Ухвала КАС ВС № 120/11241/24

УХВАЛА 14 липня 2026 року м. Київ справа №120/11241/24 адміністративне провадження № К/990/14453/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Уханенка С.А., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №120/11241/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років та дитину з інвалідністю, за період з 2021 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України, як жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років та дитину з інвалідністю, за період з 2021 року по 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; - у задоволенні решти вимог відмовлено. Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору у вказаному Судом розмірі та за належними реквізитами. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 14 травня 2025 року військова частина НОМЕР_1 вдруге звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення; апеляційну скарну НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних підстав його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2025 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №120/11241/24 повернуто особі, яка її подала. 31 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №120/11241/24. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 27 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення скаржник посилається на те, що в строк установлений законом, він вже звертався до Суду з касаційною скаргою та заявляв клопотання про відстрочення сплати судового збору, однак ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2025 року у задоволенні клопотання про відстрочення його сплати було відмовлено, касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Просить урахувати, що незважаючи на вчасно подані військовою частиною НОМЕР_1 заявки на фінансування , кошти для сплати судового збору не отримувались з травня 2025 року і лише в березні 2026 року військову частину НОМЕР_1 за кодом КЕКВ 2800 було профінансовано, що дало змогу сплатити судовий збір.. Користуючись правом на повторне звернення після її повернення 31 березня 2026 року скаржником вдруге подано касаційну скаргу з платіжною інструкцією про сплату судового збору. Також скаржник зазначає, що ним вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги та реалізації права на касаційне оскарження. Просить Суд урахувати, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дію правового режиму воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено. Так, наразі Законом України від16.04.2025 № № 4357-IX Затверджено Указ Президента України від 15 квітня 2025року № 236/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з 09 травня 2025 року строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025. Зазначає, що Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь у воєнних діях. Оцінюючи вказані обставини, Суд зазначає, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання касаційної скарги. Верховний Суд, не ставлячи під сумнів важливості вчинених відповідачем дій, звертає увагу скаржника, що частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд зазначає, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Суд зауважує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, самих посилань на обставини, пов`язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, що також передбачає частина друга статті 49 КАС України. Відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу "належного урядування", державний орган має дотримуватися такої процедури. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України. Усталеною також є судова практика щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. З огляду на наведене колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неможливість сплати судового збору за подання касаційної скарги, як на поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, у зв`язку з їх безпідставністю. Щодо посилання скаржника на запровадження в Україні воєнного стану, як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, Суд зазначає таке. Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення або продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі №340/6025/22, №460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року №761/28821/20. Скаржник у поданому клопотанні не навів конкретних обставин, які вплинули на несвоєчасність звернення до суду та не надав відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на пропуск ним строку на касаційне оскарження. З урахуванням наведеного, Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Ураховуючи, що скаржником не наведено інших поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а також не надано належних доказів на їх підтвердження, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 44, 248, 332, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку військовою частиною НОМЕР_1 на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №120/11241/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №120/11241/24. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська М. І. Смокович С.А. Уханенко