у тому числі слідчим суддею під час досудового розслідування) під час розгляду справи (матеріалів кримінального провадження) на будь-якій стадії судового провадження (ухвала, окрема ухвала, рішення, вирок, постанова, судовий наказ).

154. Обов`язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до ЄДРСР шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в автоматизованій системі документообігу суду покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення (пункт 1 розділу Х указаного Порядку).

155. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок ВРП та її Першої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді ОСОБА_1 також ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР).

156. Крім того, як зазначалося вище, предметом розгляду Дисциплінарної палати було дотримання суддею ОСОБА_1 порядку розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_1 у справі № 320/4754/19, яка надійшла до суду 19 травня 2020 року.

157. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що суддя ОСОБА_1, не встановивши, чи є доводи ОСОБА_3 щодо відводу судді у справі № 320/4754/19 необґрунтованими / обґрунтованими, на підставі службових записок неодноразово передавала заяву про відвід для автоматизованого визначення судді та передання її іншому судді Київського окружного адміністративного суду.

158. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

159. Згідно із частиною другою статті 241 КАС України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

160. ВРП та її Друга Дисциплінарна палата встановили, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду заяви про відвід судді у справі № 320/4754/19 діяла всупереч вимогам частин третьої, четвертої статті 40 та частини другої статті 241 КАС України.

161. ВРП, сприймаючи критично посилання судді ОСОБА_1 на те, що суд, якому заявлено відвід, лише забезпечує заміну складу суду для вирішення заяви про відвід, склад суду для розгляду заяви про відвід визначається автоматизованою системою документообігу суду шляхом розподілу заяви про відвід іншому судді, в оскаржуваному рішенні правильно зазначила, що суддя ОСОБА_1 ототожнює поняття «вирішення питання про відвід судді» і «заміна складу суду», тому вказані твердження судді є помилковими з огляду на таке.

162. Порядок та підстави заміни складу суду визначені у статті 31 КАС України, частиною дев`ятою якої передбачено, що невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

163. При цьому порядок вирішення заявленого відводу, самовідводу врегульований статтею 40 КАС України, відповідно до частини третьої якої питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу, і лише за умови, що суд дійде висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу (частина четверта статті 40 КАС України).

164. Посилання ж судді ОСОБА_1 на розпорядження керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду і розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду про призначення повторного автоматизованого розподілу, видані на підставі службових записок суддів відповідних судів, є недоречним. Як убачається із зазначених розпоряджень, підставою для їх видання стали службові записки суддів із викладенням обставин, які унеможливлюють розгляд справ, у тому числі у зв`язку з відпусткою суддів, зміною їхньої спеціалізації та введенням суддів до іншої судової палати. Отже, підставою для видання зазначених розпоряджень стали обставини, які відповідно до статті 31 КАС України є підставою для повторного автоматизованого розподілу справ та не пов`язані з необхідністю вирішення питання про відвід (самовідвід) судді.

165. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що 11 червня 2020 року суддя ОСОБА_1 постановила ухвалу про задоволення самовідводу у справі № 320/4754/19, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 36 КАС України, яким передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. З указаної ухвали неможливо встановити, яким чином невирішення заяви про відвід судді впродовж майже місяця іншими суддями Київського окружного адміністративного суду може вплинути на упередженість судді щодо учасників процесу під час розгляду справи № 320/4754/19. Неодноразове повернення суддями Київського окружного адміністративного суду заяви про відвід судді ОСОБА_1 для вирішення нею питання про обґрунтованість або необґрунтованість відводу не могло бути підставою для задоволення самовідводу судді ОСОБА_1

166. ВРП обґрунтовано погодилася з висновком її Першої Дисциплінарної палати про те, що обставина, яка слугувала підставою для задоволення суддею ОСОБА_1 заяви про самовідвід, а саме невирішення заяви про відвід судді впродовж майже місяця іншими суддями Київського окружного адміністративного суду, не охоплюється пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України. Дії судді ОСОБА_1 після надходження заяви ОСОБА_3 про відвід судді у справі № 320/4754/19 та зазначені нею в ухвалі суду від 11 червня 2020 року підстави для заявлення самовідводу в цій справі без будь-якого обґрунтування свідчать про те, що у такий спосіб суддя ОСОБА_1 фактично самоусунулась від здійснення правосуддя, що суперечить основоположним принципам судочинства.

167. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок ВРП та її Першої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 порушила правила щодо самовідводу, визначені статтею 36 КАС України.

168. За таких обставин ВРП та її дисциплінарний орган дійшли обґрунтованих висновків про те, що встановлені під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи факти свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 під час розгляду справ № 320/5871/19 і 320/4754/19 складу дисциплінарних проступків, передбачених: - підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків) - справа № 320/4754/19; - підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (порушення правил щодо відводу (самовідводу)) - справа № 320/4754/19; - пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР) - справа № 320/4754/19; - пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до судді, прояву неповаги до учасників судового процесу) - справа № 320/5871/19.

169. Відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIIІ вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

170. Указані положення частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIIІ кореспондуються з нормами частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII.

171. Як убачається з рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, дисциплінарний орган ВРП узяв до уваги характеристику судді, а також те, що вона не вперше притягується до дисциплінарної відповідальності (рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 11 березня 2020 року № 725/2дп/15-20, залишеним без змін рішенням ВРП від 16 червня 2020 року № 1849/0/15-20, суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця), тобто під час обрання виду дисциплінарного стягнення дотримався принципу пропорційності.

172. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи скаржника з приводу того, що Перша Дисциплінарна палата ВРП розглянула об`єднану дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 поза межами передбаченого частиною тринадцятою статті 49 Закону № 1798-VIII 90-денного строку, оскільки провадження в цій справі відкрито ухвалами від 10 та 24 липня 2020 року (об`єднано в одну дисциплінарну справу на підставі ухвали від 24 липня 2020 року), а рішення в ній ухвалено дисциплінарним органом ВРП лише 27 листопада 2020 року без продовження цим органом відповідного строку розгляду.

173. Але ця обставина, на думку Великої Палати Верховного Суду, не може бути визнана єдиною і беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21.

174. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 11-482сап19.

175. Щодо доводів скаржниці про те, що ВРП протиправно відмовила в задоволенні клопотання її представника - адвоката Кабанова В. І. про допит його як свідка та проведення почеркознавчої експертизи без будь-якої мотивації причин такої відмови, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що задоволення клопотань чи відмова в їх задоволенні належить до дискреційних повноважень ВРП.

176. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду, надавши оцінку всім основним доводам і мотивам, якими ОСОБА_1 обґрунтувала вимоги своєї скарги на спірне рішення ВРП, вважає, що вони не спростовують обґрунтованості висновків ВРП та її дисциплінарного органу щодо наявності правових підстав для притягнення судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та пропорційності застосованого до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм КАС України і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду

177. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

178. Оскільки ВРП,приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20.

179. При цьому дії й рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження. Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 27 листопада 2020 року № 3279/1дп/15-20, залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2021 року № 331/0/15-21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Князєв Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик