Постанова КГС ВС № 910/5098/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/5098/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Руда Г. В., за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" - Рака В. І. (адвоката), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙГЄР" - Ковальчук А. Г. (адвоката), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙГЄР" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 (колегія суддів: Демидова А. М. - головуюча, Ходаківська І. П., Владимиренко С. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 (суддя Курдельчук І. Д.) у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙГЄР" про стягнення 4 094 880,64 грн, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙГЄР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" про повернення обладнання, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" (далі - ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙГЄР" (далі - ТОВ "ЕЙГЄР") про стягнення з відповідача на користь позивача 4 094 880,64 грн, з яких: 2 807 948,63 грн - основного боргу, 762 018,56 грн -інфляційних втрат, 216 250,51 грн - 3 % річних, 308 662,94 грн - штрафу. 1.2. Позовні вимоги ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" обґрунтовані порушенням ТОВ "ЕЙГЄР" зобов`язань за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 у частині повного виконання робіт на всю суму сплаченої попередньої оплати. 1.3. У травні 2025 року ТОВ "ЕЙГЄР" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом, у якому просило зобов`язати ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" повернути ТОВ "ЕЙГЄР" таке обладнання: люльку будівельну WUXI COSMO ZLP-630 А, марки ZLP-630, номер редуктора: H21080335, Н21080348, номер електрощитка: C21080216; люльку будівельну WUXI COSMO ZLP-630 А, марки ZLP-630, номер редуктора: H21080347, Н21080352, номер електрощитка: С21080208; щити № 1906675, № 1903238; лебідки № 1906665-1, № 2105463-2, № 2105462-2, № 1906654-1; уловлювачі № w18134, № 170317030, № 170317045, № 170317038; мобільну споруду ("Битовка") № Т-004; колиску, модель ZLP-630, серійний № 71; риштування клино-хомутові для оздоблювальних і ремонтних робіт № ЦО 01/18.01.001 ПС. 1.4. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "ЕЙГЄР" обґрунтовані тим, що на вимогу ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" договір підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 був достроково розірваний в односторонньому порядку. Разом із тим, за доводами ТОВ "ЕЙГЄР", на території об`єкта (будівельного майданчика) залишилося обладнання ТОВ "ЕЙГЄР" і залучених ним субпідрядників, а також невикористані матеріали, які є предметом зустрічного позову.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі № 910/5098/25, задоволено первісний позов ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка". Вирішено стягнути з ТОВ "ЕЙГЄР" на користь ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" 2 807 948,63 грн основного боргу, 762 018,56 грн інфляційних втрат, 216 250,51 грн 3 % річних, 308 662,94 грн штрафу. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЕЙГЄР". 2.2. Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЕЙГЄР", виходив із того, що ТОВ "ЕЙГЄР" як не подало жодних належних і допустимих доказів на підтвердження передання ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" будь-якого обладнання або матеріалів, так і не подало доказів щодо перебування будь-якого обладнання або матеріалів, які належать ТОВ "ЕЙГЄР" або перебувають у його користуванні на підставі відповідних договорів оренди, саме в ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка". Крім того, як установив місцевий господарський суд, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксон-Ін" (далі - ТОВ "Аксон-Ін") у відповіді від 13.06.2025 № 1306/25 на адвокатський запит ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" повідомило про те, що ТОВ "ЕЙГЄР" дійсно орендувало будівельне обладнання (колиски будівельні, щити електричні, лебідки та уловлювачі), однак це обладнання було повернуто в розпорядження орендодавця. В цьому адвокатському запиті зазначено про таке обладнання: щити № 1906675, № 1903238, лебідки № 1906665-1, № 2105463-2, № 2105462-2, № 1906654-1, уловлювачі № w18134, № 170317030, № 170317045, № 170317038. При цьому господарський суд першої інстанції взяв до уваги обставини, встановлені у справі № 927/562/23 за позовом ТОВ "Аксон-Ін" до ТОВ "ЕЙГЄР" про стягнення 92 921,66 грн заборгованості за договором оренди обладнання від 13.10.2021 № А/1310. З урахуванням обставин, установлених у справі № 927/562/23, місцевий господарський суд виснував, що ТОВ "ЕЙГЄР" станом на момент пред`явлення зустрічного позову в цій справі про повернення обладнання (29.05.2025) було достеменно відомо про повернення майна 28.10.2022. При цьому щодо іншого майна, не охопленого позовом у справі № 927/562/23, господарський суд першої інстанції зазначив, що ТОВ "ЕЙГЄР" не довело наявності такого майна у володінні (на будівельному майданчику) ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка". Рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЕЙГЄР" в апеляційному порядку не переглядалося. 2.3. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи первісні позовні вимоги ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", виходили з того, що з урахуванням положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та умов договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 (графіку виконання робіт) ТОВ "ЕЙГЄР" було зобов`язане виконати роботи за цим договором не пізніше 14.12.2021. Однак, як установили господарські суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи відсутні докази щодо повного виконання робіт у визначений договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 строк. Господарські суди попередніх інстанцій також установили факт виконання ТОВ "ЕЙГЄР" зобов`язань за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 лише на суму 2 369 171,64 грн, у той час як ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" було сплачено 5 177 120,27 грн. Оскільки, як зазначили суди, договір підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 припинив свою дію, то, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, підрядник (ТОВ "ЕЙГЄР") зобов`язаний повернути ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" різницю між сплаченою сумою та вартістю виконаних робіт, яка становить суму в розмірі 2 807 948,63 грн. Господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунки ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" розміру штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, виснували про їх правильність. Крім того, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, виснував, що зобов`язання господарським судом першої інстанції ТОВ "ЕЙГЄР" забезпечити явку судового експерта для з`ясування можливості виконання судової будівельно-технічної експертизи не призвело до неправильного вирішення справи. 2.4. Крім того, господарський суд першої інстанції, розглянувши клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2025 та клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи від 09.07.2025, дійшов висновку про наявність підстав для відмови в їх задоволенні. При цьому апеляційний господарський суд, перевіривши висновки місцевого господарського суду стосовно наявності підстав для відмови в задоволенні клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2025 та клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи від 09.07.2025, погодився з висновками місцевого господарського суду. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, також відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи, доданого до апеляційної скарги ТОВ "ЕЙГЄР" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/5098/25.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 та рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/5098/25, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ЕЙГЄР" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу № 910/5098/25 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у суді касаційної інстанції становить 80 000,00 грн, а остаточний розрахунок буде подано додатково. 3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ЕЙГЄР" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "ЕЙГЄР", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 3.3. ТОВ "ЕЙГЄР" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 13, 27, 29, 69, 86, 99, 102, 177, 236 Господарського процесуального кодексу України, пункти 5, 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", неправильно застосували приписи статті 882 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18. Скаржник із покликанням на висновки, викладені в зазначених постановах, стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті позовних вимог, не встановили фактичного обсягу виконаних ТОВ "ЕЙГЄР" робіт. Скаржник також вважає, що господарський суд першої інстанції неправомірно поклав на ТОВ "ЕЙГЄР" обов`язок із забезпечення явки експерта в судове засідання, у зв`язку із чим вийшов за межі, передбачені статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, та порушив принцип стандарту доказування, засади диспозитивності та процесуального керівництва судом. Крім того, як зазначає скаржник, ТОВ "ЕЙГЄР", заперечуючи проти задоволення позову, наголошувало на тому, що фактичний обсяг виконаних робіт перевищує обсяг, визнаний ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", а встановлення такого обсягу потребує застосування спеціальних знань у сфері будівництва, зокрема, з урахуванням виконання робіт у січні та лютому 2022 року та наявності на об`єкті обладнання і матеріалів ТОВ "ЕЙГЄР". Скаржник стверджує, що він подав до господарського суду першої інстанції клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2025 та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи від 09.07.2025 для визначення фактично виконаного обсягу робіт на об`єкті, а також визначення обсягу, який був виконаний ним, і обсягу, який був виконаний іншими підрядниками. На думку ТОВ "ЕЙГЄР", зазначена судова експертиза є визначальною для вирішення спору, оскільки у зв`язку з розірванням договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 ТОВ "ЕЙГЄР" не мало можливості провести процедуру приймання-передачі виконаних робіт, які не були прийняті на той час. Однак, як стверджує скаржник, місцевий господарський суд із порушенням вимог процесуального законодавства помилково відмовив у задоволенні цих клопотань. Водночас, за доводами ТОВ "ЕЙГЄР", апеляційний господарський суд також незаконно відмовив у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги. При цьому скаржник стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій порушили положення статті 99 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/4071/17, від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, від 24.01.2018 у справі № 917/50/17. Крім того, ТОВ "ЕЙГЄР" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 308 662,94 грн, неправильно застосували приписи статей 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, оскільки до цих позовних вимог підлягала застосуванню однорічна спеціальна позовна давність, а не загальна трирічна. При цьому, за доводами скаржника, суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки заяві про сплив позовної давності, не визначив моменту початку її перебігу та не мотивував причин її незастосування. Водночас, як стверджує ТОВ "ЕЙГЄР", апеляційний господарський суд це порушення не усунув та фактично залишив поза увагою доводи апеляційної скарги щодо застосування спеціальної позовної давності. ТОВ "ЕЙГЄР" також зазначає, що у відзиві на позов наголошував на порушенні правил територіальної підсудності та необхідності застосування приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України. Проте, за доводами скаржника, в рішенні господарського суду першої інстанції відсутня будь-яка оцінка наведених доводів. Крім того, як стверджує ТОВ "ЕЙГЄР", у рішенні господарського суду першої інстанції не наведено мотивів застосування в цьому випадку частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "ЕЙГЄР" із покликанням на порушення судами положень статей 27, 29 Господарського процесуального кодексу України стверджує, що справа була розглянута судом, який не є судом, установленим законом, у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 3.4. ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "ЕЙГЄР" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ "ЕЙГЄР", спрямовані виключно на уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21. Крім того, на думку ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", доводи ТОВ "ЕЙГЄР" фактично зводяться до незгоди скаржника з установленими обставинами справи, оцінкою доказів та висновками судів. Однак, як зазначає ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", суд касаційної інстанції не здійснює переоцінку доказів, не здійснює встановлення нових обставин справи та не перевіряє перевагу одних доказів над іншими. 3.5. 23.06.2026 до Верховного Суду від ТОВ "ЕЙГЄР" надійшли заперечення на відзив ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка".

4. Обставини справи, встановлені судами 4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 06.09.2021 між ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" (замовник) і ТОВ "ЕЙГЄР" (підрядник) було укладено договір підряду № 1/09-21, за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати в повному обсязі на свій ризик комплекс робіт із капітального ремонту фасаду блоку соціально-побутового обладнання № 2 із вбудованим паркінгом на 33 машиномісця для розміщення медичного центру за адресою: просп. Бажана Миколи, буд. 12-А в Дарницькому районі м. Києва на об`єкті, який знаходиться за адресою: просп. Бажана Миколи, буд. 12-А в Дарницькому районі м. Києва, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити в повному обсязі належно виконані роботи в межах вартості, передбаченої пунктом 2.1 цього договору (пункт 1.1 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21). 4.2. Згідно з пунктом 2.1 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 загальна вартість робіт і матеріалів за цим договором відповідно до договірної ціни (додаток № 1 до цього договору) становить 7 566 919,32 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 1 261 153,22 грн. 4.3. У підпункті 2.5.1 пункту 2.5 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 сторони погодили, що замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 50 % від загальної вартості робіт, яка визначена в договірній ціні (додаток № 1 до цього договору) та становить 3 783 459,66 грн із ПДВ 20 %, протягом 10 банківських днів із моменту підписання сторонами цього договору. 4.4. Згідно з підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 остаточна оплата за виконання робіт і придбання матеріалів згідно із цим договором здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання сторонами кінцевого акта приймання-передачі виконаних робіт або оформлення його відповідно до пункту 2.6 договору. 4.5. Відповідно до пункту 2.6 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів із моменту отримання від підрядника двох екземплярів актів приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) перевіряє належність виконання робіт і надсилає підряднику другий екземпляр підписаного та скріпленого печаткою акта або письмову вмотивовану відмову від його підписання. В разі ненадіслання замовником підряднику у вказаний термін підписаного акта приймання-передачі виконаних робіт чи вмотивованої відмови від його підписання, роботи вважаються прийнятими замовником без жодних зауважень і підлягають оплаті відповідно умов цього договору (в такому випадку підрядник має право підписати такий акт самостійно з відповідною приміткою "У встановлений строк зауважень від замовника не надійшло"). В разі отримання підрядником у встановлений цим пунктом договору строк письмової вмотивованої відмови від підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, сторонами складається двосторонній акт із переліком недоліків (дефектів) і строків їх усунення. Підрядник зобов`язаний усунути всі недоліки (дефекти) у строки, передбачені таким актом. 4.6. Згідно з пунктом 3.1 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 підрядник зобов`язується виконати роботи відповідно до цього договору та передати їх замовнику протягом 70 (сімдесят) календарних днів із моменту початку їх виконання згідно з пунктом 3.2 цього договору. 4.7. У пункті 3.2 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 сторони погодили, що підрядник починає виконання робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів із моменту отримання авансу від замовника. 4.8. Згідно з пунктом 3.3 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 під закінченням робіт розуміється дата підписання акта приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в або оформлення його відповідно до пункту 2.6 договору. 4.9. Відповідно до пункту 6.2 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 в разі порушення підрядником договірних зобов`язань за цим договором на строк понад 10 (десять) календарних днів, він додатково сплачує замовнику: за порушення термінів виконання та/або закінчення робіт згідно з умовами цього договору - штраф у розмірі 5 (п`яти) % від вартості невиконаних (неналежно виконаних) робіт; за затримку виправлення недоліків (дефектів) у роботах у строки, передбачені дефектним актом (підписаним сторонами договору), - штраф у розмірі 5 (п`яти) % від вартості дефектних робіт. 4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" перерахувало ТОВ "ЕЙГЄР" аванс у розмірі 3 783 459,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.09.2021 № 918. 4.11. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 20.09.2021 є останнім днем початку виконання робіт, а 28.11.2021 є останнім днем виконання робіт за договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 і передачі їх замовнику. 4.12. Суди зазначили, що ТОВ "ЕЙГЄР" виконало, а ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" прийняло роботи на підставі договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 на суму 1 393 660,61 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 25.11.2021 № 1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за листопад 2021 від 25.11.2021. 4.13. Як установили суди, вартість вказаних робіт була повністю сплачена ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" на рахунок ТОВ "ЕЙГЄР", що підтверджується платіжними дорученнями від 03.12.2021 № 2282, від 17.12.2021 № 3052, від 21.01.2022 № 4676. 4.14. 03.05.2022 ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" звернулося до ТОВ "ЕЙГЄР" із листом № 38, у якому просило надати інформацію стосовно виконання робіт за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21. 4.15. ТОВ "ЕЙГЄР" у відповідь на лист ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" від 03.05.2022 № 38 листом від 06.05.2022 № 02/05-22 повідомило ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" про те, що не має можливості надати відповідь на запит, оскільки у зв`язку з агресією російської федерації офіс ТОВ "ЕЙГЄР" не працює, а ключові спеціалісти компанії, які займалися проєктом, знаходяться не в містах Києві та Чернігові. 4.16. ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" листом від 09.05.2022 № 39 повідомило ТОВ "ЕЙГЄР" про те, що планує відновити будівельні роботи за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21. Тому ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" просило ТОВ "ЕЙГЄР" повідомити про строки їх відновлення, а також повідомити про термін відповіді на поставлені запитання в листі від 03.05.2022 № 38 для проведення внутрішнього аудиту об`ємів виконаних робіт. 4.17. ТОВ "ЕЙГЄР" звернулося до ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" з листом від 22.06.2022 № 13/06-22, в якому стверджувало про збільшення вартості проєкту на 58,8 %. Тому ТОВ "ЕЙГЄР" просило ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" розглянути питання про збільшення вартості робіт за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21. 4.18. ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" звернулося до ТОВ "ЕЙГЄР" із листом, в якому повідомило про дострокове припинення договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21. Крім того, ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" просило ТОВ "ЕЙГЄР" повернути невикористану суму сплаченого авансу в розмірі 2 807 948,63 грн та сплатити неустойку в розмірі 223 907,80 грн. 4.19. ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", вважаючи порушеними свої права внаслідок належного, на його думку, виконання ТОВ "ЕЙГЄР" робіт за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 4 094 880,64 грн, з яких: 2 807 948,63 грн - основного боргу, 762 018,56 грн - інфляційних втрат, 216 250,51 грн - 3 % річних, 308 662,94 грн - штрафу. 4.20. Крім того, ТОВ "ЕЙГЄР", вважаючи порушеними свої права внаслідок безпідставного, на його думку, неповернення ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" обладнання, звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом, у якому просило зобов`язати ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" повернути ТОВ "ЕЙГЄР" таке обладнання: люльку будівельну WUXI COSMO ZLP-630 А, марки ZLP-630, номер редуктора: H21080335, Н21080348, номер електрощитка: C21080216; люльку будівельну WUXI COSMO ZLP-630 А, марки ZLP-630, номер редуктора: H21080347, Н21080352, номер електрощитка: С21080208; щити № 1906675, № 1903238; лебідки № 1906665-1, № 2105463-2, № 2105462-2, № 1906654-1; уловлювачі № w18134, № 170317030, № 170317045, № 170317038; мобільну споруду ("Битовка") № Т-004; колиску, модель ZLP-630, серійний № 71; риштування клино-хомутові для оздоблювальних і ремонтних робіт № ЦО 01/18.01.001 ПС. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 5.3. Предметом первісного позову в цій справі є вимоги ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" до ТОВ "ЕЙГЄР про стягнення з відповідача на користь позивача 4 094 880,64 грн, з яких: 2 807 948,63 грн - основного боргу, 762 018,56 грн - інфляційних втрат, 216 250,51 грн - 3 % річних, 308 662,94 грн - штрафу. 5.4. Позовні вимоги ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" обґрунтовані порушенням ТОВ "ЕЙГЄР" зобов`язань за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 у частині повного виконання робіт на всю суму сплаченої попередньої оплати. 5.5. Предметом зустрічного позову в цій справі є вимоги ТОВ "ЕЙГЄР до ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" про зобов`язання ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" повернути ТОВ "ЕЙГЄР" таке обладнання: люльку будівельну WUXI COSMO ZLP-630 А, марки ZLP-630, номер редуктора: H21080335, Н21080348, номер електрощитка: C21080216; люльку будівельну WUXI COSMO ZLP-630 А, марки ZLP-630, номер редуктора: H21080347, Н21080352, номер електрощитка: С21080208; щити № 1906675, № 1903238; лебідки № 1906665-1, № 2105463-2, № 2105462-2, № 1906654-1; уловлювачі № w18134, № 70317030, № 170317045, № 170317038; мобільну споруду ("Битовка") № Т-004; колиску, модель ZLP-630, серійний № 71; риштування клино-хомутові для оздоблювальних і ремонтних робіт № ЦО 01/18.01.001 ПС. 5.6. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "ЕЙГЄР" обґрунтовані тим, що на вимогу ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" договір підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 був достроково розірваний в односторонньому порядку. Разом із тим, за доводами ТОВ "ЕЙГЄР", на території об`єкта залишилося обладнання ТОВ "ЕЙГЄР" і залучених ним субпідрядників, а також невикористані матеріали, які є предметом зустрічного позову. 5.7. Верховний Суд зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 5.8. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків 5.9. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. 5.10. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. 5.11. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 5.12. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 5.13. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 5.14. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. 5.15. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. 5.16. За змістом приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 5.17. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 5.18. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 5.19. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 5.20. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 910/5098/25 по суті первісних позовних вимог ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", дійшли висновку про задоволення позову ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка". Господарський суд першої інстанції, розглянувши справу № 910/5098/25 по суті зустрічних позовних вимог ТОВ "ЕЙГЄР", дійшов висновку про відмову в позові ТОВ "ЕЙГЄР". Як зазначалося, рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЕЙГЄР" в апеляційному порядку не переглядалося. 5.21. ТОВ "ЕЙГЄР" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. При цьому ТОВ "ЕЙГЄР" у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати в повному обсязі постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025, а справу № 910/5098/25 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Разом із тим у змісті касаційної скарги немає доводів скаржника щодо незгоди з висновками господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЕЙГЄР". Крім того, апеляційний господарський суд не переглядав у апеляційному порядку рішення господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЕЙГЄР". 5.22. Отже, Верховний Суд під час касаційного провадження здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень у межах доводів і вимог касаційної скарги ТОВ "ЕЙГЄР", які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 5.23. ТОВ "ЕЙГЄР", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 5.24. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. 5.25. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права в подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли в подібних правовідносинах. 5.26. Касаційна скарга ТОВ "ЕЙГЄР" із покликанням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 13, 27, 29, 69, 86, 99, 102, 177, 236 Господарського процесуального кодексу України, пункти 5, 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", неправильно застосували приписи статті 882 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18. 5.27. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень: "6.3. Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. За змістом частин 1, 2 статті 875 цього Кодексу за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Ціна договору підряду може бути визначена у кошторисі (частина 1 статті 844 цього Кодексу). За змістом статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе у разі реального виконання робіт за договором у випадку неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений у договорі. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України)". Скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20. 5.28. Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 викладено висновок, на неврахування якого господарськими судами попередніх інстанцій покликається ТОВ "ЕЙГЄР": "7.13. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. 7.14. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи". 5.29. У постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 викладено висновок, який, на думку ТОВ "ЕЙГЄР", не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень: "144. Разом з тим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18)". 5.30. За доводами скаржника, в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено висновки, які, на його думку, не враховані судами, про те, що у випадку, якщо замовник із порушенням вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. 5.31. ТОВ "ЕЙГЄР" із покликанням на зазначені висновки Верховного Суду стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті позовних вимог, не встановили фактичного обсягу виконаних ТОВ "ЕЙГЄР" робіт. Крім того, ТОВ "ЕЙГЄР" вважає, що господарський суд першої інстанції неправомірно поклав на ТОВ "ЕЙГЄР" обов`язок із забезпечення явки експерта в судове засідання, у зв`язку із чим вийшов за межі, передбачені статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, та порушив принцип стандарту доказування, засади диспозитивності та процесуального керівництва судом. 5.32. Верховний Суд, проаналізувавши висновки, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ТОВ "ЕЙГЄР" зазначає, що відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. 5.33. Згідно із частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. 5.34. За змістом статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. 5.35. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. 5.36. Верховний Суд також зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 904/685/24, від 09.06.2026 у справі № 904/4124/24, від 19.05.2026 у справі № 910/4478/24. 5.37. Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, відповідно до принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. 5.38. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 920/1061/23(920/963/24), від 25.06.2026 у справі № 904/703/23, від 23.06.2026 у справі № 910/8760/25. 5.39. Основні положення про докази та доказування, наведені в главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності. 5.40. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. 5.41. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 5.42. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 5.43. Колегія суддів зазначає, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. 5.44. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. 5.45. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій встановили обставини справи з урахуванням оцінки всіх зібраних доказів у справі. Зокрема, господарські суди встановили, що 06.09.2021 між ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" (замовник) і ТОВ "ЕЙГЄР" (підрядник) було укладено договір підряду № 1/09-21, за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати в повному обсязі на свій ризик комплекс робіт із капітального ремонту фасаду блоку соціально-побутового обладнання № 2 із вбудованим паркінгом на 33 машиномісця для розміщення медичного центру за адресою: просп. Бажана Миколи, буд. 12-А в Дарницькому районі м. Києва на об`єкті, який знаходиться за адресою: просп. Бажана Миколи, буд. 12-А в Дарницькому районі м. Києва, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити в повному обсязі належно виконані роботи в межах вартості, передбаченої пунктом 2.1 цього договору (пункт 1.1 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21). 5.46. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 2.6 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів із моменту отримання від підрядника двох екземплярів актів приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) перевіряє належність виконання робіт і надсилає підряднику другий екземпляр підписаного та скріпленого печаткою акта або письмову вмотивовану відмову від його підписання. В разі ненадіслання замовником підряднику у вказаний термін підписаного акта приймання-передачі виконаних робіт чи вмотивованої відмови від його підписання, роботи вважаються прийнятими замовником без жодних зауважень і підлягають оплаті відповідно умов цього договору (в такому випадку підрядник має право підписати такий акт самостійно з відповідною приміткою "У встановлений строк зауважень від замовника не надійшло"). В разі отримання підрядником у встановлений цим пунктом договору строк письмової вмотивованої відмови від підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, сторонами складається двосторонній акт із переліком недоліків (дефектів) і строків їх усунення. Підрядник зобов`язаний усунути всі недоліки (дефекти) у строки, передбачені таким актом. 5.47. Колегія суддів із урахуванням наведених умов договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що саме на підрядника (ТОВ "ЕЙГЄР") покладено обов`язок скласти акт про фактично виконаний обсяг робіт і направити цей акт замовнику. 5.48. Разом із тим, як установили господарські суди, ТОВ "ЕЙГЄР", покликаючись на виконання робіт за договором підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 протягом січня - лютого 2022 року, всупереч умовам пункту 2.6 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21, не склало відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-2в). 5.49. При цьому апеляційний господарський суд не взяв до уваги доводи ТОВ "ЕЙГЄР" про те, що такі акти приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-2в) не були складені у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення, а після цього - у зв`язку з розірванням договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21. Апеляційний господарський суд установив, що договір підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 припинив свою 01.09.2022, а ділове листування між ТОВ "ЕЙГЄР" та ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" велося ще з травня до липня 2022 року. Наведене, за висновком апеляційного господарського суду, свідчить про те, що ТОВ "ЕЙГЄР" не було позбавлено можливості у випадку виконання робіт у січні - лютому 2022 року відповідно до пункту 2.6 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 скласти відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт. 5.50. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, ТОВ "ЕЙГЄР", не спростовують висновків апеляційного господарського суду. 5.51. Водночас доводи ТОВ "ЕЙГЄР" про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті позовних вимог, не встановили фактичного обсягу виконаних ТОВ "ЕЙГЄР" робіт, спрямовані на встановлення нових обставин справи, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції. 5.52. При цьому колегія суддів визнає необґрунтованими доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 882 Цивільного кодексу України, на які покликається ТОВ "ЕЙГЄР" у касаційній скарзі, оскільки такі висновки Верховного Суду стосуються випадків, коли замовник за договором підряду безпідставно відмовляється підписати акт приймання робіт / послуг. 5.53. Натомість у цій справі, як установили господарські суди, саме ТОВ "ЕЙГЄР" не виконало умови пункту 2.6 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 щодо складання та надсилання актів приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-2в), на підставі яких ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" у випадку отримання таких актів могло би перевірити належність виконання робіт з урахуванням умов договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21. 5.54. За таких обставин колегія суддів зазначає, що скаржник не довів неправильного застосування судами положень статті 882 Цивільного кодексу України, а висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду на які покликається ТОВ "ЕЙГЄР". 5.55. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що зобов`язання господарським судом першої інстанції ТОВ "ЕЙГЄР" забезпечити явку судового експерта для з`ясування можливості виконання судової будівельно-технічної експертизи в цьому випадку не призвело до неправильного вирішення справи. 5.56. Як зазначає скаржник, ТОВ "ЕЙГЄР", заперечуючи проти задоволення позову ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", наголошувало на тому, що фактичний обсяг виконаних робіт перевищує обсяг, визнаний ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", а встановлення такого обсягу потребує застосування спеціальних знань у сфері будівництва, зокрема, з урахуванням виконання робіт у січні та лютому 2022 року та наявності на об`єкті обладнання та матеріалів ТОВ "ЕЙГЄР". Скаржник стверджує, що він подав до господарського суду першої інстанції клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2025 та клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи від 09.07.2025 для визначення фактично виконаного обсягу робіт на об`єкті, а також визначення обсягу, який був виконаний ним, і обсягу, який був виконаний іншими підрядниками. На думку ТОВ "ЕЙГЄР", зазначена судова експертиза є визначальною для вирішення спору, оскільки у зв`язку з розірванням договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 ТОВ "ЕЙГЄР" не мало можливості провести процедуру приймання-передачі виконаних робіт, які не були прийняті на той час. Однак, як стверджує скаржник, місцевий господарський суд із порушенням вимог процесуального законодавства помилково відмовив у задоволенні цих клопотань. Водночас, за доводами ТОВ "ЕЙГЄР", апеляційний господарський суд також незаконно відмовив у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи та не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги. При цьому скаржник стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій порушили положення статті 99 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/4071/17, від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, від 24.01.2018 у справі № 917/50/17. 5.57. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/4071/17 викладено висновок, який, на думку ТОВ "ЕЙГЄР", не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень: "Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення". 5.58. Скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, від 24.01.2018 у справі № 917/50/17. 5.59. Верховний Суд зазначає, що, за встановленими обставинами справи, господарський суд першої інстанції, розглянувши клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2025 та клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи від 09.07.2025, дійшов висновку про наявність підстав для відмови в їх задоволенні. При цьому апеляційний господарський суд, перевіривши висновки місцевого господарського суду стосовно наявності підстав для відмови в задоволенні клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи від 30.06.2025 та клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи від 09.07.2025, погодився з висновками місцевого господарського суду. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, також відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи, доданого до апеляційної скарги ТОВ "ЕЙГЄР" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/5098/25. 5.60. Верховний Суд із урахуванням доводів скаржника, проаналізувавши висновки, на які покликається ТОВ "ЕЙГЄР", перевіривши наведені процесуальні дії господарських судів, зазначає таке. 5.61. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. 5.62. Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. 5.63. Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими. 5.64. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (частина 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України ). 5.65. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. 5.66. Матеріали справи № 910/5098/25 свідчать про те, що господарський суд першої інстанції в судовому засіданні 10.07.2025 з дотриманням приписів процесуального законодавства розглянув клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи. 5.67. При цьому місцевий господарський суд виснував про неможливість у цьому випадку проведення будівельно-технічної експертизи для встановлення обсягу та вартості робіт, оскільки немає первинної документації, наданої підрядником, на підставі якої експерт мав би провести дослідження. Крім того, господарський суд першої інстанції зауважив, що призначення експертизи необхідне для застосування судом спеціальних знань. Як зазначалося, апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції. 5.68. Крім того, апеляційний господарський суд також відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи, доданого до апеляційної скарги ТОВ "ЕЙГЄР" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/5098/25. Апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні клопотання ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічної експертизи, виходив із того, що судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. 5.69. Водночас апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення у справі № 910/5098/25 будівельно-технічної експертизи, зазначивши, що в цьому випадку суд може самостійно встановити обставини, які входять до предмета доказування, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань. 5.70. Ураховуючи принципи змагальності та рівності сторін, предмет доказування, Верховний Суд зазначає, що скаржник у цьому випадку не довів порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час відмови в задоволенні клопотань ТОВ "ЕЙГЄР" про призначення будівельно-технічних експертиз у справі. 5.71. Крім того, незгода з відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку про те, що судом допущено в цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20, від 30.04.2026 у справі № 926/1050/24, від 26.03.2026 у справі № 910/15704/23. 5.72. Отже, з огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена в разі наведення в клопотанні достатніх і обґрунтованих на те підстав, проте, як установили суди першої та апеляційної інстанцій, таких підстав ТОВ "ЕЙГЄР" зазначено не було, наявні в матеріалах справи докази не були суперечливими, а доводи скаржника зводяться до незгоди з мотивами, з яких судами було відмовлено ТОВ "ЕЙГЄР" у задоволенні клопотань про призначення експертиз, тому колегія суддів вважає доводи касаційної скарги в цій частині необґрунтованими. 5.73. ТОВ "ЕЙГЄР" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 308 662,94 грн, неправильно застосували приписи статей 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України, оскільки до цих позовних вимог підлягала застосуванню однорічна спеціальна позовна давність, а не загальна трирічна. При цьому, за доводами скаржника, суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки заяві про сплив позовної давності, не визначив моменту початку її перебігу та не мотивував причин її незастосування. Водночас, як стверджує ТОВ "ЕЙГЄР", апеляційний господарський суд це порушення не усунув та фактично залишив поза увагою доводи апеляційної скарги щодо застосування спеціальної позовної давності. 5.74. Верховний Суд, перевіривши доводи скаржника, зазначає, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 5.75. Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). 5.76. Частинами 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. 5.77. Апеляційний господарський суд зазначив, що за змістом пункту 6.2 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 в разі порушення підрядником договірних зобов`язань за цим договором на строк понад 10 (десять) календарних днів, він додатково сплачує замовнику: за порушення термінів виконання та/або закінчення робіт згідно з умовами цього договору штраф у розмірі 5 (п`яти) % від вартості невиконаних (неналежно виконаних) робіт. 5.78. При цьому апеляційний господарський суд установив, що ТОВ "ЕЙГЄР" з урахуванням умов договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 було зобов`язане виконати роботи не пізніше 14.12.2021. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, в цьому випадку позовна давність у один рік до вимоги про стягнення штрафу починає перебіг із 25.12.2021 і спливала би 25.12.2022. 5.79. Наведеним спростовуються доводи скаржника про помилкове застосування судами загальної трирічної позовної давності, замість спеціальної однорічної позовної давності. 5.80. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану". Цим Законом України розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 5.81. Надалі 30.01.2024 набрав чинності Закон України від 08.011.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини". Цим Законом України пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. 5.82. Пізніше, 04.09.2025 набрав чинності Закон України від 14.05.2025 № 4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Цим Законом України виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. 5.83. З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що до 04.09.2025 діяли спеціальні правила щодо обчислення позовної давності, встановлені пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Водночас ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" подало позов до господарського суду першої інстанції в квітні 2025 року. Наведені обставини свідчать про те, що ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" не пропустило позовну давність у один рік до вимог про стягнення штрафу, встановлену пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України. 5.84. Наведеним спростовуються доводи ТОВ "ЕЙГЄР" про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 308 662,94 грн, неправильно застосували приписи статей 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України. 5.85. ТОВ "ЕЙГЄР" також зазначає, що у відзиві на позов наголошувало на порушенні правил територіальної підсудності та необхідності застосування приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України. Проте, за доводами скаржника, в рішенні господарського суду першої інстанції відсутня будь-яка оцінка наведених доводів. Крім того, як стверджує ТОВ "ЕЙГЄР", у рішенні господарського суду першої інстанції не наведено мотивів застосування в цьому випадку частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ "ЕЙГЄР" із покликанням на порушення судами положень статей 27, 29 Господарського процесуального кодексу України стверджує, що справа була розглянута судом, який не є судом, установленим законом, у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 5.86. Колегія суддів, розглянувши такі доводи скаржника, зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. 5.87. Європейський суд з прав людини в своїй практиці акцентував увагу на тому, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"). 5.88. Отже, поняття "суд, установлений законом" містить у собі в тому числі таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23. 5.89. Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. 5.90. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 5.91. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. 5.92. За своєю правовою природою судова юрисдикція є інститутом права, що покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства. Компетенцію із розгляду господарських справ однорідними судами за просторовим критерієм розмежовує територіальна юрисдикція (підсудність) господарських судів. 5.93. Колегія суддів зазначає, що вимоги щодо такого розмежування викладено в параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України. 5.94. Частинами 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. 5.95. Разом із тим статтею 29 Господарського процесуального кодексу України визначено правила альтернативної територіальної підсудності. 5.96. Згідно із частинами 1, 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. 5.97. Як зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.04.2026 у справі № 924/698/23, аналіз частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці. 5.98. Отже, в питанні, який позов може пред`являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці). Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23. 5.99. Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, частина 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України не містить. Натомість саме місце пред`явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору. Таким чином, для застосування встановленого частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23. 5.100. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за змістом пункту 1.1 договору підряду від 06.09.2021 № 1/09-21 ТОВ "ЕЙГЄР" взяв на себе зобов`язання виконати в повному обсязі на свій ризик комплекс робіт із капітального ремонту фасаду блоку соціально-побутового обладнання № 2 із вбудованим паркінгом на 33 машиномісця для розміщення медичного центру за адресою: просп. Бажана Миколи, буд. 12-А в Дарницькому районі м. Києва на об`єкті, який знаходиться за адресою: просп. Бажана Миколи, буд. 12-А в Дарницькому районі м. Києва, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити в повному обсязі належно виконані роботи в межах вартості, передбаченої пунктом 2.1 цього договору. 5.101. Отже, зважаючи на предмет та підстави позову ТОВ "Медичний центр "Добробут-Поліклініка", його підсудність має визначатися з урахуванням встановленого в частині 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто до юрисдикції Господарського суду міста Києва. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23. 5.102. Наведеним спростовуються доводи ТОВ "ЕЙГЄР" про порушення судами положень статей 27, 29 Господарського процесуального кодексу України. Тому Верховний Суд визнає необґрунтованими твердження скаржника про те, що ця справа була розглянута судом, який не є судом, установленим законом, у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 5.103. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги покликання скаржника на неврахування судами пунктів 5, 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 5.104. З урахуванням наведеного Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 13, 27, 29, 69, 86, 99, 102, 177, 236 Господарського процесуального кодексу України, пункти 5, 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", неправильно застосували приписи статті 882 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 17.07.2018 у справі № 910/4071/17, від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, від 24.01.2018 у справі № 917/50/17. При цьому висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду на які покликається ТОВ "ЕЙГЄР". 5.105. Таким чином, наведені ТОВ "ЕЙГЄР" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав. 5.106. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються. 5.107. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень. 5.108. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙГЄР" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/5098/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак