Постанова КГС ВС № 910/8649/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року м. Київ Справа № 910/8649/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М., за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О., представників учасників справи: позивача - Рябокляч Д. П., відповідача - Коханій Т. В., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л. Г., судді: Буравльов С. І., Шапран В. В.) у справі № 910/8649/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" про стягнення 21 762 195,98 грн. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" (далі - ТОВ "Рейл Лоджистікс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" (далі - ТОВ "ЛК "Сінергія", відповідач, скаржник) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 21 762 195,98 грн, що складається з основної суми боргу у розмірі 10 211 250,00 грн з ПДВ, нарахованої на неї суми пені у розмірі 8 835 508,98 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 592 465,18 грн та 3 % річних у розмірі 629 871,08 грн, а також пені у розмірі 394 821,19 грн, інфляційних втрат у розмірі 71 834,23 грн та 3 % річних у розмірі 26 445,32 грн, нарахованих на суму боргу за Договором надання послуг від 28 січня 2021 року № 1-437/01-21 (далі - Договір) у розмірі 509 250,00 грн з ПДВ, що була примусово стягнута з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року у справі № 910/7167/23.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Рейл Лоджистікс" зазначало, що на виконання умов спірного Договору у період з березня до травня 2022 року ТОВ "ЛК "Сінергія" були надані послуги, які останнім у повному обсязі не оплачені, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за надані послуги становить 10 211 250,00 грн. Крім того, за порушення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі 3. 28 січня 2021 року між ТОВ "Рейл Лоджистікс" (виконавець) та ТОВ "ЛК "Сінергія" (замовник) укладено спірний Договір, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець у порядку та на умовах цього Договору й додатків до нього зобов`язується за дорученням (заявками) замовника за його рахунок і за винагороду надавати замовникові послуги з надання залізничних вагонів (власних, орендованих вагонів або вагонів, що знаходяться в управлінні виконавця на інших законних підставах (далі - вагони виконавця/рухомий склад виконавця) технічно справних та придатних в комерційному відношенні, передбачених для перевезення номенклатурних вантажів, заявлених замовником для перевезень за маршрутами, зазначеними у додатках до цього договору та/або послуги з організації оплати провізних платежів, а також інші види погоджених сторонами супутніх послуг (далі - послуги).

4. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що замовник відповідно до пункту 3.1.1 цього Договору направляє виконавцеві письмові заявки на надання послуг.

5. За умовами пункту 2.4 Договору, не пізніше 3-х робочих днів після закінчення звітного місяця виконавець направляє замовнику на затвердження і підписання звіт/акт надання послуг за минулий місяць, який замовник зобов`язаний прийняти, погодити й затвердити (підписати) у порядку, передбаченому цим Договором.

6. Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору погоджено, що замовник зобов`язується у строк не пізніше ніж за 6 діб до запланованої дати відправлення вантажу направляти виконавцеві письмову заявку наступного змісту: дата завантаження; найменування станції, залізниці і код станції відправлення; найменування станції, залізниці і код станції призначення; відправник вантажу, його поштову адресу, код відправника; одержувач вантажу, його поштову адресу, код одержувача; найменування вантажу, кількість (тон, вагонів); графік відвантаження.

7. Відповідно до пункту 4.14 Договору фактом надання послуг є відправлення вагонів виконавця із заявленої замовником станції навантаження. Дата надання послуги визначається за штемпелем на залізничній накладній.

8. На виконання умов Договору та з метою отримання послуг замовник направив виконавцю такі письмові заявки (на надання вагонів-обкотишовози (ОК) та організацію перевезень за маршрутами та на умовах, вказаними у нижченаведених заявках): - лист від 13 жовтня 2021 року № 828 з проханням направити 47 вагонів-обкотишовозів на вказану станцію призначення; - лист від 20 жовтня 2021 року № 866 з проханням направити 47 вагонів-обкотишовозів на вказану станцію призначення; - лист від 22 жовтня 2021 року № 881 з проханням направити 94 вагони-обкотишовози на вказану станцію призначення.

9. Факт перебування (надання) вагонів позивача під перевезеннями відповідача (у зв`язку з наданням відповідачу послуг за договором), конкретний період такого перебування, а також станції початку та закінчення надання послуг за Договором підтверджується: - актом початку надання послуг від 31 жовтня 2021 року до Договору; - актом початку надання послуг від 30 листопада 2021 року до Договору; - актом початку надання послуг від 15 грудня 2021 року до Договору; - актом закінчення надання послуг від 31 травня 2022 року до Договору; - актом закінчення надання послуг від 30 червня 2022 року до Договору; - актом закінчення надання послуг від 11 липня 2022 року до Договору.

10. Відповідно до підпункту 3.1.5 пункту 3.1 Договору замовник зобов`язується приймати і затверджувати (підписувати) звіти/акти наданих послуг виконавця протягом 3-х робочих днів з дати їх одержання від виконавця. У випадку виникнення розбіжностей по звіту/акту наданих послуг, замовник зобов`язаний затвердити (підписати) звіт/акт наданих послуг (у цей же строк) з розбіжностями й обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. Якщо звіт/акт наданих послуг виконавця затверджений (підписаний) особою замовника, яка не уповноважена робити такі дії, замовник зобов`язаний повернути виконавцеві звіт/акт наданих послуг разом з документом, який підтверджує повноваження особи, яка затвердила (підписала) звіт/акт наданих послуг. У випадку несвоєчасного повернення замовником (протягом 3-х робочих днів з дати одержання від виконавця звіту/акта наданих послуг) на адресу виконавця затвердженого (підписаного) звіту/акта наданих послуг і/або без додатка документів, які підтверджують повноваження особи, яка затвердила звіт/акт наданих послуг, звіт/акт наданих послуг виконавця вважається прийнятим замовником без будь-яких зауважень і заперечень.

11. Згідно з підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 Договору виконавець зобов`язаний вислати замовнику оригінали звітів/актів, підписані виконавцем та рахунки за надані послуги за цим договором з додаванням усіх необхідних підтверджуючих документів.

12. За умовами підпункту 3.4.4 пункту 3.4 Договору виконавець вправі не погоджувати заявки замовника у разі відсутності можливостей та вільного рухомого складу.

13. Згідно з пунктом 4.3 Договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником рахунку виконавця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100 % передоплати за погоджені сторонами перевезення, якщо інше не обумовлено додатками до цього Договору. Виконавець може надавати рахунок замовнику поштою, а також шляхом надсилання за допомогою факсу та/або електронної пошти. Відсутність попередньої оплати надає право виконавцю призупинити надання послуг замовнику до моменту надходження коштів або відмовитися від надання послуг замовнику за Договором.

14. За змістом пунктів 4.4, 4.5 Договору за узгодженими сторонами перевезеннями виконавець самостійно провадить розрахунки з перевізниками й іншими причетними організаціями (підрозділами) відповідно до діючих між ними договорами, якщо інше не обумовлено в додатках до цього Договору, підписаних уповноваженими представниками обох сторін. У випадку перевищення суми фактично наданих послуг над сумою фактично сплачених замовником коштів, замовник сплачує суму заборгованості за фактично наданими послугами на підставі звіту/акта наданих послуг виконавця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з дати затвердження звіту/акта наданих послуг та отримання рахунку виконавця. Усі невраховані витрати виконавця при наданні послуг замовникові, підтверджені документально, про які виконавець не міг знати в момент складання звіту/акта наданих послуг, підлягають задоволенню (відшкодуванню) з боку замовника при складанні виконавцем наступних звітів/актів наданих послуг (штрафи за затримки на шляху прямування, витрати з непередбачуваного перевантаження вантажу, витрати з переадресування вантажу тощо).

15. Договір діє до 31 грудня 2021 року. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік (пункт 8.2 Договору).

16. Абзацом третім пункту 1.2 Додатку від 07 жовтня 2021 року № 02 до Договору (далі - Додаток № 02) передбачено, що у разі закінчення надання послуг у вагонах виконавця, згідно з письмовим повідомленням, облік часу щодо такого вагона закінчується датою прибуття (включно) вагону в порожньому стані після здійснення вантажних операцій на станцію наступного навантаження, зазначену виконавцем.

17. Пунктом 1.7 Додатку № 02 визначено, що виконавець надає замовнику письмову інструкцію з реквізитами на повернення вагонів протягом 10-ти робочих днів з дати отримання письмового повідомлення замовника про намір повернення вагонів. Замовник, в свою чергу, зобов`язується протягом 10-ти календарних днів з дати отримання по факсу та/або електронній пошті інструкції виконавця повернути вагони на вказану станцію.

18. Обов`язок замовника щодо організації відправлення вагонів позивача (в тому числі й при поверненні вагонів у разі закінчення надання послуг) встановлений у підпункті 3.1.3 пункту 3.1 Договору та полягає у забезпеченні замовником правильності заповнення залізничних перевізних документів на слідування вагонів у навантаженому (порожньому) стані суворо у відповідності до Правил перевезення вантажів, УМВС та наданими виконавцем за допомогою засобів факсимільного зв`язку інструкціями та телеграмами.

19. Суди встановили, що ТОВ "ЛК "Сінергія" 24 лютого 2022 року направило ТОВ "Рейл Лоджистікс" повідомлення про призупинення у двосторонньому порядку виконання зобов`язань за існуючими договорами (між позивачем і відповідачем на той час було укладено лише один спірний Договір) з можливістю подальшого їх поновлення на взаємовигідних умовах. Вказане викликано початком повномасштабного військового вторгнення та суттєвим зниженням обсягів господарських операцій, а подекуди і повним припиненням господарської діяльності. У вказаному листі ТОВ "ЛК "Сінергія" повідомило про можливість поновлення договірних відносин без зазначення часових рамок в перспективі, оскільки станом на 24 лютого 2022 року ситуація була не прогнозована.

20. У відповідь на вказаний лист, 28 лютого 2022 року ТОВ "ЛК "Сінергія" отримала від ТОВ "Рейл Лоджистікс" лист від 28 лютого 2022 року № 91, яким позивач повідомив про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану стало неможливим своєчасне виконання ТОВ "Рейл Лоджистікс" своїх зобов`язань за договорами.

21. ТОВ "ЛК "Сінергія" 28 лютого 2022 року отримало також акт № 2/22 за лютий 2022 року на суму 3 426 000,00 грн, який включав в себе лише обрахунок вартості за фактично надані послуги (без урахування вагонів, що знаходилися на під`їзних коліях, тобто без урахування вагонів, які були на простої).

22. В подальшому позивач складав та направляв відповідачу акти наданих послуг: № 3/22 за березень 2022 року на суму 52 500,00 грн; № 4/22 за квітень 2022 року на суму 30 000,00 грн; № 5/22 за травень 2022 року на суму 171 300,00 грн. У вказані акти було включено послуги за вагони, які перебували під перевезеннями. Зазначені послуги відповідач приймав та сплачував, що підтверджується платіжними інструкціями № 1927, № 1981, № 1981.

23. Крім того, сторони підписали акт звірки за І квартал 2022 року, в якому погоджена оплата послуг за лютий 2022 року на суму 3 426 000,00 грн, саме відповідно до звіту/акта № 2/22 та погодженої суми оплати за березень 2022 року на суму 52 500,00 грн. 24. 12 квітня 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 11 квітня 2024 року № 11-04-24-ПР про сплату заборгованості у розмірі 10 211 250,00 грн у семиденний строк з дати отримання претензії. До претензії додав звіти/акти наданих послуг на загальну суму 10 211 250,00 грн: від 01 травня 2022 року № 3/1/22 на суму 4 302 750,00 грн; від 01 травня 2022 року № 4/1/22 на суму 4 200 000,00 грн; від 31 травня 2022 року № 5/22 на суму 171 300,00 грн; від 31 травня 2022 року № 5/22/1 на суму 1 537 200,00 грн. Факт направлення цієї претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12 квітня 2024 року, накладною № 0315081096423 та фіскальним чеком від 12 квітня 2024 року. Проте вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Короткий зміст судових рішень

25. Справа розглядалася неодноразово.

26. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у справі № 910/8649/24 (суддя Лиськов М. О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

27. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту надання послуг відповідачу протягом спірного періоду, а відтак не доведено порушення відповідачем зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

28. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2025 року рішення Господарського суду міста Києва 23 жовтня 2024 року у справі № 910/8649/24 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Рейл Лоджистікс" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "ЛК "Сінергія" на користь ТОВ "Рейл Лоджистікс" заборгованість за Договором у загальному розмірі 15 016 349,20 грн, з яких: 10 211 250,00 грн основного боргу, 2 585 899,64 грн пені, 625 206,63 грн 3 % річних, 1 593 992,93 грн інфляційних втрат; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

29. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження обов`язку у відповідача оплатити заборгованість за надані послуги в розмірі 10 211 250,00 грн, з огляду на що були наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості за надані послуги. При цьому, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 2 585 899,64 грн. Також, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 593 992,93 грн та 3 % річних у розмірі 625 206,63 грн.

30. Постановою Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 910/8649/24 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2025 року скасовано; справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

31. Направляючи цю справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказував, що суд апеляційної інстанції, зазначивши лише про те, що позивач надав більш переконливі та вагомі докази на підтвердження у відповідача обов`язку оплатити заборгованість за надані послуги, залишив поза увагою покликання відповідача на суперечливу поведінку позивача, наявність листування сторін щодо господарської діяльності та фактичних дій позивача у цьому аспекті, а також невиконання позивачем вимог пункту 2.4 Договору щодо строків направлення на затвердження і підписання звітів/актів надання послуг за минулий місяць, та не вказав свої міркування, які передували такому висновку. Також Верховний Суд зазначав, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам та поясненням сторін, не спростував встановлених місцевим судом обставин того, що передача вагонів відповідачу та їх знаходження поза межами фактичного володіння позивача з жовтня 2021 року до травня-липня 2022 року не є такими, що беззаперечно свідчать про надання послуг позивачем відповідачу у спірний період (березень - травень 2022 року) та такими, що свідчать про обов`язок відповідача сплатити грошові кошти на користь позивача з огляду на поведінку сторін, зокрема, листування, підписані та погоджені сторонами акти наданих послуг № 3/22, № 4/22, № 5/22 за фактично надані послуги, акт звірки за І квартал 2022 року, платіжні інструкції № 1927, № 1981, № 1981. Підсумовуючи, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у вирішенні цього спору.

32. За результатами нового апеляційного розгляду справи № 910/8649/24 постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2026 року рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "ЛК "Сінергія" на користь ТОВ "Рейл Лоджистікс" 10 211 250,00 грн основного боргу, 2 585 899,64 грн пені, 625 206,63 грн 3 % річних, 1 593 992 93 грн інфляційних втрат; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

33. Частково задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суд апеляційної інстанції виснував, що факти відправки вагонів позивача протягом жовтня-листопада-грудня 2021 року та їх повернення відповідачем упродовж травня-червня-липня 2022 року, враховуючи умови Договору та його відплатний характер, спростовують твердження місцевого господарського суду про відсутність надання позивачем послуг відповідачу протягом спірного періоду (березень-квітень-травень 2022 року), оскільки цей спірний період входить до періоду між першою відправкою вагонів відповідачу та їх поверненням позивачу. Тоді як за умовами Договору кожна доба знаходження вагонів позивача у відповідача (незалежно від того були вагони протягом спірного періоду фактично задіяні у перевезеннях чи простоювали) підлягає оплаті. Також суд апеляційної інстанції встановив, що спірним Договором не передбачено того, що послуги не підлягають оплаті у разі якщо вагони позивача протягом якогось періоду (в тому числі й спірного) не були фактично задіяні у перевезеннях (тобто, простоювали). До того ж обов`язок відповідача щодо оплати наданих йому позивачем послуг згідно з Договором не обумовлений та не залежить від виконання позивачем вимоги пункту 2.4 Договору (щодо направлення замовнику на затвердження і підписання звіту/акта надання послуг за минулий місяць не пізніше 3-х робочих днів після закінчення звітного періоду) та/або надання позивачем відповідачу залізничних накладних чи відповідних даних Головного інформаційно-обчислювального центру Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - ГІОЦ АТ "Укрзалізниця"). Натомість у Договорі встановлено процедуру внесення тих чи інших змін до нього шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод та/або додатків (пункти 9.3, 9.4 Договору). При цьому апеляційний господарський суд відзначив, що матеріали справи не містять ані додаткових угод (додатків), ані будь-яких інших документів, з яких би чітко вбачалося те, що позивач та відповідач досягли домовленості саме щодо оплати послуг виключно за ті вагони, які перебували під фактичними перевезеннями. Також, перевіривши розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 2 585 899,64 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги

34. ТОВ "ЛК "Сінергія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2026 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у справі № 910/8649/24 залишити без змін.

35. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

36. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/8649/24 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

37. Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/8649/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та призначив розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 18 червня 2026 року з повідомленням учасників справи. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

38. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував: - норми статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, а саме суд не врахував, що сторони договору, зокрема і позивач, вчинили дії, що виявляли їх волю встановити (у цьому випадку змінити) правовідносини, тож з дій сторін можна зробити висновок про наміри, направлені на зміну раніше встановленої домовленості щодо оплати за вагони, які не перебували під перевезеннями; - норму частини п`ятої статті 75 ГПК України без урахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 917/1345/17. Заперечення на касаційну скаргу

39. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рейл Лоджистікс" просить суд касаційну скаргу ТОВ "ЛК "Сінергія" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2026 року у справі № 910/8649/24 - без змін. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

40. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

42. Предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за неналежне, на думку позивача, виконання ТОВ "ЛК "Сінергія" умов Договору.

43. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виснував, що встановлені судами у справі № 910/7167/23 обставини, а саме те, що спірні вагони було передано відповідачу та вони знаходилися поза межами фактичного володіння позивача з жовтня 2021 року до травня-червня-липня 2022 року, не є такими, що беззаперечно свідчать про надання послуг позивачем відповідачу у спірний період (березень-травень 2022 року) та такими, що свідчать про обов`язок відповідача сплатити грошові кошти на користь позивача, оскільки потребують надання належної правової оцінки відповідно до обставин справи. Також місцевий господарський суд вважав, що підписання акта звірки з кінцевим сальдо на рівні нуля свідчить про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем, зокрема, за спірний період березень-травень 2022 року, тобто це свідчить про те, що позивач прийняв умови співпраці, які визначають оплату лише за вагони які перебували під перевезеннями. За висновком місцевого господарського суду, оскільки спірні звіти/акти наданих послуг направлені відповідачу не у відповідності до вимог пункту 2.4 Договору, то документи, надані позивачем, які мають формальну назву звіти/акти наданих послуг № 3/1/22, № 4/1/22, № 5/1/22, не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання послуг позивачем за спірний період, а також позивач не надав залізничних накладних або даних ГІОЦ АТ "Укрзалізниця" за спірний період. 44. 08 квітня 2026 року за результатами нового апеляційного розгляду справи № 910/8649/24 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, яка є предметом цього касаційного провадження. Оскаржуваною постановою рішення Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "ЛК "Сінергія" на користь ТОВ "Рейл Лоджистікс" 10 211 250,00 грн основного боргу, 2 585 899,64 грн пені, 625 206,63 грн 3 % річних, 1 593 992 93 грн інфляційних втрат; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

45. Суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції про направлення справи на новий розгляд, встановив, що факт направлення вагонів позивача у відповідній кількості для обслуговування відповідача згідно з Договором, їх прибуття та знаходження на обслуговуванні відповідача протягом спірного періоду (березень-квітень-травень 2022 року) вже досліджувався та встановлювався судами у рішенні Господарського суду міста Києва та постанові Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/7167/23.

46. За встановлених у справі обставин суд апеляційної інстанції виснував, що факти відправки вагонів позивача протягом жовтня-листопада-грудня 2021 року та їх повернення відповідачем позивачу упродовж травня-червня-липня 2022 року, враховуючи умови Договору та його відплатний характер, спростовують твердження місцевого господарського суду про відсутність надання позивачем послуг відповідачу протягом спірного періоду (березень-квітень-травень 2022 року), оскільки цей період входить до періоду між першою відправкою вагонів відповідачу та їх повернення позивачу. При цьому за умовами Договору кожна доба знаходження вагонів позивача у відповідача (незалежно від того були вагони протягом спірного періоду фактично задіяні у перевезеннях чи простоювали) підлягає оплаті.

47. Також апеляційний суд установив, що спірним Договором не передбачено того, що послуги не підлягають оплаті у разі, якщо вагони позивача протягом якогось періоду (в тому числі й спірного) не були фактично задіяні у перевезеннях (тобто, простоювали). При цьому апеляційний господарський суд вважав, що обов`язок відповідача щодо оплати наданих йому позивачем послуг за Договором не обумовлений та не залежить від виконання позивачем вимоги пункту 2.4 Договору (щодо направлення замовнику на затвердження і підписання звіту/акта надання послуг за минулий місяць не пізніше 3-х робочих днів після закінчення звітного періоду) та/або надання позивачем відповідачу залізничних накладних чи відповідних даних ГІОЦ АТ "Укрзалізниця". Натомість у Договорі встановлено процедуру внесення тих чи інших змін до нього шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод та/або додатків (пункти 9.3, 9.4 Договору), однак апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять ані додаткових угод (додатків), ані будь-яких інших документів, з яких би чітко вбачалося те, що позивач та відповідач досягли домовленості саме щодо оплати послуг виключно за ті вагони, які перебували під фактичними перевезеннями.

48. Апеляційний господарський суд зазначив, що пунктом 1.2 Додатку № 02 встановлено, що плата за послуги нараховується за весь термін перебування кожного вагона під перевезеннями замовника, включаючи час перебування вагона на коліях залізниць, підприємств-вантажовідправників, вантажоодержувачів і підприємств залізничного транспорту. Облік часу для кожного вагона починається з дати прибуття (включно) вагона на узгоджену сторонами станцію першого навантаження на території України та закінчується датою прибуття (включно) вагонів у порожньому стані після останнього вивантаження на станцію України зазначену виконавцем, в тому числі станцію вагоноремонтного підприємства. Період перебування вагонів під перевезеннями замовника визначається в актах початку надання послуг і закінчення надання послуг. У разі закінчення надання послуг у вагонах виконавця, згідно з письмовим повідомленням, облік часу щодо такого вагона закінчується датою прибуття (включно) вагона в порожньому стані після здійснення вантажних операцій на станцію наступного навантаження, зазначену виконавцем. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши наведені вище обставини, дійшов висновку про те, що до моменту закінчення надання послуг у порядку, визначеному Договором, процес надання цих послуг триває.

49. Апеляційний суд посилався на встановлені обставини про те, що 16 травня 2022 року позивач отримав від відповідача письмове повідомлення, а саме лист від 16 травня 2022 року № 491р, в якому ТОВ "ЛК "Сінергія" просило виконавця в найкоротший термін надати інструкцію на вивід залізничних вагонів ТОВ "Рейл Лоджистікс" з процесу надання послуг за Договором, згідно із заявками відповідача, та, таким чином, закінчити (припинити) надання послуг за Договором в частині виведених вагонів. У відповідь на цей лист, 26 травня 2022 року ТОВ "Рейл Лоджистікс" надало ТОВ "ЛК "Сінергія" письмову інструкцію (з реквізитами на повернення вагонів), а саме лист від 26 травня 2022 року № ДН-817, в якому позивач просив відповідача відправити залізничні вагони у порожньому стані за вказаними у ньому реквізитами (маршрутами). В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача щодо необхідності відправлення вагонів позивача, згідно з наданими у листі від 26 травня 2022 року № ДН-817 реквізитами та досягнутими у Договорі домовленостями (листи від 01 червня 2022 року № ДН-836, від 09 червня 2022 року № ДН-871, від 13 червня 2022 року № ДН-880 та від 15 червня 2022 року № ДН-893). Відповідач повертав (відправляв) позивачу залізничні вагони поступово, починаючи з кінця травня та упродовж червня-липня 2022 року, про що свідчать зміст та дати доданих до позову у цій справі актів закінчення надання послуг від 31 травня 2022 року, від 30 червня 2022 року та від 11 липня 2022 року. При цьому позивач зазначив, що обставини направлення вагонів у кількості 188 штук для обслуговування відповідача та їх знаходження на обслуговуванні у період з жовтня 2021 року до липня 2022 року, в тому числі й у спірний період (березень-травень 2022 року), встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року у справі № 910/7167/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 лютого 2024 року.

50. З огляду на наведене апеляційний суд встановив, що надання послуг у спірних відносинах не могло закінчитися до чи протягом спірного періоду (березень-квітень-травень 2022 року), оскільки воно закінчувалося тим, що відповідач поступово повертав (відправляв) позивачу залізничні вагони, починаючи з кінця травня та протягом червня-липня 2022 року, про що свідчать зміст та дати актів закінчення надання послуг від 31 травня 2022 року , від 30 червня 2022 року та від 11 липня 2022 року. При цьому апеляційний суд встановив, що будь-яких зафіксованих письмових домовленостей між позивачем та відповідачем щодо оплати лише тих послуг в яких вагони позивача були фактично задіяні у перевезеннях, в матеріалах справи немає.

51. Апеляційний суд зазначив, що додатковою угодою від 29 квітня 2022 року № 01 внесено зміни до пункту 1.1 Додатку № 02, відповідно до якого вартість послуг виконавця з надання вагонів визначається у вигляді ставки: з 07 жовтня 2021 року до 30 квітня 2022 року в розмірі 750,00 грн за один вагон на добу, при цьому кожна розпочата доба вважається за повну; з 01 травня 2022 року в розмірі 300,00 грн за один вагон на добу, при цьому кожна розпочата доба вважається за повну. Як стверджує позивач, у період з березня до травня 2022 року на виконання умов спірного Договору відповідачу надано послуги на загальну суму 10 211 250,00 грн, що підтверджується звітами/актами наданих послуг: від 01 травня 2022 року № 3/1/22 на суму 4 302 750,00 грн, від 01 травня 2022 року № 4/1/22 на суму 4 200 000,00 грн, від 31 травня 2022 року № 5/22 на суму 171 300,00 грн та від 31 травня 2022 року № 5/22/1 на суму 1 537 200,00 грн. 16 червня 2022 року вказані звіти/акти наданих послуг направлено відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16 червня 2022 року, накладною № 0315077995316 та фіскальним чеком від 16 червня 2022 року. При цьому колегія суддів апеляційного суду, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 03 березня 2026 року у цій справі, зазначила, що надсилання позивачем актів наданих послуг з порушенням визначеного у договорі строку, не позбавляє позивача права на отримання від відповідача винагороди (плати) за фактично спожиті останнім послуги (протягом спірного періоду), рівно як і не звільняє відповідача від оплати таких послуг. Крім того, апеляційним судом було зазначено, що в укладеному між сторонами Договорі відсутня умова, яка б звільняла відповідача від обов`язку оплати спожитих послуг, у випадку порушення позивачем триденного строку надсилання відповідачу актів наданих послуг. Беручи до уваги нормативні строки пересилання поштових відправлень, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про можливість отримання відповідачем вказаних вище звітів/актів наданих послуг 19 червня 2022 року.

52. Апеляційний суд виснував, що за змістом підпункту 3.1.5 пункту 3.1 Договору замовник зобов`язується приймати і затверджувати (підписувати) звіти/акти наданих послуг виконавця протягом 3-х робочих днів з дати їх одержання від виконавця. У випадку виникнення розбіжностей по звіту/акту наданих послуг, замовник зобов`язаний затвердити (підписати) звіт/акт наданих послуг (у цей же строк) з розбіжностями й обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. Якщо звіт/акт наданих послуг виконавця затверджений (підписаний) особою замовника, яка не уповноважена робити такі дії, замовник зобов`язаний повернути виконавцеві звіт/акт наданих послуг разом з документом, який підтверджує повноваження особи, яка затвердила (підписала) звіт/акт наданих послуг. У випадку несвоєчасного повернення замовником (протягом 3-х робочих днів з дати одержання від виконавця звіту/акта наданих послуг) на адресу виконавця затвердженого (підписаного) звіту/акта наданих послуг і/або без додатка документів, які підтверджують повноваження особи, яка затвердила звіт/акт наданих послуг, звіт/акт наданих послуг виконавця вважається прийнятим замовником без будь-яких зауважень і заперечень. Отже, строк для надання розбіжностей по звіту/акту наданих послуг спливав 22 червня 2022 року, а, враховуючи ненадання розбіжностей по звітам/актам наданих послуг у визначений підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 Договору строк, такі звіти/акти наданих послуг вважаються прийнятими замовником без будь-яких зауважень і заперечень.

53. Апеляційний суд вважав, що згідно з пунктом 4.3 Договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником рахунку виконавця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100 % передоплати за погоджені сторонами перевезення, якщо інше не обумовлено додатками до цього договору. Виконавець може надавати рахунок замовнику поштою, а також шляхом надсилання за допомогою факсу та/або електронної пошти. Відсутність попередньої оплати надає право виконавцю призупинити надання послуг замовнику до моменту надходження коштів або відмовитися від надання послуг замовнику за Договором. За узгодженими сторонами перевезеннями виконавець самостійно провадить розрахунки з перевізниками й іншими причетними організаціями (підрозділами) відповідно до діючих між ними договорів, якщо інше не обумовлено в додатках до цього Договору, підписаних уповноваженими представниками обох сторін. У випадку перевищення суми фактично наданих послуг над сумою фактично сплачених замовником коштів, замовник сплачує суму заборгованості за фактично наданими послугами на підставі звіту/акта наданих послуг виконавця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з дати затвердження звіту/акта наданих послуг та отримання рахунку виконавця. Усі підтверджені документально невраховані витрати виконавця при наданні послуг замовнику, про які виконавець не міг знати в момент складання звіту/акта наданих послуг, підлягають задоволенню (відшкодуванню) з боку замовника при складанні виконавцем наступних звітів/актів наданих послуг (штрафи за затримки на шляху прямування, витрати з непередбачуваного перевантаження вантажу, витрати з переадресування вантажу тощо) (пункти 4.4, 4.5 Договору). Таким чином, апеляційний суд виснував, що, виходячи з умов пунктів 4.3-4.5 Договору, строк виконання зобов`язання з оплати наданих послуг є таким, що настав.

54. Враховуючи надані Верховним Судом вказівки, суд апеляційної інстанції на новому розгляді справи дослідив та оцінив акт звірки, на який посилається відповідач. Суд зазначив, що цей документ не може беззаперечно свідчити про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором, оскільки заборгованість відповідача за Договором за спірний період підтверджується первинними документами (актами наданих послуг), у той час як акт звірки не є первинним документом. При цьому колегія суддів апеляційного суду, погодившись із доводами позивача, зазначила, що вказаний акт звірки не свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період (березень-травень 2022 року), оскільки він складений за І квартал 2022 року (січень-березень 2022 року), а, отже, не включає таких неоплачених місяців спірного періоду як квітень-травень 2022 року.

55. З огляду на наведене колегія суддів апеляційного господарського суду, врахувавши вказівки, надані Верховним Судом у постанові від 03 березня 2026 року у цій справі, встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази та пояснення сторін, дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

56. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, скаржник стверджує, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

57. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

58. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

59. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

60. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

61. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

62. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

63. Зі змісту зазначеної норми права слідує, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

64. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

65. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

66. В обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що під час нового апеляційного розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції застосував норми статей 11, 509 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, частини п`ятої статті 75 ГПК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 917/1345/17.

67. Суд касаційної інстанції вважає такі твердження скаржника необґрунтованими, з огляду на таке.

68. Під час першого розгляду цієї справи у Верховному Суді скаржник посилався, зокрема, на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у справах № 145/2047/16-ц та № 917/1345/17. Тоді суд касаційної інстанції, надаючи оцінку доводам скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, зауважив, "що відповідні правові позиції Верховного Суду [зокрема у справі № 917/1345/17] пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведених відповідачем постановах [у цьому випадку мається на увазі посилання на справу № 917/1345/17] суду касаційної інстанції (див. пункт 4.1.1. цієї постанови) свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення". "Таким чином, справи, на які посилається скаржник (означені у пункті 4.1.1. цієї постанови), [серед яких є справа № 917/1345/17] демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги та вплинули на рішення Верховного Суду, що ухвалені за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі, що переглядається, що вказує на неподібність правовідносин насамперед за змістовим критерієм. В кожній із наведених справ, Верховний Суд сформував висновки на підставі конкретних обставин, які встановлювалися господарськими судами під час дослідження питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування приписів статті 75 ГПК України".

69. Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на висновок Верховного Суду у справі № 917/1345/17, де розглядалася вимога про стягнення безпідставно набутих коштів, а саме здійснених позивачем на користь відповідачів виплат у вигляді дивідендів як учасникам (засновникам) товариства з обмеженою відповідальністю через відсутність рішення загальних зборів товариства (не проведення), є необґрунтованим, оскільки правовідносини у вказаній справі та справі, що розглядається є очевидно неподібними, про що зазначалося ще у постанові Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 910/8649/24, тому в цій частині колегія суддів Верховного Суду доводи касаційної скарги не розглядає.

70. Щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм статей 11, 509 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

71. Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

72. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

73. Суд апеляційної інстанції з матеріалів справи встановив, що на підставі Договору відповідач направив позивачу письмові заявки на надання вагонів - обкотишовозів (ОК) та організацію перевезень за маршрутами та на умовах, вказаними у заявках: лист від 13 жовтня 2021 року № 828 про направлення 47 вагонів, лист від 20 жовтня 2021 року № 866 про направлення 47 вагонів, лист від 22 жовтня 2021 року № 881 про направлення 94 вагонів. Факт направлення вагонів позивача у відповідній кількості для обслуговування відповідача згідно з Договором та їх прибуття на вказані у заявках відповідача станції призначення підтверджується залізничними накладними: № 36734317, № 36740231, № 36748580, № 36752376, № 36761948, № 36768349, № 33155144, № 47532544, № 32779233, № 40193625, № 39460373, № 47646955, № 47772942, № 47943667, № 47563796, № 47499934, № 39872569, № 47750484, № 47582200, № 39454442, № 39872619, № 36770337, № 39871058, № 40193674, № 32783177, № 45581089, № 47539341, № 47677364, № 33475781, № 39460951, № 39382270, № 40551962, № 45089455, № 47682745, № 39872585, № 47718523, № 47984802, № 39235494, № 39301791, № 45433257, № 47520457, № 47539556, № 47638028, № 33508961, № 39399753, № 33136318, № 47582184, № 45016276, № 45016656, № 32742876, № 39871017, № 32768384, № 47996228, № 45329380, № 39265061, № 39326624, № 47521380, № 39460878, № 33414442, № 47662861, № 39872544, № 47499918, № 32769077, № 39412606, № 39484985, № 39460720, № 39485115, № 47944194, № 45018397, № 45330420, № 39287859, № 47398474, № 45615812, № 39454475, № 47688916, № 47653902, № 947809876, № 939872551, № 947943733, № 947926860, № 939326723, № 939870985, № 939871025, № 939881693, № 944168797, № 945329299, № 945413705, № 947404256, № 939454509, № 947582218, № 933434960, № 939382197, № 939382205, № 939961818, № 932869760, № 932824815, № 939465711, № 939870993, № 932742223, № 939869573, № 933136326, № 933239716, № 945396280, № 932824807, № 939465703, № 947615828, № 933454554, № 939872536, № 932824799, № 939460084, № 947375258, № 939872577, № 932827685, № 947582101, № 939454459, № 939871041, № 945559978, № 947788211, № 932742918, № 947499884.

74. Апеляційний господарський суд встановив, що наявні у матеріалах справи акти початку надання послуг від 31 жовтня 2021 року, від 30 листопада 2021 року, від 15 грудня 2021 року та акти закінчення надання послуг від 31 травня 2022 року, від 30 червня 2022 року, від 11 липня 2022 року підтверджують факт перебування (надання) вагонів під перевезеннями.

75. Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком про те, що факти відправки вагонів позивача протягом жовтня-листопада-грудня 2021 року та їх повернення відповідачем упродовж травня-червня-липня 2022 року, беручи до уваги умови спірного Договору та його відплатний характер, спростовують твердження місцевого господарського суду про відсутність надання позивачем послуг відповідачу протягом спірного періоду (березень-квітень-травень 2022 року), оскільки цей спірний період входить до періоду між першою відправкою вагонів відповідачу та їх повернення позивачу. Тоді як за умовами Договору кожна доба знаходження вагонів позивача у відповідача (незалежно від того були вагони протягом спірного періоду фактично задіяні у перевезеннях чи простоювали) підлягає оплаті. Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що спірним Договором не передбачено, що послуги не підлягають оплаті у разі, якщо вагони позивача протягом якогось періоду (в тому числі й спірного) не були фактично задіяні у перевезеннях (тобто, простоювали). До того ж обов`язок відповідача щодо оплати наданих йому позивачем послуг згідно з договором не обумовлений та не залежить від виконання позивачем вимоги пункту 2.4 Договору (щодо направлення замовнику на затвердження і підписання звіту/акта надання послуг за минулий місяць не пізніше 3-х робочих днів після закінчення звітного періоду) та/або надання позивачем відповідачу залізничних накладних чи відповідних даних ГІОЦ АТ "Укрзалізниця". Натомість у договорі встановлено процедуру внесення тих чи інших змін до нього шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод та/або додатків, однак матеріали справи не містять ані додаткових угод (додатків), ані будь-яких інших документів, з яких би чітко вбачалося те, що позивач та відповідач досягли домовленості саме щодо оплати послуг виключно за ті вагони, які перебували під фактичними перевезеннями.

76. Колегія суддів зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц має загальний характер, при цьому висновки суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, такому висновку не суперечать, оскільки вони зроблені з урахуванням вказівок Верховного Суду, наданих постановою від 03 березня 2026 року у цій справі, та конкретних фактичних обставин, встановлених у ній. Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що у постанові Верховного Суду від 03 березня 2026 року у цій справі посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц не було визнано обґрунтованим, а підставою направлення справи на новий розгляд стало порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

77. Отже, під час вирішення цієї справи судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм статей 11, 509 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. Інших доводів щодо незаконності, на думку скаржника, оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції ця касаційна скарга не містить.

78. Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні. Судові витрати

81. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 квітня 2026 року у справі № 910/8649/24 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Л. Власов Судді І. В. Булгакова Т. М. Малашенкова