Постанова 4873 № 910/16605/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2026 р. Справа№ 910/16605/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яценко О.В. суддів: Гончарова С.А. Спаських Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін) матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 (повний текст складено 07.04.2026) у справі № 910/16605/25 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд.Ком» про стягнення 100 042, 82 грн. ВСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі за текстом - ПрАТ «НЕК «Укренерго», позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд.Ком» (далі за текстом - ТОВ «Ленд.Ком», відповідач) про стягнення 100 042,82 грн. штрафних санкцій, з яких 56 545,94 грн. - пені та 43 496,88 грн. - штрафу за неналежне виконання умов договору № 01-078540-20 від 18.03.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором № 01-078540-20 від 18.03.2020 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення штраф та пеню. В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву на позову не скористався. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/16605/25 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд.Ком» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» штраф - 43 496,88 грн. та судовий збір 1 053,22 грн.; в задоволенні іншої частини позову відмовлено. При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази приймання-здачі робіт по 30 земельних ділянок (з розрахунку 80 - 50) на суму 621 383,96 грн. з ПДВ грн. у строк до 30.09.2025, визнав, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з виконання робіт по 30 земельним ділянкам на суму 621 383,96 грн. з 01.10.2025. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 56 545,94 грн. нарахованої позивачем на заборгованість відповідача з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 01.10.2025 по 30.12.2025, суд першої інстанції виходив з того, що: - договір укладено між сторонам при чинності ГК України, частиною 1 статті 216 якого передбачалося можливість застосування неустойки, штрафу, пені учасником господарських відносин у разі порушення іншим учасником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зокрема, згідно частини 2 статті 231 ГК України. Так, учасники господарських правовідносин могли на власний розсуд визначати вид штрафної санкції та за порушення якого зобов`язання вона має бути застосована (грошове чи то негрошове); - водночас, ГК України втратив чинність 28.08.2025, в згідно частини 3 статті 549 ЦК України пеня може нараховуватися виключно за порушення грошового зобов`язання; - враховуючи те, що порушення відповідачем договору відбулося вже після втрати чинності ГК України, а норми договору не можуть суперечити вимогам чинного законодавства (частина 1 статті 203 ЦК України) правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої пені за прострочення виконання негрошового зобов`язання відсутні. Також, суд першої інстанції, визнавши, що розмір штрафу в будь якому випадку погоджено у пункті 5.2 спірного договору, а враховуючи суть допущеного відповідачем порушення останній підлягає застосуванню в даному випадку, та, що наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично правильним, задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 43 496, 88 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/16605/25 в частині відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення пені в розмірі 56 545,94 грн., стягнути в повному обсязі пеню в розмірі 56 545,94 грн. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято при неповно з`ясованих обставинах справи, що є безумовною підставою для його скасування в цій частині (не відповідає вимогам ГПК України щодо обґрунтованості, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин). У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що: - суд першої інстанції не взяв до уваги, що діюча редакція спірного договору була укладена ще за чинності ГК України і саме в межах цієї правової реальності сторони зберегли в договорі пункт 5.2 без будь-якого виключення пені, а також узгодили остаточні строки виконання. Відтак суд мав оцінювати спір не ізольовано через абстрактне визначення пені в ЦК України, а з урахуванням того, що погоджений сторонами режим відповідальності був сформований у період чинності спеціальної господарсько-правової норми та прямо відсилав до неї; - висновок місцевого господарського суду про те, що пеня у цій справі не підлягає стягненню лише тому, що порушене зобов`язання є негрошовим, суперечить підходу Верховного Суду, чинному до втрати чинності Господарським кодексом України. Саме щодо негрошових зобов`язань, пов`язаних із виконанням робіт, стаття 231 ГК України і застосовувалася як спеціальна норма. У спірних правовідносинах відповідач порушив саме обов`язок виконати роботи у погоджений строк, а не грошовий обов`язок з оплати; тому суд першої інстанції, посилаючись на цивільно-правове визначення пені, фактично усунув із правового аналізу спеціальний господарсько-правовий режим, на який прямо посилалися сторони в договорі. Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 санкції за абзацом третім частини другої статті 231 ГК України застосовуються саме за прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з виконанням робіт, наданням послуг чи поставкою товарів. Аналогічне розуміння відображено в постанові КГС ВС від 02.07.2025 у справі № 910/9181/24; - суд першої інстанції проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору послався на загальні норми права проігнорувавши спеціальні норми, а саме: 1) спірний договір укладався на підставі проведеної тендерної процедури закупівлі за предметом закупівлі та у чіткій відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», тобто за своєю суттю є договором закупівлі; 2) спеціальна норма (ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») забороняє внесення змін в істотні умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 справа № 910/16605/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Спаських Н.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026: - апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/16605/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; - надано Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн.; - попереджено Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику. На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 04.05.2026 подав заяву про усунення недоліків, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № AU.sud-627 від 28.04.2026 про сплату 3 993,60 грн., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір, за позовом НЕК УКРЕНЕРГО», на рішення від 07.04.2026 по справі 910/16605/25, Північний АГС». Згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 в розмірі 3 028,00 грн. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800 грн. 00 коп., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/16605/25, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16605/25. 21.05.2026 матеріали цієї справи надішли до Північного апеляційного господарського суду. Станом на дату ухвалення постанови пояснень та клопотань до суду не надходило. Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав. 18.03.2020 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» (замовник) та ТОВ «Ленд.Ком» (виконавець) укладено договір № 01-078540-20 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі за текстом - договір) (55-59). Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення відомостей про земельні ділянки, які відводяться до Державного земельного кадастру, отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки під опорами повітряної лінії електропередачі, які знаходяться на території Харківського району Харківської області, у орієнтовній кількості 80 од., а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Предметом закупівлі (договору) є: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; внесення відомостей про земельні ділянки, які відводяться, до Державного земельного кадастру та отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки; забезпечення заходів щодо отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, у випадках, передбачених Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації»; подача на внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки під опорами ПЛ 330 кВ Лосєве-Щебекіне, (інв. № 3013/1) на території Харківського району Харківської області 71300000-1 Інженерні послуги (пункт 1.1 Договору). Між позивачем та відповідачем неодноразово укладалися додаткові угоди до договору (а.с. 64-75, 83-91), якими вносилися зміни до вартості робіт, строків виконання та дії договору, а саме: додаткові угоди № 1-4 - продовження строків виконання робіт та дії договору; додаткова угода № 5 від 30.06.2021 - зменшення вартості робіт; додаткові угоди № 6, 7, 13 - подальше продовження строків; додаткова угода № 14 від 26.06.2025 - продовження строку виконання робіт до 30.09.2025 та дії договору до 30.10.2025. Згідно з пунктом 2.1 договору (в редакціях додаткових угод) загальна вартість робіт становить 1 380 852,51 грн. без ПДВ + ПДВ 20 % (276 170,50 грн.), всього з ПДВ 1 657 023,01 грн. Питома вартість робіт, приведена на одну земельну ділянку, становить 20 712,78 грн. з ПДВ. Відповідно до пункту 3.1 договору приймання виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі робіт, разом з яким виконавець зобов`язаний передати замовнику повний комплект документів і матеріалів, передбачених завданням на виконання робіт (додаток № 1): проекти землеустрою (у трьох примірниках), рішення відповідного органу влади про затвердження проекту землеустрою та надання у постійне користування НЕК «Укренерго» земельних ділянок під опорами ПЛ-330 кВ Лосєве-Щебекіне (інв. № 3013/1) на території Харківського району Харківської області, електронні документи (обмінні файли) на земельні ділянки на оптичному носії, витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки під відповідною опорою ПЛ згідно з розробленими проектами землеустрою, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку під відповідною опорою ПЛ. Роботи можуть прийматися поетапно - по кожній опорі ПЛ окремо або декільком опорам ПЛ або в цілому по всьому обсягу робіт (пункт 3.7 договору). Відповідно до пункту 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 14 від 26.06.2025) виконавець зобов`язався виконати роботи до 30.09.2025 (включно) згідно з погодженим сторонами календарним планом виконання робіт (додаток № 2). Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 ГК України у розмірі 0,1 % вартості роботи, строк виконання якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості. Пунктом 9.1 договору (в редакції додаткової угоди № 14) встановлено строк дії договору до 30.10.2025 (включно). Між сторонами підписано акти приймання-передачі робіт на частину обсягу робіт (50 земельних ділянок під опорами): від 29.11.2022 № 12 (у кількості 6 шт.); від 26.01.2023 № 2 (у кількості 9 шт.); від 10.04.2023 № 10 (у кількості 31 шт.); від 23.08.2023 № 18 (у кількості 4 шт.) (а.с. 76-79. При цьому в матеріалах справи відсутні докази приймання-здачі робіт по решті земельних ділянок у кількості 30 штук на суму 621 383,96 грн. з ПДВ (20 712,78 грн.*30) у строк до 30.09.2025. Позивач зазначає, що він вчасно та в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати прийнятих робіт, натомість відповідач свої зобов`язання за договором у повному обсязі не виконав. З огляду на вказане позивач звернувся до суду цим позовом у якому просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків виконання робіт щодо 30 земельних ділянок під опорами у розмірі 56 545,94 грн. (пеня) + 43 496,88 грн. (штраф) = 100 042,82 грн. За розрахунком позивача, станом на 30.12.2025 вартість невиконаних робіт, на яку нараховуються штрафні санкції, становить 621 383,96 грн. з ПДВ. Період прострочення виконання зобов`язання - 91 день (з 01.10.2025 по 30.12.2025). Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/16605/25 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд.Ком» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» штраф - 43 496,88 грн. та судовий збір 1 053,22 грн.; в задоволенні іншої частини позову відмовлено. При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази приймання-здачі робіт по 30 земельних ділянок (з розрахунку 80 - 50) на суму 621 383,96 грн. з ПДВ грн. у строк до 30.09.2025, визнав, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з виконання робіт по 30 земельним ділянкам на суму 621 383,96 грн. з 01.10.2025. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 56 545,94 грн. та задовольнив у повному обсязі позовні вимог про стягнення штрафу в сумі 43 496,88 грн. за розрахунком позивача. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 56 545,94 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 43 496,88 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається. При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 43 496,88 грн. Отже предметом розгляду під час апеляційного розгляду цієї справи є позовні вимоги про стягнення пені в сумі 56 545,94 грн. Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Відповідно до статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника (стаття 888 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 890 ЦК України підрядник зобов`язаний: 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; 4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; 5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації. Як встановлено вище, предметом договору є: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок; внесення відомостей про земельні ділянки, які відводяться, до Державного земельного кадастру та отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки; забезпечення заходів щодо отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, у випадках, передбачених Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації»; подача на внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки під опорами ПЛ 330 кВ Лосєве-Щебекіне, (інв. № 3013/1) на території Харківського району Харківської області 71300000-1 Інженерні послуги (пункт 1.1 Договору). Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення відомостей про земельні ділянки, які відводяться до Державного земельного кадастру, отримання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки під опорами повітряної лінії електропередачі, які знаходяться на території Харківського району Харківської області, у орієнтовній кількості 80 од., а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідно до пункту 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 14 від 26.06.2025) виконавець зобов`язався виконати роботи до 30.09.2025 року (включно) згідно з погодженим сторонами календарним планом виконання робіт (додаток № 2). Згідно з пунктом 2.1 договору (в редакціях додаткових угод) загальна вартість робіт становить 1 380 852,51 грн. без ПДВ + ПДВ 20 % (276 170,50 грн.), всього з ПДВ 1 657 023,01 грн. Питома вартість робіт, приведена на одну земельну ділянку, становить 20 712,78 грн. з ПДВ. Між сторонами підписано акти приймання-передачі робіт на частину обсягу робіт (50 земельних ділянок під опорами): від 29.11.2022 № 12 (у кількості 6 шт.); від 26.01.2023 № 2 (у кількості 9 шт.); від 10.04.2023 № 10 (у кількості 31 шт.); від 23.08.2023 № 18 (у кількості 4 шт.) (а.с. 76-79. При цьому в матеріалах справи відсутні докази приймання-здачі робіт по решті земельних ділянок у кількості 30 штук на суму 621 383,96 грн. з ПДВ (20 712,78 грн.*30) у строк до 30.09.2025, що свідчить про доведеність позивачем обставин невиконання відповідачем робіт за договором у повному обсязі. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене вище, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з виконання робіт по 30 земельним ділянкам на суму 621 383,96 грн. з 01.10.2025. Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до пункту 5.2 договору за порушення строків виконання робіт виконавець сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1 % вартості роботи, строк виконання якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості. Позивач просить стягнути з відповідача 56 545,94 грн. пені нарахованої на заборгованість відповідача з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 01.10.2025 по 30.12.2025. Договір укладено між сторонам при чинності ГК України, частиною 1 статті 216 якого передбачалося можливість застосування неустойки, штрафу, пені учасником господарських відносин у разі порушення іншим учасником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зокрема, згідно частини 2 статті 231 ГК України. Так, учасники господарських правовідносин могли на власний розсуд визначати вид штрафної санкції та за порушення якого зобов`язання вона має бути застосована (грошове чи то негрошове); При цьому, ГК України втратив чинність 28.08.2025, в згідно частини 3 статті 549 ЦК України пеня може нараховуватися виключно за порушення грошового зобов`язання. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи те, що порушення Відповідачем договору відбулося вже після втрати чинності ГК України, а норми договору не можуть суперечити вимогам чинного законодавства (частина 1 статті 203 ЦК України), правові підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення виконання негрошового зобов`язання, відсутні. З вказаного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як встановлено вище, чинним законодавством передбачена можливість нарахування пені виключно за неналежне викання виключного грошового зобов`язання. Приписи статей 230, 231 ГК України, якими була передбачена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання господарського зобов`язання (як грошового так і негрошового) на час виникнення спірних правовідносин сторін за договором втратили чинність у зв`язку з скасуванням ГК України з 28.08.2025. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Разом із цим, у постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.02.2026 у справі № 904/2953/24 викладено такий правовий висновок: «Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами». Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Іншого механізму нарахування пені ані приписами статті 549 ЦК України, ані іншими нормами чинного законодавства не встановлено. Вказаним спростовують доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для стягнення пені. Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 56 545,94 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/16605/25 в оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/16605/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі № 910/16605/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено 02.07.2026. Головуючий суддя О.В. Яценко Судді С.А. Гончаров Н.М. Спаських