Ухвала КАС ВС № 460/8081/25

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа №460/8081/25 адміністративне провадження № К/990/19832/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Жука А.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №460/8081/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в періоди з 04 березня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких та інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; - зобов`язано відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 04 березня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Восьмого апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №460/8081/25 залишено без руху. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме для надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн. Також в ухвалі роз`яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення вказаного недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України далі - КАС України) така буде їй повернута. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 460/8081/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 КАС України у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги. Відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з касаційною скаргою. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі військової частини НОМЕР_1 від 10 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 460/8081/25 залишено без руху. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2026 року. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 12 березня 2026 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі №460/8081/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. 30 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №460/8081/25. Заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білак М.В., судді: Желєзний І.В., Жук А.В. У період з 19 травня 2026 року по 28 травня 2026 року суддя Желєзний І.В. перебував у відпустці відповідно до наказу від 19 травня 2026 року №1670/0/6-26 та від 26 травня 2026 року №1787/0/6-26. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року, здійсненого на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року №602, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білак М.В., судді: Жук А.В., Уханенко С.А. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №460/8081/25 залишено без руху. Надано заявнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання касаційної скарги в новій редакції із належним обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій справі, документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута. 11 червня 2026 року відповідачем через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху надіслано заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 01 травня 2026 року №973 про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Таким чином, недоліки касаційної скарги в частині надання доказів сплати судового збору відповідачем виконано, проте, вимоги ухвали Верховного Суду від 03 червня 2026 року щодо надання касаційної скарги в новій редакції із належним обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження судового рішення у цій справі, відповідачем не виконано. У заяві про усунення недоліків з посиланням, зокрема на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №160/22973/23, відповідач зазначає, що Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata. Також зазначає, що у у касаційній скарзі зазначалось, що 18 грудня 2025 року Восьмим апеляційним адміністративним судом було винесено ухвалу якою відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 460/8081/25 було повернуто. Після надходження коштів для оплати судового збору та здійснення відповідних платежів 10 лютого 2026 року військовою частиною було повторно подано апеляційну скаргу. При цьому платіжна інструкція № 54 про оплату судового збору за подання апеляційної скарги була оплачена 06 лютого 2026 року (п`ятниця). 10 лютого 2026 року (вівторок) військовою частиною було повторно подано апеляційну скаргу, що свідчить про той факт, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками, а отже в апеляційного суду, зважаючи на усталену практику Верховного Суду, були наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з таких підстав. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Суд зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Також частиною першою статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження зазначив про те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу, а повторно подано апеляційну скаргу лише 10 лютого 2026 року. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилався на те, що строк пропущено у зв`язку з затримкою фінансування. При цьому, не зазначив про наявність інших причин пропуску такого строку, а також не повідомив про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, та не надав жодних доказів на підтвердження наведених ним аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення, повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Ураховуючи те, що відповідач оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у цій справі. Отже, відповідачем не виконано вимоги ухвали Суду від 03 червня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху в частині надання касаційної скарги в новій редексації із належним обгрунтуванням підстав оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №460/8081/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак А.В. Жук С.А. Уханенко