Постанова 4875 № 922/3505/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" квітня 2021 р. Справа № 922/3505/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Барашек, м. Харків(вх. №348 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2020 у справі № 922/3505/20 (суддя Пономаренко Т.О., повний текст рішення складено та підписано 31.12.2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ-Трейд"м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барашек", м.Харків про стягнення заборгованості ВСТАНОВИЛА: 30.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ-Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барашек", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барашек" грошові кошти у розмірі 57 980,91 грн., з яких: основний борг за укладеним між сторонами договором поставки товару від 27.11.2020 №52/65 у розмірі 46 796,24 грн. та нараховані на цей борг 3% річних у розмірі 893,21 грн., інфляційні збитки у розмірі 740,43 грн., штрафу у розмірі 5 288,62 грн., пеня у розмірі 4 262,41 грн. В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за договором поставки товару від 27.11.2020 №52/65. Рішенням господарського суду Харківської області від 31.12.2020 у справі № 922/3505/20 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барашек" (61058, м. Харків, вул. Сумська, б. 35А; код ЄДРПОУ: 43156362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ-Трейд" основний борг у розмірі 46 796 грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 893 грн. 21 коп., інфляційні збитки у розмірі 740 грн. 43 коп., штраф у розмірі 5 288 грн. 62 коп., пеню у розмірі 4 262 грн. 41 коп., а також судові витрати у розмірі 2 102 грн. 00 коп. В обґрунтування висновку про задоволення позову суд послався на підтвердження матеріалами справи обставин щодо поставки відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору від 27.11.2020 №52/65 товару на загальну суму 52 796,24 грн. та його часткову оплату на суму 6000 грн., наявність у зв`язку з цим заборгованості у розмірі 46 796,24 грн. При цьому суд відхилив заперечення відповідача щодо непідписання договору від 27.02.2020 №52/65 в редакції, наданій позивачем до позовної заяви та наданих до цієї заяви видаткових накладних, відсутності на сторінках 1, 2, З цього Договору графі від покупця підпису уповноваженої особи ТОВ Барашек та відбитка печатки підприємства, наявності на видаткових накладних різного підпису керівника ТОВ Барашек в графі отримав за відсутністю відмітки, що від імені боржника діяла особа за довіреністю та копії такої довіреності, пославшись на те, що відповідачем не заперечується факт підписання зазначеного Договору, а заперечується факт підписання відповідного Договору саме в редакції, наданій позивачем до позовної заяви, а саме сторінок 1, 2, З спірного договору, в той час як нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язку засвідчувати підписами та печатками сторін кожну сторінку договору, а відповідачем не надано власний екземпляр договору від 27.02.2020 №52/65, який у відповідності до чинного законодавства України та самого Договору повинен знаходитися у відповідача. Норми чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" та є альтернативою такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в той час як відтиск печатки юридичної особи-відповідача, наявний на наданих до позовної заяви первинних документах-видаткових накладних, є свідченням участі такої юридичної особи, у здійсненні господарських операцій з поставки товару. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Барашек з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат та покласти їх на позивача. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що безпідставна відмова ухвалою суду першої інстанції від 28.12.2020 у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів доданих до позовної заяви копій Договору та видаткових накладних, з яких вбачаються сумніви у їх підписанні повноважною особою відповідача, а також у задоволенні клопотання про проведення судового засідання за участю представників сторін, унеможливило всебічний та повний розгляд справи.Зокрема скаржник зазначає, що через те, що суд не оглянув оригінал наданого до позовної заяви договору поставки від 27.02.2020 №52/65 ним не з`ясовано факту відсутності на сторінці 4 Договору в розділі «юридичні адреси і реквізити сторін» оригіналу підпису повноважної особи відповідача, замість якого проставлено факсиміле. Також відповідач зазначає про ненадання судом першої інстанції належної оцінки його доводам щодо того, що надані позивачем до позовної заяви договір від поставки 27.02.2020 №52/65 та видаткові накладні від імені відповідача підписані невідомими, неповноважними особами. З огляду на наведене, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що об`єктивний, повний та всебічний розгляд даної справи може бути здійснено лише в разі надання позивачем суду для огляду оригіналів документів, що містяться в додатках до позову, що цілком підтвердило б заперечення відповідача проти позовних вимог. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2020 для розгляду справи № 922/3505/20 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Барашек, м. Харків (вх. №348 Х/2-5)на рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2020 по справі № 922/3505/20 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи. Витребувано у позивача та відповідача оригінали документів для огляду судом, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи, зокрема у кожній зі сторін її оригінал договору поставки товару від 27.11.2020 №52/65; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги. 16.02.2021 від відповідача надійшли пояснення (вх. № 19823), в яких він повідомив суд про відсутність у нього оригіналу договору поставки від 27.11.2020 № 52/65 через те, що підписаний з його боку примірник проекту цього Договору позивачем не повертався. До пояснень відповідач додав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Барашек» станом на день розгляду апеляційної скарги. Також 16.02.2020 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 1984), в якому він просив призначити у даній справі почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи виконаний підпис від імені директора ТОВ «Барашек» на документах-договорі поставки товару від 27.11.2020 № 52/65, видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674 ОСОБА_1 або іншою особою?

2. Чи виконаний підпис від імені директора ТОВ «Барашек» на документах-договорі поставки товару від 27.11.2020 № 52/65, видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674 іншою особою аніж ОСОБА_1 шляхом наслідування його підпису ? Клопотання обґрунтовано необхідністю вирішення за допомогою спеціальних знань спірного питання, що входить до предмету доказування у даній справі щодо наявності чи відсутності факту підписання директором ТОВ «Барашек» Аксьоновим В.С. договору поставки товару від 27.11.2020 № 52/65 та видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674 з огляду на заперечення відповідачем факту підписання цих документів з боку його директора та відсутність у відповідача їх оригіналів. Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, з огляду на наступне. Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок та підстави призначення експертизи судом. Зокрема, встановлено, що суд, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Виходячи зі змісту статті 99 Господарського процесуального кодексу України, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, зокрема. якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Проте, спірне питання щодо наявності чи відсутності факту підписання директором Аксьоновим В.С. договору поставки товару від 27.11.2020 № 52/65 та видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, може бути вирішене за відсутності висновку експерта, що вбачається з мотивування, яке наведено у мотивувальній частині постанови. Разом з тим, питання щодо підписання від імені ТОВ «Барашек» директором ОСОБА_1 видаткових накладних від 03.03.2020 № 3938 та від 11.03.2020 № 4423 від 13.03.2020 № 4674 не виникає, через те, що в цих накладних не зазначено, що підписи від імені ТОВ «Барашек» проставлено директором Аксьоновим В.С. , а на видатковій накладній від 11.03.2020 № 4423 рукописним шрифтом зазначено інше прізвище особи, яка від імені відповідача проставила підпис.Зазначені підписи скріплено печаткою підприємства, що відповідно до чинного законодавства свідчить про підписання зазначених накладних від імені відповідача повноважною особою. 17.02.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 2099), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також 17.02.2021 позивачем на виконання ухвали суду від 01.02.2021 разом із супровідним листом вх. № 2098 надано оригінали договору поставки товару від 27.11.2020 № 52/65 та видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674. 01.03.2021 від позивача надійшло клопотання (вх. № 2637), в якому він просив суд після розгляду даної справи повернути оригінали договору поставки товару від 27.11.2020 № 52/65, видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674. Відповідно до ч. 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, Натомість ціна позову у даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначений спір не відноситься до таких, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та в даному випадку не вбачається необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково,зважаючи на таке. Як зазначено вище, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 57 980,91 грн., з яких: основний борг за укладеним між сторонами договором поставки товару від 27.11.2020 №52/65 у розмірі 46 796,24 грн. та нараховані на цей борг 3% річних у розмірі 893,21 грн., інфляційні збитки у розмірі 740,43 грн., штраф 10% у розмірі 5 288,62 грн., пеня у розмірі 4 262,41 грн. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на факт укладення з відповідачем договору від 27.11.2020 №52/65, здійснення ним на виконання цього Договору поставки відповідачу товару за видатковими накладними від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674 на загальну суму 52796,24 грн. та несвоєчасне і не в повному обсязі здійснення відповідачем оплати цього товару, а саме здійснення 03.06.2020 оплату у на суму 6000 грн. лише частини товару, поставленого за видатковою накладною від 27.02.2020 № 3518. На підтвердження зазначених обставин позивачем до позовної заяви надано належним чином засвідчені копії зазначеного Договору та видаткових накладних та виписки по особовому рахунку позивача за 03.06.2020. Разом з тим, відповідач у відзиві на позов в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що до позовної заяви додано договір поставки товару № 52/65 від 27 лютого 2020 року сторінки - 1, 2, З якого в графі від покупця не містять підпису уповноваженої особи ТОВ Барашек та відбитка печатки підприємства. Натомість наявні лише відбитки печатки позивача. На сторінці 4 вказаного договору в розділі юридичні адреси і реквізити сторін міститься підпис від імені ТОВ Барашек проте, як вбачається реквізити покупця заповнено рукописним текстом, в ініціалах керівника наявна помилка (замість С. вказано Е., а на першій сторінці взагалі Г.), а сам директор ТОВ Барашек ОСОБА_1 заперечує факт підписання даного договору в такій редакції, що може підтвердити витребування оригіналу даного договору у ТОВ Чистий світ - Трейд. При цьому відповідач зазначив, що доказами, що підтверджують наведене, а разом з цим необґрунтованість вимог позивача є, зокрема, додані до позову копії видаткових накладних №3518 від 27.02.2020, №3711 від 28.02.2020, №3938 від 03.03.2020, №4423 від 11.03.2020, №4674 від 13.03.2020 кожна з яких містить різний підпис керівника ТОВ Барашек в графі отримав, при цьому не містить відмітки, що від імені боржника діяла особа за довіреністю та відсутня копія такої довіреності. Вважає, що надані заявником документи в своїй сукупності свідчать про те, що фактично кожний з них підписаний невідомими, неуповноваженими особами, зокрема викликає сумні в зміст сторінок 1-3 договору поставки на яких відсутній підпис з боку відповідача, а відповідачем взагалі заперечується факт укладання такого договору в такій редакції. Також у відзиві на позов заявив клопотання про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження та витребування у ТОВ «Чистий Світ-Трейд» оригіналів документів, що містяться в додатках до позовної заяви для огляду, пославшись на те, що надання суду для огляду оригіналів документів, що містяться в додатках до позову, цілком підтвердить заперечення відповідача, проте це є неможливим в по рядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою господарського суду від 28.12.2020 у справі № 922/3505/20 відмовлено в задоволенні заявлених у відзиві на позов клопотань про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження та про витребування у позивача оригіналів доданих до позову документів для огляду. Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції обґрунтовано послався на наступні підстави. Згідно з положеннями частини 1 статті 247 ГПК України у спрощеному провадженні господарський суд розглядає малозначні справи. Крім того, відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у спрощеному порядку може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. Частиною 7 статті 250 ГПК України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження. В частині 3 статті 12 ГПК України зазначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому відповідно до ч.6 ст.252 ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн. В даному випадку справа відповідає ознакам малозначної справи, оскільки ціна позову 57980,91 грн. складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін оскільки відповідачем не доведено протилежного, а судом надано сторонам достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог у письмовій формі та створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Разом з тим, суд першої інстанції ухвалою від 28.12.2020 безпідставно відмовив у клопотанні відповідача про витребування у ТОВ «Чистий Світ-Трейд» оригіналів документів, що містяться в додатках до позовної заяви для огляду, пославшись на відсутність передбачених ч. 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України підстав для цього, у зв`язку з відсутністю сумніву у відповідності поданих копій оригіналам через те, що матеріали справи містять належним чином засвідчені копії таких документів (договору №52/65 від 27.02.2020, видаткових накладних, виписки по особовому рахунку тощо), які додані до позовної заяви та які посвідчені відповідно до приписів абзацу 2 частини п`ятої статті 91 ГПК України та пункту 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003 та позивачем на виконання частини 5 п`ятої статті 91 ГПК України, зазначено про наявність у нього та у відповідача оригіналів письмових доказів. Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Згідно з положеннями ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору. З огляду на наведені положення норм процесуального права, зважаючи на заперечення відповідача щодо підписання ним договору та видаткових накладних, копії яких додано позивачем до позовної заяви та наявності у зв`язку з цим обгрунтованих сумнівів у відповідності цих копій оригіналам, в тому числі щодо наявності підпису директора ОСОБА_1 на оригіналах, заявлення клопотання про витребування оригіналів документів, суд першої інстанції з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, керуючись принципом верховенства права, в межах власних процесуальних повноважень мав можливість вжити заходів щодо встановлення відповідних обставин, шляхом витребування оригіналів договору та видаткових накладних, копії яких додано позивачем до позовної заяви,проте не зробив цього, що призвело до нез`ясування обставин, що мають значення для справи, які наведені нижче у мотивувальній частині постанови. Натомість, як зазначено вище, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на наявність сумнівів щодо відповідності наданих позивачем до позовної заяви копій договору поставки від 27.11.2020 № 52/65 та видаткових накладних, зокрема щодо їх підписання повноважними особами відповідача, витребувано у позивача та відповідача оригінали документів для огляду судом, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи, зокрема у кожній зі сторін її оригінал договору поставки товару від 27.11.2020 № 52/65. Відповідач у поясненнях за вх. № 19823 від 16.02.2021 повідомив суд про відсутність у нього оригіналу договору поставки від 27.11.2020 № 52/65 через те, що підписаний з його боку примірник проекту цього Договору позивачем не повертався. Разом з тим, позивачем на виконання ухвали суду від 01.02.2021 разом із супровідним листом вх. № 2098 від 17.02.2021 надано суду апеляційної інстанції для огляду оригінали договору поставки товару від 27.11.2020 № 52/65 та видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674. Оглянувши зазначені оригінали письмових доказів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. На сторінці 4 договору поставки товару від 27.11.2020 № 52/65 в розділі юридичні адреси і реквізити сторін під реквізитами покупця ТОВ «Барашек» проставлено печатку ТОВ «Барашек» та факсиміле із зазначенням посади, прізвища та ініціалів підписанта-директор ОСОБА_1 . Зазначене факсиміле разом з відтиском печатки ТОВ «Барашек» проставлено також в реквізиті «Отримав(ла)» на видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від від 28.02.2020 № 3711. Отже при підписанні від імені ТОВ «Барашек» договору поставки товару від 27.11.2020 № 52/65 та накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711 використано відтворення підпису директора Аксьонова В.С. за допомогою факсиміле. Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання таорганізаційно-господарські зобов`язання. Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків . Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно достатті 638 Цивільного кодексуУраїни договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Відповідно до ч. 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом наведених норм, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому договорі підпису сторони свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення такого договору(відсутність погодження сторонами істотних умов), а тому такий договір вважається неукладеним , тобто таким, що не відбувся як юридичний факт.Тому такий договір не є правочином, який відповідно до положень статті 215 ЦК України є нікчемним (недійсним в силу закону) або відносно недійсним, тобто таким, що може бути визнаний недійсним в судовому порядку, у зв`язку з чим до такого невчиненого правочину не може бути застосовано положення статті 204 Цивільного кодексу України, якою встановлено презумпцію правомірності правочинів, недійсність яких прямо не встановлена законом і які не визнані недійсними в судовому порядку. Відповідна правова позиція щодо неукладеності непідписаних стороною договорів викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145-499цс19. Разом з цим, статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних, які у розумінні статей 1,9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є первинними обліковими документами, що фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій з поставки, свідчить про встановлення договірних відносин з поставки, оформлених в письмовій формі у спрощений спосіб та є підставою виникнення обов`язку покупця із здійснення розрахунків за отриманий товар. Відсутність підпису повноважного представника сторони на видатковій накладній свідчить про відсутність факту укладення шляхом оформлення такою накладною відповідного договору у спрощеній письмовій формі,оскільки, як зазначено вище, в такомі випадку відсутнє волевиявлення сторони на оформлення господарських операцій поставки, й на встановлення відповідних договірних правовідносин . Разом з тим, ч. 3 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70, передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документа. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису, і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства. Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 902/452/19. У матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами письмової угоди щодо використання факсиміле із зразками справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін на Договорі поставки товару від 27.02.2020 № 52/65 та на первинних документах, зокрема на видаткових накладних від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711, що свідчить про відсутність факту підписання цього Договору та видаткових накладних з боку відповідача, у зв`язку з чим такий Договір між сторонами не було укладено та договірні відносини у спрощеній письмовій формі за відповідними накладними не оформлялися через відсутність відповідного волевиявлення відповідача. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними від 27.02.2020 № 3518, від 28.02.2020 № 3711 в розмірі 31832,25 грн. та нарахованих на цю заборгованість 3% річних у розмірі 399,21 грн. та інфляційних втрат у розмірі 590,81 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674 в загальному розмірі 14963,99 грн. та нарахованих на неї 3% річних в розмірі 264,03 грн. та інфляційних втрат в розмірі 149,62 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх задоволення, зважаючи на наступні підстави. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14963,99 грн., згідно з наступними видатковими накладними: - видатковою накладною №3938 03 березня 2020 року на загальну вартість 2954,79 грн.; - видатковою накладною №4423 11 березня 2020 року на загальну вартість 8670,68 грн.; - видатковою накладною №4674 13 березня 2020 року на загальну вартість 3338,52 грн. (а.с.17-21 т.1). Вищезазначені накладні містять власноручні підписи з боку позивача та відповідача, які скріплені печатками цих юридичних осіб. Накладні не містять жодних зауважень чи заперечень. З наданої позивачем до позовної заяви банківської виписки по особовому рахунку позивача від 03.06.2020 вбачається перерахування відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 6 000,00 грн. із призначенням платежу «оплата за господарські товари» (а.с.22-23 т.1).З цієї виписки не вбачається відомостей щодо оплати відповідачем саме того товару, який поставлено позивачем за вищенаведеними видатковими накладними, а позивач в розрахунку суми позову враховує зазначену оплату як часткову оплату товару за видатковою накладною від 27.02.2020 № 3518, яка як зазначено вище не підписана з боку відповідача, у зв`язку з чим не підтверджує зазначену в ній господарську операцію з поставки товару.Зважаючи на це, зазначена банківська виписка по рахунку позивача не є належним доказом в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України. Як зазначено вище, підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних, які у розумінні статей 1,9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є первинними обліковими документоми, що фіксують та підтверджують факт здійснення господарської операцій з поставки, свідчить про встановлення договірних відносин з поставки, оформлених в письмовій формі у спрощений спосіб та є підставою виникнення обов`язку покупця із здійснення розрахунків за отриманий товар. Видаткові накладні від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423 від 13.03.2020 № 4674 від 13.033.2020 оформлені як первинні документів відповідно до вимог Закону України та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, підписані з боку позивача та відповідача власноручними підписами із скріпленням цих підписів печатками відповідних юридичних осіб. Господарський суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача щодо того, що зазначені видаткові накладні від імені ТОВ «Барашек» підписано невідомими, невстановленими і неповноважними особами, з наступних підстав. Як вже зазначалося вище, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N88 від 24.05.95 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Разом з цим, відповідно до п.10.1.Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" №736 від 19.10.2016 документи і справи з грифом "Для службового користування" зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом "Для службового користування" здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб. Враховуючи зазначене, відповідач несе повну відповідальністю за законність використання своєї печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних тощо. У матеріалах справи відсутні заяви відповідача до правоохоронних органів щодо втрати чи викрадення його печатки. Крім того, відповідно до ст.2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Таким чином, відтиск печатки юридичної особи, наявний зокрема на первинних документах, за наявності особистого підпису представника є свідченням участі такої юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/19702/17. Зокрема, в цій постанові Верховний Суд вказав, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. В іншій постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що скріплення підписів від імені кожної зі сторін на видаткових накладних від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674 печатками цих юридичних осіб за відсутності доказів вибуття печатки з їх володіння свідчить, що зазначені первинні документи підписані саме сторонами. Зважаючи на наведене, видаткові накладні від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423, від 13.03.2020 № 4674 підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 14963,99 грн., а їх підписанням сторони підтвердили волевиявлення на встановлення договірних правовідносин поставки у спрощений спосіб, як це передбачено статтею 181 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 цієї статті передбачено, що в разі, коли строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Пунктом 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. Відтак, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, слід виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України Оскільки при оформленні сторонами договірних правовідносин поставки за видатковими накладними від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423 від 13.03.2020 № 4674 у спрощений спосіб сторонами не визначено строк оплати, в силу спеціальної норми ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар негайно наступного дня після його прийняття. Датою прийняття товару є дата відповідної видаткової накладної, оскільки такою датою зафіксовано господарську операцію з поставки та первинні документи складаються під час здійснення господарський операцій або відразу після їх здійснення. З огляду на наведене, відповідач повинен був оплатити отриманий товар у строки: - за видатковою накладною від 03.03.2020 №3938 на загальну вартість 2954,79 грн.- до 04.03.2020 включно; - за видатковою накладною від 11.03.2020 №4423 року на загальну вартість 8670,68 грн.- до 12.03.2020 року включно; - за видатковою накладною від 13.03.2020 №4674 року на загальну вартість 3338,52 грн. - до 14.03.2020 року включно. У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем поставленого товару за наведеними видатковими накладними вартістю 14963,99 грн. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як було наведено вище, відповідач не виконав свій обов`язок з оплати поставленого товару строк виконання якого настав: - за видатковою накладною від 03.03.2020 №3938 - 04.03.2020; - за видатковою накладною від 11.03.2020 №4423 - 12.03.2020 ; - за видатковою накладною від 13.03.2020 №4674 року -15.03.2020. Зважаючи на це, відповідач є боржником, який прострочив виконання зазначеного грошового зобов`язання. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З розрахунку суми позову вбачається, що позивачем правомірно на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні та 3% на заборгованість з оплати поставленого за видатковими накладними від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423 від 13.03.2020 № 4674 від 13.033.2020 товару в межах періоду прострочення оплати за кожною з наведених видаткових накладних, а саме: - за видатковою накладною від 03.03.2020 №3938 на заборгованість в сумі 2984,33 грн. за період прострочення з квітня по вересень 2020 року нараховано інфляційні в сумі 29,54 грн. та 3% річні за період прострочення з 19.03.2020 по 26.10.2020 в сумі 53,91 грн.; - за видатковою накладною від 11.03.2020 №4423 на заборгованість в сумі 8670,68 грн. за період прострочення з квітня по вересень 2020 року нараховано інфляційні в сумі 86,70 грн. та 3% річні за період прострочення з 27.03.2020 по 26.10.2020 в сумі 152,50 грн.; - за видатковою накладною від 13.03.2020 №4674 року на заборгованість в сумі 3338,52 грн. за період прострочення з квітня по вересень 2020 року нараховано інфляційні в сумі 33,38 грн. та 3% річні за період прострочення з 31.03.2020 по 26.10.2020 в сумі 57,62 грн. Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу з оплати поставленого товару за видатковими накладними 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423 та від 13.03.2020 № 4674 в загальному розмірі 14963,99 грн. та нарахованих на нього 3% річних в розмірі 264,03 грн. та інфляційних втрат в розмірі 149,62 грн. Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 5 288,62 грн. та пені у розмірі 4 262,41 грн., колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо їх задоволення, з огляду на наступне. За змістом ч. 2 статті 511,статті 611 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, розмір неустойки (штрафу пені) встановлюється законом або договором. Позивач нарахував спірні суми штрафу та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленного товару на підставі пунктів 4.3, 4.4. договору поставки товару від 27.11.2020 №52/65, який як зазначено вище, є неукладеним, тобто не відбувся як юридичний факт, який може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі й щодо сплати неустойки. Разом з цим, як зазначено вище, підписавши видаткові накладні від 03.03.2020 № 3938, від 11.03.2020 № 4423 та від 13.03.2020 № 4674, сторони підтвердили факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 14963,99 грн. та встановили договірні правовідносин поставки у спрощений спосіб, як це передбачено статтею 181 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, в силу особливостей встановлення договірних правовідносин шляхом підписання видаткових накладних сторонами не погоджувалось застосування штрафних санкцій. Чинним законодавством також не передбачено розміру штрафних санкцій для відповідного типу договору поставки. Зважаючи на це, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення спірних сум штрафу та пені. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 31832,25 грн., 3% річних в розмірі 399,21 грн., інфляційних втрат у розмірі 590,81 грн., штрафу у розмірі 5 288,62 грн. та пені у розмірі 4 262,41 грн у зв`язку з чим рішення в цій частині слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В іншій частині оскаржуване рішення щодо задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 14963,99 грн., 3% річних в розмірі 264,03 грн.та інфляційних втрат в розмірі 149,62 грн. слід залишити без змін. Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у спорах, що виникають щодо виконання договорів покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 1,4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Барашек задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 31.12.2020 у справі № 922/3505/20 в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 31832,25 грн., 3% річних в розмірі 399,21 грн., інфляційних втрат в розмірі 590,81 грн., штрафу в розмірі 5 288,62 грн. та пені в розмірі 4 262,41 грн. скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барашек" (61058, м. Харків, вул. Сумська, б. 35А; код ЄДРПОУ: 43156362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ-Трейд" (04655, м. Київ, пр-т С. Бандери, 21; код ЄДРПОУ: 37738933) основний борг в розмірі 14963,99 грн., 3% річних в розмірі 264,03 грн., інфляційні втрати в розмірі 149,62 грн., а також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 557,45 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ-Трейд" (04655, м. Київ, пр-т С. Бандери, 21; код ЄДРПОУ: 37738933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барашек" (61058, м. Харків, вул. Сумська, б. 35А; код ЄДРПОУ: 43156362) 2 243,35 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя І.В. Тарасова Суддя Я.О. Білоусова Суддя О.А. Пуль