Ухвала КГС ВС № 914/1954/25

УХВАЛА 13 липня 2026 року м. Київ cправа № 914/1954/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави, в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 3 046 663,00 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" до відповідача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання суми пайового внеску у розмірі 1 315 072,73 грн сплаченою та про зменшення пайового внеску, ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2025 року Заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави, в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 3 046 663,00 грн (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).

2. Позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія", як замовник будівництва житлового комплексу (перша та друга черги) на вул. М. Пимоненка вул. Пасічній у Садівничому товаристві "Геолог" у місті Львові, не виконало передбачений п.2 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язок щодо сплати пайової участі до прийняття об`єктів в експлуатацію, внаслідок чого безпідставно зберегло кошти місцевого бюджету.

3. У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" звернулося до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання суми пайового внеску у розмірі 1 315 072,73 грн сплаченою та про зменшення пайового внеску.

4. Зустрічний позов обґрунтований тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" фактично виконало обов`язок щодо участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Львова шляхом будівництва, реконструкції та передачі у комунальну власність інженерних мереж поза межами земельної ділянки забудови, а тому заявлена до стягнення пайова участь підлягає зменшенню відповідно до ч.5 ст.30 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності".

5. Господарський суд Львівської області рішенням від 04.12.2025 у справі №914/1954/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, позов задовольнив частково: - стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" до місцевого бюджету на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради кошти в сумі 2 890 326,19 грн, з яких: 749 005,57 грн величина пайового внеску, 454 472,78 грн інфляційні втрати, 86 556,31 грн 3% річних (перша черга будівництва); 929 054,79 грн величина пайового внеску, 563 720,92 грн інфляційні втрати, 107 515,82 грн 3% річних (друга черга будівництва); - стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" на користь Львівської обласної прокуратури 34 683,91 грн сплаченого судового збору; - у задоволенні позову в частині стягнення величини пайового внеску в сумі 90 770,94 грн у зв`язку із помилковим розрахунком пайової участі шляхом застосування неправильного показника опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області, а також відповідно 55 076,92 грн інфляційних втрат та 10 489,64 грн 3% річних за першою чергою будівництва відмовив; - у задоволенні зустрічного позову відмовив. 6. 22.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №914/1954/25; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

7. Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія", Верховний Суд встановив, що її варто залишити без руху з таких підстав.

8. Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті.

9. За приписами ч.2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

10. При цьому п.5 ч.2 ст.290 ГПК встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

11. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

13. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-4 ч.2 ст.287 ГПК, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: - п.1 ч.2 ст.287 ГПК - чітку вказівку на норму/норми права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень; - п.2 ч.2 ст.287 ГПК - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; - п.3 ч.2 ст.287 ГПК - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; - п.4 ч.2 ст.287 ГПК - зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 ст.310 цього Кодексу; якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права; якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

14. Заявник касаційної скарги повинен враховувати і те, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

15. Суд також звертає увагу, що обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

16. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

17. Всупереч наведеному, в своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" процитувало пункти 1-4 ч.2 ст.287 ГПК, проте чітко не навело підставу/підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №914/1954/25, з посиланням на конкретну підставу/підстави касаційного оскарження, передбачену ч.2 ст.287 ГПК, що є порушенням вимог, встановлених п.5 ч.2 ст.290 ГПК.

18. Верховний Суд звертає увагу, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч.2 ст.287 ГПК, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

19. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не наведені у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу/підстави касаційного оскарження, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

20. Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

21. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон "Про судовий збір".

22. Частиною 1 ст.4 Закону "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

23. Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

24. Статтею 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

25. Згідно із абз.1 ч.6 ст.6 Закону "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

26. Отже, при зверненні до господарського суду у цій справі, судовий збір підлягав сплаті у таких розмірах: - 45 699,95 грн - за подання позову (1,5% від 3 046 663,00 грн), - 19 726,09 грн - за подання зустрічного позову (1,5% від 1 315 072,73 грн).

27. Згідно з пп.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

28. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги…", має визначатися за розміром ставок, встановлених ст.4 Закону "Про судовий збір" на момент пред`явлення відповідного позову. Об`єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява, позовна заява третіх осіб із самостійними позовними вимогами), а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об`єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру - загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі).

29. Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об`єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.

30. У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, позову третьої особи із самостійними вимогами, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів та позову третьої особи із самостійними позовними вимогами.

31. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

32. Враховуючи викладене, оскільки в своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 (з тексту вбачається, що саме в сумі задоволених первісних позовних вимог в розмірі 2 890 326,19 грн) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та задовольнити зустрічний позов, то за подання касаційної скарги у цьому випадку судовий збір підлягав сплаті у сумі 100 929,56 грн, а саме: 63 080,98 грн (43 354,89 грн (1,5% від 2 890 326,19 грн) + 19 726,09 грн) х 200% х 0,8).

33. Однак, до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" як документ, що підтверджує сплату судового збору, додано платіжну інструкцію №74 від 19.06.2026 про сплату 59 367,83 грн. Таким чином, судовий збір сплачений у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством.

34. Згідно із ч.2 ст.292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

35. Відповідно до приписів ч.2 ст.174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абз.2 ч.1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст.6 цього Кодексу.

36. З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" залишається без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом: - визначення підстави/підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, передбаченої/передбачених ч.2 ст.287 ГПК, та викладення її/їх належного обґрунтування з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у цій ухвалі; - надання документів, що підтверджують доплату судового збору, за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у сумі 41 561,73 грн (таким чином, щоб у загальному розмірі, разом із вже сплаченими 59 367,83 грн, загальна сума складала 100 929,56 грн).

37. Згідно із ч.4 ст.174 та ч.2 ст.292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

38. Оскільки касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" залишається без руху, Верховний Суд наразі не розглядає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання рішення суду, яке надійшло 06.07.2026. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №914/1954/25 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вілла Магнолія", що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя О. Кібенко