Постанова КГС ВС № 910/9501/23 (910/12991/25)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/9501/23 (910/12991/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: АТ "Одеська ТЕЦ": не з`явився, ТОВ "Велінком": не з`явився, Ліквідатор "Велінком": не з`явився, ТОВ "Еволюція Інвест": Савенко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 (колегія суддів у складі: Козир Т.П. - головуюча, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 (суддя Мандичев Д.В.) у справі № 910/9501/23 (910/12991/25) за позовом Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еволюція Інвест"; 3) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича про визнання недійсними результатів аукціону Акту про придбання майна на аукціоні в межах справи № 910/9501/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Хід розгляду справи та стислий зміст позовних вимог

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном Боржника.

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Боржника, ліквідатора Боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еволюція Інвест" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 09.07.2025 з продажу дебіторської заборгованості (далі - Аукціон) та акта про придбання майна на аукціоні №1 від 22.07.2025 (далі - Акт).

4. Позов мотивовано тим, що арбітражний керуючий надав комітету кредиторів неповну інформацію про майно, що підлягало продажу, - не повідомив про наявність кредиторських вимог Позивача до Боржника у справі про банкрутство Боржника в сумі 591617,65 грн, у зв`язку з чим порушено право Позивача на проведення заліку зустрічних однорідних вимог. Водночас Позивачу як боржнику не надходило повідомлення про проведення аукціону з продажу відповідної дебіторської заборгованості, що позбавило його права взяти участь у процедурі реалізації такого майна чи сплатити відповідний борг. Крім того, арбітражний керуючий не дотримався принципу продажу майна банкрута за найвищою ціною та занизив ціну лота, у зв`язку з чим товар продано за ціною на 85% нижчою за початкову. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 у справі №916/505/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021, задоволено позовні вимоги Боржника за первісним позовом, стягнуто з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь Боржника заборгованість за договором на закупівлю товару №211 від 12.05.2020 у розмірі 1299417,44 грн, з яких: 1053469,72 грн - основний борг, 177387,69 грн - пеня, 15883,01 грн - 3% річних, 52677,02 грн - інфляційні втрати, та судовий збір у розмірі 19489,98 грн; в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено; зустрічні позовні вимоги АТ "Одеська ТЕЦ" задоволено у повному обсязі, стягнуто з Боржника на користь АТ "Одеська ТЕЦ" пеню та штраф у розмірі 769005,34 грн та судовий збір у розмірі 11535,08 грн.

6. АТ "Одеська ТЕЦ" заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку від 25.03.2022 №13/05-339 повідомило Боржника про зарахування в односторонньому порядку зустрічних однорідних вимог зі сплати судового збору на суму 11535,08 грн та пені на суму 177387,69 грн, стягнутих з Боржника на користь АТ "Одеська ТЕЦ" та з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь Боржника на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 у справі №916/505/21.

7. Після проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог за рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 у справі №916/505/21: заборгованість АТ "Одеська ТЕЦ" перед Боржником складає 1129984,65 грн (основний борг - 1053469,72 грн, 3% річних - 15883,01 грн, інфляційні витрати - 52677,02 грн, судовий збір - 7 954,90 грн); заборгованість Боржника перед АТ "Одеська ТЕЦ" складає 591617,65 грн (штраф - 363718,74 грн, пеня - 227898,91 грн).

8. Виконавча служба відкрила виконавчі провадження №67741894 і №67742122 щодо стягнення з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь Боржника основного боргу та судового збору, виконавчі провадження зупинено на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/9501/23 визнано АТ "Одеська ТЕЦ" кредитором щодо Боржника з грошовими вимогами на суму 596985,65 грн, з яких 5368,00 грн - вимоги першої черги, 591617,65 грн - вимоги шостої черги.

10. За змістом протоколу №4 засідання зборів комітету кредиторів Боржника від 25.12.2024, арбітражний керуючий Перепелиця В.В. повідомив комітет кредиторів про наявність у ліквідаційній масі права вимоги Боржника до АТ "Одеська ТЕЦ" за договором на закупівлю товару №211 від 12.05.2020 з подальшими змінами та доповненнями у сумі 1129984,65 грн згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 по справі №916/505/21 (далі - Право вимоги).

11. Право вимоги Боржника до АТ "Одеська ТЕЦ" тричі виставлялося на відкриті торги, однак перший та перший повторний аукціон не відбулися через відсутність бажаючих придбати відповідний лот. 12. 09.07.2025 через авторизований електронний майданчик ТОВ "Українська енергетична біржа" провело аукціон, за результатом проведення якого складено протокол про проведення аукціону №BRD001-UA-20250626-82766 від 09.07.2025 (далі - Протокол).

13. На зазначених других повторних торгах прийняли участь 6 учасників, переможцем серед яких обрано Відповідача-2, що запропонував найвищу вартість серед 6 учасників. 14. 22.07.2025 складено акт про придбання майна на аукціоні №1 між Боржником і Відповідачем-2 (Акт), згідно з яким на підставі Протоколу в результаті проведення на аукціоні продажу лоту №001 прийнято у власність Відповідача-2 таке майно - дебіторська заборгованість, права вимоги Боржника до АТ "Одеська ТЕЦ" за договором на закупівлю товару №211 від 12.05.2020, за рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 у справі №916/505/21 про стягнення грошових коштів у сумі 1129984,65 грн (лот №1). Ціна продажу лота - 176277,61 грн без ПДВ. 15. 04.08.2025 на адресу АТ "Одеська ТЕЦ" від Відповідача-2 надійшла заява про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №916/505/21, в якій заявник просить Господарський суд Одеської області замінити сторону (стягувача) - Боржника на правонаступника - Відповідача-2, у справі №916/505/21 щодо виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2021, яке набрало законної сили, та наказів Господарського суду Одеської області, виданих на примусове виконання рішення вказаного судового рішення. Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, у задоволенні позову відмовлено.

17. Судові рішення мотивовано тим, що продане на Аукціоні Право вимоги прийняте переможцем торгів - Відповідачем-2, тобто не перебуває у власності Боржника. Оскільки Позивач при зверненні з позовом у цій справі не заявив позовну вимогу про застосування реституції, обраний ним спосіб захисту не є ефективним. Крім того, господарські суди відхилили аргументи Позивача про наявність порушень при підготовці та проведенні Аукціону. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про задоволення позову.

19. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

20. Позивач посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій положень: - статей 15, 16, 215, 216 Цивільного кодексу України через неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав; - статті 73 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) через неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, а також у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №904/3388/15, від 11.08.2020 у справі №924/1708/14, від 13.08.2020 у справі №922/600/17, від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, від 07.10.2021 у справі №922/3059/16, щодо підстав для визнання результатів аукціону недійсним в разі порушення процедури його проведення, що унеможливило продаж майна банкрута за найвищою ціною; - статті 76 КУзПБ, пункту 53 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 за №865, через неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.11.2024 у справі №911/2794/21(911/3542/23), від 24.05.2022 у справі №915/535/17(915/31/21), щодо обов`язку повідомлення про проведення аукціону саме боржника з права вимоги, а не боржника у справі про банкрутство, який в ліквідаційній процедурі набуває статусу банкрута.

21. Позивач наголошує, що Відповідач-2 фактично не набув права вимоги до Позивача згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 у справі №916/505/21 та не набув права реалізувати свої права як стягувач за вказаним рішенням у виконавчих провадженнях, зважаючи на відсутність ухвали Господарського суду Одеської області в зазначеній справі, яка набрала законної сили, про заміну стягувача у виконавчих провадженнях. Водночас право власності на майно (кошти) та саме майно (кошти), які мали бути перераховані переможцю Аукціону у виконавчих провадженнях з виконання рішення господарського суду в справі №916/505/21, залишились у власності Позивача як боржника за відповідною вимогою.

22. З огляду на таке Позивач заперечує проти висновку господарських судів попередніх інстанцій про неправильне обрання ним способу захисту через незаявлення позовної вимоги про застосування реституції.

23. Крім того, Позивач зазначає, що господарські суди порушили вимоги статей 73, 76 КУзПБ, не прийнявши до уваги наявність порушень під час підготовки та проведення Аукціону, які є підставами для визнання його недійсним і полягають у: ненаданні арбітражним керуючим комітету кредиторів повної інформації про товар, що підлягав продажу, наявність зустрічних вимог Позивача; неповідомленні Позивача як боржника за відповідним правом вимоги про проведення аукціону з його продажу; недотриманні принципу продажу майна банкрута за найвищою ціною, продажі його за заниженою ціною. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. Відповідач-2 і ліквідатор Боржника подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

25. Відповідач-2 вважає, що доводи Позивача не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а фактично зводяться до незгоди скаржника з наданою господарськими судами оцінкою доказів та встановленими фактичними обставинами справи.

26. Скаржники наголошують, що саме з 22.07.2025 до Відповідача-2 перейшло Право вимоги, відчужене на Аукціоні, та він набув статусу нового кредитора у відповідному зобов`язанні, а твердження Позивача про можливий перехід права вимоги лише після постановлення ухвали про заміну сторони виконавчого провадження є хибними та суперечать статті 87 КУзПБ, адже ухвала суду про процесуальне правонаступництво не є правовстановлюючим документом щодо права вимоги, а лише процесуально закріплює вже здійснений у силу закону перехід цього права.

27. Скаржники зазначають, що оскільки Позивач не заявив позовні вимоги про застосування реституції, саме лише задоволення вимоги про визнання недійсними результатів Аукціону не призведе до поновлення прав будь-яких осіб, тому Позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

28. Ліквідатор Боржника також стверджує, що Позивач не спростував висновків господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності порушення його прав оскаржуваним Аукціоном.

Позиція Верховного Суду

29. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

30. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатами вирішення спору про визнання недійсними Аукціону та Акта про придбання майна на Аукціоні. Під час касаційного перегляду, зокрема, постало питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту прав.

31. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

32. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

34. Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

35. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

36. Згідно з усталеною правовою позицією, зокрема викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

37. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

38. Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо.

39. З моменту відкриття (порушення) стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми законодавства про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.

40. Законодавство про банкрутство визначає особливі способи захисту інтересів учасників справи про банкрутство, які з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними мають застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства.

41. Одним із таких способів захисту є визнання недійсними правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону з продажу майна боржника, відповідно до положень статті 73 КУзПБ.

42. Правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Подібна природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

43. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 дійшла висновку, що під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна у з`ясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема: - якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону; - якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону); - якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

44. Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 наголосив, зокрема, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

45. Реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії.

46. Щодо наведеного Верховний Суд також звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21, за змістом якої Цивільний кодекс України визначає серед основних юридичних наслідків недійсності правочину, зокрема, двосторонню реституцію - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу). Задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, господарський суд має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане ним майно).

47. Тобто у правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу, застосування реституційних наслідків чи про витребування майна в порядку віндикації) необхідно з`ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та, відповідно, у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

48. При цьому відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

49. Згідно з положеннями частини 1 статті 87 КУзПБ придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни; про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.

50. У цій справі господарські суди першої та апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів установили обставини, які свідчать про проведення Аукціону з відчуження Права вимоги Боржника, за результатами якого складено Протокол, а також Акт про придбання майна на Аукціоні. За змістом Акта, Боржник передав Право вимоги Відповідачу-2, а Відповідач-2 прийняв його у власність. Тобто за результатами Аукціону відчужене майно - Право вимоги, прийнято Відповідачем-2 як переможцем торгів та не перебуває у власності Боржника.

51. Заперечуючи проти такого висновку, Позивач у касаційній скарзі стверджує, що Відповідач-2 фактично не набув права вимоги до Позивача. Однак такі доводи суперечать наведеним вище положенням статті 87 КУзПБ та по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, закріплених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

52. При цьому Позивач помилково посилається на те, що Відповідач-2 не набув права стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 у справі №916/505/21, зважаючи на відсутність ухвали господарського суду в зазначеній справі про заміну стягувача. Такий аргумент ґрунтується на помилковому ототожненні переходу права вимоги у матеріальному правовідношенні з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні. Процесуальна заміна стягувача у виконавчому провадженні не є тим юридичним фактом, із яким КУзПБ та Цивільний кодекс України пов`язують перехід права вимоги до покупця майна, придбаного на аукціоні. Така заміна лише процесуально відображає вже набуте матеріальне право нового кредитора у відповідному провадженні, надає йому можливість реалізувати право на примусове виконання зобов`язань щодо такого майна.

53. Також Позивач безпідставно ототожнює Право вимоги та кошти, які мають бути перераховані на виконання Права вимоги, зазначаючи про те, що зазначеній кошти не були сплачені та залишились у його власності як боржника за відповідною вимогою. Обставини невиконання Позивачем як боржником своїх обов`язків у зобов`язанні, право вимоги в якому відчужено кредитором, не є підставою для висновку про відсутність переходу такого права вимоги до нового кредитора.

54. З огляду на викладене, оскільки відчужене на Аукціоні майно (Право вимоги) вибуло з володіння Боржника, саме лише визнання недійсним Аукціону не призвело б до ефективного поновлення прав Позивача (в разі їх порушення), адже не мало б наслідком приведення сторін у стан, який існував до моменту порушення, зокрема, повернення до ліквідаційної маси відчуженого майна і, як наслідок, забезпечення максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

55. Водночас слід наголосити, що саме застосування двосторонньої реституції зумовлює дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом щодо недопущення можливості порушення імперативних приписів актів цивільного законодавства та інтересів учасників недійсного правочину у збереженні кожним із них того, що було ними передано на виконання недійсного правочину. Тому висновок про автоматичне повернення Права вимоги Боржнику внаслідок визнання недійсним Аукціону без застосування двосторонньої реституції та повернення Відповідачу-2 сплачених ним коштів мав б наслідком покладення на переможця Аукціону непропорційного тягаря у вигляді позбавлення його майна (коштів) через неповернення всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину, всупереч вимогам статті 216 Цивільного кодексу України.

56. Отже, оскільки Позивач при зверненні з позовом у цій справі про визнання недійсними результатів Аукціону та Акта не заявив позовну вимогу про застосування реституційних наслідків (повернення відчуженого майна (Права вимоги), яке перебуває у власності переможця Аукціону, та сплачених переможцем Аукціону коштів), обраний ним спосіб захисту не може бути визнаний ефективним, адже не призводить до поновлення певних прав Позивача, які він вважає порушеними, та створює передумови для нового судового спору.

57. Згідно з усталеною правовою позицією, зокрема викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

58. Однак у цій справі Верховний Суд вважає за необхідне зауважити про передчасність висновку господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зазначені Позивачем на обґрунтування позовних вимог порушення при оголошенні та проведенні Аукціону не вплинули би на його результати. За змістом оскаржуваних судових рішень наведений висновок не ґрунтується на дійсному належному дослідженні обставин дотримання вимог законодавства при оголошенні та проведенні Аукціону.

59. Зокрема, посилання господарських судів попередніх інстанцій на те, що Право вимоги виставлялося на відкриті торги, однак перший і перший повторний аукціони не відбулися через відсутність бажаючих придбати лот, має загальний характер і не засновано на встановленні конкретних обставин щодо оголошення та проведення аукціонів з продажу Права вимоги, визначення ціни продажу тощо та надання таким обставинам правової оцінки в контексті дотримання вимог законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

60. Крім того, відхиляючи аргументи Позивача про невиконання вимог частини 1 статті 76 КУзПБ щодо необхідності повідомлення його як боржника за відповідною вимогою про проведення аукціону щодо продажу на аукціоні відповідного права вимоги, апеляційний господарський суд помилково зазначив, що боржником у розумінні наведеної норми є ТОВ "Велінком" як боржник у справі про банкрутства та особа, майно якої (Право вимоги) продавалось на Аукціоні. Таке тлумачення зазначеної норми не відповідає її змісту у взаємозв`язку з положеннями статті 82 КУзПБ, яка пов`язує відповідне повідомлення з можливістю подання боржником замовнику аукціону заяви про зарахування. Передчасно відхиливши наведені доводи, господарський суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи вплинуло неповідомлення Позивача про оголошення аукціону з продажу Права вимоги на його результати.

61. Водночас передчасність наведених висновків господарських судів першої та апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо наявності або відсутності порушень при проведенні Аукціону, які (за умови належного формулювання позовних вимог) могли би бути підставою для визнання недійсними його результатів, не призвела до неправильного вирішення спору в цій справі, зважаючи на обґрунтовану відмову в задоволенні позову з підстав неефективності обраного Позивачем способу захисту.

62. З огляду на таке аргументи Позивача про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень статей 73, 76 КУзПБ, пункту 53 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 за №865, через неврахування висновків, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не можуть бути визнані підставами для скасування оскаржених судових рішень у цій справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної та достатньої правової підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

64. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду з мотивів, викладених у цій постанові. Розподіл судових витрат

65. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі №910/9501/23 (910/12991/25) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді С. Жуков В. Пєсков