Постанова КЦС ВС № 212/9719/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 року м. Київ справа № 212/9719/24 провадження № 61-853св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - керівник Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П., Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2024 року керівник Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом її приведення у придатний стан до використання шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном.

2. Позов обґрунтовано тим, що 19 січня 2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем на підставі технічного паспорту, сканованої копії свідоцтва про право власності від 15 вересня 1999 року зареєстровано право власності на нерухоме майно площею 26,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Сканована копія свідоцтва про право власності від 28 жовтня 1999 року видана міським відділом комунального господарства Виконкому Криворізької міської ради депутатів трудящих на підставі рішення Виконкому Криворізької міської ради депутатів трудящих № 206 від 10 травня 1999 року.

4. При цьому вказане свідоцтво скріплено печаткою із радянською символікою.

5. В той же час свідоцтво датовано 28 жовтня 1999 року, тобто через 8 років після розпаду СРСР.

6. Крім цього, 21 травня 1997 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

7. В той же день 21 травня 1997 року зареєстровано орган місцевого самоврядування - виконавчий комітет Криворізької міської ради, тобто на момент видачі спірного свідоцтва (станом на 28 жовтня 1999 року) такого органу місцевого самоврядування як «Виконком Криворізької міської ради депутатів трудящих» вже не існувало.

8. Архівним відділом виконкому Криворізької міської ради повідомлено, що рішення № 206 від 10 травня 1999 року виконкомом Криворізької міської ради не приймалося, а також адреса: м. Кривий Ріг, бульв. Маршала Василевського, буд. 30Н ніколи не існувала.

9. Також юридичне управління виконкому Криворізької міської ради до свого листа додало лист департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, згідно з яким Криворізькою міською радою рішення стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не ухвалювалося.

10. Листом державної інспекції архітектури і містобудування України повідомлено, що в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено.

11. Крім цього, державна реєстрація права власності була підтверджена сканованою копією довідки КП «Криворізьке РБТІ» ДОР, однак КП «Криворізьке РБТІ» ДОР листом повідомило, що у КП «Криворізьке РБТІ» ДОР відсутні будь-які дані, вказана довідка не видавалася.

12. Також між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 було укладено попередній договір щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому № 12/06/2023 від 27 червня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_1 передано у користування земельну ділянку площею 0,0026 га для розміщення торгівельно-зупиночного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

13. Отже, ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку площею 26,6 кв. м для розміщення кіоску, на який зареєстровано право власності на підставі документів, що не видавалися компетентними органами.

14. На підставі наведеного вище позивач просив суд: усунути перешкоди, зобов`язати відповідача повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку площею 26,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення будівлі площею 26,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2683165712060); припинити право володіння відповідачем на об`єкт нерухомого майна торгівельно-зупиночний комплекс: нежитлова будівля павільйону А загальною площею 17,1 кв. м., нежитлова будівля павільйону Б загальною площею 9,5 кв. м, загальною площею 26,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2683165712060; скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна торгівельно-зупиночний комплекс: нежитлова будівля павільйону А загальною площею 17,1 кв. м, нежитлова будівля павільйону Б загальною площею 9,5 кв. м, загальною площею 26,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2683165712060. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

15. Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2025 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 26,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення будівлі площею 26,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2683165712060). Припинено право володіння ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна торгівельно-зупиночний комплекс: нежитлова будівля павільйону А загальною площею 17,1 кв. м, нежитлова будівля павільйону Б загальною площею 9,5 кв. м, загальною площею 26,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна торгівельно-зупиночний комплекс: нежитлова будівля павільйону А загальною площею 17,1 кв. м, нежитлова будівля павільйону Б загальною площею 9,5 кв. м, загальною площею 26,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2683165712060.

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка, на якій розташована спірна нежитлова будівля, у користування чи власність відповідачці не передавалась, а здійснене будівництво проведено без отримання належної дозвільної документації, а відтак є самочинним, що свідчить про неправомірне набуття ОСОБА_2 права власності на нежитлову будівлю й, відповідно, незаконного розміщення об`єкта нерухомості на земельній ділянці.

17. Також за наслідками розгляду справи місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про припинення права володіння нерухомим майном та скасування реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

18. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

19. Рішення місцевого суду скасовано в частині задоволених позовних вимог про: припинення права володіння ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна, торговельно-зупиночний комплекс; скасування державної реєстрації права власності відповідачки на цей об`єкт нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2683165712060.

20. Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

21. В іншій частині рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2025 року залишено без змін.

22. Вирішено питання щодо судових витрат.

23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог про припинення права володіння нерухомим майном, скасування реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно та відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, виходив із того, що пред`явлення таких вимог є неналежним способом захисту порушеного права.

24. В іншій частині позовних вимог апеляційний суд погодився із висновкам місцевого суду щодо наявності підстав для їх задоволення. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. У січні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Короткий зміст вимог касаційної скарги

27. У касаційній скарзі перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

28. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22, від 12 березня 2024 року у справі № 925/989/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 904/2129/23, від 15 травня 2024 року у справі № 925/1043/22, від 05 червня 2024 року у справі № 904/4338/21, від 11 червня 2024 року у справі № 904/4339/21, від 19 червня 2024 року у справі № 756/1612/21, від 25 квітня 2024 року у справі № 904/3911/23, від 17 липня 2024 року у справі №918/791/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних в справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що відмова у задоволенні позовних вимог про припинення права володіння нерухомим майном, скасування реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, зумовить повторне звернення до суду із такими ж вимогами.

30. Судом апеляційної інстанції проігноровані надані прокурором докази того, що рішення суду про знесення самочинної забудови неможливо виконати в частині внесення відомостей про закриття розділу у Державному реєстрі речових прав та реєстраційної справи на таке самочинно збудоване майно, з огляду на відсутність повноважень у прокуратури, органу місцевого самоврядування та державного реєстратора на такі дії.

31. Вказує, що у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених статтею 14 Закону України «Про державну реєстрацію прав речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

32. Крім того, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавець також надав суду повноваження на скасування державної реєстрації прав, що має наслідком припинення відповідних речових прав та обтяжень.

33. Заявник вважає, що апеляційним судом фактично не розглянуто позовну вимогу прокурора та ототожнено зобов`язання знести самочинно збудоване нерухоме майно із зобов`язанням внести відомості до Державного реєстру прав про скасування/припинення речових прав внесених до нього не за волею власника такого майна, що за своєю суттю є окремими взаємопов`язаними способами комплексного захисту порушених прав держави у спірних правовідносинах. Відзиву на касаційну скаргу не подано Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02 вересня 2024 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2683165712060) торговельно-зупиночний комплекс загальною площею 26,6 кв. м: нежитлова будівля павільйону А, загальною площею 17,1 кв. м, нежитлова будівля павільйону Б, загальною площею 9,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорту серії та номер НОМЕР_1 , виданого 19 січня 2023 року ЄДЕССБ, та свідоцтва про право власності № б/н від 28 жовтня 1999 року, виданого Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, належить ОСОБА_1 (а. с. 15). 35. 20 січня 2023 року державним реєстратором Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О. В. прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на торгівельно-зупиночний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (а. с. 15).

36. Згідно свідоцтва про право особистої власності від 28 жовтня 1999 року, виданого Виконавчим комітетом Криворізької міської ради депутатів трудящих, нежитлове приміщення площею 26,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому міської ради депутатів трудящих від 10 серпня 1999 року № 206 (а. с. 18).

37. Згідно довідки Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 199732 від 22 грудня 2022 року відповідно до даних архівної справи станом на 31 грудня 2012 року нежитлова будівля (магазин) за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності в КП «Криворізьке БТІ» ДОР в реєстровій книзі 114-256-256 на ім`я ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 28 жовтня 1999 року Виконавчим комітетом Криворізької міської ради (а. с. 19).

38. Згідно відповіді Архівного відділу Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 12/25-01/695 від 04 грудня 2023 року у документах архівного фонду «Виконком Жовтневої районної Ради народних депутатів» за 1977-1999 роки рішення про присвоння об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 відсутнє (а. с. 20).

39. Згідно відповіді Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 1418 від 11 грудня 2023 року відповідно до архівних даних за адресою: АДРЕСА_1 відсутні будь-які дані, довідка про зареєстроване право власності КП «Криворізьке БТІ» ДОР не видавалась (а. с. 21).

40. Згідно відповіді Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконкому Криворізької міської ради Вих. № 7-23/02-07/4225 від 16 серпня 2024 року Криворізькою міською радою рішення стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не ухвалювалося (а. с. 27).

41. Згідно відповіді Відділу з питань державного архітектурнобудівельного контролю Виконавчого комітету Криворізької міської ради Вих. 12/26-19/282 від 21 серпня 2024 року у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https:// еconstruction.gov.ua/) відсутня інформація щодо документів, які дають право на виконання будівельних робіт та підтверджують готовність до експлуатації об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також по вищевказаному об`єкту Відділом не здійснювались заходи державного архітектурно-будівельного контролю (а. с. 40).

42. Згідно листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) вих. № 5161/10/13-24 від 26 серпня 2024 року в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині по об`єкту будівництва: АДРЕСА_1 інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено (а. с. 35).

43. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 07 травня 2019 року і з цього часу вказаний статус не припинено. Види діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2 (а. с. 79-80). Позиція Верховного Суду

44. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

45. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

47. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

49. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що прокурором оскаржується судове рішення апеляційного суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про припинення права володіння нерухомим майном, скасування реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, а тому в іншій частині оскаржуване судове рішення не переглядається.

50. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

51. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

52. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

53. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

54. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).

55. За змістом частин першої, другої, четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

56. Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог на підставі статті 376 ЦК України, а саме усунути перешкоди, зобов`язати ОСОБА_1 повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку площею 26,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення будівлі, площею 26,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2683165712060).

57. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог про припинення права володіння нерухомим майном, скасування реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, виходив із того, що пред`явлення таких вимог є неналежним способом захисту порушеного права.

58. Оскаржуючи судове рішення апеляційного суду в указаній частині, прокурор вказував про обрання належного способу захисту.

59. Вказані твердження є помилковими з огляду на таке.

60. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).

61. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

62. Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 (провадження №12-39гс23)).

63. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна (пункт 139 постанови від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21).

64. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 638/16811/19, від 29 січня 2025 року у справі № 182/4091/21).

65. У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 зазначено, що належним способом захисту прав власності міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою, є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови.

66. З огляду на викладене, з урахуванням релевантної практики Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що вимоги про припинення права володіння нерухомим майном, скасування реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, пред`явлені прокурором, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні.

67. Доводи прокурора у касаційній скарзі не спростовують правильність висновків апеляційного суду, а тому відхиляються судом.

68. Колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, оскільки вказаною постановою скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу на новий розгляд до місцевого суду, тобто судове рішення, на яке посилається прокурор, не є остаточним. При цьому Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, вказував, що суд може самостійно обрати належний спосіб захисту прав позивача, натомість у справі, яка переглядається, апеляційний суд визначився із належним способом захисту, яким за встановлених у справі обставин є знесення самочинного будівництва.

69. Відхиляються доводи щодо неврахування апеляційним судом висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22, оскільки у вказаній справі висновок зроблено щодо належного способу захисту права власності держави на земельну ділянку природно-заповідного та водного фонду, на якій знаходиться об`єкт самочинного будівництва, тому викладений у вказаній справі висновок не є релевантним до спірних правовідносин.

70. Також відхиляються посилання прокурора на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 925/989/22, від 15 травня 2024 року у справі № 925/1043/22, оскільки спір у вказаних справах виник щодо тимчасових споруд, на які за відповідачами здійснено реєстрацію права власності, натомість у справі, яка переглядається, спір стосується самочинного будівництва.

71. Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, які містяться у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі № 904/2129/23, від 05 червня 2024 року у справі № 904/4338/21, від 11 червня 2024 року у справі № 904/4339/21, від 19 червня 2024 року у справі № 756/1612/21, від 25 квітня 2024 року у справі № 904/3911/23, від 17 липня 2024 року у справі №918/791/23, відхиляються колегією суддів, оскільки не узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у змісті постанови від 17 грудня 2025 року у справі 908/2388/21.

72. У вищезгаданій постанові Великої Палати Верховного Суду міститься висновок, що вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

73. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи заявника щодо неврахування апеляційним судом висновків, які, на думку прокурора, не були застосовані судом апеляційної інстанції.

74. Доводи заявника про відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах відхиляються колегією суддів та спростовуються вищевикладеним.

75. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

76. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

77. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк