Ухвала КЦС ВС № 468/2215/23

УХВАЛА 08 липня 2026 року м. Київ справа № 468/2215/23 провадження № 61-13352св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши заяву судді Пророка В. В. про самовідвід у справі за позовом Приватного підприємства «Дочерз» до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 про поновлення договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою Приватного підприємства «Дочерз» на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2023 року Приватним підприємством «Дочерз» (далі - ПП «Дочерз», Підприємство) подано до суду позов до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі - міська рада), ОСОБА_1 про поновлення договору оренди земельної ділянки.

2. Баштанський районний суд Миколаївської області рішенням від 19 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, відмовив у задоволенні позову.

3. У жовтні 2025 року ПП «Дочерз» за допомогою засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким визнати додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного 01 вересня 2011 року між орендодавцем - Баштанською міською радою та ПП «Дочерз», укладеною у викладеній у позові редакції; визнати відсутніми права оренди ОСОБА_1 на земельні ділянки площею 73,6847 га з кадастровим номером 4820610000:06:000:0345 та площею 18,7649 га з кадастровим номером 4820610000:06:000:0347; скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельної ділянки від 19 вересня 2023 року, укладених між Баштанською міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрованих державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Щербак О. О., номер запису про інше право: 51886697 та 51886887 від 25 вересня 2023 року.

4. Ухвалою від 03 березня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції. 5. 20 березня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. 6. 07 липня 2026 року суддя Пророк В. В. заявив про самовідвід у справі, оскільки є інші обставини, які можуть викликати сумніви в його неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України).

7. Суддя Пророк В. В. зазначає, що саме з підстав висловлення ним окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд вже відводив його від участі у розгляді справи № 757/7499/17-ц (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справи № 456/253/22 (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справи № 461/6975/23 (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справи № 2-750/11 (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року). Тому, оскільки в його окремій думці від 03 березня 2026 року була фактично викладена його правова позиція щодо результатів розгляду Верховним Судом справи № 468/2215/23, задля недопущення виникнення обставин, які могли б викликати у учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, він заявив про самовідвід від розгляду справи № 468/2215/23 (провадження № 61-13352св25).

8. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви судді Верховного Суду Пророка В. В., дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

9. Відповідно до частин першої - третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

10. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, від 09 листопада 2006 року).

11. Згідно з частиною дев`ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

12. Зазначені суддею, який входить до складу колегії, - Пророком В. В., у заяві про самовідвід доводи не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості та об`єктивності під час вирішення цієї справи.

13. Посилання у заяві про самовідвід на те, що саме з підстав висловлення суддею Пророком В. В. окремих думок щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів його від участі у розгляді справи № 757/7499/17 (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справи № 456/253/22 (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справи № 461/6975/23 (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справи № 2-750/11 (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року), колегія суддів відхиляє, оскільки під час вирішення у цій справі спору по суті суддя Пророк В. В. не заявляв самовідвід з тих підстав, що він в у окремій думці від 03 березня 2026 року вже висловив свою правову позицію щодо розгляду по суті доводів касаційної скарги.

14. В окремій думці, викладеній суддею Верховного Суду Пророком В. В. у цій справі, він висловив свою позицію щодо помилкового відкриття касаційного провадження, вважаючи, що судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, проте не робив жодних висновків щодо вирішення спору у цій справі по суті. Інших, визначених статтями 36, 37 ЦПК України підстав для самовідводу, також не встановлено.

15. Інших, визначених статтями 36-37 ЦПК України підстав для самовідводу, також не встановлено.

16. Таким чином, доводи судді Пророка В. В. не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості чи об`єктивності.

17. Крім того, відповідно до статей 1, 2 та 5 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має прав використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід`ємною складовою справедливого суду.

18. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 лютого 2013 року, у разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

19. Згідно зі змістом пунктів 2.2, 2.3 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах.

20. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

21. Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року у пункті 2.4 визначають право судді заявляти самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. За для роз`яснення обставин, за яких суддя може заявити самовідвід, Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року містять роз`яснення ситуацій, за яких самовідвід може бути заявлено, а саме: у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається, або раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок, або суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.

22. Колегія суддів наголошує на тому, що з огляду на зазначені норми судді не варто постійно користуватися правом на самовідвід без істотних на те підстав (такими підставами визнаються заінтересованість судді у розгляді справи, необ`єктивність внаслідок наявного конфлікту інтересів з учасниками справи тощо), оскільки такі дії можуть призвести до штучного затягування розгляду справи або неможливості сформувати склад суду.

23. Суддя Пророк В. В. неодноразово заявляв самовідвід від розгляду справ по суті, посилаючись на те, що у окремих думках на ухвали про відкриття касаційних проваджень викладав свою правову позицію. При цьому у окремих думках суддя Пророк В. В. вважав, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд неодноразово відмовляв у задоволенні заяв про самовідвід Пророка В. В., оскільки суддя Пророк В. В. у окремих думках посилався на відсутність підстав для відкриття касаційного оскарження, вважаючи, що оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, однак не висловлював свою позицію по суті доводів касаційних скарг, що підтверджується, зокрема, ухвалами Верховного Суду від 09 грудня 2025 року у справі № 565/1545/24, від 09 грудня 2025 року у справі № 676/4537/23, від 28 січня 2026 року у справі № 759/2527/22, від 28 січня 2026 року у справі № 761/7423/22, від 04 лютого 2026 року у справі № 947/3249/23, від 16 червня 2026 року у справі № 402/953/16, від 01 липня 2026 року у справі № 953/1392/22 тощо.

24. Отже, щоразове подання заяв про самовідвід суддею Пророком В. В. з тих самих підстав, незважаючи на сформовану практику розгляду судом заяв про самовідвід аналогічного змісту, а також відсутність заяв учасників справи про відвід судді за наявності сумнівів у його об`єктивності та неупередженості з тих самих підстав, спрямоване на штучне створення причин для позбавлення себе права брати участь у розгляді справ та ухвалювати рішення по суті справ, тобто від виконання посадових повноважень з відправлення правосуддя у справі, є недопустимим та не сприяє зміцненню авторитету правосуддя та зростанню довіри до об`єктивності суддів та судових органів у очах громадян, які звернулися до судових органів за поновленням порушених прав, а отже не є достатньою підставою для задоволення заяви про самовідвід.

25. За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відмовляє судді Верховного Суду Пророку В. В., який входить до складу зазначеної колегії суддів, у задоволенні заяви про самовідвід у зв`язку з відсутністю визначених цивільним процесуальним законодавством України обставин, які виключають його участь у розгляді цієї справи. Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Пророк