Ухвала КГС ВС № 908/3138/24

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ cправа № 908/3138/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючий), Дармін М.О., Кощеєв І.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЗАПОРІЖГАЗ" про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, ВСТАНОВИВ: Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у цій справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2025 у справі № 908/3138/24 задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.2025 у справі № 908/3138/24 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", що оформлене протоколом від 17.09.2024 про задоволення Акту про порушення № ЗП 11103 від 04.09.2024. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЗАПОРІЖГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 422 грн. 40 коп., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 грн. 60 коп. 05.05.2026 представником ТОВ "СП ЮКОЙЛ" з використанням системи Електронний суд подано до Центрального апеляційного господарського суду заяву про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення по справі № 908/3138/24, в якій просив: прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" про постановлення додаткового рішення по справі № 908/3138/24 до розгляду та задовольнити; стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ЗАПОРІЖГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" понесені Позивачем під час розгляду справи №908/3138/24 в суді першої та апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44 000,00 грн. Окрім цього було надано ряд документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Заявник зауважив, що зазначені вище докази подаються до суду в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, адже постанова Центрального апеляційного господарського суду по справі №908/3138/24 була доставлена ТОВ "СП ЮКОЙЛ" та його представнику 30.04.2026, а тому останній 5 (п`ятий) день для подачі доказів припадає на 05.05.2026, який не було пропущено Позивачем. Оскаржуваною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення по справі №908/3138/24 залишено без розгляду. Постановляючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції зазначив, що докази на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву), а не протягом п`яти днів з моменту отримання повного тексту такого рішення, а тому заявником було подано заяву поза межами встановленого законом п`ятиденного строку. Окрім цього, суд зауважив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" не було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку. 10.06.2026 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 908/3138/24, подана 09.06.2026. Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, з огляду на те, що правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Частинами 1 та 3 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України). Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до частин 1 та 4 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Згідно зі статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Таким чином, оскільки постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/3138/24 ухвалено 29.04.2026, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що встановлений п`ятиденний строк для подання доказів понесення судових витрат розпочався 30.04.2026 та закінчився 04.05.2026. Як вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, твердження заявника про те, що останній п`ятий день для подачі доказів припадає на 05.05.2026 є помилковим, адже засноване на неправильному тлумаченні позивачем частини 8 статті 129 ГПК України. Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Окрім цього, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що представниця заявника, була присутньою у судовому засіданні під час проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частини постанови), отже, у скаржника була можливість звернутись із заявою у встановлений процесуальний строк, про стягнення витрат на правничу допомогу із долученням доказів понесення таких витрат, в межах процесуального строку на подання заяви. У касаційній скарзі зазначено, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2026 в резолютивній частині містить числа, які безпосередньо впливають на розрахунок витрат на правничу допомогу відповідно до розміру задоволених позовних вимог, а оскільки сприйняти на слух цифрове вираження розміру частково задоволених позовних вимог дуже складно скаржник вважає, що обрахунок строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу має починатися із моменту отримання повного тексту судового рішення. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено, що докази на підтвердження розміру судових витрат, за умови, що про це зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів, подаються саме протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Посилання заявника, що в окремих випадках застосування цієї норми суперечить свободі договору, не є обґрунтованим, адже свобода договору не є абсолютною, а встановлення законом строку на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат сприяє досягненню завдання господарського судочинства. Окрім цього, у касаційній скарзі зазначено, що Суд мав залишити без руху вказану заяву і надати строки на усунення її недоліків. Однак у Господарському процесуальному кодексі України не передбачено правового механізму залишення без руху вказаного виду заяв. У такий спосіб зазначені доводи скаржника не спростовують правильності процесуальних дій суду апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачене Господарським процесуальним кодексом України. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви (див. mutatis mutandis рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France) від 23.10.1996; № 21920/93, "Бруалья Гомез де ла Торре проти Іспанії" (Brualla Gomes de la Torre v. Spain) від 19.12.1997, № 26737/95). Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 908/3138/24 і наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 234, 288, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі № 908/3138/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко