Постанова КЦС ВС № 760/694/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 760/694/24 провадження № 61-14865св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Червинської М. Є., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: 1) зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вільному спілкуванні та участі у вихованні малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ; 2) визначити спосіб участі батька у вихованні дітей та безперешкодному спілкуванні з ними за таким графіком: - побачення батька з малолітньою ОСОБА_3 в перший тиждень місяця за місцем проживання батька чи його перебування без присутності матері з понеділка 10:00 год. ранку до неділі 20:00 год. вечора з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання до матері; - побачення батька з малолітнім ОСОБА_5 у другий тиждень місяця за місцем проживання батька чи його перебування без присутності матері з понеділка 10:00 год. ранку до 20:00 год. вечора неділі з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання до матері; - побачення батька з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у четвертий тиждень місяця за місцем проживання батька чи його перебування без присутності матері з понеділка 10:00 год. ранку до неділі 20:00 год. вечора з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення за місцем їх проживання до матері або побачення батька з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в другий і четвертий тиждень місяця за місцем проживання батька чи його перебування без присутності матері з понеділка 10:00 год. ранку до неділі 20:00 год. вечора з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання до матері; - побачення батька з дітьми щороку в день народження батька з 10:00 год. ранку до 20:00 год. вечора, якщо це випадає на вихідний (неробочий) день; якщо день народження батька випадає на робочий день, побачення батька з дітьми має відбуватися у перший вихідний день тижня, на який припадає день народження, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання до матері або побачення батька з дітьми щороку у день народження батька з 10:00 год. ранку до 20:00 год. вечора, якщо це випадає на вихідний (неробочий) день, якщо день народження батька випадає на робочий день, побачення батька з дітьми має відбуватися у перший вихідний день тижня, на який припадає день народження, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем проживання до матері; - побачення батька з дітьми у день народження дітей шляхом чергування років. Черговість визначається таким чином: батькові - у рік, який закінчується на непарне число, мати - у рік, який закінчується на парне число, або побачення батька з дітьми у день народження дітей шляхом чергування років. Черговість визначається таким чином: батькові - у рік, який закінчується на непарне число, мати - у рік, який закінчується на парне число; - спільний щорічний відпочинок батька з дітьми в період літніх канікул не менше двох тижнів, у період зимових канікул протягом тижня з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дітьми або спільний щорічний відпочинок батька з дітьми в період літніх канікул не менше двох тижнів, у період зимових канікул протягом тижня з ночівлею за місцем проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дітьми; - побачення батька з дітьми під час усіх святкових заходів у закладах освіти як шкільної, так і дошкільної або/та інших місцях за домовленістю з матір`ю за умови супроводження дітей до місця проживання/перебування дітей до 20:00 год. або побачення батька з дітьми під час усіх святкових заходів в закладах освіти як шкільної так і дошкільної або/та інших місцях за домовленістю з матір`ю за умови супроводження дітей до місця проживання/перебування дітей до 20:00 год.; - побачення батька з дітьми, без присутності матері, під час святкових днів та релігійних свят, враховуючи також вихідні дні, що визначаються постановою Кабінету Міністрів України на відповідний рік, з можливістю перебування за місцем проживання/перебування батька, за умови своєчасного та повного відвідування закладів освіти на наступний день, що передує святковому дню чи релігійному святу. Черговість визначається таким чином: батькові - у рік, який закінчується на парне число, мати - у рік, який закінчується на непарне число, або побачення батька з дітьми, без присутності матері, під час святкових днів та релігійних свят, враховуючи також вихідні дні, що визначаються постановою Кабінету Міністрів України на відповідний рік, з можливістю перебування за місцем проживання/перебування батька, за умови своєчасного та повного відвідування закладів освіти на наступний день, що передує святковому дню чи релігійному святу. Черговість визначається таким чином: батькові - у рік, який закінчується на парне число, матері - у рік, який закінчується на непарне число. У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому просила: 1) безперешкодні зустрічі ОСОБА_1 із сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його бажанням: - кожного першого і третього тижня місяця у суботу з 11:00 год. до 19:00 год. та неділю з 11:00 год. до 19:00 год. Такі зустрічі можуть проходити за місцем проживання ОСОБА_1 , адреса місця проживання якого повинна бути обов`язково підтверджена офіційними документами. У разі зміни місця проживання ОСОБА_1 , останній зобов`язується повідомити про це ОСОБА_2 за 7 (сім) календарних днів до запланованого дня зміни місця проживання; - щопонеділка та щосереди кожного тижня місяця з 17:00 год. до 19:00 год.; 2) безперешкодні зустрічі ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : - до досягнення нею 4-річного віку щопонеділка та щосереди кожного тижня місяця з 17:00 год. до 17:40 год. за місцем її проживання у присутності матері; - до досягнення 4-річного віку ОСОБА_1 може безперешкодно зустрічатися та проводити час одночасно із донькою ОСОБА_3 і сином ОСОБА_2 кожного першого і третього тижня у суботу з 11:00 год. до 12:00 год. та з 18:00 год. до 19:00 год. неділю за місцем проживання дітей у присутності матері; - після досягнення 4-х річного віку, за бажанням дитини, а також за умови набутого емоційного зв`язку, що буде підтверджено висновком незалежного психолога, може безперешкодно зустрічатися з нею, забирати з дитячого садочка/школи щопонеділка та щосереди з 17:00 год. до 19:00 год. без присутності матері; - після досягнення 4-х річного віку, за бажанням дитини, а також за умови набутого емоційного зв`язку, що буде підтверджено висновком незалежного психолога, може безперешкодно зустрічатися з донькою кожного першого і третього тижня місяця у суботу з 11:00 год. до 19:00 год. та неділю з 11:00 год. до 19:00 год. без присутності матері; 3) у разі зміни місця проживання батька, останній зобов`язаний повідомити про це матір за 7 (сім) календарних днів до запланованого дня зміни місця проживання. 4) у разі якщо зустріч батька стає об`єктивно неможливою, через хворобу дітей, інші форс-мажорні обставини, батьки узгоджують інший день зустрічі; 5) після досягнення ОСОБА_2 8 річного віку і ОСОБА_3 6 річного віку, влітку і взимку (у період зимових та літніх шкільних канікул) батько може безперешкодно проводити час з дітьми терміном не більше 7 (семи) календарних днів узимку та не більше 7 (семи) календарних днів улітку за умови бажання дітей, завчасно попередивши про це матір за 1 (один) місяць до запланованої відпустки у письмовому вигляді з повідомленням місця перебування під час відпустки; 6) після досягнення ОСОБА_2 14 річного віку та ОСОБА_3 12 річного віку, влітку та взимку (у період зимових та літніх шкільних канікул) ОСОБА_1 має право проводити час з дітьми терміном не більше 7 (семи) календарних днів узимку та не більше 14 календарних днів улітку за умови бажання дітей, завчасно попередивши про це матір за 1 (один) місяць до запланованої відпустки з дітьми у письмовому вигляді з повідомленням місця перебування під час відпустки. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року вжито заходи забезпечення позову. Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного першого і третього тижня місяця з суботи з 11:00 год. до неділі 19:00 год., щопонеділка і щосереди з 17:00 год. до 19:00 год. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року вжито заходи забезпечення позову. Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка та щосереди з 17:00 год. до 19:00 год. У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про зміну одного заходу забезпечення іншим, у якій просила змінити захід забезпечення позову про встановлення графіка зустрічей ОСОБА_1 із сином ОСОБА_5 , встановлений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року у справі № 760/694/24, яким зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного першого та третього тижня місяця з суботи з 11:00 год. до неділі 19:00 год., щопонеділка та щосереди з 17:00 год. до 19:00 год., на інший, шляхом встановлення зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці в період з 17:00 год. до 17:20 год. шляхом двадцятихвилинного зв`язку з урахуванням психоемоційного стану дитини. З метою недопущення застосування психологічного насилля до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі його хвороби, відмови від спілкування з батьком ОСОБА_1 чи іншого емоційного стану зобов`язати ОСОБА_2 узгоджувати інший час двадцятихвилинного спілкування сина з батьком шляхом відеозв`язку. Заява мотивована тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та постійними ракетними/шахедними небезпеками, з метою забезпечення безпеки дітей, з огляду на їх психоемоційний стан під час тривог, відсутності можливості спокійного сталого способу життя маленьких дітей заявник в кінці березня 2025 року прийняла рішення про виїзд на тимчасове проживання до Іспанії для оздоровлення та забезпечення безпеки малолітніх дітей. З часу проживання в Іспанії ОСОБА_2 належним чином у добровільному порядку шляхом відеозв`язку забезпечує виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року щодо спілкування сина ОСОБА_5 з батьком. Однак 30 квітня 2025 року головний державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко С. М. на підставі заяви ОСОБА_1 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року. При цьому ОСОБА_1 постійно спілкується з дитиною. Вказана поведінка ОСОБА_1 спричинила покладення на ОСОБА_2 додаткового тягаря у вигляді сплати виконавчого збору в розмірі 16 000,00 грн, хоча вона забезпечує виконання ухвали суду через відеозв`язок, що відповідає належному виконанню. У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про зміну одного заходу забезпечення іншим, у якій просила змінити захід забезпечення позову про встановлення графіка зустрічей батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , встановлений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року, яким зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка та щосереди з 17:00 год. до 19:00 год., на інший, шляхом встановлення зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці в період з 17:00 год. до 17:20 год. шляхом двадцятихвилинного зв`язку із врахуванням психоемоційного стану дитини. З метою недопущення застосування психологічного насилля до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі її хвороби чи іншого емоційного стану зобов`язати ОСОБА_2 узгоджувати інший час двадцятихвилинного спілкування дочки з батьком шляхом відеозв`язку. Заява мотивована тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та постійними ракетними/шахедними небезпеками, з метою забезпечення безпеки дітей, з огляду на їх психоемоційний стан під час тривог, відсутності можливості спокійного сталого способу життя маленьких дітей заявник в кінці березня 2025 року прийняла рішення про виїзд на тимчасове проживання до Іспанії для оздоровлення та забезпечення безпеки малолітніх дітей. З часу проживання в Іспанії ОСОБА_2 належним чином у добровільному порядку шляхом відеозв`язку забезпечує виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року щодо спілкування дочки ОСОБА_6 з батьком. Однак 05 травня 2025 року головний державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лєбєдєва Л. Ю. на підставі заяви ОСОБА_1 відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року. При цьому ОСОБА_1 постійно спілкується з дитиною. Вказана поведінка ОСОБА_1 спричинила покладення на ОСОБА_2 додаткового тягаря у вигляді сплати виконавчого збору в розмірі 16 000,00 грн, хоча вона забезпечує виконання ухвали суду через відеозв`язок, що відповідає належному виконанню. З урахуванням викладеного, беручи до уваги забезпечення якнайкращих інтересів дитини, і те що на час перебування в Іспанії виконання ухвали суду буде забезпечуватись заявником через відеозв`язок на комп`ютері, з огляду на вік дитини, її стан здоров`я (вроджена косоокість та перенесення 2 операцій з лікування косоокості), вимагання батьком у державного виконавця можливості побачення з дочкою саме у спосіб, вказаний в ухвалі, а не через відеозв`язок, виникла необхідність у зверненні до суду з цією заявою. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Замінено заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янської районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року, щодо зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного першого та третього тижня місяця з суботи з 11:00 год. до неділі 19:00 год., щопонеділка та щосереди з 17:00 год. до 19:00 год. на інші, а саме: зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 17:00 год. до 17:20 год., шляхом відеозв`язку, а у випадку хвороби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо ці дні співпадають з днями побачень з батьком, зустріч підлягає перенесенню на інший день за погодженням батьків. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Замінено заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янської районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року, щодо зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка та щосереди з 17:00 год. до 19:00 год. на інші, а саме: зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка, щосереди та щоп`ятниці з 17:20 год. до 17:40 год., шляхом відеозв`язку, а у випадку хвороби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо ці дні співпадають з днями побачень з батьком, зустріч підлягає перенесенню на інший день за погодженням батьків. Постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що проживання дітей разом з матір`ю в Іспанії відповідає якнайкращим інтересам дітей, оскільки забезпечує їм безпечніше середовище для проживання. Разом з тим здоровий психоемоційний характер стосунків дітей з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт з обома батьками також відповідатиме найкращим інтересам дітей. Позбавлення батька будь-якої можливості контактувати з його дітьми виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між дітьми та ним, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Щодо психоемоційного стану ОСОБА_5 та його небажання у певні періоди спілкуватися з батьком суд наголосив, що сторони повинні створювати сприятливі умови для налагодження контакту дитини з батьком з огляду на вік дитини (4 роки), конфліктну ситуацію, яка склалась у сім`ї, та обстановку, у якій перебуває дитина, через які дитина не може об`єктивно оцінювати ситуацію. Щодо психоемоційного стану ОСОБА_6 суд наголосив, що сторони повинні створювати сприятливі умови для налагодження контакту дитини з батьком з огляду на вік дитини (2 роки), конфліктну ситуацію, яка склалась у сім`ї, та обстановку, у якій перебуває дитина, через які дитина не може об`єктивно оцінювати ситуацію. Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_7 , задоволено частково. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року та ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_2 про зміну одного заходу забезпечення іншим відмовлено. У задоволенні іншої частини апеляційної скарги відмовлено. Оцінюючи необхідність заміни вжитих судом заходів забезпечення позову іншим, про який просила відповідач, апеляційний суд дійшов висновку, що така заміна не в повній мірі відповідатиме найкращими інтересам дітей, не сприятиме відновленню та підтриманню емоційного контакту батька, який проживає окремо, з дітьми, а також нівелюватиме мету забезпечення позову у вказаній справі, якою по суті було збереження психоемоційного зв`язку батька з своїми дітьми до ухвалення рішення у справі. Апеляційний суд вказав, що задовольняючи заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, суд першої інстанції не врахував, що норми сімейного законодавства вказують на право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, а той з батьків хто проживає окремо, має право на особисте спілкування з дітьми. При цьому тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дітьми, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв`язків та емоційного контакту неповнолітніх дітей з батьком (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 487/2960/23). Зменшення часу спілкування батька з сином з 104 годин на місяць на 4 години на місяць, а з дочкою з 16 годин на місяць на 4 години на місяць, нівелює вжиті судом заходи забезпечення позову та не дає підстав вважати досягнутою мету, з якою такі заходи вживалися, а саме збереження психоемоційного зв`язку з батьком до розгляду справи по суті. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів відповідача щодо необхідності заміни одного заходу забезпечення позову іншим з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для заміни одного заходу забезпечення позову іншим, про який просила відповідач, немає. Відповідач без погодження з позивачем змінила місце проживання дітей, чим фактично унеможливила особисті контакти дітей з батьком. Забезпечуючи дітям можливість проживання в безпечному середовищі, мати не повинна нехтувати іншими інтересами дітей, які також є важливими для них, незалежно від її стосунків з батьком. Відповідач, обравши без погодженням з позивачем Іспанію як безпечну країну для проживання дітей, знехтувала правами батька та не повністю врахувала інтереси самих дітей, а саме, що зазначена країна географічно перебуває на значній відстані від України, що суттєво ускладнює, а за певних обставин робить неможливим особисте спілкування дітей з батьком. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 26 листопада 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року та ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року залишити в силі. Касаційна скарга з урахуванням доповнень мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги як доказ відеозаписи щодо перебування (проживання) дітей в належних умовах, щодо систематичного спілкування батька з дітьми. Апеляційний суд відмовив у прийнятті як доказ рішення Солом`янського районного суду м. Києва, яке ухвалене після прийняття оскаржуваних ухвал суду першої інстанції, яким зазначено, що державний виконавець провів перевірки щодо забезпечення матір`ю побачень батька з дітьми, щодо відсутності з боку матері порушень в питанні забезпечення побачень, спілкувань та підтримання психоемоційного зв`язку батька з дітьми, в результаті чого виконавчі провадження були закінчені, і батько такі рішення державного виконавця не оскаржував. Через вказані порушення були проігноровані в повному обсязі інтереси дітей, взагалі не надано жодної оцінки здоров`ю та безпеці дітей. Суд врахував виключно інтереси батька. Апеляційний суд у постанові виснував припущення щодо вибору країни місця проживання дітей, що не було предметом обговорення під час судового розгляду. Також не було предметом обговорення і факт бронювання ОСОБА_1 і його можливість виїжджати за межі України. Звертає увагу на те, що встановлені способи забезпечення позову не відповідають інтересам дітей, оскільки за таких обставин вони позбавлені можливості проводити свій вільний час, граючи з іншим дітьми. Аргументи інших учасників справи 19 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року - без змін. Відзив мотивований тим, що в цьому випадку, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діяв в межах наданих повноважень і мав на меті забезпечити подальше виконання будь-якого прийнятого рішення у справі, забезпечивши мінімальну шкоду інтересам дітей, підтримуючи при цьому зв`язок батька та дітей. Не оскаржуючи ухвали про забезпечення позову, заявник погодилася з такими заходами, і саме в такий спосіб. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду м. Києва. 16 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає. Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Разом з цим відповідно до частини першої статі 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Тлумачення положень частини першої статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим, в тому числі здійснення заміни заходів забезпечення позову одного й того ж виду, перелік яких визначено в частині першій статті 150 ЦПК України. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року зроблено висновок, що «у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. З огляду на вказані норми матеріального права батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. Встановивши наявність конфлікту між сторонами у справі, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів ОСОБА_2 щодо необхідності заміни одного заходу забезпечення позову іншим з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що така заміна не в повній мірі відповідатиме найкращими інтересам дітей, не сприятиме відновленню та підтриманню емоційного контакту батька, який проживає окремо, з дітьми, а також нівелюватиме мету забезпечення позову у вказаній справі, якою по суті було збереження психоемоційного зв`язку батька з своїми дітьми до ухвалення рішення у справі. При цьому тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дітьми, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв`язків та емоційного контакту неповнолітніх дітей з батьком (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 487/2960/23). Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів врахувала, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, коли може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатом розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, апостанови Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає. З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється. Щодо заявлених клопотань Одночасно у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 просить закрити касаційне провадження в частині пункту 1 частини другої статі 389 ЦПК України. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що підстав для закриття касаційного провадження, що передбачені статтею 396 ЦПК України, немає. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України та містить підстави касаційного оскарження. Тому Верховний Суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та необхідність надання відповідної правової оцінки доводам касаційної скарги під час касаційного перегляду справи. Отже, у задоволенні заяви про закриття касаційного провадження касаційний суд відмовляє. Керуючись статтями 396, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про закриття касаційного провадження у справі відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун І. А. Воробйова М. Є. Червинська