Ухвала Велика Палата ВС № 94377738

У Х В А Л А 14 січня 2021 року м. Київ Провадження № 11-216зва20 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого Князєва В. С., судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П., за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , представник заявника - Дубинський В. М., представник Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В., розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17, та ВСТАНОВИЛА:

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17 про притягнення судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказав, зокрема, на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням вимог пунктів 3, 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».

3. Велика Палата Верховного Суду постановою від 31 січня 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18 - без змін.

4. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Заяву мотивовано тим, що Рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11 червня 2020 року № 7-р/2020у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України (далі - КК України) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), указану статтю КК України. КСУ в цьому Рішенні дійшов висновку, що стаття 375 КК України суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов`язковості судового рішення, а отже, суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 126, частині першій, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України. При цьому КСУ виходив з того, що для перегляду судового рішення в законі встановлюються відповідні процедури судочинства, які передбачають оскарження судового рішення та надання йому юридичної оцінки компетентним судом; Конституція України не наділяє інші органи державної влади повноваженнями щодо перевірки судового рішення в позасудовому порядку та оцінки його як «неправосудного».

6. На думку заявника, вказане означає, що постановлені ним у кримінальному процесі ухвали відносно осіб, яким були обрані запобіжні заходи, повинні бути переглянуті лише апеляційним судом; оцінку як діям судді, так і законності в цілому кожній з постановлених ухвал може давати лише апеляційний суд, а не орган виконавчої влади, у тому числі й ВРП, а тому це окреме положення незалежності суддів, якому не була надана належна оцінка Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 січня 2019 року, має визначальне значення для перегляду судового рішення після прийняття КСУ Рішення від 11 червня 2020 року № 7-р/2020.

7. У відзиві на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами ВРП зазначає, що дисциплінарний орган не здійснював жодних дій щодо встановлення в діях судді ОСОБА_1 порушень за статтею 375 КК України, оскільки цей орган не наділений такими повноваженнями, а відтак указана заявником обставина не є виключною.

8. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року за виключними обставинами.

9. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 31 серпня 2020 року відкрив провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18 та призначив цю справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

10. Під час розгляду справи з`ясовано, що провадження в цій справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрите помилково та підлягає закриттю з огляду на таке.

11. Пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України встановлено, що підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

12. Як на виключну обставину для перегляду оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 посилається на Рішення КСУ від 11 червня 2020 року № 7-р/2020, відповідно до пунктів 1, 2 резолютивної частини якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 КК України та зазначено, що вказана стаття втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення КСУ цього Рішення.

13. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95).

14. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, § 53).

15. Водночас Рішення КСУ від 11 червня 2020 року № 7-р/2020не містить висновків щодо неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні справи; так само Велика Палата Верховного Суду не робила висновку, що закон чи інший правовий акт, який би підлягав застосуванню у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18, суперечить Конституції України, не застосувавши такий закон чи інший правовий акт, а застосувавши норми Конституції України як норми прямої дії.

16. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що Рішення КСУ від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 не може бути підставою для перегляду постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року в цій справі за виключними обставинами, а відтак провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду на підставі вказаного Рішення КСУ підлягає закриттю. Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 2, 6, 361, 368 КАС України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Закрити провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 31 липня 2018 року № 2472/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 17 березня 2017 року № 528/1дп/15-17. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Князєв Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Т. О. Анцупова О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач І. В. Григор`єва О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач Л. М. Лобойко С. П. Штелик К. М. Пільков