Постанова 4824 № 758/2089/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №758/2089/20 головуючий у суді І інстанції: Ларіонова Н.М. провадження №22-ц/824/3213/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 02 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович про визнання договорів недійсними, визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення у власність та зобов`язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у якому просив визнати недійсним Договір іпотеки від 18.02.2019 року, який укладений між ОСОБА_1 , як Іпотекодержателем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , як Іпотекодавцями, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком Олегом Анатолійовичем та зареєстрований у реєстрі за №1198; визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.02.2019 року, який укладений між ОСОБА_1 , як Іпотекодержателем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , як Іпотекодавцями, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком Олегом Анатолійовичем та зареєстрований у реєстрі за №1200; визнати протиправними та скасувати наступні рішення та вчиненні на підставі них записи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенко Олега Анатолійовича щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 : рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45570602 від 18.02.2019 року та внесений на його підставі запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про іпотеку: 30334143; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45570817 від 18.02.2019 року та внесений на його підставі запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження: 30334320; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45572939 від 18.02.2019 року та внесений на його підставі запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності: 30336272; повернути у власність ОСОБА_3 2/3 частини та ОСОБА_4 1/3 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,63 кв.м., житлова площа 41,6 кв.м., що складається з 3 (трьох) житлових кімнат. 29.05.2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив: 1) накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 на праві власності; 2) заборонити ОСОБА_1 , а також іншим особам, які мають повноваження державного реєстратора вчиняти дії, спрямовані на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 823755580000). Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 823755580000) та належить ОСОБА_1 на праві власності. Заборонено ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) та особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчинення дій, спрямованих на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію зареєстрованого за ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна, а також вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , та будь-які дії щодо внесення записів про припинення/зміну/скасування/поновлення та інші дії, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу суду першої інстанції скасувати. Посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року по справі № 308/3824/16-ц, в якій зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Вважає, що посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вказує, що судом першої інстанції не отримано інформацію стосовно того чи не порушені інтереси третіх осіб внаслідок дій суду стосовно вжитих заходів забезпечення позову. Крім того, суд не надав оцінки доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясували співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, жодним чином не обґрунтували необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального прав. Звертає увагу суду, що на зазначену квартиру вже накладено арешт 19.09.2018 року Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві згідно постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 57231659, виданий 18.09.2018 року. Зазначене посвідчується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.10.2020 року за № 228674426. Даний арешт накладений згідно ухвали Подільського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 .. На даний час арешт є чинним та накладений в інтересах позивача. Фактично Подільським районним судом м. Києва повторно вжиті заходи забезпечення позову, ідентичні тим, що вже існують і в інтересах однієї і тієї ж людини. Учасники справи відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк не надали. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що між сторонами дійсно існує спір щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а відтак незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення про задоволення позову, оскільки сторона відповідача може у будь-який час відчужити спірне майно. Згідно з інформаційних довідкок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на яку просить накласти арешт позивач т азаборонити проводити дії щодо її відчуження. У зв`язку з чим, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»). Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, у якому просив: 1. визнати недійсним Договір іпотеки від 18.02.2019 року, який укладений між ОСОБА_1 , як Іпотекодержателем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , як Іпотекодавцями, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком Олегом Анатолійовичем та зареєстрований у реєстрі за №1198; 2. визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.02.2019 року, який укладений між ОСОБА_1 , як Іпотекодержателем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , як Іпотекодавцями, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком Олегом Анатолійовичем та зареєстрований у реєстрі за №1200; 3. визнати протиправними та скасувати наступні рішення та вчиненні на підставі них записи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенко Олега Анатолійовича щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 : - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45570602 від 18.02.2019 року та внесений на його підставі запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про іпотеку: 30334143; - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45570817 від 18.02.2019 року та внесений на його підставі запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження: 30334320; - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45572939 від 18.02.2019 року та внесений на його підставі запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності: 30336272; повернути у власність ОСОБА_3 2/3 частини та ОСОБА_4 1/3 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,63 кв.м., житлова площа 41,6 кв.м., що складається з 3 (трьох) житлових кімнат. 29.05.2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив: 1) накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 на праві власності; 2) заборонити ОСОБА_1 , а також іншим особам, які мають повноваження державного реєстратора вчиняти дії, спрямовані на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 823755580000) та належить ОСОБА_1 на праві власності. Заборонено ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) та особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчинення дій, спрямованих на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію зареєстрованого за ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна, а також вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , та будь-які дії щодо внесення записів про припинення/зміну/скасування/поновлення та інші дії, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а тому невжиття заходу забезпечення позову може у подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може продати, знищити чи знецінити майно, тощо. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, і доходить висновку про співмірність заходу забезпечення позову (арешту) із заявленими позивачами вимогами. Доводи апеляційної скарги щодо застосування постанови Верховного Суду у складі колегії судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року по справі № 308/3824/16-ц, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а також, що судом першої інстанції не отримано інформацію стосовно того чи не порушені інтереси третіх осіб внаслідок дій суду стосовно вжитих заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо. Доводи апеляційної скарги про те, що на зазначену квартиру вже накладено арешт ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 вересня 2018 року про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 , на даний час арешт є чинним та накладений в інтересах позивача, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки справа у якій накладено арешт на вказану квартиру не стосується до предмета даного спору. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майно право позивача не було порушено відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. ст.ст. 149, 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03 червня 2020 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «02» лютого 2021 року. ГоловуючийсуддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко