Постанова КАС ВС № 640/32844/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 640/32844/20 провадження № К/990/12838/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А. розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменка В. В., суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М. І. Суть спору

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить: 1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16 листопада 2020 року «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Київській області» в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ; 1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17 листопада 2020 року № 396 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 ; 1.3. поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 18 листопада 2020 року; 1.4. стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 листопада 2020 року.

2. На обґрунтування позову зазначає, що, починаючи з 07 листопада 2015 року в органах Національної поліції на різних посадах, останню з яких обіймав посаду старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Київській області, маючи спеціальне звання капітана поліції. Однак наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17 листопада 2020 року № 396 о/с позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Підстава видання оскаржуваного наказу зумовлена скоєнням дисциплінарного проступку, внаслідок умисного невиконання основних обов`язків і повноважень поліцейських, вимагання від цивільної особи грошових коштів, що призвело до оголошення позивачу підозри про вчинення кримінального правопорушення, набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції, та неінформуванні про допущені порушення безпосереднього керівника. Таким чином, відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем дій, які призвели до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві. Позивач наголошує, що жодного проступку, що дискредитує звання капітана поліції він не вчиняв, а факти, які встановлювались службовим розслідуванням підлягають встановленню та доведенню у кримінальному провадженні № 62020100000001869 за частиною другою статі 189 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Вважаючи, що обраний вид дисциплінарного стягнення не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо обґрунтованості та пропорційності, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді. ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції з 07 листопада 2015 року на різних посадах, а з 02 грудня 2020 року призначений на посаду слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області. 4. 07 листопада 2020 року наказом управління стратегічних розслідувань в Київський області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 522 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених в інформаційній довідці управління стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06 листопада 2020 року № 5540/55/109/01-2020 щодо надзвичайної події, яка мала місце 06 листопада 2020 року за участю ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого цього ж відділу, а також обставин скоєння ним порушень службової дисципліни, відповідно до вимог статей 14 і 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VII, пункту 1 розділу 2 Порядку в проведення службових розслідувань у Національній поліції України і положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, та доручено дисциплінарній комісії проведення службового розслідування у складі голови комісії - Лапко Олександра Віталійовича, заступника начальника Департаменту - начальник 4-го управління (організації роботи моніторингу та контролю), членів комісії полковника Лисенка Дениса Сергійовича, заступника начальника Департаменту - начальник 3-го управління (оперативно-розшуковик заходів), ОСОБА_2 , заступника начальника 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань, ОСОБА_3 , начальника відділу правового забезпечення Департаменту стратегічних розслідувань, ОСОБА_4 , головного спеціаліста 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту стратегічних розслідувань.

5. Згідно з вказаним наказом від 07 листопада 2020 року № 522 підставою для призначення та проведення службового розслідування слугувала інформаційна довідка про подію щодо надзвичайної події за участі працівників УСР в Київській області за участю старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами та злочинними організаціями) ОСОБА_1 , що призвели до затримання останнього, яка надійшла до начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 07 листопада 2020 року від начальника управління стратегічних розслідувань в Київський області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Олександра Шульги.

6. Таким чином, на підставі вказаного наказу відповідачем було проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками УСР в Київський області за участю старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами та злочинними організаціями) ОСОБА_1 , що призвели до затримання останнього, за результатами якого складено висновок службового розслідування від 16 листопада 2020 року, в якому встановлено порушення позивачем службової дисципліни та правил етичної поведінки поліцейських. 7. 16 листопада 2020 року на підставі висновку службового розслідування відповідачем видано наказ № 534 «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Київській області». 8. 17 листопада 2020 року наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 396 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), капітана поліції ОСОБА_1 (0019124), старшого оперуповноваженого 1-го відділу управління стратегічних розслідувань в Київській області, з 18 листопада 2020 року, установивши йому щомісячну премію за листопада 2020 року в розмірі 0 відсотків, з виплатою компенсації за 11 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 4 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році. Підстава: наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16 листопада 2020 року №

534. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року в позові відмовлено.

10. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача обґрунтовано застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. 11.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16 листопада 2020 року «Про застосування дисциплінарних стягнень стосовно окремих працівників УСР в Київській області» в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 . 11.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17 листопада 2020 року № 396 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 . 11.3. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 18 листопада 2020 року. 11.4. Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18 листопада 2020 року по 25 лютого 2025 року у розмірі 936637,68 гривень.

12. Шостий апеляційний адміністративний суд, приймаючи вказану постанову, дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів з огляду на те, що застосування до позивача такого виду стягнення як звільнення зі служби в поліції, яке є більш суворим, відбулось без врахування приписів частини першої статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, тобто оскаржуваними наказами порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних наказів, якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції та, як наслідок, наявність для задоволення похідних позовних вимог. IV. Касаційне оскарження

13. Представник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої, підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення першої інстанції.

14. Так, автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновків щодо застосування частини першої та другої статті 19, статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», частини сьомої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VII (далі - Дисциплінарний статут), пункти 1-4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, викладених у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 120/8381/20-а, від 07 лютого 2020 року № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року № 320/1206/21 у подібних правовідносинах.

15. Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

16. Представник позивача подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом.

20. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

21. За змістом частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

22. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

23. При цьому дисциплінарним проступком, у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

24. Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

25. Відповідно до частин сьомої-восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

26. В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

27. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).

28. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

29. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов`язки поліцейського, а саме: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

30. За приписами пунктів 1-4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських) поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб. Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

31. За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

32. Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

33. В силу частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові наступного змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

34. Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану викладено у Розділ V Дисциплінарного статуту.

35. Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

36. Статтею 29 Дисциплінарного статуту урегульовано питання щодо особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, частиною першою якої визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

37. Частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

38. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. VI. Позиція Верховного Суду

39. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

40. Як уже зазначалось, позивачем вчинено діяння, яке, на думку відповідача, несумісне з його посадою. Згідно з висновком службового розслідування від 16 листопада 2020 року позивач вчинив проступок, який проявився у порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 1 розділу ІІ, пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, пунктів 6, 7 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, Присяги працівника поліції, визначеної статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» та посадової інструкції, що полягло у особистій недисциплінованості, незнанні норм діючого законодавства України, у неналежному виконанні своїх службових обов`язків і повноважень поліцейських, вимаганні від цивільної особи грошових коштів, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції та неінформуванні про допущені порушення безпосереднього керівника.

41. Тож відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у Національній поліції.

42. У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані, насамперед, із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

43. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції та її працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

44. Оцінюючи доводи касаційної скарги Верховний Суд ураховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

45. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

46. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

47. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

48. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

49. Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

50. Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які підривають авторитет працівника поліції чи носять корисливий або протиправний характер. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року № 200/11036/20-а, на яку посилається автор касаційної скарги. Водночас законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

51. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом, що затверджується законом. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року та від 14 березня 2023 року у справах № 120/8381/20-а та № 320/1206/21 відповідно, на які вказує автор касаційної скарги.

52. У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача з посади за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто з підстав реалізації дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

53. Як висновується з матеріалів справи, за результатами оперативної розробки Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань, співробітниками центрального апарату Державного бюро розслідувань та територіального управління розташованого в місті Києві із залученням власного спецназу затримано «на гарячому» двох оперуповноважених УСР в Київській області (на автозаправці за адресою) неподалік «Дому меблів» за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 23), які з корисливих мотивів вимагали та отримали від громадянина України грошові кошти, що кваліфікується за частиною 3 статті 189 КК України. Оперуповноважені УСР в Київській області за вказаною інформацією вимагали від цивільної особи грошові кошти в сумі 500000 грн в рахунок сплати неіснуючого боргу, в зв`язку з чим, 06 листопада 2020 року співробітники Державного бюро розслідувань затримали ОСОБА_1 та ОСОБА_5 після одержання ними першої частини визначених грошових коштів в сумі 85000 грн. Враховуючи вказане, відповідачем у ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , діючи без доручення керівництва, виявивши ознаки кримінального правопорушення у конфліктній ситуації між засновниками СТОВ «Агроспілка» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не мав повноважень вирішувати її у спосіб, що описаний в оголошеній йому підозрі, а зобов`язаний був повідомити про це своєму керівникові та за скороченим номером виклику поліції « 102». Однак, діючи всупереч вимогам законодавства та посадової інструкції, останній не лише не дотримався Порядку, а й перевищив надане йому посадовими інструкціями право брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень виключно у межах своїх повноважень.

54. Отже, саме ці наведені підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності варто проаналізувати крізь призму наявності у діях позивача саме дисциплінарного проступку, розмежовуючи види юридичної відповідальності.

55. Так, пункт 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

56. З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

57. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"). Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не варто ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

58. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та багатьох інших.

59. У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

60. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

61. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

62. Варто враховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

63. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

64. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 та ін.

65. Повертаючись до обставин цієї справи ОСОБА_1 на обґрунтування позову зазначив, що відповідно до матеріалів службової перевірки, з яким був ознайомлений представник позивача, відсутні відомості щодо письмових запитів та письмової згоди керівників органу, в якому працюють працівники, що входили до складу комісії. Незважаючи на положення Порядку проведення службових розслідувань, у висновку від 16 листопада 2020 року відсутні відомості про форму розгляду справи дисциплінарною комісією, її вимоги були проігноровані. Крім того, у висновку службової перевірки від 16 листопада 2020 року зазначено, що подію було висвітлено в мережі Інтернет, проте, переглянувши вказані сайти, позивач не знайшов підтвердження щодо ідентифікаційних даних, про те, що саме особа на прізвище ОСОБА_1 , рік його народження, фотокартку чи відео із зображенням обличчя саме позивача, нібито з корисливих мотивів вимагав та отримав від громадянина України грошові кошти. На вказаних сайтах існує інформація щодо відомостей про таку подію та фотокартки із зображенням декількох осіб. Суспільству неможливо за даними критеріями встановити чи ідентифікувати саме позивача.

66. Отже, позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

67. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

68. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при виданні спірних наказів, якими звільнено позивача із займаної посади, не були враховані приписи Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зокрема стаття 29 якою визначені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявності підстав, які є достатніми для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу у виді звільнення зі служби.

69. Так, Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2123-IX Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Указані зміни набрали чинності 01 травня 2022 року.

70. Отже, положеннями статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту). За змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

71. Указаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

72. Таким чином, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливостей його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

73. Водночас варто наголосити, що суд апеляційної інстанції помилково застосував приписи вказаної норми права, яка набрала чинності 01 травня 2022 року та діє під час воєнного стану до обставин справи, які існували до запровадження воєнного стану (листопад 2020 року), тобто судом апеляційної інстанції застосовано норму права, якої не існувало на момент виникнення спірних правовідносин. Натомість суд першої інстанції застосував норми чинного законодавства у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а саме з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту, якими врегульовано здійснення застосування до поліцейського, винного у вчиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання. Приписи ж статті 29 Дисциплінарного статуту встановлюють новий порядок застосування до поліцейських дисциплінарного стягнення.

74. У постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22 Верховний Суд зазначив, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

75. У справі ж, що розглядається, висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не міг застосувати до позивача відразу найсуворіше дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ґрунтуються з урахуванням статті 29 Дисциплінарного статуту, яка не існувала на момент виникнення спірних правовідносин.

76. Натомість суд першої інстанції, враховуючи висновки службового розслідування, дійшов висновку про правомірність звільнення позивача, оскільки його поведінка як працівника поліції має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства і громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й в повсякденному житті, адже у контексті виникнення суспільного резонансу та висвітлення події в ЗМІ, важливим є те, що мало місце звернення до ДБР, затримання позивача в порядку ст. 208 КК України та оголошення 07 листопада 2020 року йому підозри, що завдає негативних наслідків для авторитету Національної поліції України. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність, звання поліцейського несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

77. Варто зазначити, що у позовній заяві позивач не спростовує належними та допустимими доказами встановлені під час дисциплінарного розслідування висновки щодо нього, посилаючись при цьому лише на процедурні, на його думку, порушення під час проведення такого розслідування. Зокрема, позивачем зазначено, що під час проведення службового розслідування Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України не дотримано вимог пункту 5 розділу 1 Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, відповідно до якого залучення поліцейських та працівників інших органів (підрозділів) поліції до складу дисциплінарної комісії здійснюється на підставі письмового запиту уповноваженого керівника, який прийняв рішення про проведення службового розслідування, та за наявності письмової згоди керівника органу (підрозділу) поліції, в якому вони проходять службу (працюють). Натомість варто зауважити, що під час проведення службового розслідування позивач був працівником управління стратегічних розслідувань в Київській області, який є відокремленим структурним підрозділом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до положення про управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту. Усі члени дисциплінарної комісії є працівниками Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, їх посади вказано в наказі Департаменту від 07 листопада 2020 року № 522 «Про призначення та проведення службового розслідування», а отже працівники інших органів (підрозділів) поліції до складу дисциплінарної комісії не входили та не залучались, тому доводи позивача про недотримання Департаментом управління стратегічних розслідувань процедури утворення дисциплінарної комісії та порушення ним наведеної норми Положення є безпідставними. Разом з цим доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог Порядку, зокрема: відсутність зазначення форми розгляду; зазначення запропонованих заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень; причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для службового розслідування, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, не спростовують висновків службового розслідування та не впливають на права позивача брати участь у службовому розслідуванні.

78. Таким чином, суд першої інстанції, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, дійшов правильного висновку, що порушення процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань не можуть потягнути за собою скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку.

79. Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 189 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. На думку Верховного Суду, порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції.

80. Разом з цим Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини у справі «X. проти Австрії», 06.10.1982, про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини у справі «C. проти Великобританії», 07.10.1987, про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована частиною 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ringvold проти Норвегії», 11.02.2003, заява № 34964/97). Отже, сам по собі факт розгляду у "цивільному" (в розумінні ЄСПЛ) судочинстві обставин справи, які були покладені в основу кримінального обвинувачення, не означає, що відповідач за "цивільним" позовом може вважатися обвинуваченим у вчиненні злочину відповідно до змісту частини 2 статті 6 Конвенції.

81. Таким чином, навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

82. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження.

83. Отже, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позову.

84. Шостий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

85. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року підлягає скасуванню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року - залишенню в силі. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 640/32844/20 скасувати.

3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі № 640/32844/20 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий М. І. Смокович Судді О. Р. Радишевська С. А. Уханенко