Ухвала КАС ВС № 120/17099/25

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ справа № 120/17099/25 адміністративне провадження № К/990/28193/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Тростянецької селищної комунальної установи з благоустрою до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, 3-я особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору - ТзОВ "НПО НТ "Будшляхмаш" про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : У грудні 2025 року Тростянецька селищна комунальна установа з благоустрою звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу Тростянецької селищної комунальної установи з благоустрою задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року скасовано. Прийняти нову постанову якою позовні вимоги Тростянецької селищної комунальної установи з благоустрою задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 26.11.2025 року про результати моніторингу закупівлі №UA-2025-10-22-010575-а. 20 травня 2026 року засобами поштового зв`язку відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові. 15 червня 2026 року засобами поштового зв`язку відповідач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у цій справі. Предметом спору у цій справі є правильність висновку Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 26.11.2025 року про результати моніторингу закупівлі №UA-2025-10-22-010575-а. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2024 у справі №380/10963/22 та від 12.02.2026 у справі №420/17767/23 стосовно застосування абзацу 2 підпункту 2 пункту 44 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Насамкінець скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові не застосовано висновки Верховного Суду, в частині визнання висновку про результати моніторингу процедури закупівлі від 26.11.2025 №ІІА-2025-10-22-010575-а неправомірним та таким, що не відповідає критерію «пропорційності», а саме: у справі №380/10963/22 (пункти 95-105), №280/8475/20, №260/2993/21, №140/13717/21, №380/14352/22, №420/17767/23 (пункти 50-51). Перевіривши викладені доводи Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин тому, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. В касаційній скарзі скаржником викладені доводи щодо подібності правовідносин у цій справі та у справі №380/10963/22, проте Суд зазначає, що відносини у справах №380/10963/22 та №120/17099/25 не є подібними, оскільки відрізняються предметом перевірки та фактичними обставинами. У справі №380/10963/22 спір стосувався правомірності прийняття тендерної пропозиції з огляду на достатність документів, що підтверджують відповідність медичного виробу вимогам технічного регламенту та повноваження особи на підписання декларації про відповідність. Натомість у справі №120/17099/25 предметом спору була достатність документального підтвердження технічних характеристик сміттєвоза відповідно до вимог тендерної документації. Крім того, у справі №380/10963/22 застосовувалися положення статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», тоді як у справі №120/17099/25 спірні правовідносини регулювалися вже Особливостями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1178, що діяли в умовах воєнного стану. Отже, попри спільний предмет оскарження (висновок органу державного фінансового контролю про результати моніторингу закупівлі), характер встановлених порушень та застосовуване правове регулювання є різними. Крім того, посилання скаржнника на те, що постанова Верховного Суду у справі №380/10963/22 є «практикоутворюючою», саме по собі не свідчить про обов`язковість її застосування без урахування конкретних фактичних обставин справи, яка переглядається, про що було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2026 року, якою первісну касаційну скаргу заявника було повернуто. Отже, правовідносини у справі, в якій подано цю касаційну скаргу, не є подібними до правовідносин у справі №380/10963/22. Також в касаційній скарзі відсутні доводи щодо подібності правовідносин у справах №420/17767/23, №380/10963/22, №280/8475/20, №260/2993/21, №140/13717/21, №380/14352/22, відповідно до справи, в якій подано цю касаційну скаргу. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції може бути переглянута судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Тростянецької селищної комунальної установи з благоустрою до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, 3-я особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору - ТзОВ "НПО НТ "Будшляхмаш" про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяС.А. Уханенко