Ухвала КАС ВС № 826/15279/16

УХВАЛА 22 червня 2026 року м. Київ справа №826/15279/16 адміністративне провадження №К/990/26708/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16 за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 10.06.2026 надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16 за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України (правонаступник - Акціонерне товариство «Українська залізниця») до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправними та скасування рішень. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Державна адміністрація залізничного транспорту України звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № 0001541401 про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на прибуток на 3522204,00 грн, у тому числі: 3513440,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 9764,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № 0001581401 про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на додану вартість на 1201400,00 грн, у тому числі: 961120,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 240280,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № 0001681401 про збільшення суми грошового зобов`язаннями з податку на доходи фізичних осіб на 1532351,19 грн, у тому числі: 761990,42 грн - за податковими зобов`язаннями, 554400,83 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та 215959,94 грн - пеня; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № 0001671401 про збільшення суми грошового зобов`язаннями по військовому збору на 88035,09 грн, у тому числі: 44231,84 грн - за податковим зобов`язанням, 30657,72 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та 13145,53 грн - пеня; - визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № 0001501401 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким визначено суму штрафу в розмірі 90745,84 грн та нараховано пеню в сумі 24842,83 грн; - визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 № 0001701401 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено суму штрафу в розмірі 295528,04 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018, залишеним без змін, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 13.03.2026 касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України задоволено частково: - постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №826/15279/16 скасовано в частині податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №0001681401 та №0001671401, а також рішень від 09.08.2016 №0001501401 та №0001701401; - справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; - в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 826/15279/16 залишено без змін. Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, Верховний Суд зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції в частині перегляду рішення суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №0001681401 та №0001671401, а також рішень від 09.08.2016 №0001501401 та №0001701401 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. Верховним Судом зазначено, що під час апеляційного розгляду даної справи не було надано оцінки податковій консультації від 04.09.2017 №1797/6-99-99-13-02-03-15/ІПК, а тому висновки суду апеляційної інстанції в частині правомірності податкових повідомлень-рішень від 09.08.2016 №0001681401 та №0001671401 колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними. Також судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи позивача, що викладені як в апеляційній скарзі, так і у клопотанні про долучення доказів від 13.11.2018 відносно того, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/15151/16 за позовом ДАЗТ України до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправним та скасування вимоги від 25.07.2016 №Ю-5 №0001271401 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 15.05.2018 рішенням суду у справі № 826/15151/16 позов задоволено у повному обсязі та скасовано вимогу від 25.07.2016 №Ю-5 №0001271401. Вказане рішення набрало законної сили 13.09.2018, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №826/15151/16, оцінку якому судом апеляційної інстанції надано не було. За результатами нового розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 (повний текст виготовлено 11.05.2026) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено частково. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001681401, податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001671401, рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001501401, рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001701401 та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001681401, податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001671401, рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001501401, рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001701401. Стягнуто на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815), за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 137126,43 грн (сто тридцять сім тисяч сто двадцять шість гривень) 43 коп. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків заявлено вимоги скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001681401, податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001671401, рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001501401, рішення Офісу великих платників податків ДФС від 09.08.2016 №0001701401 залишити без змін. Контролюючим органом вказано підставами касаційного оскарження пункти 1, 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 винесена без дотримання норм матеріального права - п/ п. 14.1.172, 14.1.180, 14.1.222 п. 14.1. ст. 14 , п. 52.2 ст. 52 , п. 53.1 ст. 53, п/п. 164.2.1 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п/п. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165, п. 157.9 ст. 157, п. 142.1 ст. 142, п/п. 164.2.17 е п. 164.17, п. 164.5 ст. 164, п. 171.1 ст. 171, п/п. 168.1.1 п. 168.1, п/п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п/п 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 1 ч.2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, чч. 5, 6, 7, 12 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та з порушенням процесуального права - ст. ст. 72, 78, 242 КАС України. Податковим органом зазначено про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.07.2024 по справі №120/11299/24, від 22.05.2025 по справі №420/29295/23, від 12.06.2024 по справі №200/3060/22, від 05.12.2019 по справі №820/5360/17. Скаржником вказано, що на спростування висновків викладених в акті перевірки ДАЗТУ не надано жодного доказу та проігноровано останнім неодноразові вимоги суду надати первинні документи, що стосуються предмету розгляду даної справи. Таким чином судом апеляційної інстанції не проаналізовано та не досліджено зміст акта перевірки з додатками №3.5.1.2 та №3.5.1.3, зокрема перелік первинної документації, яка була досліджена у ході проведення перевірки, та встановлено під час проведення перевірки, що позивач перераховував кошти для придбання путівок на відпочинок працівників до первинної профспілкової організації позивача. (*розрахунок відображається в окремому додатку до акта-3.5.1.2). Крім путівок оплачених та наданих працівникам Державної адміністрації залізничного транспорту України (код ЄДРПОУ 00034045) також в зазначених в акті перевірки платіжних дорученнях оплачувалися та надавалися путівки пенсіонерам підприємства, та іншим фізичним особам. На думку скаржника, обґрунтованим є висновок, що вартість придбаних путівок за рахунок Позивача, у розумінні ПК України є додатковим благом та компенсаційною виплатою, тому, Позивач, маючи статус податкового агента, не здійснив нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплачених сум додаткового блага на користь платника податку при їх компенсації та за їх рахунок, чим порушив вимоги податкового законодавства. Центральне МУ ДПС вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на індивідуальну податкову консультацію та не обґрунтоване врахування її судом при прийнятті рішення є неприпустимим в розумінні ст.52 ПК України, яка така, що надана іншій юридичній особі (на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, спірні відносини у ДАЗТ виникли у 2014-2015 роках, спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом 09.08.2016, а податкова консультація надана від 04.09.2017 № 1797/6-99-99-13-02-03-15/ІПК на запит ПАТ «Укрзалізниця». Таким чином, позивач діяв на власний розсуд, а не на підставі податкової консультації. Відповідач на дану обставину звертав увагу Шостого апеляційного адміністративного суду в судовому засіданні 28.04.2026 року, про те судом апеляційної інстанції не було надано оцінку та відповідно не враховано при прийнятті оскаржуваної постанови. Контролюючим органом зауважено, що покликання Шостого апеляційного адміністративного суду на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі №826/15151/16 є неприйнятними, оскільки вони мають преюдиційне значення лише в конкретній справі та не є обов`язковою для суду, враховуючи приписи статей 78, 242 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку скаржника, посилання суду апеляційної інстанції на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі №826/15151/16 є необґрунтованими, оскільки такі рішення судів не були переглянуті Верховним Судом. Дана позиція Центрального МУ ДПС також підтверджується постановою Верховного Суду від 19.10.2022 по справі №600/2658/20-а. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Також Верховний Суд зауважує, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України. Норми частин 2 та 3 статті 353 КАС України визначають підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у разі порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, або процедурних порушень. Самі по собі посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження. При цьому, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Однак скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Крім того, в прохальній частині касаційної скарги зазначено про скасування постанови суду апеляційної інстанції, залишення в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тобто наявна суперечність між вимогами касаційної скарги та нормами закону. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків. Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 у справі №826/15279/16 залишити без руху. Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Васильєва В.П. Юрченко Л.І. Бившева , Судді Верховного Суду