Постанова 4824 № 369/16081/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 року м. Київ Справа №369/16081/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/3392/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Фінагеєвої І.О. 16 липня 2025 року в м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, В С Т А Н О В И В Короткий зміст позовних вимог. У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за розпискою від 13 грудня 2012 року в сумі 72651,16 доларів США. Судові витрати просив покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 грудня 2012 року ОСОБА_2 надав в борг ОСОБА_1 90000 (дев`яносто тисяч) доларів США. На підтвердження фактичного отримання вказаних коштів, відповідачем 13 грудня 2012 року власноручно складено та підписано розписку про отримання коштів у борг. Відповідно до змісту розписки відповідач отримав у борг для розвитку бізнесу від позивача 90000 (дев`яносто тисяч) доларів США, які зобов`язався повернути до 13 грудня 2018 року згідно із наступним порядком: - з 13 грудня 2012 року до 13 грудня 2013 року сума щомісячного погашення боргу становить 1000 доларів США на місяць; - з 13 грудня 2013 року сума щомісячного погашення боргу становить 1300 доларів США на місяць. Тобто, останній день строку виконання зобов`язань відповідача з повернення боргу за розпискою 13 грудня 2018 року. В рахунок погашення заборгованості за розпискою, відповідач здійснив платежі у розмірі 17348,84 доларів США наступним чином: 452127,86 грн, що еквівалентно 17248,27 доларів США, в період з 22 жовтня 2014 року по 04 вересня 2024 року на банківський рахунок дружини позивача ОСОБА_3 ; 4150 грн, що еквівалентно 100,57 доларів США, 04 вересня 2024 року на рахунок позивача. Отже станом на дату звернення до суду із цією позовною заявою, відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 72651,16 доларів США, чим порушив виконання своїх зобов`язань за розпискою. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення боргу у розмірі 72651,16 доларів США за розпискою від 13 грудня 2012 року, позивач звертається до суду із вказаними вище вимогами. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2025 року (з урахуванням ухвали того ж суду від 17 листопада 2025 року) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за розпискою у розмірі 72651,16 доларів США та судовий збір у розмірі 15140 грн. Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов`язання за розпискою виконав не у повному обсязі, у зв`язку із чим у останнього утворилась заборгованість у загальному розмірі 72651,16 доларів США. Між позивачем та відповідачем дійсно виникли правовідносини щодо укладення договору позики та враховуючи правову природу розписки, з урахуванням тексту такої, суд прийшов до висновку, що фактична передача коштів від кредитора до боржника відбулась, що й підтверджується цією розпискою. Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачу згідно розписки від 13 грудня 2012 року судом не встановлено. Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги. Не погодився із рішенням суду першої інстанції відповідач, його представниками були подані дві апеляційні скарги, які розглядаються як одна. Сторона відповідача зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, ґрунтується на припущеннях, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що справа була розглянута без явки у судове засідання відповідача, без отриманого від відповідача відзиву на позовну заяву та пояснень з його боку щодо позовних вимог позивача. Відповідач вказує, що не отримував від позивача і від суду будь-яких документів, що стосуються цієї справи. Судом першої інстанції не проводилися судові засідання у цій справі, не досліджувався оригінал основного доказу - розписки від 13 грудня 2012 року, копію якої надав суду позивач, не враховувалися пояснення відповідача. Крім того, суд не з`ясував фактичний розмір заборгованості відповідача. Тому вважає, що судовий розгляд цієї справи відбувся в результаті порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Також зазначає, що його представник - адвокат Давиденко І.О. в суді першої інстанції не здійснила усіх процесуально необхідних дій для захисту прав та інтересів відповідача, а також для реалізації процесуальних прав відповідача у справі. Через порушення судом норм процесуального права, відповідач не зміг заявити заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача. Зі змісту розписки, яку надав позивач вбачається, що відповідач повинен був повертати позику позивачу щомісячними платежами, а саме: з 13 грудня 2012 року до 13 грудня 2013 року щомісяця по 1 000 доларів США, а з 13 грудня 2013 року по 13 грудня 2018 року щомісяця по 1 300 доларів США - що всього становить 90000 доларів США. У такому разі, відповідно до норм матеріального права та судової практики, позовна давність застосовується до кожного такого платежу окремо. На підставі викладеного, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Соколов А.О. в інтересах ОСОБА_2 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 - адвокати Тригуб А.Ю. та Гусляков М.М. просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Даюк О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого. Обставини та оцінка суду щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права про належне повідомлення відповідача. Відповідач в доводах апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо його неналежного повідомлення в останнє судове засідання, що у свою чергу що унеможливило подання ним необхідних доказів у справі та здійснення заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито ухвалою суду першої інстанції від 08 жовтня 2024 року та справу призначено у відкритому судовому засіданні на 17 лютого 2025 року о 10.45 годин. (т.1 а.с.24-25) При відкритті провадження у справі судом першої інстанції був здійснений запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , проте за вказаними параметрами особу не знайдено. (т.1 а.с.23) Судове повідомлення про призначений розгляд справи на 17 лютого 2025 року було направлено на адресу місця проживання відповідача ОСОБА_1 , вказану у позові. Проте судове повідомлення було повернуто поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою. (т.1 а.с.26,31) 17 січня 2025 року судом зареєстрована заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давиденко І.В., яка діяла на підставі ордеру від 17 січня 2025 року, про ознайомлення з матеріалами справи. Ця заява міститься також розписку про здійснення представником ознайомлення з матеріалами справи 17 січня 2025 року. (т.1 а.с.32-34) Також в матеріалах справи наявна розписка представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давиденко І.О. про те, що вона повідомлена про призначений розгляд справи на 17 лютого 2025 року о 10.45 годин. (т.1 а.с.35) 17 лютого 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давиденко І.О. до суду першої інстанції було подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору. (т.1 а.с.36) Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання 17 лютого 2025 року сторони в судове засідання не з`явились, фіксація судового розгляду технічними засобами не проводилась. (т.1 а.с.37) Ухвалою суду першої інстанції від 17 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 14 травня 2025 року о 12.30 годин. (т.1 а.с.38-39) В матеріалах справи наявна розписка представника позивача - адвоката Кисель А.С. та представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давиденко І.О. про те, що вони повідомлена про призначений розгляд справи на 14 травня 2025 року о 12.30 годин. (т.1 а.с.40) 14 травня 2025 року судом першої інстанції зареєстровано: - клопотання представника позивача - адвоката Кисель А.С. про розгляд справи у її відсутність та зазначено, що сторона позивача повністю підтримає заявлені позовні вимоги (а.с.43); - клопотання представника відповідача - адвоката Давиденко І.О., яке надійшло на електронну пошту, про відкладення розгляду справи. В якості поважної причини вказано на перебування представника на лікарняному з діагнозом гіпертонічний криз. Клопотання подано без додатків. (т.1 а.с.43-45) Згідно з довідкою складеною секретарем судового засідання 14 травня 2025 року, сторони у справі в судове засідання не з`явились, суд вважав, що їх неявка не перешкоджає розгляд справи та перейшов до стадії прийняття рішення на підставі ч. 5 ст. 268 ЦПК України. (а.с. 46) Рішення суду першої інстанції ухвалено 16 липня 2025 року. (а.с. 47-52) Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, в рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. В силу ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відповідно до ч. 3 ст. 240 ЦПК України про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. В порядку визначеному ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується. Датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення. Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 вказав на те, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення).... Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова). З наведених обставин справи вбачається, що сторона відповідача була повідомлена про розгляд справи через свого представника адвоката Давиденко І.О., яка зверталась до суду з клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення. Представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи, що спростовує твердження сторони відповідача про необізнаність з позовною заявою і вимогами позивача. Таким чином судом першої інстанції у даному випадку не допущено порушення процесуального закону. В судовому засіданні 14 травня 2025 року про яке відповідач був повідомлений, мала місце повторна неявка сторони позивача, а отже незалежно від причин суд мав право розглянути справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Справа перебувала і провадженні суду з 08 жовтня 2024 року, представник ознайомився з матеріалами справи в січні 2025 року, але до травня 2025 року сторона відповідача не скористалась правом на подачу відзиву на позовну заяву. 14 травня 2025 року сторони в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим судом здійснений розгляд справи за відсутності сторін. Рішення суду ухвалено датою 16 липня 2025 року, що є датою складення повного тексту судового рішення. Вказані дії не є такими, що суперечать вимогам процесуального закону. Твердження скаржника про неналежне, на його думку, здійснення захисту адвокатом Давиденко І.О. є безпідставними, оскільки внутрішні договірні відносини між учасником справи та його представником не можуть бути підставами для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням вимог процесуального закону. Більше того, укладення договору про правову допомогу з представником не звільняє саму особу від обов`язку цікавитися перебігом судового процесу. За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення процесуальних прав відповідача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Фактичні обставини справи. 13 грудня 2012 року ОСОБА_1 написав розписку наступного змісту: «Я ОСОБА_1 , 1973 р.н., вид на проживання НОМЕР_1 , виданий ГУ МВС України, в м. Києві 14 жовтня 2003 року, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Взяв для розвитку бізнесу у ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) доларів США, яку зобов`язаюсь повернути до 13.12.2018. Перший рік: з 13.12.2012 по 13.12.2013 сума щомісячних погашень буде складати 1000 (одна тисяча) доларів США. Починаючи з 13.12.2013 сума щомісячна сума погашень буде складати 1300 (одну тисячі триста) доларів США. У разі несвоєчасної виплати буде нараховуватись неустойка у розмірі 0,1 % (1$)». (т.1 а.с.5) Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 10 липня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб. (а.с. 6) З копії виписки по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2014 року по 22 лютого 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснював періодичні перекази коштів, на загальну суму 452127,86 грн. (а.с. 7-15) З виписки по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_2 за період з 04 вересня 2024 року ОСОБА_1 здійснив переказ коштів у розмірі 4150 грн. (а.с. 16) У розрахунку наведеного ОСОБА_1 , останнім вказано, що з урахуванням курсу НБУ на дату платежу, всього ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за розпискою було перераховано грошові кошти у розмірі 456277,86 грн, що еквівалентно 17348,84 доларів США. (а.с. 17-18) Застосовані норми матеріального та процесуального права. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 ЦК України). Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України ). В порядку визначеному ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно зі статтею 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. В порядку визначеному ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справі № 309/3458/14-ц від 13 грудня 2017 року, у справі № 310/6826/16-ц від 15 серпня 2019 року, у справі № 182/2462/16-ц від 18 вересня 2019 року, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 758/7498/20 вказано, що «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13. Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 навів такий правовий висновок. У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. У контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у коментованій статті. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку Згідно з положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Положеннями ст. 2 ЦПК України серед основних засада цивільного судочинства визначені змагальність і диспозитивність. Згідно з ч.ч. 1-4 ст.12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Положеннями ст. 13 ЦПК України визначена диспозитивність цивільного судочинства. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України). У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В силу ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Мотиви апеляційного суду. Виходячи з вказаних вище норм чинного законодавства та вже усталеної судової практики, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З наведених обставин справи вбачається, що 13 грудня 2013 року ОСОБА_1 написав розписку, згідно з якою він підтвердив, що отримав у борг для розвитку бізнесу від позивача 90000 доларів США та зобов`язався повернути до 13 грудня 2018 року згідно із наступним порядком: - з 13 грудня 2012 року до 13 грудня 2013 року сума щомісячного погашення боргу становить 1000 доларів США на місяць; - з 13 грудня 2013 року сума щомісячного погашення боргу становить 1300 доларів США на місяць. Тобто, останній день строку виконання зобов`язань відповідача з повернення боргу за розпискою 13 грудня 2018 року. Матеріали справи станом н час розгляду справи в суді першої інстанції містять копію розписки. В судовому засіданні апеляційного суду стороною позивача був наданий для огляду оригінал та її переклад з російської на українську мову. Сторона відповідача в судовому засіданні апеляційного суду не заперечувала обставин вчинення цього правочину відповідачем у справі. Наявність оригіналу розписки також підтверджує обставини невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. Відповідно до розрахунків проведених позивачем, відповідачем було здійснено виконання зобов`язання на суму 17348,84 доларів США, у зв`язку з чим розмір заборгованості визначений у сумі 72651,16 доларів США. Стороно відповідача не були представлені докази повного або часткового виконання взятого на себе зобов`язання. А отже доводи сторони відповідача про виконання відповідачем боргового зобов`язання, слід визнати безпідставними. Враховуючи наведене, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було вчинено дій щодо повного повернення суми позики після настання визначеного сторонами строку 13 грудня 2018 року, а також після пред`явлення позивачем вимоги в судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом, що становить предмет даного розгляду. Отже зважаючи на те, що у визначений у договорі строк та до ухвалення рішення суду, відповідач в повній мірі не виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики щодо повернення грошових коштів позивачу, має місце заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 72651,16 доларів США, яка підлягає стягненню в судовому порядку. А отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за договором позики, відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності застосування наслідків пропуску позовної давності на стадії апеляційного перегляду справу, так як сторона відповідача не мала такої можливості в суді першої інстанції відхиляються апеляційним судом з огляду на таке. Положення ч. 3 ст. 267 ЦК України вказують на те, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Застосування формулювання «лише», вказує на необхідність здійснення відповідної заяви в суді першої інстанції. Відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. В суді першої інстанції стороною відповідача не було здійснено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Як вже вказано вище відповідач був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції та в його інтересах діяв уповноважений представник - адвокат Давиденко І.О., тобто сторона відповідача не була позбавлена права на подання відзиву а/або інших заяв, проте своїми процесуальними правами не скористалась, тим самим прийнявши на себе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За відсутності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування строків позовної давності. З огляду на це відсутні і правові підстави для розгляду вказаної заяви на стадії апеляційного перегляду справи Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди скаржника з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення спрямоване на ефективний захист порушених прав позивача. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому, у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 22 червня 2026 року.