Постанова КЦС ВС № 187/737/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ Справа № 187/737/24 Провадження № 61-7939св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: доповідача - Ситнік О. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Пелих Яни Миколаївни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2025 року в складі колегії суддів Красвітної Т. П., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії і стягнення пені та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що вона є клієнтомАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), з яким укладено договір приєднання та відкрито банківські рахунки. На підставі зазначеного договору на її ім`я випущено ряд карток, якими вона тривалий час користувалася, а саме: № НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , рахунок НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 … НОМЕР_10 , рахунок НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 … НОМЕР_13 , рахунок НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 , рахунок НОМЕР_16 . 10 вересня 2023 року банківська установа в односторонньому порядку зупинила фінансові операції за картковими рахунками, заблокувавши системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24». Припинення фінансових операцій за картковими рахунками і блокування системи дистанційного банківського обслуговування «Приват 24» здійснені без дотримання процедури і з перевищенням термінів, встановлених діючим законодавством. Так, 10 вересня 2023 року нею реалізовано через біржу Вinance відповідно до вимог чинного законодавства в галузі валютного регулювання власні кошти - долар США (USDT) у розмірі 1164,59, за які їй перераховано покупцем переказ у розмірі 45 000,00 грн. Наступного дня вона вже не змогла користуватися своїми картками, випущеними АТ КБ «ПриватБанк», та втратила доступ до електронного кабінету клієнта в додатку «Приват 24», тому взагалі не мала змоги розпорядитися коштами, не знала, з яких підстав заблоковано її рахунки. Позивачка розпочала переписку в чаті онлайн допомоги АТ КБ «ПриватБанку» та звернулася з офіційною заявою про розблокування її рахунків. На запити служби безпеки весь цей час вона отримувала витяги про те, що не має кримінального переслідування в установленому законом порядку, надавала виписку з біржі про продаж валюти, але впродовж п`яти місяців їй відповідали, що це питання з розблокуванням карток можливо буде вирішити тільки, якщо вона надасть згоду на повернення коштів у розмірі 45 000,00 грн особі, яка купила у неї криптовалюту. Такої згоди вона, звичайно, не надавала та довела, що ці кошти належать їй та отримані нею за продану валюту. За п`ять місяців переписки та запитів вона отримала відмову в розблокуванні карток та пропозицію звертатися задля сприяння розблокування карток та сервісу в додатку «Приват 24» до правоохоронних органів, а в останній переписці - до суду. Отримавши відповідь 18 березня 2024 року, з виписки з рахунків позивачка дізналася, що всі кошти з її карток списані за якимось незрозумілими транзакціями, у той час, коли всі картки, ніби було заблоковано та будь-які операції за ними були неможливими, принаймні, для неї. Так, нею відкрита картка № НОМЕР_3 з рахунком № НОМЕР_4 . В АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до платіжної інструкції від 10 вересня 2023 року 3174-7633-7386-0091 на зазначену картку було зараховано 45 000,00 грн, після чого її було заблоковано. На момент блокування на вказаному рахунку знаходилось 90 000,16 грн. Також було заблоковано картку № НОМЕР_1 з рахунком № НОМЕР_2 , де перебувало 199 394,53 грн та картку № НОМЕР_5 з рахунком НОМЕР_17 , де на момент блокування перебувало 3000,10 грн. Загалом на тривалий час вона втратила право користуватися та розпоряджатися власними коштами на суму 292 394,79 грн. З метою з`ясування причин блокування карток вона звернулась до відповідача із заявами від 13 та 27 жовтня 2023 року і отримала відповідь про те, що картки були заблоковані на підставі пункту 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг. Правомірність блокування карткового рахунку не доведена, вона позбавлена коштів на існування. Також внаслідок неправомірних дій відповідача вона не мала можливості вільно розпоряджатися належними їй коштами, чим прямо порушено її право власності. Крім того, їй стало відомо, що в один день з трьох рахунків перераховано всі її кошти за транзакцією, яку вона особисто не вчиняла та не схвалювала, коли банк проводив внутрішнє розслідування та перевірку. Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила: зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» зняти (скасувати) встановлені для неї обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках: № НОМЕР_8 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_14 , № НОМЕР_16 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 та обслуговуються картками шляхом розблокування зазначених карткових рахунків і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цих поточних рахунках; стягнути з АТ КБ «Приват Банк» пеню згідно зі статтею 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII), сума якої на момент звернення до суду з позовом становить 1 594 990,60 грн, визначивши її розмір станом на момент ухвалення судового рішення. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 15 жовтня 2024 року заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області позов задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 шляхом зняття (скасування) встановлених обмежень права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках у гривнях, а саме: № НОМЕР_8 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_14 , № НОМЕР_16 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 та обслуговуються картками шляхом розблокування зазначених карткових рахунків і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цих поточних рахунках. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 згідно зі статтею 10 Закону № 1023-XII три відсотки пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань в розмірі 292 445,55 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 21 травня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року скасовано в частині зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» розблокувати карткові рахунки та у цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року залишено без змін. Апеляційний суд керувався тим, що як на підставу припинення обслуговування карткових рахунків, відкритих на ім`я позивачки, АТ КБ «ПриватБанк» послався на пункт 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг. Однак, відповідач належним чином не обґрунтовує та не доводить конкретних фактів порушення клієнтом ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України, умов договорів про надання банківських послуг, виникнення несанкціонованого овердрафту, тощо. Відповідних письмових доказів у справі відповідачем не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань. Позивачка на території України до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не мала та в розшуку не перебувала. Банк в односторонньому порядку, без узгодження з позивачкою, здійснив блокування карткових рахунків, а у подальшому їх закрив, перерахувавши наявні на них грошові кошти на один рахунок. Про розірвання договорів банківського рахунка у передбаченому законом порядку доказів не надано, відповідного обґрунтування відповідачем не наведено. Колегія суддів апеляційного суду виснувала про наявність підстав для зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» зняти (скасувати) встановлені обмеження права на розпорядження грошовими коштами на поточних рахунках, що обслуговуються картками, шляхом забезпечення позивачці можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цих поточних рахунках. Водночас судом установлено, що вказані вище рахунки закриті, отже, вимога позивачки щодо розблокування вказаних рахунків є неефективним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення порушеного права позивачки. Короткий зміст вимог касаційної скарги 20 червня 2025 року (зареєстровано у Верховному Суді 25 червня 2025 року) представник АТ КБ «ПриватБанк» - Пелих Я. М. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2025 року, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Постанова апеляційного суду оскаржується тільки в частині задоволення позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 470/493/17, від 25 квітня 2019 року в справі № 910/1555/18, від 18 травня 2021 рок в справі № 757/1587/21-ц, від 23 березня 2023 року в справі № 757/9599/20-ц, від 18 квітня 2024 року в справі № 757/51248/21-ц, від 12 лютого 2025 року в справі № 645/5124/23. Вважає, що обов`язок банку за договором банківського рахунка повернути кошти безумовно є грошовим, однак обов`язок повернення коштів не зумовлює відплатність договору банківського рахунка, через що ця сума не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII. Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц та від 18 квітня 2023 року в справі № 199/3152/20. Вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 7, частини другої статті 8, частин другої, шостої статті 11, частини першої статті 15 Закону Українивід 06 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX), зокрема, чи свідчить ненадання клієнтом відомостей, необхідних для здійснення належної перевірки та витребуваних суб`єктом фінансового моніторингу про неможливість виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та чи є це підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику та розірвання ділових відносин; частини першої статті 15 Закону № 361-IX щодо виникнення у суб`єкта фінансового моніторингу обов`язку розірвати ділові відносини з клієнтом за умови ненадання клієнтом витребовуваних банком інформації та документів необхідних для здійснення заходів належної перевірки за умови отримання таких відомостей з інших джерел або від інших осіб та чи можливе настання відповідальності суб`єкта фінансового моніторингу за такі дії на підставі пункту 2 статті 32 цього Закону. Суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Доводи інших учасників справи Відзиву на касаційну скаргу не надходило. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та на її ім`я випущено ряд карток, яким відповідають наступні банківські рахунки: картка № НОМЕР_18 ( НОМЕР_6 ), і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00068158916 від 01 червня 2021 року (а. с. 28); картка № НОМЕР_19 ( НОМЕР_4 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00075770861 від 12 квітня 2022 року (а. с. 29); картка № НОМЕР_20 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00083728968 від 05 березня 2023 року (а. с. 30); картка № НОМЕР_21 ( НОМЕР_14 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00077092708 від 27 травня 2022 року (а. с. 32); картка № НОМЕР_22 ( НОМЕР_16 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00078031902 від 04 липня 2022 року (а. с. 33); картка № НОМЕР_23 ( НОМЕР_11 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00076469744 від 07 травня 2022 року (а. с. 34); картка № НОМЕР_24 ( НОМЕР_8 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00078474425 від 25 липня 2022 року (а. с. 35, 36). Згідно з копією платіжної інструкції від 10 вересня 2023 року на рахунок позивачки НОМЕР_4 здійснено зарахування коштів в сумі 45 000,00 грн, платник - ОСОБА_2 , призначення платежу - переказ власних коштів (а. с. 14, 15). 10 вересня 2023 року через біржу Вinance ОСОБА_1 здійснила реалізацію власних кошів - долар США (USDT) у розмірі 1164,59 грн, за які їй перераховано покупцем переказ у розмірі 45 000,00 грн, на підтвердження чого надала копію ордеру від 10 вересня 2023 року № 20534250801054425088 (а. с. 13). У жовтні 2023 року відповідач в односторонньому порядку зупинив фінансові операції позивачки за її картковими рахунками, припинивши їх обслуговування. 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання письмових пояснень щодо блокування її карткових рахунків (а. с. 16). Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 27 жовтня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-231013/56926 позивачку повідомлено, що банк припинив обслуговування її платіжної картки. Правовою підставою для припинення обслуговування є пункт 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг, яким встановлено, що у разі порушення клієнтом вимог чинного законодавства України та/ або умов цього договору та/або у разі виникнення несанкціонованого овердрафту, банк має право зупинити здійснення розрахунків за платіжною картою (заблокувати платіжну картку) та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій банком частині у разі невиконання клієнтом своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим договором (а. с. 17). Згідно з виписками з особового рахунку з карткових рахунків позивачки були перераховані кошти у зв`язку з відмовою від підтримання ділових відносин на єдиний картковий рахунок № НОМЕР_25 на загальну суму 292 445,55 грн, а саме: - з картки № НОМЕР_3 рахунок № НОМЕР_4 28 лютого 2024 року в сумі 90 000,16 грн; - з картки № НОМЕР_1 рахунок № НОМЕР_2 28 лютого 2024 року в сумі 199 394,53 грн; - з картки № НОМЕР_5 рахунок № НОМЕР_17 28 лютого 2024 року в сумі 3 000,10 грн; - з картки № НОМЕР_24 рахунок № НОМЕР_8 28 лютого 2024 року в сумі 50,76 грн. Загальний розмір грошових коштів, які перебували на рахунках позивачки на момент припинення їх обслуговування відповідачем, становив 292 445,55 грн. Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 04 квітня 2025 року, зокрема, банківський рахунок на ім`я позивачки № НОМЕР_4 (інтернет картка № НОМЕР_19 ) закритий 28 лютого 2024 року; банківський рахунок на ім`я позивачки № НОМЕР_2 (картка Універсальна № НОМЕР_20 ) закритий 28 лютого 2024 року; банківський рахунок на ім`я позивачки № НОМЕР_17 (картка для виплат № НОМЕР_18 ) закритий 28 лютого 2024 року; банківський рахунок на ім`я позивачки № НОМЕР_8 (картка Універсальна Голд № НОМЕР_24 ) закритий 28 лютого 2024 року. Згідно з копією витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» № ВР-001846934, виданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 06 грудня 2023 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а. с. 12).

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). За вимогами частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України). Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України). У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України). Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду (частина перша статті 1074 ЦК України). У справі встановлено, що відповідач припинив обслуговування рахунків позивачки на підставі пункту 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг, згідно з яким у разі порушення клієнтом вимог чинного законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення несанкціонованого овердрафту, банк має право зупинити здійснення розрахунків за платіжною картою (заблокувати платіжну картку) та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій банком частині у разі невиконання клієнтом своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим договором. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі - Закон № 1591-IX) до фінансових платіжних послуг належать, зокрема, послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців); послуги із зняття готівкових коштів з рахунків користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців); послуги з виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), у тому числі: виконання кредитового переказу; виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (пункт 56 статті 1 Закону № 1591-IX). У частині другій статті 59 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом № 361-IX, іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 361-IX банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу. У частині першій статті 15 Закону № 361-IX (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено. Фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу (стаття 21 Закону № 361-IX). У частинах першій-третій, дев`ятій-дванадцятій статті 23 Закону № 361-IX передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України. У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум. У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: - ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу; - є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансових операцій: - третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції; - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних фінансових операцій відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової операції; - наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій, зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій); - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу не пізніше наступного робочого дня після поновлення проведення фінансових операцій інформує про це спеціально уповноважений орган. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу на письмовий запит клієнта повідомляє йому у письмовій формі номер та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) (частина одинадцята статті 23 Закон № 361-IX). Зупинення та поновлення здійснення фінансових операцій відбуваються у порядку, визначеному суб`єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у межах їх повноважень. Прийняття спеціально уповноваженим органом рішень про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних фінансових операцій, зупинення чи поновлення проведення або забезпечення моніторингу фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави та доведення рішень чи доручень спеціально уповноваженого органу до суб`єкта первинного фінансового моніторингу, ліквідатора, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюються у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають. Водночас суди у справі встановили, що відповідач належним чином не обґрунтував та не довів конкретних фактів порушення клієнтом ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України, умов договорів про надання банківських послуг, виникнення несанкціонованого овердрафту, тощо. Доказів розірвання договорів банківського рахунка № SAMDNWFC00068158916 від 01 червня 2021 року, № SAMDNWFC00075770861 від 12 квітня 2022 року, № SAMDNWFC00083728968 від 05 березня 2023 року, №SAMDNWFC00077092708 від 27 травня 2022 року, № SAMDNWFC00078031902 від 04 липня 2022 року, № SAMDNWFC00076469744 від 07 травня 2022 року, № SAMDNWFC00078474425 від 25 липня 2022 року банком не надано, відповідного обґрунтування відповідачем не наведено. Згідно з копією витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості № ВР-001846934, виданого Департаментом інформатизації МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 06 грудня 2023 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не мала та в розшуку не перебувала (а. с. 12). Тобто АТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку, без узгодження з позивачкою, заблокував належні клієнтці карткові рахунки, а у подальшому їх закрив, перерахувавши наявні на них грошові кошти на один рахунок. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про недоведеність банком наявності підстав для блокування позивачці банківських рахунків (з подальшим їх закриттям в односторонньому порядку) на підставі пункту 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг та про наявність підстав для зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» зняти (скасувати) встановлені обмеження права на розпорядження грошовими коштами, шляхом забезпечення позивачці можливості ними вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами. У частині відмови в задоволенні позову про розблокування вказаних рахунків постанова апеляційного суду не оскаржена. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 470/493/17, від 25 квітня 2019 року в справі № 910/1555/18, від 18 травня 2021 року в справі № 757/1587/21-ц, від 23 березня 2023 року в справі № 757/9599/20-ц, від 18 квітня 2024 року в справі № 757/51248/21-ц, від 12 лютого 2025 року в справі № 645/5124/23. Верховний Суд окремо звертає увагу на те, що набір цитованих постанов Верховного Суду та резюмування такого переліку цитат у касаційній скарзі загальною фразою про те, що суди попередніх інстанцій їх не врахували без зазначення конкретних висновків Верховного Суду, які необхідно було застосувати судами, - не є належним обґрунтуванням касаційної скарги відповідно до вимоги ЦПК України, зокрема його статті

389. Як на підставу касаційного оскарження заявник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 7, частини другої статті 8, частин другої, шостої статті 11, частини першої статті 15 Закону № 361-IX, зокрема, чи свідчить ненадання клієнтом відомостей, необхідних для здійснення належної перевірки та витребуваних суб`єктом фінансового моніторингу про неможливість виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та чи є це підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику та розірвання ділових відносин; частини першої статті 15 Закону № 361-IX щодо виникнення у суб`єкта фінансового моніторингу обов`язку розірвати ділові відносини з клієнтом за умови ненадання клієнтом витребовуваних банком інформації та документів необхідних для здійснення заходів належної перевірки за умови отримання таких відомостей з інших джерел або від інших осіб та чи можливе настання відповідальності суб`єкта фінансового моніторингу за такі дії на підставі пункту 2 статті 32 цього Закону. Водночас заявник не зазначив, який саме висновок має бути сформульовано Верховним Судом у спірних правовідносинах щодо застосування цієї норми права, а Верховний Суд самостійно не встановив, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена шляхом формулювання нової правової позиції. Щодо стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII Водночас колегія суддів вважає доводи касаційної скарги відповідача про те, що до спірних правовідносин не застосовні вимоги статті 10 Закону № 1023-XII, обґрунтованими, з огляду на таке. Відповідно до статті 47 Закону № 2121-III банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать, зокрема, відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу). Отже, відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів є фінансовими операціями, які здійснюються у разі укладення договору банківського рахунку, і в сукупності становлять суть фінансової послуги, яка надається банком споживачу (клієнту). Відповідно до преамбули Закону № 1023-XII він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Стаття 1 Закону № 1023-XII визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Відповідно до частини п`ятої 10 Закону № 1023-XII у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. За змістом параграфа 1 «Загальні положення про банківський рахунок» глави 72 ЦК України за договором банківського рахунка відповідні банківські послуги надаються банком безкоштовно, тобто споживач не оплачує виконавцю такі послуги, якщо це не передбачено умовами укладених між сторонами договорів. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постановах від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц, від 18 квітня 2023 року в справі № 199/3152/20, зазначивши, що з урахуванням розширеного змісту поняття «послуга», прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов`язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту (за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у такому разі згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ. З урахуванням наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанції про стягнення з банку пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі є помилковими, а тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в позові. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині стягнення з відповідача пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін на підставі статті 410 ЦПК України. Щодо судових витрат Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час звернення до суду із цим позовом позивач судовий збір не сплачувала, посилаючись на те, що є споживачем, яка на підставі частини третьої статті 22 Закону Українивід 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням її прав. Оскільки судові рішення в частині стягнення пені підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позовних вимог, рішення суду першої інстанції про стягнення судового збору в розмірі 5 952,46 грн також підлягає частковому скасуванню, а саме в розмірі 4 741,26 грн (5952,46 грн - одна немайнова вимога (1 211,20 грн), яка залишається за відповідачем). Під час подання касаційної скарги за допомогою системи «Електронний суд» банк мав сплатити судовий збір у розмірі 6 617,05 грн (1937,92 грн як за вимогу немайнового характеру + 4 679,13 грн як за вимогу майнового характеру). Банк сплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 5 648,92 грн. Ураховуючи, що судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення з відповідача пені з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а також виходячи з пропорційності розміру задоволених вимог, на користь банку за рахунок держави підлягає компенсації судовий збір у розмірі 3 509,35 грн за подання апеляційної скарги та 3 711,00 грн (5 648,92-1937,92 грн) за розгляд справи касаційним судом, всього у розмірі 7 220,35 грн. Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Пелих Яни Миколаївни задовольнити частково. Заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, стягнення судових витрат у розмірі 4 741,26 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені відмовити. В іншій частині заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року залишити без змін. Судові витрати, понесені Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 7 220,35 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. Ситнік Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська