Постанова ККС ВС № 127/1035/25

П ОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року м. Київ справа № 127/1035/25 провадження № 51-3663км25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача КП «Вінницька Транспортна компанія» ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020000000763, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Голендри Калинівського району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 16 квітня 2025 року засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і поклав обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

2. Постановлено частково задовольнити позовну заяву представника цивільного позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди, стягнення моральної шкоди, витрат на утримання неповнолітньої дитини,стягнувши з КП «Вінницька Транспортна компанія» на користь ОСОБА_10 і ОСОБА_11 по 50 000 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 750 грн щомісячних виплат матеріальної шкоди у зв`язку з втратою годувальника до досягнення ним повноліття. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

4. Згідно з вироком 29 жовтня 2024 року близько 22:47 ОСОБА_7 , керуючи трамваєм «Ве 4/6 Міраж», р. н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Батозькій в м. Вінниця, маршрутом № 6, біля кінцевої трамвайної зупинки «Залізничний вокзал», не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не реагувала на її зміну і всупереч вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху в момент виникнення небезпеки для руху, яку об`єктивно була спроможна виявити, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим допустила наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який перебував біля колій по ходу її руху. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

5. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 16 червня 2025 року залишив вирок без змін. Вимоги касаційної скарги та узгоджені доводи особи, яка її подала

6. Представник цивільного відповідача КП «Вінницька Транспортна компанія» ОСОБА_6 у касаційній скарзі у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги про наявність у матеріалах справи договору страхування № 318-00068 від 30 вересня 2024 року, який діяв до 31 жовтня 2024 року, тобто на момент ДТП 29 жовтня 2024 року був чинним, що підтверджує факт страхового покриття заподіяної шкоди страховою компанією, яка мала нести основний тягар відшкодування заподіяної шкоди у межах страхового відшкодування, а не КП «Вінницька Транспортна компанія». Також стверджує, що цей суд хоча й долучив до матеріалів кримінального провадження висновок судової інженерно-транспортної експертизи № 53, проте безпідставно не взяв його до уваги всупереч ч. 12 ст. 290 КПК. На думку заявника, у кримінальному провадженні цивільний позов було пред`явлено до особи, яка є неналежним відповідачем, що за правовою позицією Верховного Суду, сформованою в постановах від 18 жовтня 2023 року (справа № 300/808/19), від 07 грудня 2023 року (справа № 363/2300/20), від 13 грудня 2023 року (справа № 753/8710/21), є самостійною та безумовною підставою для відмови в задоволенні позову. Зауважує, що цивільно-правова відповідальність щодо транспортного засобу, власником якого є КП «Вінницька Транспортна компанія», була застрахована, а тому завдану шкоду в межах суми страхового відшкодування має бути стягнуто зі страхової компанії, яка є належним відповідачем за вказаним цивільним позовом. Вважає, що суд апеляційної інстанції мав дослідити всі обставини справи, які місцевий суд не дослідив належним чином, зокрема, подання цивільного позову ОСОБА_8 в інтересах повнолітнього сина без підтвердження на те повноважень згідно зі ст. 63 КПК; помилкового подання цивільним відповідачем договору страхування, який не охоплював дату страхової події; а також узяти до уваги страховий договір, долучений відповідачем на стадії апеляційного розгляду, та ухвалити законне рішення. Позиції учасників судового провадження

7. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, просив залишити без зміни ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 .

8. Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Мотиви Суду

9. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

10. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

11. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

12. За приписами ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.

13. У касаційній скарзі представник цивільного відповідача КП «Вінницька Транспортна компанія» ОСОБА_6 вказує на те, що суд апеляційної інстанції здійснив розгляд кримінального провадження без дотримання правил статей 404, 419 КПК, не перевіривши його доводів про незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, який подано неналежною особою до неналежного відповідача.

14. Суд уважає, що доводи заявника про неправильне вирішення цивільного позову ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні через істотне порушення судом апеляційної інстанції норм кримінального процесуального закону заслуговують на увагу.

15. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

16. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК).

17. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

18. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

19. Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

20. Так, на підставі ст. 22 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

20. За приписами ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

21. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

22. Статтею 376 ЦПК передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

23. За правилами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

24. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18) виснувала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

25. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, представник цивільного позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом про стягнення з КП «Вінницька Транспортна компанія» грошових коштів у рахунок відшкодування майнової шкоди, стягнення моральної шкоди, витрат на утримання неповнолітньої дитини.

24. Представник цивільного відповідача КП «Вінницька Транспортна компанія» ОСОБА_6 надав суду письмові пояснення, в яких заперечував стосовно задоволення названого позову, а, крім того, засвідчуючи факт страхування цим підприємством як власником транспортного засобу своєї цивільної відповідальності, долучив страховий сертифікат № 318-000067/215 до договору № 318-000067 комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 30 серпня 2024 року, строк дії якого визначено з 01 по 30 вересня 2024 року (т. 1, а. с. 113).

25. Суд першої інстанції, не з`ясовуючи питання, чи було застраховано на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу і чи був наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ухвалив рішення про стягнення відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди на користь дітей померлого ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з КП «Вінницька Транспортна компанія».

26. Апеляційний суд здійснив розгляд судового рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача КП «Вінницька Транспортна компанія» ОСОБА_6 , який указував на безпідставне відшкодування шкоди з КП «Вінницька Транспортна компанія», бо це підприємство уклало із страховою компанією «Місто» договір страхування № 318-00068 від 30 вересня 2024 року, що діяв на час ДТП до 31 жовтня 2024 року, копію якого долучив до скарги (т. 1, а. с. 144-148). Заявник просив апеляційний суд дослідити вказаний документ і скасувати вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову у зв`язку з неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, відмовивши в задоволенні позову, оскільки його пред`явлено до особи, яка є неналежним відповідачем. За результатами розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, адже під час кримінального провадження цивільний позов подається до початку судового розгляду, а в цьому кримінальному провадженні цивільний позов подано вчасно до належного відповідача - власника джерела підвищеної небезпеки, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК має відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, цей власник не повідомив місцевому суду про те, що є неналежним відповідачем і на час вчинення кримінального правопорушення відповідальність власника транспортного засобу була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, до того ж в матеріалах кримінального провадження немає належних доказів повідомлення апелянтом (цивільним відповідачем) страхової компанії у визначені строк та спосіб про ДТП і визнання цієї події страховим випадком.

27. Проте суд апеляційної інстанції усупереч статтям 404, 419 КПК належним чином не дослідив наданий представником відповідача договір страхування № 318-00068 від 30 вересня 2024 року, який діяв на час ДТП, не з`ясував, чи звертався страхувальник до страхової компанії, достеменно не пересвідчився, чи було визнано вказану подію страховим випадком, а отже не навів переконливих підстав, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

28. У зв`язку з нез`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи Суд не має підстав вважати законними та обґрунтованими вирок місцевого й ухвалу апеляційного судів у частині вирішення цивільного позову.

29. З огляду на викладене касаційна скарга представника цивільного відповідача КП «Вінницька Транспортна компанія» ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а вирок та ухвала щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу представника цивільного відповідача КП «Вінницька Транспортна компанія» ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3