Ухвала КЦС ВС № 509/6614/25

УХВАЛА 01 липня 2026 року м. Київ справа № 509/6614/25 провадження № 61-8054 ск 26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет», в інтересах якого діє адвокат Бойко Анастасія Вадимівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» про розірвання договору, стягнення цільового внеску, курсової різниці, пені та моральної шкоди за невиконання зобов`язання, ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом. 2. 09 грудня 2025 року позивач, через свого представника Грабовську М. В., звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту в розмірі суми стягнення (позовних вимог, визначених станом на день подання позовної заяви - 18 листопада 2025 року) 1 610 192,43 грн, які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті Обслуговуючому кооперативу «Урбан Маркет».

3. Ухвалою від 10 грудня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області відмовив у задоволенні заяви.

4. Одеський апеляційний суд постановою від 09 червня 2026 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат Грабовська М. В. 6.1. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 грудня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення. 6.2. Заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діяла адвокат Грабовська М. В., про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив. 6.3. Наклав арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті Обслуговуючому кооперативу «Урбан Маркет» в межах ціни позову 1 610 192,43 грн.

5. У червні 2026 року Обслуговуючий кооператив «Урбан Маркет», в інтересах якого діє адвокат Бойко А. В., за допомогою засобів Електронного суду подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін. 7.1. Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 7.2. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суд від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 923/558/18, від 24 квітня 2024 рок у справі № 754/5683/22, від 01 серпня 2024 року у справ № 910/2211/24, та інших, не встановив наявність спору між сторонами, ризики незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленим позовними вимогами та дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову. 7.3. На думку заявника оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції порушує права та інтереси відповідача, вжиті заходи забезпечення позву є неспіввісними із настанням негативних наслідків від вжиття таких заходів. 7.4. Також заявник зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки, які свідчили б про те, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи на користь позивача. 7.5. Крім цього заявник зазначає, що застосування такого обмеження фактично призведе до зупинення діяльності кооперативу, що не є обґрунтованим судовим заходом, повністю неспівмірним до ризиків невиконання рішення суду. Такий спосіб забезпечення позову вплине на права багатьох інших осіб (інвесторів, підрядників та інших), фактично стравивши перешкоди не для відповідача, а для інших осіб, оскільки блокує діяльність відповідача. 7.6. Заявник також зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив право відповідача на справедливий суд та на правничу допомогу, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у наданні можливості ознайомитися з матеріалами справи та відмовив у відкладенні розгляду справи, перейшов до розгляду справи по суті та ухвалив рішення, чим в свою чергу порушив принцип змагальності сторін, право на правничу допомогу та справедливий суд.

6. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

7. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

8. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

9. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

10. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

11. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

12. В постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14?729цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

13. Так, суд апеляційної інстанцій встановив, що між сторонами дійсно виник спір, предметом позову є вимоги про розірвання Персонального меморандуму, укладеного 14 грудня 2021 року між Обслуговуючим Кооперативом «Урбан Маркет» та ОСОБА_1 № UM-006-09/0018 (далі - Меморандум), у зв`язку із невиконанням Обслуговуючим Кооперативом «Урбан Маркет» пункту 4.2 Меморандуму, а також стягнення з Обслуговуючого Кооперативу «Урбан Маркет» на користь ОСОБА_1 , сплачених ОСОБА_1 на виконання Персонального Меморандуму від 14 грудня 2021 року № UM?006-09/0018 - 36 328,62 доларів США відповідно до курсу продажу долару США, встановленого на Міжбанківському валютному ринку України, пеню за прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення виконання станом на день виконання рішення суду у цій справі, моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн.

14. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позов пред`явлений до суду у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Меморандумом, відсутність належної комунікації та офіційної інформації щодо реальних строків виконання зобов`язань, на думку позивача, свідчить про істотне порушення його умов та сворює невизначеність щодо подальшої співпраці та участі ОСОБА_1 у Статутній діяльності кооперативу і тому, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів з вимогами про розірвання Меморандуму, повернення цільового внеску з врахуванням курсової різниці, пені та стягнення моральної шкоди за невиконання зобов`язань, за якими ціна позову становить 1 610 192,43 грн.

15. Щодо доводів сторони відповідача про перешкоджання господарській діяльності підприємства, апеляційний суд зазначив, що: «зазначені рахунки належать юридичній особі, а отже накладення арешту може перешкоджати господарській діяльності підприємства, що є неприпустимим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач просить піддати арешту грошові кошти, які обмежуються розміром позову, що відповідає принципу співмірності та слугує додатковою гарантією того, що у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає реальне задоволення своїх вимог. Крім того, накладення арешту не забороняє відповідачу використовувати інші активи для забезпечення своєї господарської діяльності та не обмежує його у здійсненні операцій з коштами, які не є предметом спору. Відповідач має можливість планувати свою фінансову діяльність, використовуючи грошові ресурси, які не охоплені заходами забезпечення позову».

16. Також суд апеляційної інстанції наголосив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і можуть існувати до ухвалення судового рішення по заявленим позовним вимогам і набрання ним законної сили.

16. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

17. Врахувавши предмет позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті Обслуговуючому кооперативу «Урбан Маркет», такий захід є співмірним до заявлених у позові вимог та не порушує прав відповідача.

18. Крім цього, у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги був присутній представник відповідача, який надав свої заперечення по суті апеляційної скарги, отже доводи заявника про порушення принципу змагальності та рівності сторін, порушення права на професійну правничу допомогу та порушення права на справедливий суд є необґрунтованими.

19. Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

20. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

21. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії))

22. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись статями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет» про розірвання договору, стягнення цільового внеску, курсової різниці, пені та моральної шкоди за невиконання зобов`язання, за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Урбан Маркет», в інтересах якого діє адвокат Бойко Анастасія Вадимівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2026 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді /підпис/ В. В. Пророк /підпис/ А. А. Калараш /підпис/ Є. В. Петров