Постанова 4873 № 927/575/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2026 р. Справа№ 927/575/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Михальської Ю.Б. Кравчука Г.А. розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Чернігівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 про повернення позовної заяви у справі №927/575/25 (суддя Шморгун В.В.) за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної ради до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про витребування земельних ділянок з незаконного володіння ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог Чернігівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому прокурор просить витребувати з незаконного володіння Михайло-Коцюбинської селищної ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельні ділянки загальною площею 25,5728 га, що є частинами земельної ділянки з кадастровим номером 7425584900:06:000:4003 в межах 75 поворотних точок за вказаними у позові координатами. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 14.12.2020 №47-ОТГ на підставі акта приймання-передачі від 14.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало відповідачу у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3995,7939 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7425584900:06:000:4003 площею 144,0149 га. Проте вказана земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7425584900:06:000:1006, яка перебуває у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ і міст Чернігівської області та в постійному користуванні ДП Чернігіврайагролісгосп. Оскільки відповідач неправомірно набув власності на спірну земельну ділянку, прокурор просить витребувати її із чужого незаконного володіння. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто прокурору. В обґрунтування постановленої ухвали суд першої інстанції, встановивши не усунення прокурором/позивачем недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 11.06.2025, зокрема: - ненадання експертно-грошової оцінки спірного майна земельних ділянок, чинної на дату подання позовної заяви; - ненадання доказів сплати (доплати) судового збору, виходячи із вартості спірної земельної ділянки, визначеної на підставі експертно-грошової оцінки земельної ділянки, дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаною ухвалою, Чернігівська окружна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач, натомість у позовній заяві прокурором обґрунтовано недобросовісність відповідача. Прокурор наголошує на тому, що відповідач набув у власність земельну ділянку, яка сформована у тому числі за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Чернігіврайгагролісгосп". Крім того в уточненній позовній заяві прокурором обґрунтовано недобросовісність відповідача у справі. За доводами прокурора, у випадку якщо під час судового розгляду на стадії ухвалення рішення суд дійде висновку про те, що Михайло-Коцюбинська селищна рада є добросовісним набувачем і до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України і частини п`ятої статті 390 ЦК України, це є підставою для відмови у позові, а не для залишення позову без руху. Прокурор також зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано положення Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, оскільки ані прокурор, ані позивач не могли бути замовниками експертно-грошової оцінки земельної ділянки, оскільки на даний час спірні, несформовані земельні ділянки лісогосподарського призначення зареєстровані за відповідачем. Крім того, прокурор стверджує, що непослідовними є висновки суду, що прокурор не був позбавлений можливості замовити проведення судової експертизи для визначення вартості землі відповідно до ст. 101 ГПК України, оскільки такі клопотання розглядаються на стаді підготовчого провадження у справі, а не при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 апеляційну скаргу у справі №927/575/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 про повернення позовної заяви у справі №927/575/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи №927/575/25 з Господарського суду Чернігівської області. 29.08.2025 матеріали справи №927/575/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/575/25. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025, справу №927/575/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Хрипун О.О., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Чернігівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 про повернення позовної заяви у справі №927/575/25 початку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Хрипун О.О., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 зупинено апеляційне провадження у справі №927/575/25 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/2555/21 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду. 24.03.2026 через підсистему Електронний суд від прокуратури надійшли пояснення у справі. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці та перебуванням судді Хрипуна О.О. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/575/25. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026, справу №927/575/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Михальська Ю.Б., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 поновлено апеляційне провадження у справі №927/575/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга Чернігівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 про повернення позовної заяви у справі №927/575/25, розглядатиметься без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України: - експертно-грошової оцінки спірного майна земельних ділянок, чинної на дату подання позовної заяви; - доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна відповідно до його експертно-грошової оцінки; - доказів сплати (доплати) судового збору, виходячи із вартості спірної земельної ділянки, визначеної на підставі експертно-грошової оцінки земельної ділянки. Також ухвалою суду від 11.06.2025 зобов`язано прокурора внести кошти в розмірі вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, а також надати повну інформацію щодо винної у незаконній передачі спірного майна особи для її залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 20.06.2025 Чернігівська окружна прокуратура через підсистему Електронний суд подала до суду заяву про усунення недоліків з доданими до неї документами, у якій прокурор зазначив: - набувач спірної земельної ділянки є недобросовісним, а тому саме такому правовому обґрунтуванню позовних вимог має надаватися оцінка судом. У випадку якщо під час судового розгляду на стадії ухвалення рішення суд у цій справі дійде висновку про те, що Михайло-Коцюбинська селищна рада є добросовісним набувачем і до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України і частини п`ятої статті 390 ЦК України, це буде підставою для відмови у позові; - передача земель лісогосподарського призначення відбулась за безпосередньої вини Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яке незаконного сформувало земельну ділянку та передало її у власність Михайло-Коцюбинської селищної ради; - про неможливість надання експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок, оскільки земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 7425584900:06:000:4003, не сформована як об`єкт цивільних права, відповідно до вимог ст. 79 Земельного кодексу України, встановити її вартість та нормативну грошову оцінку неможливо. Водночас прокурор визначив вартість спірних земельних ділянок із застосуванням усереднених показників нормативної грошової оцінки земель на одиницю площі для земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земель оздоровчого призначення, земель історико-культурного призначення, земель лісогосподарського призначення та земель водного фонду, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.06.2022 № 376 Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель. З огляду на викладене, прокурор сплатив судовий збір за подання позовної заяви з урахуванням ціни позову, яку визначено наведеним шляхом. Оскаржуваною ухвалою суд позовну заяву прокурора залишив без розгляду з підстав неусунення всіх недоліків, виходячи з того, що як прокурор, так і позивач, який підтримує заявлений позов, та є заінтересованими особами могли укласти договір з відповідними суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель для визначення експертної оцінки спірної частини земельних ділянок, які є несформованими, оскільки Закон України Про оцінку земель чітко регламентує, що об`єктами оцінки земель є земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок. Отже предметом оцінки може бути не лише сформований та зареєстрований відповідний об`єкт нерухомості, але й певна його частина. Проте прокурор та позивач таких дій не вчинили. Також прокурор не був позбавлений можливості замовити проведення судової експертизи для визначення вартості землі відповідно до ст. 101 ГПК України. При цьому суд наголосив, що вартість спірного майна земельних ділянок визначається на підставі експертно-грошової оцінки земельної ділянки, сума судового збору за подання цього позову повинна визначатися також, виходячи із вартості майна, визначеної на підставі саме експертно-грошової оцінки земельної ділянки, та становити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників судового процесу Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом вище встановлено, що предметом позову у джаній справі є витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення, зокрема витребування з незаконного володіння Михайло-Коцюбинської селищної ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельних ділянок загальною площею 25,5728 га, що є частинами земельної ділянки з кадастровим номером 7425584900:06:000:4003 в межах 75 поворотних точок за вказаними у позові координатами. Обґрунтовуючи позов, прокуратура, зокрема, стверджує, що відповідач неправомірно набув право власності на частину спірної земельної ділянки (в межах накладення на земельну ділянку лісогосподарського призначення), у зв`язку з чим прокурор просить витребувати її із чужого незаконного володіння відповідача. Стосовно необхідності внесення коштів на депозитний рахунок. 09.04.2025 набрав чинності Закон України № 4292-ІХ від 12.03.2025 Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача. Абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ внесено зміни до ГПК України, зокрема, до статей 164, 174 ГПК України. Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму. Законом № 4292-ІХ також доповнено статтю 390 ЦК України частиною п`ятою наступного змісту:

5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України Про приватизацію державного житлового фонду. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу. Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на недобросовісність набувача спірної земельної ділянки та зазначає, що у випадку якщо під час судового розгляду на стадії ухвалення рішення суд у цій справі дійде висновку про те, що Михайло-Коцюбинська селищна рада є добросовісним набувачем і до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 ЦК України і частини п`ятої статті 390 ЦК України, це буде підставою для відмови у позові, з чим правильно погодився суд першої інстанції. При цьому колегія суддів констатує, що оскільки прокурор у цій справі пред`явив позов про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача (останнього набувача), то приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України, частини шостої статті 164, частини четвертої статті 174 ГПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду. Питання про добросовісність / недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі. Стосовно надання експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки. Відповідно до ст. 5 Закону України Про оцінку земель експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами. Частиною 3 ст. 15 Закону України Про оцінку земель визначено, що підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду. Згідно з ч. 2 ст. 11 вказаного Закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. В даному випадку колегія суддів враховує доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі про те, що на даний час спірна несформована земельна ділянка лісогосподарського призначення зареєстрована за відповідачем - Михайло-Коцюбинською селищною радою, у зв`язку з чим Чернігівська обласна рада і прокурор позбавлені можливості, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до спірної земельної ділянки. За наведеного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що прокурор не був позбавлений можливості замовити проведення судової експертизи для визначення вартості землі відповідно до ст. 101 ГПК України, зокрема з підстав, що такі питання, у відповідності до вимог ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, вирішуються на стадії підготовчого засідання у справі, а не при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, про що обґрунтовано зазначив прокурор. Разом з цим, ч. 2 ст. 163 ГПК України унормовано, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Станев проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії). Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, а також доводи прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував ч. 6 ст. 164 ГК України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача, внаслідок чого, судом першої інстанції безпідставно залишено позов прокурора без розгляду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Чернігівської окружної прокуратури підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/575/25 скасуванню. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Чернігівської окружної прокуратури задовольнити. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2025 у справі №927/575/25 скасувати. Матеріали справи №927/575/25 повернути Господарському суду Чернігівської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Ю.Б. Михальська Г.А. Кравчук