Постанова КГС ВС № 5011-13/9207-2012

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Київ cправа № 5011-13/9207-2012 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Трохименко Вікторії Вікторівни на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 (колегія суддів: Кропивна Л.В., Барсук М.А., Руденко М.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Люммакс" (далі - ТОВ "Люммакс") до Фізичної особи-підприємця Трохименко Вікторії Вікторівни (далі - ФОП Трохименко В.В.) про стягнення 171 157,18 грн. ВСТУП

1. У 2012 році ТОВ "Люммакс" звернулося до суду з позовом до ФОП Трохименко В.В. про стягнення коштів за укладеним між ними договором поставки.

2. У серпні 2012 року Господарський суд міста Києва позов задовольнив.

3. Через 13 років (наприкінці березня 2026 року) ФОП Трохименко В.В. звернулася з апеляційною скаргою на це рішення та заявила клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

4. Скаржниця вказала, що їй не було відомо про існування рішення суду про стягнення з неї коштів, оскільки вона не була повідомлена про розгляд судової справи і жодних повідомлень від суду чи позивача не отримувала; зазначила, що про рішення суду дізналася з наявності обтяження належного заявниці майна.

5. Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Трохименко В.В., мотивуючи це тим, що ухвала суду про порушення провадження у справі та рішення по суті спору були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), в матеріалах справи наявні докази надсилання ФОП Трохименко В.В. копії рішення суду, а скаржниця не спростувала презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні їй відповідного рекомендованого листа.

6. ФОП Трохименко В.В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7. Скаржниця вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив матеріали справи, оскільки в іншому випадку (при їх дослідженні) він би встановив, що ФОП Трохименко В.В. не була належним чином повідомлена про наявність провадження у справі, а також про дату, час і місце її розгляду.

8. Перед Верховним судом у цій справі постали такі питання: - чи зобов`язаний суд апеляційної інстанції на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження витребовувати матеріали справи; - яким чином сторона мала повідомлятися про порушення провадження у справі: звичайним поштовим відправленням ухвали суду (рекомендованим листом із повідомленням про вручення) чи окремою судовою повісткою; - якими доказами підтверджується повідомлення сторони про наявність провадження у справі, а також про дату, час, місце розгляду справи; - чи може повідомлення про дату, час, місце розгляду справи вважатися врученим у разі, якщо відомості про вручення поштового відправлення містять лише прізвище особи (без зазначення ініціалів); - чи могла сторона не знати про ухвалене судом першої інстанції рішення протягом 13 років за наявності його в ЄДРСР та з огляду на обтяження її майна, накладені у виконавчому провадження на виконання цього рішення; чи може сторона вважатися обізнаною про судове рішення у разі його розміщення в ЄДРСР; - чи наявні підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження рішення за умови, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалене 13 років тому (застосування статей 119, 261 Господарського процесуального кодексу України).

9. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке. ІСТОРІЯ СПРАВИ

10. ТОВ "Люммакс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Трохименко В.В. про стягнення коштів, а саме, 119 124,34 грн - боргу, 20 789,95 грн - пені, 9 051,67 грн - 3% річних та 22 191,22 грн - інфляційних втрат.

11. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленої позивачем продукції за укладеним між сторонами Договором поставки №06-ЛМ-091013/1 від 12.10.2009.

12. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.08.2012 позов задовольнив; стягнув з ФОП Трохименко В.В. на користь ТОВ "Люммакс" 119 124,34 грн основного боргу, 20 789,95 грн пені, 9 051,67 грн 3% річних та 22 191,22 грн інфляційних втрат, а також 3 423,14 грн судового збору.

13. Не погоджуючись із цим рішенням, ФОП Трохименко В.В. через систему Електронний суд звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

14. ФОП Трохименко В.В. подала клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що: - їй не було відомо про існування оскаржуваного рішення, оскільки вона не була повідомлена про розгляд цієї судової справи і жодних повідомлень від суду чи позивача у справі №5011-13/9207-2012 не отримувала; - про прийняте судом рішення їй стало відомо з наявності обтяження належного заявнику майна, вчиненого під час примусового виконання судового рішення у справі №5011-13/9207-2012; точну дату моменту, з якого ФОП Трохименко В.В. дізналася про наявність прийнятого відносно неї рішення, вона не вказала. Короткий зміст рішень ухвали суду апеляційної інстанції

15. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.04.2026 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Трохименко В.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі №5011-13/9207-2012.

16. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким: - Господарський суд міста Києва ухвалив рішення 01.08.2012 (повний текст складено 03.08.2012, оприлюднено у ЄДРСР 08.08.2012), тоді як ФОП Трохименко В.В. звернулася з апеляційною скаргою лише 29.03.2026, тобто через 13 років; - ФОП Трохименко В.В. вказує, що після ознайомлення з матеріалами справи вона дізналася про повідомлення оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" про нібито вручення 16.08.2012 поштової кореспонденції від суду ФОП Трохименко В.В.; - відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції від 24.05.2012 (чинна на час розгляду справи), суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні; ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином; - за даними ЄДРСР ухвала про порушення провадження у справі оприлюднена 24.07.2012; - керуючись положеннями ст.261 ГПК та враховуючи, що матеріали справи №5011-13/9207-2012 містять докази надсилання відповідачу копії рішення суду, колегія суддів відмовляє ФОП Трохименко В.В. у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012; - ФОП Трохименко В.В. не може посилатися на необізнаність щодо наявності судового рішення у справі, учасником якої вона є, оскільки вона не спростувала презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні їй відповідного рекомендованого листа; судове рішення оприлюднене у ЄДРСР, а учасник спору не проявив звичайної за цих обставин розсудливості для оскарження судового рішення. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи 17. 18.04.2026 ФОП Трохименко В.В. через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026, з урахуванням заяви про уточнення касаційної скарги, яка надійшла на адресу Верховного Суду 20.04.2026.

18. Верховний Суд ухвалою від 08.05.2026 залишив без руху касаційну скаргу ФОП Трохименко В.В. на підставі ч.2 ст.292 ГПК. 19. 16.05.2026 ФОП Трохименко В.В. подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої додала уточнену касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

20. ФОП Трохименко В.В. у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 119, 261 ГПК, застосував спрощений підхід до розгляду справи, проігнорував вимоги процесуального законодавства щодо повного та всебічного дослідження доказів, що, у свою чергу, призвело до передчасних і необґрунтованих висновків про належне вручення поштової кореспонденції, тощо.

21. Доводи скаржниці зводяться до того, що їй взагалі не було відомо ані про розгляд цієї справи, ані про рішення суду першої інстанції, оскільки поштова кореспонденція на її поштову адресу не направлялася та нею не отримувалася. Вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не проаналізував матеріали справи, оскільки при їх дослідженні він би встановив, що ФОП Трохименко В.В. не була належним чином поінформована про наявність провадження у справі, а також про дату, час і місце її розгляду.

22. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

23. Верховний Суд ухвалою від 15.06.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Трохименко В.В., розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив статті 119, 261 ГПК, оскільки не дослідив обставини обізнаності ФОП Трохименко В.В. із судовим провадженням у цій справі та з рішенням суду, а обмежився лише формальним посиланням на презумпцію належного виконання обов`язків оператором поштового зв`язку та факт оприлюднення судового рішення у ЄДРСР, не встановивши при цьому змісту поштових відправлень та обставини їх вручення саме ФОП Трохименко В.В.

25. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржниці з огляду на таке.

26. Строком на апеляційне оскарження є проміжок процесуального часу, який визначений законом і в межах якого особи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до апеляційного господарського суду. Строки на апеляційне оскарження рішення господарського суду визначає спеціальний закон, яким є ГПК.

27. Судові рішення, які ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VІІІ), можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017.

28. Оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції було ухвалене 01.08.2012, повний текст якого складено 03.08.2012, тобто до набрання чинності ГПК в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VІІІ.

29. Відповідно до ст.93 ГПК (в редакції від 17.06.2012, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції): - апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу (ч.1); - апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень ч.4 ст.91 цього Кодексу (ч.2).

30. За змістом ст.119 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

31. Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

32. Положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

33. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 у справі "Устименко проти України", заява №32053/13).

34. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

35. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

36. При цьому, ГПК не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

37. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (п.1 ч.2 ст.261 ГПК).

38. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи захищає її саме від передбаченої ч.2 ст.261 ГПК безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність таких причин, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №909/117/17, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, 02.10.2024 у справі №9/41, від 03.09.2025 у справі №910/6180/20).

39. Таким чином, для вирішення питання щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції мав дослідити, чи була ФОП Трохименко В.В. повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, а також чи дійсно вона отримувала рішення суду першої інстанції про стягнення з неї коштів. Щодо повідомлення ФОП Трохименко В.В. про дату, час та місце розгляду справи

40. Ключові доводи скаржниці зводяться до того, що вона не була належним чином повідомлена про наявність провадження у справі, а також про дату, час і місце її розгляду, а отже, вона має право на поновлення процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

41. ФОП Трохименко В.В. вказує, що вона не отримувала будь-якої поштової кореспонденції від позивача та не була належним чином повідомлена про звернення останнього до суду із позовною заявою у цій справі. А також, скаржниця зазначає, суд першої інстанції не забезпечив її належного повідомлення про розгляд справи, зокрема, не направив на її адресу копію ухвали про порушення провадження у справі, судової повістки, телефонограми, SMS-повідомлення, чим фактично позбавив ФОП Трохименко В.В. можливості реалізувати надані законом процесуальні права та брати участь у судовому розгляді.

42. Скаржниця вказала, що наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення не містять жодних позначок ("Рішення", "Постанова", "Судова повістка" тощо), а відтак відсутній обов`язок зазначення на них особистого підпису та прізвища безпосереднього одержувача, а отже таке повідомлення могло бути вручено будь-якій особі.

43. Верховний Суд щодо цих доводів скаржниці вказує таке.

44. ФОП Трохименко В.В. вказує, що у разі належного виконання судом апеляційної інстанції обов`язку щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, а саме витребування матеріалів справи з суду першої інстанції та їх ретельного аналізу, суд дійшов би висновку про неповідомлення відповідачки про дату, час, місце розгляду справи та про ухвалене рішення.

45. Верховний Суд звертає увагу скаржниці, що витребування матеріалів справи на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі не передбачено ГПК.

46. Положення ч.4 ст.262 ГПК встановлюють, що питання про витребування матеріалів справи вирішуються безпосередньо в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, яка у цій справі постановлена не була.

47. Тому, невитребування матеріалів справи на стадії надходження апеляційної скарги не є порушенням норм процесуального права та не може бути безумовною підставою для скасування ухвали суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.

48. ФОП Трохименко В.В. вказує, що суд першої інстанції не забезпечив її належного повідомлення про розгляд справи, зокрема, не направив на її адресу копію ухвали про порушення провадження у справі, судової повістки, телефонограми, SMS-повідомлення, чим фактично позбавив ФОП Трохименко В.В. можливості реалізувати надані законом процесуальні права та брати участь у судовому розгляді.

49. Водночас необхідність виклику та повідомлення особи про виклик до суду саме шляхом направлення судової повістки була передбачена лише у чинному на момент відкриття провадження у цій справі Цивільному процесуальному кодексі України.

50. Так, частини 1, 2 ст.74 Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 17.06.2012 передбачали, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд були закріплені у ст.75 цього Кодексу, порядок вручення - у ст.76 цього Кодексу.

51. Проте, розгляд цієї справи здійснювався за правилами господарського судочинства, а отже суд керувався саме положеннями ГПК.

52. ГПК в редакції станом на дату порушення провадження у справі не передбачало необхідності здійснення повідомлення особи про дату, час, місце розгляд справи шляхом направлення їй судової повістки.

53. Порядок порушення провадження у справі та повідомлення учасників справи про це був закріплений у ст.64 ГПК.

54. Так, відповідно до ст.64 ГПК в редакції (в редакції від 17.06.2012, чинній на момент порушення провадження у справі) суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

55. Повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді (ст.87 ГПК (в редакції від 17.06.2012, чинній на момент порушення провадження у справі)).

56. Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.07.2012 порушив провадження у справі №5011-13/9207-2012; розгляд справи призначив на 01.08.2012; витребував від сторін документи та інформацію, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи по суті.

57. ФОП Трохименко В.В. як у касаційній скарзі, так і в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому до суду апеляційної інстанції, вказувала, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів направлення на її адресу цієї ухвали, а на аркуші справи №101 міститься повідомлення оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" про нібито вручення їй 16.08.2012 поштової кореспонденції невідомого змісту.

58. Так, в матеріалах справи (т.1 а.с.101) міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Зі змісту цього повідомлення вбачається, що поштове відправлення у справі №5011-13/9207 було 12.07.2012 направлене ФОП Трохименко В.В. на адресу АДРЕСА_1 та вручено 16.08.2012 особисто Трохименко О.А.

59. При цьому, на зворотному боці ухвали Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 про порушення провадження у справі (т.1 а.с.1) міститься штамп про здійснення поштового відправлення цієї ухвали (Вихідний №13, відправлено 3 прим., дата 12.07.2012, підпис).

60. Таким чином, матеріали справи свідчать, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 про порушення провадження у справі була 12.07.2012 була направлена на адресу ФОП Трохименко В.В. Вручення цього відправлення відбулося 16.08.2012.

61. Факт здійснення поштового відправлення підтверджується як відомостями штампу, розміщеного на зворотному боці ухвали (т.1 а.с.1), так і повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.101).

62. ФОП Трохименко В.В. також вважає, що поштова кореспонденція, розміщена на аркушах справи 132-133 не дозволяє встановити зміст поштових відправлень, зокрема, з її змісту неможливо встановити факт направлення їй оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

63. В матеріалах справи (т.1 а.с.132) міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Зі змісту цього повідомлення вбачається, що поштове відправлення у справі №13/9207 було 07.08.2012 направлене ФОП Трохименко В.В. на адресу АДРЕСА_1 та вручено 16.08.2012 особисто Трохименко.

64. При цьому, на зворотному боці крайнього аркушу рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012 (т.1 а.с.131) міститься штамп про здійснення поштового відправлення цього рішення (Вихідний №13, відправлено 2 прим., дата 07.08.2012, підпис).

65. З огляду на це, не знайшли своє підтвердження доводи ФОП Трохименко В.В. про те, що суд першої інстанції не направляв на її адресу жодних судових рішень та не здійснив належного повідомлення її про наявність провадження у справі, а також про дату, час і місце її розгляду та безпосередньо про ухвалене рішення. Щодо вручення поштових відправлень

66. У касаційній скарзі ФОП Трохименко В.В. стверджує, що повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.101) містить відомості про те, що кореспонденція була вручена Трохименко О.А., а інше повідомлення (т.1 а.с.132) - Трохименко, тоді як відповідачем у справі є Трохименко В.В.

67. Верховний Суд бере до уваги, що всі ці поштові відправлення були здійснені на адресу: АДРЕСА_1 та на ім`я ФОП Трохименко В.В.

68. Скаржниця не вказує, що ця адреса є помилковою. Навпаки, Верховний Суд враховує, що адресу АДРЕСА_1 ФОП Трохименко В.В. вказує як в апеляційній, так і в касаційній скаргах.

69. До того ж, саме ця адреса зазначена у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які сама ФОП Трохименко В.В. долучила до апеляційної скарги.

70. Частина 2 ст.50 ЦК встановлює, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

71. В Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості щодо фізичної особи - підприємця, зокрема, щодо місця проживання (ч.4 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і далі - в редакції від 17.06.2012, чинній на момент порушення провадження у справі та ухвалення рішення суду).

72. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

73. Верховний Суд звертає увагу, що ФОП Трохименко В.В. є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до вищенаведених норм покладено обов`язок зазначати достовірні відомості щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст.18 цього Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень фізична особа - підприємець повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку.

74. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила).

75. Відповідно до п.99 Правил (тут і далі в редакції станом на дату порушення провадження у справі) рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абз.4 п.93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

76. Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №222/1402/16).

77. Суд апеляційної інстанції вказав, що ФОП Трохименко В.В. не спростувала презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні відповідних рекомендованих листів.

78. Наведені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку передбачали можливість одержання поштової кореспонденції не лише адресатом, а і повнолітнім членом його сім`ї. Таким чином, надпис "Трохименко О.А." може свідчити про отримання документів саме членом сім`ї Трохименко В.В., а надпис "Трохименко" - самою Трохименко В.В., якщо вручення відбувалося в різний проміжок часу.

79. Верховний Суд погоджується із твердженням суду апеляційної інстанції про те, що ФОП Трохименко В.В. не спростувала презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків, оскільки ФОП Трохименко В.В. не вказує та не доводить з посиланням на належні та допустимі докази, що станом на дату отримання поштових відправлень (16.08.2012) вона не могла отримати поштову кореспонденцію (наприклад, перебувала за межами населеного пункту, країни або мала іншу поштову адресу, що унеможливило б можливість одержання кореспонденції).

80. Отже, матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції направляв на адресу ФОП Трохименко В.В. як ухвалу від 11.07.2012 про порушення провадження у справі, так і рішення від 01.08.2012. Такі відправлення були здійснені на належну ФОП Трохименко В.В. поштову адресу та вручені 16.08.2012 (особисто) особі з прізвищем "Трохименко". Щодо можливості сторони бути обізнаною про судове рішення у разі його розміщення в ЄДРСР

81. ФОП Трохименко В.В. не погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що "судове рішення оприлюднене у ЄДРСР, а учасник спору не проявив звичайної за цих обставин розсудливості для його оскарження"; вказує, що у неї були відсутні будь-які підстави вважати, що стосовно неї ініційовано судовий процес щодо стягнення грошових коштів, а матеріали справи не містять підтверджень належного повідомлення її про відкриття провадження у справі, а відтак, за відсутності будь-якої інформації навіть про можливе звернення позивача до суду, покладення на скаржницю обов`язку самостійно відслідковувати відомості у ЄДРСР є безпідставним та таким, що суперечить принципам змагальності сторін, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також гарантіям права на справедливий судовий розгляд.

82. Верховний Суд щодо цих доводів зазначає таке.

83. Пункт 8 ч.2 ст.129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

84. Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

85. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "ТОВ "УКРСПЕЦМЕТ-V" проти України" (заява №12869/21) від 09.10.2025 вказав, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав або обов`язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), від 21.02.1975, п.36, Серія А №18, "Пономаренко проти України" (Ponomarenko v. Ukraine), заява №13156/02, п.36, від 14.06.2007, "Мацюк проти України" (Matsyuk v. Ukraine), заява №1751/03, п.28, від 10.12.2009, та "Кузьменко проти України" (Kuzmenko v. Ukraine), заява №49526/07, п.25, від 09.03.2017). Стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії ст.6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Гаврилов проти України" (Gavrilov v. Ukraine), заява №11691/06, пункти 23- 25, від 16.02.2017 із подальшими посиланнями).

86. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "ТОВ "УКРСПЕЦМЕТ-V" проти України" (заява №12869/21) від 09.10.2025 вважав, що саме лише посилання суду на те, що учасник справи міг ознайомитися з судовими рішеннями в ЄДРСР за умови ненаправлення цих рішень засобами поштового зв`язку на вказану підприємством адресу є порушенням ст.6 Конвенції.

87. Отже, оприлюднення судових рішень у цій справі №5011-13/9207-2012 в ЄДРСР не може вважатися основним способом повідомлення особи про наявність судового провадження щодо неї.

88. Однак, як вже було встановлено вище, суд першої інстанції належним чином та в установлений ГПК строк здійснив повідомлення ФОП Трохименко В.В. про дату, час, місце розгляду справи, а за результатами розгляду такої справи - ухвалив рішення, яке також направив засобами поштового зв`язку на належну ФОП Трохименко В.В. адресу.

89. Тому, оприлюднення судових рішень в ЄДРСР у цій справі суд апеляційної інстанції врахував саме як додаткову можливість учасника справи ознайомитися із наявними у справі судовими рішеннями (ухвалою та рішенням), особливо враховуючи те, що з апеляційною скаргою особа звернулася лише через 13 років після ухвалення рішення суду.

90. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст.6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення від 17.01.1970 у справі "Delcourt v. Belgium", заява №2689/65, від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", заява №24402/02). Однак, при цьому, ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України", заява №72286/01, від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", заява №8863/06).

91. В свою чергу, принцип правової визначеності є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

92. Верховний Суд звертає увагу, що рішення суду першої інстанції, яке оскаржує ФОП Трохименко В.В., було ухвалене ще у 2012 році, набрало законної сили, а на його виконання був виданий судовий наказ та відкрито виконавче провадження.

93. ГПК встановлює строки на апеляційне оскарження рішення суду. Такі строки є чіткими та передбачуваними. Так до ГПК в редакції від 17.06.2012, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, передбачав строк оскарження такого рішення 10 днів, а у чинній редакції - 20 днів.

94. Водночас звернення учасника справи з апеляційною скаргою лише через 13 років після ухвалення відповідного рішення (за умови попереднього направлення судом поштової кореспонденції) свідчить лише про намір такого учасника здійснити перегляд остаточного і обов`язкового рішення з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

95. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду клопотання ФОП Трохименко В.В. дійшов правильних висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідачки на рішення суду першої інстанції, яке було ухвалене 13 років тому.

96. Доводи скаржниці про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

98. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

99. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції - без змін. Судові витрати

100. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Трохименко Вікторії Вікторівни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 у справі №5011-13/9207-2012 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець