Постанова 4876 № 908/3340/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.02.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3340/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В. при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г. представники сторін: від позивача: Гнідой О.В., довіреність № б/н від 08.08.2019 р., адвокат; від відповідача: Дубич І.І., довіреність №19 від 24.04.2019 р., представник; представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.12.2019 року, постановлену суддею Науменко А.О., повний текст якої складений 21.12.2019, у справі № 908/3340/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ГЮСС", м. Запоріжжя до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міські комунікаційні системи", м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення, скасування штрафу та стягнення 68000, 00 грн. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.12.2019 року у справі №908/3340/19 відмовлено у задоволенні клопотання (вих. № 58-02/06-2502 від 09.12.2019) Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/3340/19. Не погодившись із вказаною ухвалою, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального (ст.ст.56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції") та процесуального права (ст.ст.136, 137, 145 ГПК України), неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу господарського суду скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2019 по справі № 904/3340/19. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд не звернув уваги, що стаття 145 ГПК України не містить підстав та критеріїв вмотивованості клопотання, доводи, покладені в його основу можуть бути пов`язані з відсутністю у суду підстав для вжиття таких заходів раніше. Зокрема, відповідно до положень статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України у судовому порядку призводить до автоматичного зупинення його виконання на час розгляду справи в суді, що виключає наявність підстав для повторного зупинення дії цього рішення, а задоволення заяви про забезпечення позову не впливає на виконання рішення суду, оскільки задоволення позовних вимог унеможливить виконання рішення Відділення. Зауважує, що згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка є спеціальною нормою, яка застосовується до спірних правовідносин, дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Таким чином, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою до суду відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатися як підстава для забезпечення позову. Апелянт стверджує, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру (визнання недійсним рішення), судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, тому в даному випадку припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся є необґрунтованим (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18). Також зауважує, що суд не перевірив при задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову всіх обставин справи. Зокрема, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказав те, що в разі прийняття рішення судом на його користь повернення сплаченого ним штрафу з державного бюджету України може бути значно утрудненим. В той же час, суд не встановив, що штраф позивачем був сплачений добровільно, ще до подання позовної заяви до суду, а процедура повернення коштів з державного бюджету чітко врегульована чинним законодавством України, зокрема п.3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №

787. Зазначає, що відповідно до приписів ч.9 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету, а не на рахунки відповідача. Апелянт також вказує, що в силу положень ч.1 ст.74 ГПК України обов"язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов"язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які сторона посилається. Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При цьому судом першої інстанції в даному випадку не встановлено, а позивачем не доведено належними доказами, що відповідачем вживаються заходи щодо примусового виконання оскаржуваного рішення. Відповідач та третя особа відзив на апеляційну скаргу не надали, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористались. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.12.2019 у справі №908/3340/19; розгляд скарги призначено на 17.02.2020; сторонам наданий час для подання відзиву, заяв, клопотань. Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2020 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2019 про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу - скасувати, заяву - задовольнити. Третя особа, в судове засідання 17.02.2020 не з"явилась; про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується реєстром відправки поштової кореспонденції, витягом з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення. В судовому засіданні 17.02.2020 Центральним апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ГЮСС" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2019 №21-рш у справі №03/15-16, прийнятого, в т.ч. з посиланням на ст.ст. 21, 27, 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ГЮСС" штрафу в розмірі 68000,00 грн, скасування штрафу та стягнення з відповідача на користь позивача 68000,00 грн та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповне з"ясування відповідачем обставин справи № 03/15-16, які мають значення для її правильного вирішення; невідповідність висновків відповідача, фактичним обставинам справи; обставини справи, які мають значення для її вирішення та які відповідачем визнано встановленими - є доказово недоведеними; на порушення при винесенні рішення процесуального порядку розгляду справи та норм матеріального права, без належного дослідження всіх матеріалів справи та доказів; надання переваги одним доказам перед іншими; прийняття рішення з порушенням компетенції органу Антимонопольного комітету України. З урахуванням незаконності рішення органу Антимонопольного комітету України вважає безпідставним також покладення на позивача штрафу в розмірі 68 000 грн. А оскільки вказаний штраф був сплачений позивачем за платіжним дорученням № 3217 від 15.10.2019 року, з метою уникнення нарахування пені на підставі ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", просить стягнути з відповідача 68 000 грн. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваного рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2019 № 21-рш у справі №03/15-16. У заяві позивач зазначає, що оскаржуючи прийняте відповідачем рішення з підстав його незаконності, позивач вважає, що обов`язок його виконання в частині спростування ТОВ ВКФ "ГЮСС" інформації є наразі передчасним та підлягає відтермінуванню до часу вирішення судом справи по суті та набранням судовим рішенням законної сили. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3340/19; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 24.12.2019 об 15 год. 00 хв. Також, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2019 у справі №908/3340/19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ГЮСС" про забезпечення позову у справі № 908/3340/19. Зупинено дію рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2019 № 21-рш у справі №03/15-16 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "ГЮСС" ідентифікаційний код юридичної особи 13626089 (69014, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 74-б, кв. 47) у двомісячний строк з дня одержання цього рішення спростувати інформацію, визнану згідно з пунктом 1 резолютивної частини цього рішення порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом надсилання листів до Запорізької міської ради, Запорізької обласної державної адміністрації до набрання рішенням у справі № 908/3340/19 законної сили. 10.12.2019 до господарського суду надійшло клопотання (вих. № 58-02/06-2502 від 09.12.2019) Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/3340/19. Клопотання подано на підставі ст. 145 Господарського процесуального кодексу України і обґрунтовано тим, що у даній справі відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено обґрунтованості припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. До того ж, забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.12.2019 року у справі №908/3340/19 відмовлено у задоволенні клопотання (вих. № 58-02/06-2502 від 09.12.2019) Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/3340/19. Відмовляючи у скасуванні заходів забезпечення позову та відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача, господарський суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача із заявою про забезпечення позову здійснено відповідним шляхом, що передбачено п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, у тому числі з посиланням на норму ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", направлено на забезпечення ефективного захисту або поновлення можливих порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, і не суперечить процесуальному праву суду. При цьому задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд вказував, що вжиття заходів забезпечення позову не є тотожним задоволенню позовних вимог, а у разі спростування (чи не спростування у встановлений у рішенні строк) інформації, визнаної згідно з пунктом 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом надсилання листів до Запорізької міської ради, Запорізької обласної державної адміністрації, до розгляду судом позовних вимог щодо законності оскаржуваного рішення відповідача, дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; ефективний захист або поновлення можливо порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся буде неможливим без зупинення дії оскаржуваного рішення адміністративної колегії. Також суд зазначив, що зупинення дії рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2019 № 21-рш у справі №03/15-16 в частині здійснено в силу норми п. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на постановлення ухвали господарського суду про забезпечення позову та ухвали про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Частинами 5, 7, 11 ст.137 ГПК України передбачені випадки, в яких не допускається забезпечення позову. Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме: - якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; - якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 (що є чинною на даний час) достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову, зокрема за вмотивованим клопотанням учасника справи. Слід зазначити, що при скасуванні заходів забезпечення позову, господарський суд не вирішує спір по суті та не надає оцінку заявленим позовним вимогам, так як дослідженню підлягають виключно обставини, які можуть свідчити про наявність підстав для скасування вжитих судом заходів. За приписами ч.1, 3 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Згідно з частиною 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше. Відповідно до частини 5 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України. За приписами частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі. Відповідно до частини 4 ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали від 16.12.2020, позивач у цій справі оспорює рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2019 №21-рш у справі №03/15-16. Згідно резолютивної частини рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2019 №21-рш у справі №03/15-16, адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила:

1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ГЮСС" (ідентифікаційний код - 13626089, вул. Магістральна, 6.74-Б, кв. 47, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69014, далі - ТОВ ВКФ "ГЮСС") вчинило порушення, передбачене статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення у будь-якій формі неправдивих відомостей, пов`язаних з діяльністю суб`єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

2. За порушення, вказане в пункті 1 цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ГЮСС" штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "ГЮСС" у двомісячний строк з дня одержання цього рішення спростувати інформацію, визнану згідно з пунктом 1 резолютивної частини цього рішення порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом надсилання листів до Запорізької міської ради, Запорізької обласної державної адміністрації. Також у рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення та відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п"яти днів з дня сплати штрафу суб"єкт господарювання зобов"язаний надіслати до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують оплату штрафу. Зазначено про можливість оскарження рішення до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання. Будь-яких окремих рішень в порядку ч.4 ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо подальшої дії рішення, не зважаючи на порушення господарським судом справи про визнання його недійсним, органом Антимонопольного комітету України не приймалось, таких відміток не містить і оскаржуване рішення по справі №03/15-16. З урахуванням наведеного та в силу приписів ч.1 ст.30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", ч.4 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі щодо перегляду в судовому порядку рішення органу Антимонопольного комітету зупинило дію прийнятого цим органом рішення на час розгляду судом справи. Матеріали оскарження ухвали не містять доказів, що відповідачем, всупереч зупиненню дії рішення від 25.09.2019 №21-рш по справі №03/15-16 в силу вимог Закону, вчиняються дії щодо спонукання позивача виконати п.3 резолютивної частини цього рішення; таких доказів також не надано і позивачем у цій справі. Зазначення позивачем у заяві про те, що обов`язок його виконання в частині спростування ТОВ ВКФ "ГЮСС" інформації є передчасним та підлягає відтермінуванню до часу вирішення судом справи по суті та набранням судовим рішенням законної сили, не ґрунтується на нормах права, що застосовуються до спірних відносин, оскільки з порушенням провадження у справі судом дія рішення зупиняється в силу приписів Закону. Інших доказів, що свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення дії рішення органу Антимонопольного комітету України в судовому порядку, що передбачено приписами ч.5 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивачем не надано, а суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, постановивши ухвалу про забезпечення позову шляхом часткового зупинення дії рішення органу Антимонопольного комітету від 25.09.2019, яке є вже зупиненим в силу вимог Закону. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку норми чинного Господарського процесуального кодексу України надають можливість стороні, яка не згодна з прийнятим судом рішенням, і оскаржити ухвалу про забезпечення позову в апеляційному порядку, і подати мотивоване клопотання про скасування заходів забезпечення позову. При цьому, як правильно зазначив апелянт, стаття 145 ГПК України не містить підстав та критеріїв вмотивованості клопотання про скасування заходів забезпечення позову, доводи, покладені в його основу можуть бути пов`язані з відсутністю у суду підстав для вжиття таких заходів раніше. Враховуючи, що відкриття провадження у справі щодо розгляду позовних вимог про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України в силу приписів вимог Закону (ч.4 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції") зупинило дію рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2019 № 21-рш у справі №03/15-16; відповідно до заяви про забезпечення позову, позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема, не надано будь-яких доказів щодо вчинення відповідачем дій на примушення позивача виконати дію рішення всупереч зупиненню його дії, то у господарського суду були відсутні підстави задовольняти заяву позивача про забезпечення позову шляхом повторного зупинення дії рішення в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "ГЮСС" ідентифікаційний код юридичної особи 13626089 (69014, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 74-б, кв. 47) у двомісячний строк з дня одержання цього рішення спростувати інформацію, визнану згідно з пунктом 1 резолютивної частини цього рішення порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом надсилання листів до Запорізької міської ради, Запорізької обласної державної адміністрації до набрання рішенням у справі № 908/3340/19 законної сили. Господарський суд на вмотивовані доводи відповідача, з посиланням на відповідні норми Закону, викладені у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову, уваги не звернув, у зв"язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача та скасуванні заходів забезпечення позову. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги при перевірці в апеляційному порядку, знайшли своє підтвердження, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду від 16.12.2019 - скасуванню, клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову - задоволенню. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на те, що судом першої інстанції постановлено ухвалу за відсутності належної оцінки наведених відповідачем доводів стосовно відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову, з порушенням норм матеріального права, що регулюють спірні відносини та здійснені передчасні висновки про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувавши ухвалу суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення у справі, яким клопотання відповідача слід задовольнити. Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача. Оскільки ухвали про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову, передбачені п.4 ч.1 ст.255 ГПК України, не відноситься до переліку ухвал, що можуть бути оскаржені після апеляційного перегляду в касаційному порядку за приписами п.2 ч.1 ст.287 ГПК України, то постанова апеляційного господарського суду не підлягає касаційному оскарженню. Також колегія суддів звертає увагу позивача, що останній в силу приписів ст.136 ГПК України не обмежений кількістю звернень до суду з заявами про забезпечення позову та не позбавлений права подати заяву про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, за наявності відповідних підстав, з підтверджуючими цю заяву доказами. Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.12.2019 у справі № 908/3340/19 - задовольнити. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.12.2019 у справі №908/3340/19 - скасувати. Клопотання (вих. № 58-02/06-2502 від 09.12.2019) Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування заходів забезпечення позову у справі № 908/3340/19 - задовольнити. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2019 у справі № 908/3340/19 щодо зупинення дії рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2019 № 21-рш у справі №03/15-16 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "ГЮСС" ідентифікаційний код юридичної особи 13626089 (69014, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 74-б, кв. 47) у двомісячний строк з дня одержання цього рішення спростувати інформацію, визнану згідно з пунктом 1 резолютивної частини цього рішення порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом надсилання листів до Запорізької міської ради, Запорізької обласної державної адміністрації до набрання рішенням у справі № 908/3340/19 законної сили. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ГЮСС", м. Запоріжжя на користь Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 1921 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу відповідного наказу згідно зі ст.327 ГПК України, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до вимог п.п.2, 3 ч.1 ст.287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.02.2020. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна