Постанова КГС ВС № 918/800/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ cправа № 918/800/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Могил С. К., секретар судового засідання Зайченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 (колегія суддів: Павлюк І. Ю. - головуючий, Тимошенко О. М., Розізнана І. В.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2025 (суддя Торчинюк В. Г.) за позовом Острозької міської ради Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1 Острозька міська рада звернулася до господарського суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Острозький цукровий завод" про стягнення 2 009 341,89 грн за фактичне користування земельними ділянками комунальної власності. 1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у період з 06 вересня 2024 року по 27 липня 2025 року користувався земельними ділянками комунальної власності, на яких розміщено об`єкти нерухомого майна відповідача, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, що мало наслідком неотримання позивачем доходів у вказаному.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1 Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, позов задоволено. 2.2 Суд виходив з того, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 06 вересня 2024 року по 27 липня 2025 року включно на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи 3.1 У касаційній скарзі відповідач просить наведені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суди: - не врахували висновків щодо застосування статті 1212 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду, стосовно того, що стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних правових підстав можливе лише щодо площі такої земельної ділянки, яка дійсно використовується користувачем, а не всієї площі земельної ділянки, що зазначена в правовстановлюючому документі на землю (пункт 1); - неправильно застосували статтю 1212 ЦК України до спірних правовідносин з огляду на те, що у цьому випадку відсутність правовстановлюючих документів зумовлене виключно виною міської ради, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для застосування статті 1212 ЦК України. Скаржник вважає, що за таких обставин є необхідність для формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3); - ухвалами від 25.11.2025 та 24.02.2026 безпідставно відмовили у клопотаннях скаржника про призначення земельно-технічної експертизи, що призвело до порушення вимог статей 7, 13, 74, 77, 80, 81, 99, 100, 237 ГПК України. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у його клопотанні про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 918/920/25, в котрій він оскаржує неправомірні дії міської ради. Зазначене є підставою для направлення справи на новий розгляд на підставі пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України. 3.3 У відзиві позивач зазначив, що в попередніх судових інстанціях відповідач не підтвердив протиправної поведінки ради, не надав доказів відмови у оформленні права на земельну ділянку чи оскарження рішень, дій чи бездіяльності ради з питань оформлення правовстановлюючих документів на вказану ділянку до 27.07.2022. Саме на підставі рішення ради від 30.09.2022 № 774, яким надано дозвіл на поділ даної ділянки 28.07.2025 було здійснено її поділ та зареєстровано в ДЗК нові земельні ділянки. 3.4 Позивач зазначив, що обставини справи свідчать не про бездіяльність ради, а навпаки - про вжиття органом місцевого самоврядування заходів для врегулювання земельного питання за відсутності належної ініціативи з боку відповідача. 3.5 Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає дії скаржника намаганням використати касаційне провадження не для вирішення виключної правової проблеми, а як механізм подальшого відтермінування виконання грошового зобов`язання та збереження у себе коштів, які підлягають сплаті до місцевого бюджету. 3.6 Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги обґрунтовуючи його прийняттям участі у цей день в іншому судовому засіданні у приміщенні іншого суду. 3.7 Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки явка представників у судове засідання ухвалою Верховного Суду від 12.05.2026 не визнавалася обов`язковою, свою позицію відповідач вже виклав у касаційній скарзі і згідно із положеннями частини першої статті 298 ГПК України відповідач втратив право на подачу доповнень до касаційної скарги, отже його неявка не перешкоджає розгляду касаційної скарги. 4.

Мотивувальна частина 4.1 Суди встановили, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038 розміщено цілісний майновий комплекс, розташований по вул. Заводській, с. Оженин, Рівненський район, Рівненська область, який належить на праві приватної власності відповідачу з 2015 року. 4.2 29.09.2021 зареєстровано право комунальної власності Острозької територіальної громади в особі Острозької міської ради на земельну ділянку площею 53,1479 га з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038. 4.3 Згідно з листом начальника управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та землекористування виконавчого комітету Острозької міської ради від 29.05.2025 № 225/04-10/25 місцевий бюджет втрачає доходи в зв`язку з безоплатним користуванням земельною ділянкою комунальної власності Острозької міської ради площею 53,1479 га з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038 ТОВ "Острозький цукровий завод" без правовстановлюючих документів. 4.4 Суди також встановили, що 19.07.2024 міською радою прийняті рішення про продаж інших земельних ділянок з кадастровими номерами: 5624286400:10:008:0034, 5624286400:10:008:0035, 562428640034:10:008:0036 для ТОВ "Острозький цукровий завод", на котрих також знаходиться належне йому нерухоме майно. 4.5 Що стосується земельної ділянки за кадастровим номером 5624286400:10:008:0038 площею 53,1479 га, то ні в оренді ні у власності ТОВ "Острозький цукровий завод" вона не перебувала, хоча своїми листами від 13.03.2024, 08.08.2024, 26.08.2024, 12.02.2025, 31.03.2025 Острозька міська рада зверталася до ТОВ "Острозький цукровий завод" з проханням відшкодувати кошти за використання майна без правовстановлюючих документів та звернутися до міської ради з питанням щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку з дотриманням вимог чинного законодавства. 4.6 Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки площею 53,1479 га з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038, згідно з витягами № НВ-5600307922024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31.07.2024 становить 104 880 605,85 грн, від 19.03.2025 - 117 466 278,55 грн. 4.7 Крім того, суди встановили, що розрахунок позивачем зроблено за період з 06.09.2024 по 27.07.2025, оскільки включно по 05.09.2024 суму боргу за користування даною земельною ділянкою стягнуто на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі № 918/821/24. Розрахунок здійснено по 27.07.2025, оскільки на підставі рішення Острозької міської ради № 774 від 30.09.2022, яким надано дозвіл на поділ даної земельної ділянки, 28.07.2025 внаслідок її поділу зареєстровано в Державному земельному кадастрі наступні земельні ділянки 5624286400:10:008:0049, 56242864400:10:008:0050, 5624286400:10:008:0051, 5624286400:10:008:0052, 5624286400:10:008:0053, 5624286400:10:008:0054 з цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком. 4.8 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України 4.9 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 4.10 Однак у постановах, на котрі скаржник посилається у касаційній скарзі, Верховним Судом не формувалися такі висновки щодо застосування статті 1212 ЦК України, як їх наводить скаржник у своїй касаційній скарзі. 4.11 Натомість колегія суддів зазначає, що Верховний Суд переглядав у касаційному порядку судові рішення, ухвалені за відмінних від цієї справи, що розглядається, встановлених судами обставинами і зібраних та досліджених доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й ухвалені судові рішення. 4.12 З цих підстав колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України. Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України 4.13 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито також за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 4.14 За сформованою практикою Верховного Суду положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, та яка необхідна для його обслуговування, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. 4.15 Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України. 4.16 Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19 та у постанові від 22.05.2024 у справі № 916/3342/23. 4.17 При цьому як вже зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 63 постанови). 4.18 Отже, Верховним Судом сформовані висновки щодо застосування частини 1 статті 1212 ЦК України у правовідносинах, за яких власник земельної ділянки має право відповідно до цієї норми на стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних правових підстав і вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Ці висновки враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень. 4.19 З цих підстав колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України. Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України 4.20 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито також за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме на підставі пункту 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, за змістом якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 4.21 Як вбачається зі змісту ухвали суду першої інстанції від 25.11.2025, суд першої інстанції відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи мотивував тим, що: - відповідач, маючи право на отримання у власність земельних ділянок, щодо яких виник спір, безпосередньо висловив своє бажання щодо їх розміру (який співпадає із тим, що зазначений у позовній заяві). Спроба відповідача поставити під сумнів зазначений ним розмір суперечить його попередній поведінці і може призвести до припинення права викупу земельної ділянки поза конкурсом у тому розмірі, про який йшлося в його заявах (вказане стосується лише земельної ділянки з кадастровим номером 5624286400:10:008:0038, площею 53,1479 га, оскільки решта земельних ділянок уже перебуває у власності відповідача, їх розмір відповідає тому, про який він просив); - в контексті викладеного, та з огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, то суд прийшов висновку, що таких підстав ТОВ "Острозький цукровий завод" не навело, наявні у матеріалах справи докази не є суперечливими, відповідач не був позбавлений права подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, у порядку, визначеному статтею 101 ГПК України, відповідачем не доведено дійсної необхідності призначення у цій справі судової експертизи, матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких можливо з`ясувати всі обставини спірних правовідносин; - для повного та всебічного розгляду та вирішення цієї справи по суті не потрібні спеціальні знання, оскільки у цьому випадку зібрані у процесі підготовчого провадження докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. 4.22 Також зі змісту постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції відмовив скаржнику у клопотаннях про призначення судової земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі до розгляду справи № 918/920/25 (за позовом ТОВ "Острозький цукровий завод" до Острозької міської ради про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити дії) з тих підстав, що: - судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення; - позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження підстав позову, які в силу вимог статті 86 ГПК України мають бути оцінені судом, а результат такої оцінки має бути викладений у мотивувальній частині рішення суду, як і наданим відповідачами, на спростування доводів позивача, доказам. В цьому спорі необхідно встановити наявність або відсутність правових підстав для стягнення коштів за користування земельними ділянками комунальної власності, на яких розміщено об`єкти нерухомого майна відповідача, за відсутності правовстановлюючих документів. Натомість, у разі призначення судом експертизи, остання не зможе надати відповіді на це питання; - у цій справі значення мають правові підстави наявності/відсутності користування земельними ділянками комунальної власності, на яких розміщено об`єкти нерухомого майна відповідача, за відсутності правовстановлюючих документів. Це питання виключно правового характеру, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами; - з урахуванням висновків Верховного Суду у справах №№ 910/17615/20, 922/2714/23 (752/11425/22), 920/481/23, 910/6674/19 щодо того, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, суд апеляційної інстанції не встановив обставин того, що розгляд справи № 918/920/25 об`єктивно перешкоджає чи унеможливлює розгляд справи №918/800/25, оскільки наявні матеріали справи та надані сторонами докази дозволяють суду самостійно встановити обставини справи № 918/800/25. 4.23 Колегія суддів зазначає, що згідно із положеннями частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судами норм процесуального права, а сама лише відмова судами у задоволенні клопотань не може вважатися таким порушенням. 4.24 Отже, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що суди безпідставно відмовили у його клопотаннях, оскільки це спростовується вищевикладеним, а тому відсутні правові підстави для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 4.25 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункти 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України). 4.26 Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а згідно частини 2 цієї статті не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 4.27 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження, відкрите за виключними випадками, передбаченими пунктами 1, 3 частиною 2 статті 287 ГПК України, належить закрити, а в іншій частині оскарження (пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України) касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін. 4.28 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційне провадження у справі № 918/800/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький цукровий завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, відкрите за виключними випадками, передбаченими пунктами 1, 3 частиною 2 статті 287 ГПК України, закрити. В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Г. М. Мачульський Судді Л. І. Рогач С. К. Могил