Постанова 4824 № 757/47947/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/47947/19 Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О. № апеляційного провадження: 22-ц/824/3642/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Головуючого Волошиної В.М. Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І. при секретарі Маличівської Н.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс», третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація про звільнення та зобов`язання вчинити дії. Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, - в с т а н о в и л а : 09 вересня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» (далі - відповідач), третя особа: Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання позивача таким, що звільнений з посади директора товариства на підставі ст. 38 КЗпП України, також просив зобов`язати третю особу - відділ державної реєстрації юридичних осіб - підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації внести зміни до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо звільнення позивача з посади керівника товариства, виключивши відомості про нього з вказаного реєстру. Позовні вимоги мотивовані тим, що він на підставі наказу про прийняття на роботу, з 26.03.2019 перебував на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс». 08 липня 2019 року він подав заяву про своє звільнення з посади керівника товариства за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України. Одночасно направив повідомлення про скликання загальних зборів на адреси товариства та його учасників, які були отримані відповідачем та учасниками товариства. 17.07.2019 позивач прийняв наказ №02-19К про своє звільнення з посади керівника товариства, з 22.07.2019, згідно з ст. 38 КЗпП України, на підставі раніше поданої ним заяви про звільнення. Зважаючи, що з дати направлення заяви про звільнення та повідомлень про скликання загальних зборів учасників товариства від 07.08.2019 та від 14.08.2019, відповідачем та його уповноваженим органом - загальними зборами учасників товариства не було вчинено дій щодо вирішення питання про його (позивача) звільнення та відповідно не було внесено відомості до ЄДР в частині виключення інформації про позивача, як керівника товариства, він був змушений звернутись до відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про внесення змін про його звільнення, із документами згідно переліку додатків. Однак, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація листом від 19.08.2019 відмовила у вчиненні реєстраційної дії, в тому числі, через відсутність примірнику оригіналу рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР (протоколу загальних зборів учасників товариства). Враховуючи наведене, просив суд визнати законним своє звільнення з посади керівника товариства та зобов`язати третю особу внести відповідні зміни до ЄДР. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс», третя особа - Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, про звільнення та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Не погодившись із рішенням суду представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначав, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Визначене у рішенні суду твердження про те, що 14.08.2019 позивач звертався до учасників товариства із повідомленням про скликання загальних зборів товариства не відповідає дійсним обставинам справи. А свідчення суду у рішенні також про те, що запис до трудової книжки не вносився говорять про неповну міру дослідження судом фактичних обставин справи підтвердженням чого є Витяг із трудової книжки НОМЕР_1 ( А.с. 17) Не відповідають також дійсним обставинам справи твердження суду у рішенні про ненадання доказів про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» та учасниками засновниками товариства оригіналу заяви позивача про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів, оскільки у матеріалах справи є докази , які підтверджують протилежне ( А.с. 18,19, 20 23,24). Не відповідає дійсним обставинам справи також твердження у рішенні суду про відсутність даних про повідомлення позивачем органів реєстраційної служби про його звільнення ( А.с 32, 33) , що в свою чергу призвело до порушення норм процесуального права, а саме ч.3 ст. 89, п.2 ч.4 ст.265 ЦПК України. Вказував також, що хибним є висновок суду про те, що неявка учасників Товариства на скликані керівником виконавчого органу Загальні збори учасників Товариства, які є належним чином повідомлені, зобов`язує ОСОБА_2 в будь - якому разі скласти та підписати або тільки скласти та не підписувати у відсутність належних повноважень протокол Загальних зборів учасників Товариства, оскільки це не відповідає вимогам ст.28 Закону України « Про Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018, адже керівник Товариства , не маючи на те делегованих повноважень не має права підписувати протокол таких зборів. І фактично суд відмовив у задоволенні позову через відсутність підписаного позивачем протоколу Загальних Зборів учасників Товариства, що він не мав права підписувати. Окрім того, зазначав, що наявність обов`язкового звернення із заявою про скликання загальних зборів до офіційного загальнодержавного друкованогого ЗМІ , як « Урядовий кур`єр» із зазначенням порядку денного, часу, дати та місця проведення зборів, про відсутність яких наголошується судом першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи , адже норми чинного законодавства на сьогодні не передбачають необхідності звертатись із такою заявою до ЗМІ. Посилаючи на вимоги ч.2 ст. 376 ЦПК України зауважив, що суд першої інстанції зазначивши ст.ст. 28,29,31,33 Закону « Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не навів мотивів їх застосування , а неправильно лише їх розтлумачив. Водночас зазначав, що судом порушено вимоги ст.ст. 43,49,53,178,180,181,182 ЦПК України, не застосовані правові позиції Верховного Суду, не вирішено також і питання про судові витрати. Відповідач та третя особа у відповідності до вимог ст. 360 ЦПК України не скористались процесуальним правом у визначений строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. У судове засідання призначене в приміщенні Київського апеляційного суду 02 березня 2020 року позивач ОСОБА_2 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» та третя особа Печерська районна у місті Києві державна адміністрація не з`явились. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК України щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та 3-ї особи в судове засідання, які про час та місце розгляду справи повідомлені, в тому числі, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» і оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не здійснив всі необхідні дії щодо звільнення його з посади директора, тому звернення його до суду з позовом про звільнення та зобов`язання вчинити дії,є безпідставним і передчасним. Проте, з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного. У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам цивільного процесуального права дивлячись на таке. Судом встановлено, що згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАТРІКС БРОКЕРС» від 26 березня 2019 року №01-К ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора цього товариства з 26 березня 2019 року на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» від 26 березня 2019 року №25/03-19 (а.с.14-16). Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» є ОСОБА_2 (а.с.25). Засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і вони ж є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» (а.с. 25-31). 08 липня 2019 року ОСОБА_2 направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» заяву про звільнення його з посади директора товариства за власним бажанням з 22 липня 2019 року (а.с.18). Згідно п.14.16.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» в редакції затвердженій протоколом №2 від 19 жовтня 2017 року безпосередньо до компетенції загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» належить питання щодо обрання та дострокового відкликання директора. А тому, на виконання пункту 14.16.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс», того ж, 08 липня 2019 року ОСОБА_2 направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс», а в копіях засновникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс», про що свідчать відповідні докази поштових відправлень та їх вручень (а.с.19-24). 22 липня 2019 року позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» не відбулися у зв`язку із відсутністю учасників, а тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права. Позовні вимоги ОСОБА_2 зводились до того, що у зв`язку з неявкою учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» на загальні збори він позбавлений можливості реалізувати передбачене статтею 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. За змістом ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається. Посилаючись на передбачену статтю 22 КЗпП України позивач просив у судовому порядку припинити його трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» на підставі ст. 38 КЗпП України. Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс». Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорені або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)). З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя». У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації. Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні. За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає. Прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб. Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)). Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)). Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29). При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21). Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що він просив суд визнати його звільненим з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс». Однак, згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс», колегія суддів вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Крім того, ОСОБА_2 просив зобов`язати відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерської районної в місті Києві державної адміністрації внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо звільнення позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» та виключити його із зазначеного реєстру як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс». Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. У частині першій статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій. Разом з тим, зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що позивач залучив до участі у справі в якості 3-ї особи Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію, а тому суд позбавлений можливості вирішити питання щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій за відсутності належного відповідача у справі, оскільки 3-ю особу у відповідності до вимог закону не можна зобов`язати вчиняти будь-які дії, так як вона не є відповідачем у справі. Із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача позивач не звертався. З урахуванням вказаного, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії третю особу Печерськ районну у місті Києві державна адміністрація немає. Ураховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку,що судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс», третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація про звільнення та зобов`язання вчинити дії слід задовольнити частково. Припинити трудові відносини між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині зобов`язання третьої особи - відділ державної реєстрації юридичних осіб - підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації внести зміни до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо звільнення позивача з посади керівника товариства, виключивши відомості про нього з вказаного реєстру відмовити. Відповідно до положень статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом справи в суді першої, апеляційної інстанцій та висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог, необхідно віднести на відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» у розмірі 1921 грн. Керуючись ст. ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів ,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс», третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація про звільнення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Припинити трудові відносини між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, з 21.08.2019. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Матрікс Брокерс» судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 1921 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: