Постанова КАС ВС № 640/8662/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Київ справа №640/8662/19 адміністративне провадження № К/990/51239/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Єзерова А.А., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року (суддя Маєцька Н.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Сорочка Є.О., Коротких А.Ю., Чаку Є.В.) у справі № 640/8662/19 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування наказу та постанови. І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі також - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати абз. 2 п. 1 наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 04.04.2019 № 1815; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.05.2019 № КВ 889/1775/АВ/ТД/ФС-335. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Суди попередніх інстанцій встановили, що перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Київській області видав наказ від 04.04.2019 №1815 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 ». Відповідно до абз. 2 п. 1 наказу вирішено провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 .

3. На підставі наказу Головне управління Держпраці у Київській області видало направлення від 05.04.2019 №889 на проведення інспекційного відвідування. 4. 05.04.2019 позивачу вручено вимогу Головного управління Держпраці у Київській області про надання документів.

5. За результатами інспекційного відвідування складено акт від 08.04.2019 №КВ889/1775/АВ, згідно з висновками якого встановлено порушення ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працювали на посаді мийник-прибиральник автомобілів, ОСОБА_5 працював на посаді адміністратора автомийки станом на момент здійснення інспекційного відвідування за своїми робочими місцями); ч. 3 ст. 24 КЗпП України (ФОП ОСОБА_1 не подав повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку підприємства як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою); Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником» (працівників допустили до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

6. Позивач 17.04.2019 подав до ГУ Держпраці у Київській області зауваження до акта інспекційного відвідування.

7. Після розгляду зауважень до акта інспекційного відвідування відповідач листом від 22.04.2019 повідомив про те, що відсутні підстави для анулювання висновків за актом інспекційного відвідування від 08.04.2019 № КВ/889/1775/АВ.

8. Постановою ГУ Держпраці у Київській області від 02.05.2019 №889/1775/АВ/ТД/ФС-335 на позивача накладено штраф у розмірі 375570 грн. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Позивач вважає, що наказ ГУ Держпраці у Київській області від 04.04.2019 № 1815, яким призначено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , є протиправним, оскільки спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), що виключає можливість застосування до таких правовідносин Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок №295), яким керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування. Також позивач вважає протиправною постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 889/1775/АВ/ТД/ФС-335, якою на позивача накладено штраф у розмірі 375570 грн, адже її прийнято з порушенням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2017 № 509 (далі - Порядок № 509), оскільки він не передбачає такої підстави для накладення штрафу як акт інспекційного відвідування. Крім того, позивач зазначає, що Порядком № 295 не визначено повноважень посадових осіб Держпраці тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Відтак, з огляду на укладення з громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договорів про надання послуг, позивач вважає, що не порушував ч. 1 і 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 21 КЗпП України.

10. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що під час інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 на автомийці було виявлено працівників, з якими не укладено трудові договори, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які працювали мийниками-прибиральниками автомобілів, та ОСОБА_5 , який працював адміністратором автомийки. На підставі їх пояснень та зафіксованих відеофактів було встановлено, що ці працівники проходили стажування на посадах мийників-прибиральників та адміністратора автомийки. Проаналізувавши надані ФОП ОСОБА_1 цивільно-правові договори з вищезазначеними працівниками, інспектор дійшов висновку, що за змістом вони відповідають трудовому договору, незалежно від назви. IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025, у задоволенні позову відмовлено.

12. Суди дійшли висновку, що наказ щодо проведення інспекційного відвідування є реалізованим та вичерпав свою дію, його прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені законодавством України, а тому він є правомірним. Контролюючий орган під час винесення постанови від 02.05.2019 №КВ/889/1775/АВ/ТД/ФС-335 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на підприємця ОСОБА_1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025, а натомість ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

14. Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на п. 1 і 4 ч. 4 ст. 328 КАС України (з урахуванням п. 4 ч. 2 ст. 353), мотивуючи таким: - неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм ч. 1 і 2 ст. 6 Закону № 877-V, п. 5 Порядку № 295 без урахування висновків щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 822/620/17, від 29.04.2021 у справі № 560/588/19, від 25.03.2021 у справі № 260/768/19 (про те, що здійснення перевірки за відсутності передбачених законом підстав свідчить про вихід органу контролю за межі наданих йому повноважень; зокрема службова записка не є належною підставою в розумінні п. 5 Порядку для проведення інспекційного відвідування); - суди попередніх інстанцій встановили істотні для вирішення спору обставини на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі відеозапису, зробленого неуповноваженою особою, який був використаний як основний доказ за результатом перевірки; акт інспекційного відвідування від 08.04.2019 №КВ 889/1775/АВ, складений з порушенням процедурних вимог.

15. Ухвалою від 15.01.2026 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

16. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 15.01.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача 15.01.2026 о 20 год. 20 хв. Відзив направлено до Суду 06.02.2026, тобто з пропуском строку на його подачу більше як на 10 днів. Одночасно Відповідач просить поновити строк для подання відзиву, пояснюючи це перебуванням свого представника Новик В.С. з 14.01.2026 по 03.02.2026 на лікарняному.

17. Суд вважає таку причину пропуску строку на подання відзиву об`єктивно зумовленою, поважною, а тому бере відзив до уваги.

18. У відзиві відповідач зазначає про наявність підстав для інспекційного відвідування та використання службової записки. Відповідач стверджує, що на час виникнення спірних правовідносин процедура контролю регулювалася Порядком №

295. Оскільки цей Порядок втратив чинність лише 14.05.2019 (згідно з рішенням суду у справі № 826/8917/17), його положення повинні були застосовуватися до правовідносин, які виникли до цієї дати.

19. Рішення керівника про проведення інспектування, прийняте на підставі аналізу інформації у службовій записці інспектора, є законним. Це відповідає пп. 3 п. 5 Порядку № 295, який дозволяє призначення перевірки за результатами аналізу інформації з «інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством».

20. Позиція про те, що службова записка є належною підставою, підтверджується постановою Верховного Суду від 08.04.2024 у справі № 320/3189/21. Також зазначається, що сам наказ на перевірку не справляє безпосереднього впливу на права позивача, оскільки є лише підготовчим етапом.

21. Щодо допустимості доказів та процедурних порушень під час складання акта, то здійснення зйомки особами, які не зазначені у направленні на перевірку, не є підставою для визнання відеозапису недопустимим або недостовірним. У справі відсутні докази підробки запису, а заходи контролю безпосередньо здійснювали уповноважені інспектори. Відсутність у контролюючого органу затвердженої форми документа для фіксації пояснень (анкет) не є свідченням того, що таку інформацію не може бути зафіксовано взагалі для цілей подальшого використання. Форма фіксації має на меті виключно збереження доказової інформації.

22. Стосовно процедурних порушень в акті, то посилання на неналежну назву акта або порушення порядку його вручення не нівелюють спірних порушень та не звільняють позивача від відповідальності. Такі порушення процедури не свідчать про неправильність встановлення самих фактів порушень законодавства про працю.

23. Відповідач наголошує, що доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду. VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї, дійшов такого висновку. (а) щодо визнання протиправним та скасування абз. 2 п. 1 наказу від 04.04.2019 № 1815

25. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

26. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

27. Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

28. Позивач просив визнати протиправним та скасувати абз. 2 п. 1 наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 04.04.2019 № 1815, тобто оскаржував акт індивідуальної дії.

29. У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що: «Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки від 10 жовтня 2016 року № 1336, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14). Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі».

30. Суд вважає цей правний висновок застосовним, до справи, що розглядається.

31. Застосовуючи його в контексті обставин справи, що розглядається, Суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що в силу положень ч. 1 ст. 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

32. Незгода з наказом про проведення перевірки може бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки (припису, постанови, рішення про анулювання ліцензії, інших санкцій) або ж скасування санкцій, пов?язаних із недопуском до проведення перевірки, правомірності такого недопуску. Оскарження самого лише наказу не призводить до реального захисту прав суб?єкта перевірки, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

33. Отже, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування абз. 2 п. 1 наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 04.04.2019 №1815 провадження слід закрити. (б) щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

34. Згідно з абз. 2-3 ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

35. Частиною 4 ст. 2 Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

36. Відповідно до ч.ч. 1, 4, 7 ст. 4 Закону №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Виключно законами встановлюються: - органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; - види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); - повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; - вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; - спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); - санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

37. Відповідно до ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

38. Згідно зі ст. 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: - подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; - виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; - перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); - звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом; - неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; - доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; - настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється. Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

39. Отже, відповідно до приписів ст. 6 Закону №877-V у відповідача були відсутні передбачені законодавством підстави для проведення позапланового заходу.

40. Суди попередніх інстанцій встановили, що наказ Головного управління Держпраці у Київській області від 04.04.2019 № 1815 прийнято за результатами аналізу інформації, наведеної у службовій записці головного державного інспектора О. Чорія від 01.04.2019.

41. Суди дійшли висновку, що рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації службової записки головного державного інспектора, є підставою для здійснення інспекційного відвідування, яка передбачена пп. 3 п. 5 Порядку №295.

42. Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

43. У постанові від 08.09.2021 у справі №826/8917/17, якою було залишено без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 про визнання нечинним постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суди дійшли висновку про те, що порушення вимог Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також Регламенту Кабінету Міністрів України, зокрема, недотримання принципів державної регуляторної політики (передбачуваності, плановості, обґрунтованості), непогодження проекту нормативно-правового акта з Державною регуляторною службою України, свідчить про недотримання процедури прийняття регуляторного акта - Постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017, що є самостійною підставою для її скасування.

44. Отже, підставами для визнання нечинним Порядку №295, була, зокрема його невідповідність приписам Закону №877-V.

45. Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Порядок № 295 був чинним на час проведення позапланового заходу, а тому застосовується до спірних правовідносин.

46. Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

47. У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, де поставало схоже питання про застосування підзаконного нормативно-правового акта, Велика Палата Верховного Суду, з посиланням на попередню усталену практику, зазначила: «Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).»

48. Застосовуючи цей висновок до справи, що розглядається, Суд вважає, що приписи Порядку № 295 не могли розповсюджуватися на підстави проведення позапланового заходу з огляду на невідповідність пп. 3 п. 5 Порядку №295 ст. 6 Закону №877- V, незалежно від того, чи формально цей підзаконний нормативно-правовий акт залишався чинним.

49. У службовій записці головного державного інспектора О. Чорія від 01.04.2019 йдеться про те, що з його особистої інформації, отриманої під час миття автомобіля 30.03.2019, товарний чек оформлений та підписаний адміністратором автомийки ОСОБА_5 . Зі слів працівників встановлено, що трудові договори з ними не укладали, а вони проходять стажування.

50. Вищевказане формулювання підстави для здійснення перевірки не відповідає приписам ст. 6 Закону №877-V, а тому Суд відхиляє покликання на необхідність врахування пп. 3 п. 5 Порядку №295. Рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації службової записки головного державного інспектора, не могло вважатися підставою для здійснення інспекційного відвідування.

51. Отже, у відповідача не було визначених законом підстав для проведення позапланового заходу.

52. Ключовим принципом правової держави є те, що державний орган має діяти лише у спосіб і в межах, прямо передбачених законом (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Принцип верховенства права не допускає ситуації, коли порушення, виявлені в результаті незаконних дій держави, можуть слугувати підставою для притягнення особи до відповідальності.

53. Верховний Суд неодноразово формулював правовий висновок про те, що здійснення перевірки за відсутності передбачених законом підстав свідчить про вихід органу контролю за межі наданих йому повноважень, що є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними і скасування результатів такої перевірки, включаючи акти та рішення, прийняті на її підставі.

54. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 09.02.2021 у справі № 822/620/17.

55. Таким чином, відсутність правових підстав для проведення перевірки нівелює її результат у повному обсязі, незалежно від того, які порушення були або могли бути виявлені в її ході. Акт інспекційного відвідування від 08.04.2019 № КВ889/1775/АВ та постанова про накладення штрафу від 02.05.2019 № КВ 889/1775/АВ/ТД/ФС-335 є похідними від незаконно проведеної перевірки і, відповідно, теж є протиправними.

56. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильних висновків, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відтак, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині слід скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

57. Інші доводи щодо суті порушення Суд не оцінює з огляду на висновок про відсутність підстав для здійснення позапланового заходу.

58. У зв`язку із задоволенням позову щодо майнової вимоги з відповідача слід стягнути судовий збір: за подання позовної заяви - у розмірі 3755,70 грн, за подання апеляційної скарги - 5633,55 грн (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), за подання касаційної скарги - 7511,4 грн (200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), загальна сума - 16900,65 грн. Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд - У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 640/8662/19 cкасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02 травня 2019 року № КВ 889/1775/АВ/ТД/ФС-335. В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування абз. 2 п. 1 наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 04 квітня 2019 року №1815 провадження у справі закрити. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (04060, м. Київ, вул. Вавилових, буд. 10, ЄДРПОУ 44681053) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 16900,65 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень шістдесят п`ять копійок). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і її не може бути оскаржено. Суддя В.М. Кравчук Суддя В.М. Бевзенко Суддя А.А. Єзеров