Постанова Велика Палата ВС № 92270716

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Київ Провадження № 11-5сап20 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого Князєва В. С., судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П., учасники справи: скаржниця ОСОБА_1 , представники скаржниці - Корчевний А. В., Рак В. І., представник Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л., розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19, та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування 1. 03 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 про притягнення судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що повністю заперечує проти обставин та висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. При цьому це рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

3. Скаржниця також указала, що, виходячи із заявлених у цивільній справі № 355/771/19 позовних вимог та їх обґрунтування, враховуючи той факт, що договірні відносини між позивачкою і відповідачем не існували на момент звернення до суду з позовною заявою, а факт їхнього існування в минулому не зазначався як підстава для звернення до суду, суддя ОСОБА_1 при дослідженні позовної заяви та заяви про забезпечення позову дійшла обґрунтованого висновку про те, що немає підстав та причин для відмови у відкритті провадження у справі з підстави необхідності розгляду справи за правилами виключної підсудності. Оскільки позивачка звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів, то такий спір за правилами альтернативної підсудності, визначеними статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), міг розглядатися Баришівським районним судом Київської області.

4. На переконання ОСОБА_1 , факт порушення нею при постановлені ухвали від 24 травня 2019 року про відкриття провадження у справі № 355/771/19 правил територіальної юрисдикції (підсудності) може бути встановлений виключно на підставі постанови суду апеляційної інстанції, яким надається оцінка законності та обґрунтованості рішенню суду першої інстанції. При цьому оцінка судового рішення на предмет дотримання вимог процесуального законодавства не входить до повноважень ВРП, визначених статтею 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). До того ж відповідно до пункту 6 частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо така ґрунтується на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

5. Скаржниця наголосила на тому, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи. Виняткових підстав для того, щоб викликати особу, яка подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову, для надання пояснень, додаткових доказів чи з`ясування питань, що пов`язані із зустрічним забезпеченням позову, а також для призначення до розгляду заяви про вжиттязаходів забезпеченняпозову в судовому засіданні, судом не встановлено. Імперативного обов`язку суду здійснювати виклик учасників справи для розгляду заяви про забезпечення позову цивільним процесуальним законодавством України не визначено.

6. ОСОБА_1 також послалась на те, що: - вона об`єктивно, не з власної вини, не мала можливості розглянути заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» (далі - ТОВ «Авіакомпанія Скайап») заяву про роз`яснення судового рішення та клопотання про скасування заходів забезпечення позову в межах встановленого процесуальним законодавством строку з урахуванням поданої апеляції на ухвалу про забезпечення позову, а тому ці обставини не можна вважати такими, що підтверджують наявність у поведінці судді істотного дисциплінарного проступку саме умисного характеру, який був спрямований на умисне порушення процесуальних строків; - члени Першої дисциплінарної палати ВРП при прийнятті рішення від 15 листопада 2019 року вийшли за межі поданих скарг та проводили перевірку постановленої ухвали, яка учасниками справи не оскаржувалась, оскільки адвокат Толкачов Д. І., який діє в інтересах ТОВ «Авіакомпанія Скайап», та народний депутат України ОСОБА_3 у своїх скаргах та доповненнях до них не оскаржували черговість розгляду суддею заяв, не піддавали сумніву ухвалу від 24 липня 2019 року про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, Громадської організації «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» (далі - ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів») та прийняття до спільного розгляду з первісним позовом позову вказаної третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; - факт відкриття кримінального провадження, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не є і за жодних обставин не можуть вважатися відомостями, що підтверджують наявність у поведінці судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку; - не видається за можливе розглядати ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у справі, яка не спричинила жодних наслідків для юридичної особи, її діяльності, економічних показників її діяльності та її матеріального становища, втручанням у її господарську діяльність, оскільки протягом усього строку дії ухвали Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року про забезпечення позову у справі № 355/771/19 ТОВ «Авіакомпанія Скайап» вільно, безперешкодно та в повному обсязі здійснювало господарську діяльність. Жоден авіарейс компанії не був скасований чи затриманий внаслідок та/або з підстав існування вказаної ухвали; - в оскаржуваному рішенні ВРП не навела, які саме негативні наслідки настали для ТОВ «Авіакомпанія Скайап», а також не обґрунтувала та не підтвердила відповідними доказами негативні наслідки, які б свідчили про підрив авторитету правосуддя в цілому, у зв`язку з постановленням згаданої ухвали; - ВРП та її Дисциплінарна палата не встановили, що суддя ОСОБА_1 саме умисно при постановленні вказаної ухвали про забезпечення позову порушила норми процесуального права, а також те, що постановлення такої ухвали було складовою частиною узгоджених дій судді та позивачки, яка звернулася з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову. Не встановлено в яких саме діях судді наявний умисел на порушення норм процесуального права; - ВРП та її Дисциплінарний орган не обґрунтували, чому немає підстав для застосування до судді більш м`якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення з посади, з урахуванням того, що принцип пропорційності є обов`язковим при застосуванні дисциплінарного стягнення відносно судді; - 24 грудня 2019 року при розгляді скарги судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ВРП порушила порядок та процедуру розгляду скарги, оскільки протягом усього розгляду скарги на засіданні ВРП під час доповіді, обговорення та навіть під час голосування був присутній член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5, який був доповідачем на засіданні вказаної Дисциплінарної палати 15 листопада 2019 року при прийнятті рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Крім того, під час засідання ВРП до зали засідання заходив головуючий на засіданні Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_8

7. На підставі наведеного ОСОБА_1 просить Велику Палату Верховного Суду при розгляді її справи врахувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема висновки у справах «Олександр Волков проти України», «Куликов та інші проти України» щодо порушення статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) щодо звільнення суддів з аналогічних підстав, які не відповідали вимогам незалежності та неупередженості й суттєво вплинули на їхнє приватне життя. 8. 24 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло доповнення до скарги, у якому ОСОБА_1 вказала, що суб`єктивна думка посадових осіб ВРП про виключну підсудність справи № 355/771/19 за частиною четвертою статті 30 ЦПК України є помилковою і не відповідає вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи, оскільки жодних доказів про наявність між сторонами спору з приводу виконання укладеного договору перевезення не було. Із позовної заяви можна зробити висновок про надходження до суду позову про захист прав споживачів, а тому суддя діяла відповідно до приписів частини п`ятої статті 28 ЦПК України, відтак жодної норми процесуального закону в цьому питанні на момент відкриття провадження у справі суддя не порушила.

9. На думку скаржниці, протиправним, неправдивим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, є висновок ВРП про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) з посиланням на те, що ОСОБА_1 при ухваленні рішення порушила права та основоположні свободи людини, що виявилося у втручанні в господарську діяльність відповідача, оскільки жодного пов`язування з будь-якою господарською діяльністю ця норма не передбачає, як не передбачає й будь-якого відношення до захисту прав юридичних осіб, які займаються комерційною або іншою підприємницькою діяльністю. Крім того, обов`язковою умовою для застосування цієї норми є наявність істотних негативних наслідків для людини, проте в матеріалах дисциплінарної справи немає жодних доказів того, що суддя ухвалювала рішення стосовно прав і свобод людини, а також про порушення нею конкретної норми закону, яке потягло негативні наслідки.

10. ОСОБА_1 також зазначила, що посилання ВРП на рішення суду апеляційної інстанції є безпідставним, оскільки відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1402-VIII скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.

11. Крім того, на порушення вимог частини п`ятої статті 34 Закону № 1798-VIII при ухваленні рішення стосовно ОСОБА_1 про відкриття дисциплінарної справи в Першій Дисциплінарній палаті брав участь член ВРП ОСОБА_4, який не був членом цієї Дисциплінарної палати, а був членом Другої Дисциплінарної палати ВРП. Крім того, ОСОБА_4 приймав участь у розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

12. На переконання скаржниці, чинне законодавство не передбачає наявність одночасно двох дисциплінарних проступків судді в одному діянні та узагальнення фактів, які мають відношення до різних складів дисциплінарних проступків, однак Перша Дисциплінарна палата ВРП у своєму рішенні послалася на пункт 8 статті 109 Закону № 1402-VIII, переписавши підпункт 1 цієї статті, у якому зазначені два види дисциплінарного проступку судді: перший - вчинення істотного дисциплінарного проступку, а другий - грубе нехтування обов`язками судді, як визначається в пункті 9 цієї статті.

13. Такі доводи, на думку ОСОБА_1 , є підставою для скасування рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19. 14. 20 березня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло доповнення № 2 до скарги, у якому ОСОБА_1 зазначила, що 11 березня 2020 року Конституційний Суд України у справі № 4-П/2020 прийняв рішення про неконституційність норм, викладених у частині першій статті 42, частині третій статті 47 та частині четвертій статті 48 Закону № 1798-VIII, які, на думку скаржниці, безпосередньо стосуються її прав, порушених відповідачем при здійсненні дисциплінарного провадження.

15. ОСОБА_1 додатково наголосила, що посилання ВРП на такі підстави притягнення судді ОСОБА_1 до відповідальності як порушення вимог статей 126 та 128 Повітряного кодексу України (далі - ПК України) є протиправним, оскільки вона не розглядала справу про відповідальність та не приймала жодного рішення про відповідальність відповідача у справі, а також ураховуючи, що ці норми не регламентують дії судді.

16. На думку скаржниці, приймаючи рішення у справі, ВРП діяла упереджено та необ`єктивно, ґрунтуючись виключно надуманими припущеннями, а не фактами, законом та доказами, оскільки рішення про відкриття дисциплінарного провадження було прийнято 19 липня 2019 року, а матеріали справи, які начебто стали підставою порушення провадження та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, були витребувані лише в жовтні 2019 року для попередньої перевірки.

17. ОСОБА_1 також зазначила, що рішення відповідача в листопаді 2019 року про притягнення її до відповідальності прийнято за межами строків дисциплінарного провадження, а тому є протиправним і нелегітимним. При цьому ухвала відповідача від 20 вересня 2019 року про продовження строків перевірки відсутня в реєстрі рішень, вона не направлялась скаржниці та про її існування не було відомо, а тому така ухвала не має юридичної сили, оскільки не відповідає вимогам статті 49 Закону № 1798-VIII.

18. Крім того, у своєму Рішенні у справі № 4-П/2020 Конституційний Суд України вказав, що питання дисциплінарного провадження та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності мають узгоджуватися з конституційним принципом незалежності суддів. Дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист. Дисциплінарне провадження не повинне передбачати жодних оцінок судових рішень, оскільки такі рішення підлягають апеляційному перегляду, а також повинні існувати фільтри для розгляду безпідставних по суті скарг.

19. Отже, скаржниця вважає, що протиправні дії та рішення ВРП порушують не лише головні засади незалежності суддів, яка забезпечується суворим дотриманням особливого порядку притягнення суддів до відповідальності, але й порушують її цивільні права, захищені Конвенцією. Позиція ВРП 20. 26 лютого 2020 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що: оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні; суддю ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги, зазначена інформація оприлюднена на офіційному вебсайті ВРП; у засіданні ВРП була присутня ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чехонадський А. О., які підтримали доводи, викладені в скарзі судді на рішення Дисциплінарної палати; оскаржуване рішення ВРП також містить посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

21. На думку ВРП, обґрунтованість рішення полягає не в тому, що воно має містити детальний письмовий опис обставин, зокрема всі висновки (відомості) наявні в дисциплінарному провадженні, або детальні пояснення особи, яка притягується до відповідальності, та їх спростування, а в тому, що такі обставини мають бути враховані при його прийнятті. Скарга судді ОСОБА_1 була прийнята ВРП, на засіданні якої було заслухано пояснення судді, а тому немає підстав вважати, що такі доводи не були враховані ВРП з мотивів їх детального (дослівного) невідображення в оскаржуваному рішенні.

22. ВРП також зазначила, що підставою притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені її Першою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать про те, що суддя ОСОБА_1 прийняла до провадження позовну заяву та розглянула заяву про забезпечення позову з порушенням правил територіальної юрисдикції. Дії судді ОСОБА_1 , як вказала Дисциплінарна палата, містять ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки суддя супереч вимогам статті 129 Конституції України та покладеним на суд завданням щодо здійснення судочинства на принципах верховенства права, на порушення вимог статей 48, 56 Закону № 1402-VIII, незважаючи на цілі, визначені статтями 2, 5 ЦПК України, грубо порушила обов`язки судді, а також порушила правила щодо юрисдикції, приписи статей 149-153, 260 ЦПК України, внаслідок чого вжила заходи забезпечення позову безпідставно та у спосіб, не передбачений законом, вийшла за межі наданих суду повноважень, чим допустила грубе порушення закону, втрутившись у господарську діяльність ТОВ «Авіакомпанія Скайап».

23. Стосовно тверджень скаржниці про те, що ВРП вийшла за межі своїх повноважень, надавши оцінку судовому рішенню на предмет дотримання вимог процесуального законодавства, ВРП зазначила, що мотивування оскаржуваного рішення ВРП та її дисциплінарного органу не стосується законності чи обґрунтованості прийнятої суддею ОСОБА_1 ухвали про відкриття провадження у справі № 355/771/19.

24. ВРП указала, що, застосовуючи такий захід забезпечення позову, як зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, суддя ОСОБА_1 фактично зупинила господарську діяльність ТОВ «Авіакомпанія Скайап», що є втручанням у діяльність товариства та заборонено законом, зокрема нормами ЦПК України, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

25. Крім того, заяву про забезпечення позову суддя ОСОБА_1 розглянула в день її надходження з метою дотримання встановленого законом строку для розгляду такої заяви, однак, розглядаючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову та заяву про роз`яснення ухвали про забезпечення позову, суддя не дотрималася визначених процесуальним законодавством строків (не пізніше п`яти днів з дня надходження та протягом десяти днів), хоча мала врахувати низку обставин, які можуть призвести до їх порушення.

26. Всупереч доводам ОСОБА_1 ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила про те, що факт порушення стосовно неї кримінального провадження в рішенні Дисциплінарної палати не відображений, а тому під час прийняття рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не враховувався.

27. На переконання ВРП, оскаржуваним у справі рішенням не було порушено вимоги статті 8 Конвенції, оскільки таке рішення в повній мірі відповідає критеріям «якості закону».

28. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги до ВРП повністю. Рух скарги

29. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ».

30. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

31. У судовому засіданні 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 та її представники підтримали скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

32. Представник ВРП у судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги. Обставини, установлені матеріалами справи

33. Рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 22 грудня 1992 року ОСОБА_1 обрана суддею Баришівського районного суду Київської області, Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2003 року № 643-IV призначена на посаду судді цього суду безстроково. 34. 06 червня та 15 липня 2019 року до ВРП на дії судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 355/771/19 надійшли дисциплінарні скарги адвоката Толкачова Д. І. в інтересах ТОВ «Авіакомпанія Скайап» та народного депутата України ОСОБА_3 відповідно.

35. Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП вказані скарги передано члену Першої дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 для проведення перевірки.

36. За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг 16 липня 2019 року член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

37. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 19 липня 2019 року № 1904/1дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

38. Рішенням від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності суддю Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

39. Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що 24 травня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_6 до ТОВ «Авіакомпанія Скайап» про захист прав споживачів, припинення дії, яка порушує право, та примусове виконання обов`язку в натурі.

40. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 травня 2019 року матеріали справи № 355/771/19 передано судді ОСОБА_1 .

41. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року, постановленою під головуванням судді ОСОБА_1, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання у загальному позовному провадженні на 24 липня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06 червня 2019 року).

42. Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, оскільки не була задоволена роботою перевізника - ТОВ «Авіакомпанія Скайап», вважала, що він неналежним чином виконує свої зобов`язання, зокрема щодо виконання польотів з перевезення пасажирів, та стверджувала, що пілоти авіакомпанії мають низький рівень підготовки, що в цілому впливає на рівень обслуговування та безпеку пасажирів, які користуються послугами цієї авіакомпанії.

43. Позивачка навела аргументи щодо територіальної юрисдикції цього позову. Зокрема, посилаючись на статті 27, 28 ЦПК України, ОСОБА_6 зазначила, що правовідносини, які виникли між нею та перевізником - ТОВ «Авіакомпанія Скайап», регулюються саме Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII), а тому визначила територіальну юрисдикцію спору за загальними правилами.

44. У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_6 висловила прохання припинити дії ТОВ «Авіакомпанія Скайап» щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров`ю пасажирів і порушують права позивачки на якісну продукцію та обслуговування, а також зобов`язати відповідача утримуватись від вчинення дій, які порушують умови ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів.

45. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження перевізника - ТОВ «Авіакомпанія Скайап» - місто Київ, Харківське шосе, 201-203, літера «2-А».

46. Дисциплінарна палата ВРП указала, що суддя ОСОБА_1 не перевірила позовну заяву ОСОБА_6 на відповідність вимогам, визначеним § 3 «Територіальна юрисдикція (підсудність)» ЦПК України (статті 27-30), та не виконала вимог частин першої, третьої статті 31 цього Кодексу.

47. Перша Дисциплінарна палата ВРП також установила, що одночасно з позовною заявою надійшла заява ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом зупинення дії ліцензії на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом та заборони ТОВ «Авіакомпанія Скайап» до вирішення спору по суті здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів повітряним транспортом.

48. Баришівський районний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 ухвалою від 24 травня 2019 року заяву про забезпечення позову задовольнив частково: зупинив дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, виданої ТОВ «Авіакомпанія Скайап» на підставі наказу Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба) від 18 травня 2018 року № 454 «Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом», до вирішення цього позову по суті.

49. Суд дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення позову зменшить ризик порушення прав громадян - споживачів унаслідок неналежної діяльності авіакомпанії до закінчення розгляду справи щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров`ю пасажирів і порушують їхні конституційні права. Крім того, в ухвалі зазначено, що вжиття судом такого заходу забезпечення позову не вплине на можливість реалізації товариством своєї діяльності на підставі ліцензії після розгляду справи по суті. Застосований захід забезпечення позову, на думку суду, має тимчасовий характер, не скасовує чинності ліцензії, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та не є втручанням у діяльність відповідача, а лише запровадить дії, які дадуть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог та усунути зазначені недоліки в наданні послуг до вирішення спору по суті.

50. Перша Дисциплінарна палата ВРП указала, що, застосовуючи такий захід забезпечення позову, як зупинення дії ліцензії, суддя ОСОБА_1 фактично зупинила господарську діяльність ТОВ «Авіакомпанія Скайап», що під час вирішення питання про наявність/відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є втручанням у діяльність товариства та заборонено законом, зокрема нормами ЦПК України. 51. 05 червня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшли заяви ТОВ «Авіакомпанія Скайап» про скасування заходів забезпечення позову та про роз`яснення ухвали суду від 24 травня 2019 року, а 25 червня 2019 року - заява ОСОБА_6 про відмову від позову. Вказані заяви на час розгляду дисциплінарної справи суддею ОСОБА_1 не розглянуті.

52. Відповідно до довідки про рух справи, наданої головою Баришівського районного суду Київської області, заяви про скасування заходів забезпечення позову та про роз`яснення ухвали суду суддею були призначені до розгляду на 24 липня 2019 року, проте зняті з розгляду, оскільки 24 липня 2019 року цивільна справа № 355/771/19 направлена до Київського апеляційного суду на запит цього суду.

53. Водночас 23 липня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла заява ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про вступ у справу як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА_6 , яка 24 липня 2019 року була розглянута суддею ОСОБА_1 та задоволена, про що суддя постановила ухвалу.

54. З урахуванням черговості надходження заяв від учасників судового процесу у цивільній справі № 355/771/19 (до направлення її 24 липня 2019 року до Київського апеляційного суду) Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що суддя ОСОБА_1 вибірково здійснювала розгляд таких заяв (на власний розсуд), без дотримання вимог ЦПК України.

55. Перша Дисциплінарна палата ВРП також установила, що постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено повністю в задоволенні заяви про забезпечення позову.

56. За наслідками розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 прийняла до провадження позовну заяву та розглянула заяву про забезпечення позову з порушенням правил щодо територіальної юрисдикції.

57. За висновками дисциплінарного органу, дії судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 містять ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки суддя: всупереч вимогам статті 129 Конституції України та покладеним на суд завданням щодо здійснення судочинства на принципах верховенства права, на порушення вимог статей 48, 56 Закону № 1402-VIII, незважаючи на цілі, визначені статтями 2, 5 ЦПК України, грубо порушила обов`язки судді, а також порушила правила щодо юрисдикції, приписи статей 149-153, 260 ЦПК України, внаслідок чого вжила заходи забезпечення позову безпідставно та у спосіб, не передбачений законом, вийшла за межі наданих суду повноважень; не дотрималась вимог статті 19 Конституції України, оскільки діяла не в межах та не у спосіб, передбачений законодавством, перебрала на себе повноваження інших державних органів, чим допустила грубе порушення закону, втрутившись у господарську діяльність ТОВ «Авіакомпанія Скайап».

58. Перша Дисциплінарна палата кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, а також умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Водночас ці дії судді є підставою для встановлення факту вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII. 59. 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19.

60. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 22 листопада 2019 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_7

61. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі, член ВРП ОСОБА_7 склав висновок від 10 грудня 2019 року про відсутність підстав для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.

62. Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

63. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП виходила з того, що: - її Перша Дисциплінарна палата в рішенні від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 дала оцінку процесуальним діям судді ОСОБА_1 під час постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 355/771/19. При цьому мотивування вказаного рішення дисциплінарного органу не стосується законності чи обґрунтованості постановленої суддею ухвали; - ухвалу про забезпечення позову суддя ОСОБА_1 постановила в день надходження заяви про забезпечення позову з метою дотримання встановленого законом строку для розгляду такої заяви (що у вину судді не ставиться), однак, розглядаючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову та заяву про роз`яснення ухвали про забезпечення позову, суддя не дотрималася визначених процесуальним законодавством строків (не пізніше п`яти днів з дня надходження та протягом десяти днів відповідно), хоча мала врахувати низку обставин, які можуть призвести до порушення цих строків. У розрізі розгляду клопотання відповідача такими обставинами були: передання клопотання судді через два дні після надходження до суду; наступні два вихідні дні, в один із яких - 09 червня 2019 року (неділя) закінчувався строк розгляду клопотання; щорічна відпустка судді тощо. При цьому навантаження судді ОСОБА_1 не вплинуло на розгляд заяви позивача про забезпечення позову та заяви ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про вступ у справу як третьої особи, однак, згідно з поясненнями судді стало однією з причин нерозгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову та його заяви про роз`яснення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову; - ненастання для ТОВ «Авіакомпанія Скайап» негативних наслідків через постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про забезпечення позову не пов`язане із діями судді щодо відвернення цих наслідків.

64. ВРП погодилась з висновками її Першої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 355/771/19 допустила порушення чітких, зрозумілих за змістом імперативних норм процесуального законодавства, які регулюють питання виключної підсудності цивільних справ та вжиття заходів забезпечення позову й не допускають розширеного тлумачення чи можливості застосування альтернативних норм, а тому допущені суддею порушення не є простою суддівською помилкою.

65. За висновком ВРП, з огляду на характер грубих порушень, допущених суддею ОСОБА_1 , які свідчать про необ`єктивне та несправедливе здійснення правосуддя, навіть з урахуванням особи судді, її позитивної характеристики, значного стажу роботи на посаді судді, висновок дисциплінарного органу про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

66. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

67. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

68. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

69. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

70. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

71. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

72. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

73. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

74. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

75. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

76. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

77. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

78. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

79. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

80. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

81. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

82. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

83. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

84. Згідно з положеннями частин другої, п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП. Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи в засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

85. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

86. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 24 грудня 2019 року були присутні 11 членів ВРП, з яких за результатами голосування всі 11 членів ВРП проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.

87. Доводи ОСОБА_1 про порушення ВРП 24 грудня 2019 року порядку та процедури під час розгляду її скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 унаслідок того, що протягом усього розгляду скарги на засіданні ВРП під час доповіді, обговорення та голосування був присутній член Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5, який був доповідачем на засіданні Першої Дисциплінарної палати ВРП при прийнятті рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, й під час засідання ВРП до зали засідання заходив головуючий на засіданні Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_8, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП з таких міркувань.

88. Так, відповідно до частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.

89. Таким чином, указаною нормою встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Водночас член Дисциплінарної палати ВРП, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати.

90. З матеріалів справи вбачається, що член ВРП ОСОБА_5, який був доповідачем у дисциплінарній справі ОСОБА_1 при її розгляді Першою Дисциплінарною палатою ВРП, виступив з доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати на засіданні ВРП, однак не брав участі в голосуванні під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП.

91. Так само не брав участі в прийнятті оскаржуваного рішення ВРП і головуючий на засіданні її Першої Дисциплінарної палати ОСОБА_8 .

92. Не є слушними й посилання скаржниці на порушення вимог частини п`ятої статті 34 Закону № 1798-VIIIпри ухваленні рішення про відкриття стосовно неї дисциплінарної справи у зв`язку з участю у складі Першої Дисциплінарної палати ВРП члена ВРП ОСОБА_4, який не був членом цієї Дисциплінарної палати, а був членом Другої Дисциплінарної палати ВРП, а також на неможливість участі цього члена ВРП у розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення Першої Дисциплінарної палати з огляду на таке.

93. Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону № 1798-VIII члени ВРП, які не є одночасно членами відповідного органу ВРП, не можуть брати участі у засіданнях такого органу та ухваленні ним рішення.

94. Згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону № 1798-VIII у разі необхідності ВРП може ухвалити рішення про залучення членів однієї Дисциплінарної палати до роботи іншої Дисциплінарної палати або про делегування Голові ВРП повноважень ухвалювати такі рішення.

95. Як убачається з ухвали Першої Дисциплінарної палати ВРП від 19 липня 2019 року № 1904/1дп/15-19 «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 », член Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_4 був залучений до роботи Першої Дисциплінарної палати ВРП для розгляду висновку доповідача - члена Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_5 щодо відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаної судді.

96. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не вбачає порушень вимог частини п`ятої статті 34 Закону № 1798-VIII при ухваленні рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 .

97. Аналізуючи наведені вище положення частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII у взаємозв`язку з нормами частини п`ятої статті 26 цього ж Закону, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частиною восьмою статті 51 зазначеного Закону встановлено неможливість участі у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскарженого рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Тим самим законодавець встановив неможливість участі члена ВРП у перевірці законності рішення, прийнятого за його ж участю. У той же час, якщо член ВРП з тих чи інших причин не брав участі у прийнятті Дисциплінарною палатою, до складу якої він входить (у тому числі тимчасово залучений), рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, він має право брати участь у розгляді ВРП скарги на таке рішення цієї Дисциплінарної палати.

98. Оскільки член ВРП ОСОБА_4 не брав участі в прийнятті Першою Дисциплінарною палатою ВРП рішення від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, його участь у складі ВРП у розгляді скарги ОСОБА_1 на вказане рішення Дисциплінарної палати не порушує наведені вище положення частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII.

99. При цьому скаржниця та її представник на засіданні ВРП 24 грудня 2019 року не ставили під сумнів можливість участі в розгляді скарги ОСОБА_1 члена ВРП ОСОБА_4 , оскільки не заявляли йому відвід.

100. Отже, оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП.

101. Про засідання ВРП 24 грудня 2019 рокуОСОБА_2 належним чином повідомлена.Зазначену інформацію також оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП. 102. 24 грудня 2019 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19 була присутня ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чехонадський А. О. При цьому скаржниці та її представнику на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право скаржниці на участь у прийнятті рішення.

103. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 94 засідання ВРП від 24 грудня 2019 року.

104. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

105. Оцінюючи рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

106. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що 24 травня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_6 до ТОВ «Авіакомпанія Скайап» про захист прав споживачів, припинення дії, яка порушує право, та примусове виконання обов`язку в натурі.

107. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 травня 2019 року матеріали справи № 355/771/19 передано судді ОСОБА_1

108. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року, постановленою під головуванням судді ОСОБА_1, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання у загальному позовному провадженні на 24 липня 2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06 червня 2019 року).

109. Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, оскільки не була задоволена роботою перевізника - ТОВ «Авіакомпанія Скайап», вважала, що він неналежним чином виконує свої зобов`язання, зокрема щодо виконання польотів з перевезення пасажирів, та стверджувала, що пілоти авіакомпанії мають низький рівень підготовки, що в цілому впливає на рівень обслуговування та безпеку пасажирів, які користуються послугами цієї авіакомпанії.

110. ОСОБА_6 наведено аргументи щодо територіальної юрисдикції цього позову. Зокрема, посилаючись на статті 27, 28 ЦПК України, позивачка зазначила, що правовідносини, які виникли між нею та перевізником - ТОВ «Авіакомпанія Скайап», регулюються саме Законом № 1023-XII, а тому визначила територіальну юрисдикцію спору за загальними правилами.

111. У прохальній частині позовної заяви висловлено прохання припинити дії ТОВ «Авіакомпанія Скайап» щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров`ю пасажирів і порушують права ОСОБА_6 на якісну продукцію та обслуговування, а також зобов`язати відповідача утримуватись від вчинення дій, які порушують умови ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів.

112. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

113. Отримавши позовну заяву, суддя зобов`язаний перевірити її на відповідність вимог статей 19, 26-30, 175-177 ЦПК України.

114. Згідно із частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

115. Частиною п`ятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

116. На підставі частини шістнадцятої статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

117. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред`являються за місцезнаходженням перевізника (частина четверта статті 30 ЦПК України).

118. Таким чином, позивач має право пред`явити позов на свій вибір між кількома судами, у тому числі позов, що стосується захисту прав споживачів, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу, зокрема позову до перевізників, що виникають з договорів перевезення пасажирів.

119. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_6 у справі № 355/771/19 пред`явлені до перевізника ТОВ «Авіакомпанія Скайап» та стосуються виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, то цей позов за територіальною юрисдикцію мав розглядатись виключно судом за місцезнаходженням перевізника - ТОВ «Авіакомпанія Скайап».

120. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження перевізника - ТОВ «Авіакомпанія Скайап» - місто Київ, Харківське шосе, 201-203, літера «2-А», відтак справа № 355/771/19 не була підсудна Баришівському районному суду Київської області.

121. Пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

122. ВРП та її дисциплінарний орган правильно зазначили, що під час постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 355/771/19 суддя ОСОБА_1 належним чином не дослідила позовну заяву та додані до неї документи, не встановила природу правовідносин, що виникли між позивачкою та відповідачем, не врахувала специфіку заявлених позовних вимог на предмет вирішення питання підсудності позовної заяви саме Баришівському районному суду Київської області, проігнорувала імперативну норму ЦПК України, що регулює питання виключної підсудності цивільних справ, зокрема які стосуються договорів перевезення. При цьому суддя не виконала обов`язку, передбаченого статтею 31 ЦПК України (не передала справу на розгляд іншому суду, як таку, що належить до територіальної юрисдикції такого суду), у зв`язку із чим не забезпечила розгляд справи «судом, установленим законом».

123. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими вказані висновки ВРП та її Дисциплінарної палати.

124. Не є слушними посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що факт порушення нею правил територіальної юрисдикції (підсудності) при постановлені ухвали від 24 травня 2019 року про відкриття провадження у справі № 355/771/19 може бути встановлений на підставі постанови суду апеляційної інстанції, яким надається оцінка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також на те, що оцінка судового рішення на предмет дотримання вимог процесуального законодавства не входить до повноважень ВРП, визначених статтею 3 Закону № 1798-VIII, оскільки ухвала від 24 травня 2019 року не переглядалась судом апеляційної інстанції у зв`язку з тим, що Київський апеляційний суд ухвалою від 10 вересня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга ТОВ «Авіакомпанія Скайап» на ухвалу від 24 травня 2019 року подана з порушенням строку на таке оскарження. Водночас нездійснення апеляційного перегляду ухвали від 24 травня 2019 року про відкриття провадження у справі № 355/771/19 не свідчить про виконання суддею ОСОБА_1 наведених вище норм ЦПК України при постановленні вказаної ухвали, а саме перевірки позовної заяви ОСОБА_6 на відповідність вимогам статей 19, 26-30, 175-177 ЦПК України. При цьому оскаржене рішення ВРП не стосується законності чи обґрунтованості ухвали від 24 травня 2019 року чи оцінки судового рішення на предмет дотримання вимог процесуального законодавства, а надає оцінку процесуальним діям судді ОСОБА_1 під час постановлення вказаної ухвали. Наведене також спростовує посилання скаржниці на пункт 6 частини першої статті 44 Закону № 1798-VIII, яким передбачено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо така ґрунтується на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

125. Перша Дисциплінарна палата ВРП також установила, що одночасно з позовною заявою ОСОБА_6 надійшла її заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії ліцензії на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом та заборони ТОВ «Авіакомпанія Скайап» до вирішення спору по суті здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів повітряним транспортом.

126. Баришівський районний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 ухвалою від 24 травня 2019 року заяву про забезпечення позову задовольнив частково: зупинив дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом, виданої ТОВ «Авіакомпанія Скайап» на підставі наказу Державіаслужби від 18 травня 2018 року № 454 «Про прийняття рішення про видачу ліцензії з перевезення пасажирів повітряним транспортом», до вирішення цього позову по суті.

127. Суд дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення позову зменшить ризик порушення прав громадян - споживачів унаслідок неналежної діяльності авіакомпанії до закінчення розгляду справи щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом, які несуть загрозу життю та здоров`ю пасажирів і порушують їхні конституційні права. Крім того, в ухвалі зазначено, що вжиття судом такого заходу забезпечення позову не вплине на можливість реалізації товариством своєї діяльності на підставі ліцензії після розгляду справи по суті. Застосований захід забезпечення позову, на думку суду, має тимчасовий характер, не скасовує чинності ліцензії, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та не є втручанням у діяльність відповідача, а лише запровадить дії, які дадуть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог та усунути зазначені недоліки в наданні послуг до вирішення спору по суті.

128. Київський апеляційний суд постановою від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Авіакомпанія Скайап» задовольнив: скасував ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2019 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив повністю ОСОБА_6 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

129. У мотивувальній частині вказаної постанови Київський апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_6 не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду відповідачем з огляду на категорію спору та характер заявлених позовних вимог, а застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову жодним чином не захищає права позивачки на випадок можливого ухвалення рішення на її користь та суперечить частині десятій статті 150 ЦПК України.

130. Крім того, Київський апеляційний суд установив, що 25 червня 2019 року ОСОБА_6 звернулася до Баришівського районного суду Київської області із заявою про відмову від позову у зв`язку з тим, що між нею та ТОВ «Авіакомпанія Скайап» жодних правовідносин не було та не має, вона ніколи не була клієнтом авіакомпанії. У зв`язку з відсутністю вимог до відповідача позивачка просила суд закрити провадження у справі.

131. Київський апеляційний суд констатував, що ухвала суду першої інстанції в частині зупинення дії ліцензії ТОВ «Авіакомпанія Скайап» на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

132. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

133. Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

134. На підставі частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

135. Отже, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Разом з цим вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність. При цьому не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

136. ВРП та її Перша Дисциплінарна палата установили, що однією з позовних вимог ОСОБА_6 є припинення дій ТОВ «Авіакомпанія Скайап» щодо виконання польотів з перевезення пасажирів повітряним транспортом.

137. Таким чином, заходи забезпечення позову, заявлені ОСОБА_6 , за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

138. Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222-VIII) (тут і далі - у редакції, чинній на момент постановлення ухвали від 24 травня 2019 року про часткове задоволення заяви про забезпечення позову) визначено, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

139. Ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (пункт 24 частини першої статті 7 Закону № 222-VIII).

140. Перша Дисциплінарна палата установила, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Авіакомпанія Скайап» здійснює такі види діяльності (згідно з класифікацією видів економічної діяльності): пасажирський авіаційний транспорт; вантажний авіаційний транспорт; допоміжне обслуговування авіаційного транспорту; надання послуг бронювання та пов`язана із цим діяльність; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

141. ВРП та її дисциплінарний орган правильно зазначили, що суддя ОСОБА_1 , зупиняючи дію ліцензії ухвалою від 24 травня 2019 року про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, яка надавала ТОВ «Авіакомпанія Скайап» право на виконання польотів з перевезення пасажирів, фактично вирішила спір по суті.

142. До того ж ВРП та її Дисциплінарна палата обґрунтовано вказали, що, застосовуючи такий захід забезпечення позову, як зупинення дії ліцензії, суддя ОСОБА_1 фактично зупинила господарську діяльність ТОВ «Авіакомпанія Скайап», що є втручанням у діяльність товариства та заборонено законом, зокрема нормами ЦПК України, при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

143. Відповідно до статті 126 ПК України за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов`язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.

144. Згідно з частиною першою статті 127 ПК України за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

145. Частинами першою та другою статті 128 ПК України передбачено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

146. На підставі частини першої статті 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема такі адміністративно-господарські санкції, як зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності.

147. ВРП та її Перша Дисциплінарна палата вказали, що суддя ОСОБА_1 не врахувала специфіку правовідносин, що виникли між позивачкою та відповідачем, та залишила поза увагою положення спеціального законодавства в цій галузі, а саме норми ПК України. При цьому суддя ОСОБА_1 перебрала на себе функції та повноваження інших органів державної влади у сфері контролю за господарською діяльністю суб`єктів господарюванню та вчинила дії (зупинила дію ліцензії), які не належать до компетенції судового органу.

148. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП та її дисциплінарного органу про те, що прийняті суддею ОСОБА_1 заходи забезпечення позову щодо зупинення ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів повітряним транспортом є неспівмірними та не відповідають принципу верховенства права й меті застосування правового інституту забезпечення позову, а також про те, що ці заходи забезпечення позову застосовані з грубим порушенням норм статей 149, 150 ЦПК України та статті 128 ПК України, оскільки: заходи забезпечення позову застосовані суддею ОСОБА_1 за змістом є тотожними задоволенню заявлених ОСОБА_6 позовних вимог; суддя ОСОБА_1 фактично втрутилась у господарську діяльність ТОВ «Авіакомпанія Скайап» та перебрала на себе функції й повноваження інших органів державної влади у сфері контролю за господарською діяльністю товариства.

149. Перша Дисциплінарна палата також установила, що 05 червня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшли заяви ТОВ «Авіакомпанія Скайап» про скасування заходів забезпечення позову, про роз`яснення ухвали суду від 24 травня 2019 року, а 25 червня 2019 року - заява ОСОБА_6 про відмову від позову.

150. Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

151. Згідно із частиною другою цієї статті Кодексу клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

152. На підставі частини першої та третьої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

153. Отже, вказаними нормами ЦПК установлені строки розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову (не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду) та заяви про роз`яснення судового рішення (протягом десяти днів з дня її надходження).

154. Відповідно до довідки про рух справи, наданої головою Баришівського районного суду Київської області, заяви про скасування заходів забезпечення позову та про роз`яснення ухвали суду були призначені до розгляду суддею на 24 липня 2019 року, проте були зняті з розгляду, оскільки 24 липня 2019 року цивільна справа № 355/771/19 направлена до Київського апеляційного суду на запит цього суду.

155. ВРП та її Перша Дисциплінарна палата установили, що вказані вище заяви ТОВ «Авіакомпанія Скайап» суддею ОСОБА_1 не розглянуті.

156. Водночас 23 липня 2019 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла заява ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про вступ у справу як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА_6 . Вказана заява була розглянута суддею ОСОБА_1 та ухвалою суду від 24 липня 2019 року задоволена. Залучено до участі у справі № 355/771/19 як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА_6 ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів».

157. Таким чином, заяви ТОВ «Авіакомпанія Скайап» про скасування заходів забезпечення позову та про роз`яснення ухвали суду від 24 травня 2019 року, які надійшли до Баришівського районного суду Київської області 05 червня 2019 року, суддею ОСОБА_1 розглянуті не були, а заяву ГО «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про вступ у справу як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ОСОБА_6 , яка надійшла до Баришівського районного суду Київської області 23 липня 2019 року, суддя ОСОБА_1 розглянула на наступний день та постановила відповідну ухвалу про її задоволення.

158. ВРП та її дисциплінарний орган правильно вказали, що суддею ОСОБА_1 вибірково здійснювався розгляд вказаних вище заяв (на власний розсуд) без дотримання вимог ЦПК України.

159. З огляду на викладене ВРП та її Перша Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованого висновку про те, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 355/771/19 допустила порушення чітких, зрозумілих за змістом імперативних норм процесуального законодавства, які регулюють питання виключної підсудності цивільних спорів та вжиття заходів забезпечення позову й не допускають розширеного тлумачення чи можливості застосування альтернативних норм, а тому допущені суддею порушення не є простою суддівською помилкою.

160. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , ВРП в оскаржуваному рішенні дійшла правильного висновку про те, що характер грубих порушень, допущених суддею Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 , свідчить про необ`єктивне та несправедливе здійснення правосуддя у справі № 355/771/19.

161. Відповідно до Висновку № 11 (2008) КРЄС щодо якості судових рішень (пункти 34, 35) судові рішення повинні бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. Суддя зобов`язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність.

162. Пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII зобов`язує суддю справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

163. З огляду на встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права ВРП дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях цієї судді ознак дисциплінарного проступку.

164. Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

165. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків (пункт 4 частини першої вказаної статті Закону № 1402-VIII).

166. Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

167. На підставі пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний факт допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

168. Зважаючи на характер допущених суддею ОСОБА_1 порушень, які свідчать про необ`єктивне та несправедливе здійснення правосуддя, навіть з урахуванням особи судді, її позитивної характеристики, значного стажу роботи на посаді судді, Перша Дисциплінарна палата та ВРП умотивовано дійшли висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

169. Посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що рішення про притягнення її до відповідальності в листопаді 2019 року прийнято за межами строків дисциплінарного провадження, а тому є протиправним і нелегітимним, ухвала Першої Дисциплінарної палати ВРП від 20 вересня 2019 року про продовження строків перевірки відсутня в реєстрі рішень і не направлялась ОСОБА_1 , спростовуються наявною в матеріалах дисциплінарної справи ухвалою Першої Дисциплінарної палати ВРП від 20 вересня 2019 року № 2526/1дп/15-19 «Про продовження строку розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ». При цьому розгляд дисциплінарної справи переносився у зв`язку з неможливістю повідомити про це суддю ОСОБА_1 , оскільки вона з 21 жовтня по 04 листопада 2019 року перебувала у додатковій оплачуваній відпустці, про що ВРП повідомлено листом голови Баришівського районного Київської області від 29 жовтня 2019 року № 10296/19-вих.

170. Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

171. З огляду на вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку протягом травня - липня 2019 року, дисциплінарне стягнення до судді застосовано в межах визначеного законом строку.

172. Посилання скаржниці на визнання Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року у справі № 4-П/2020 неконституційними норм, викладених у частині першій статті 42, частині третій статті 47 та частині четвертій статті 48 Закону № 1798-VIII, не впливають на правильність оскаржуваного рішення ВРП, оскільки визнані неконституційними норми Закону № 1798-VIII втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. При цьому вказаними нормами Закону № 1798-VIII було врегульовано окремі положення дисциплінарного провадження щодо суддів на стадії підготовки та розгляду дисциплінарних справ дисциплінарними палатами ВРП, а не розгляду ВРП скарг на рішення дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

173. Інші доводи та міркування, викладені в скарзі ОСОБА_1 , також не спростовують правильність висновків ВРП, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього органу. Висновки Великої Палати Верховного Суду

174. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

175. Оскільки ВРП,приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19.

176. При цьому дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження. Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 15 листопада 2019 року № 3002/1дп/15-19, залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 24 грудня 2019 року № 3628/0/15-19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Князєв Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Д. А. Гудима О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич