Постанова КГС ВС № 914/2987/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ cправа № 914/2987/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мамалуй О.О. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А., за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А., за участю представників: позивача: Мостепанюк В.І., Палажченко О.О., відповідача-1: не з?явився, відповідача-2: не з?явився, відповідача-3: не з?явився, відповідача-4: не з?явився, відповідача-5: не з?явився, відповідача-6: не з?явився, відповідача-7: не з?явився, відповідача-8: не з?явився, відповідача-9: не з?явився, відповідача-10: Карторіз А.М., відповідача-11: не з?явився, відповідача-12: не з?явився, відповідача-13: не з?явився, відповідача-14: не з?явився, відповідача-15: не з?явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. - головуючий, Бойко С.М., Якімець Г.Г. та на рішення господарського суду Львівської області від 08.08.2025 суддя: Коссак С.М. у справі № 914/2987/24 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до

1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. ОСОБА_4 ,

5. ОСОБА_5 ,

6. ОСОБА_6 ,

7. ОСОБА_7 ,

8. ОСОБА_8 ,

9. ОСОБА_9 ,

10. ОСОБА_10 ,

11. ОСОБА_11 ,

12. ОСОБА_12 ,

13. ОСОБА_13 ,

14. ОСОБА_14 ,

15. ОСОБА_15 , про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: Історія справи

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО, позивач) звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів публічного акціонерного товариства «Унікомбанк», шкоду (збитки) у розмірі 117 390 437,86 гривень, заподіяну внаслідок проведення кредитних операцій з кредитування ТОВ «УКРБІЗНЕС», (кредитний договір КЛ-8/2014 від 07.02.2014); стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів публічного акціонерного товариства «Унікомбанк», шкоду (збитки) у розмірі 40 257 770,36 грн, внаслідок прийняття рішень за збитковими операціями з кредитування, ТОВ «ВИСАНТ», договір КЛ-004/02/2015 від 04.02.2015; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів публічного акціонерного товариства «Унікомбанк», шкоду (збитки) у розмірі 597 690,18 грн, заподіяну кредиторам публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» внаслідок прийняття рішень за збитковими операціями зі здійснення інвестицій грошових коштів банку у цінні папери українських емітентів, а саме у ПАТ «Газові мережі», стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів публічного акціонерного товариства «Унікомбанк», шкоду (збитки) 1 650 586,44 грн, заподіяну кредиторам публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» внаслідок прийняття рішень за збитковими операціями зі здійснення інвестицій грошових коштів банку у цінні папери українських емітентів, а саме в ПАТ «Газові мережі».

2. Позов мотивовано тим, що завдана кредиторам шкода виникла у зв?язку з безпідставною та невиваженою, економічно необґрунтованою та надмірно ризиковою кредитною діяльністю ПАТ «Унікомбанк» внаслідок прийняття протиправних рішень як керівництвом Банку, власником, так і членами комітетів правління Банку, що суперечили нормативно-правовим актам Національного банку України, іншим актам чинного законодавства, кінцевим результатом чого стало віднесення останнього до категорії неплатоспроможних та його ліквідації. Активні операції Банку, які проведені у результаті прийнятих відповідачами рішень, призвели до неможливості ПАТ «Унікомбанк» розрахуватись за своїми зобов?язаннями перед вкладниками та кредиторами (вимоги яких становлять 219 659 983,07 грн), наслідки проведених ризикових операцій та дійсний фінансовий стан у Банку приховувався від Національного банку України, вартість активів Банку виявилася недостатньою для погашення ним своїх боргів, і як наслідок, неможливості повного розрахунку з усіма кредиторами Банку в ході ліквідації, а тому у діях відповідачів наявні ознаки цивільного правопорушення.

3. У свою чергу, відповідач-10 просив суд першої інстанції застосувати позовну давність до вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

4. Рішенням господарського суду Львівської області від 08.08.2025 у справі № 914/2987/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, у задоволені позову відмовлено.

5. Судові рішення мотивовані тим, що в діях відповідачів має місце склад цивільного правопорушення.

6. Водночас, враховуючи те, що станом на 04.07.2016 (дата затвердження ліквідаційної маси) позивачу було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку, то суд дійшов висновку про застосування позовної давності у цій справі та відмову у позові.

7. Суди вказали на те, що норми статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, тому щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі. При визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення пов`язаними з банком особами дій, що спричинили банку збитки.

8. Суди зазначають, що відповідно до інформації наданої позивачем та оприлюдненої на офіційному сайті ФГВФО, 10.03.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 034/16 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк». Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 1126 від 04.07.2016 затверджено акт формування ліквідаційної маси. Станом на 04.07.2016 ФГВФО було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку. Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався 05.07.2016 та відповідно закінчився 05.07.2019, позивач звернувся до Суду з позовом 03.12.2024. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

9. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 та на рішення господарського суду Львівської області від 08.08.2025 у справі № 914/2987/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

10. Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

11. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права (положення ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у: - постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, щодо моменту початку відліку позовної давності; - постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, щодо застосування статті 261 ЦК України; - постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21, щодо встановлення обставин недостатності майна Банку; - постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20, щодо розмежування різних видів (випадків) заподіяння шкоди, та відповідно розмежування моменту початку відліку позовної давності у даній категорії спорів; - постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 927/252/21, щодо необхідності надання правової оцінки письмовій заяві позивача щодо питань захисту його прав та інтересів згідно з гл. 19 ЦК України, зокрема, щодо обставин відсутності порушення строків позовної давності або (у разі протилежного висновку суду) поважності причин його пропуску.

12. Позивач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи позовну давність до правовідносин у даній справі, припустилися помилки, визначаючи початок перебігу позовної давності та не врахували письмову заяву позивача щодо питань захисту його прав та інтересів згідно з гл. 19 ЦК України, зокрема, щодо обставин відсутності порушення строків позовної давності або (в разі протилежного висновку суду) поважності причин його пропуску.

13. Водночас письмова заява позивача щодо питань захисту його прав та інтересів згідно з гл. 19 ЦК України, зокрема, щодо обставин відсутності порушення позовної давності або (в разі протилежного висновку суду) поважності причин його пропуску (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.06.2025), судами першої та апеляційної інстанції залишена без жодної правової оцінки, обмежившись встановленням періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-10 просить Суд залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.

15. Відповідач-10 зазначає, що судова практика щодо питання з якого моменту починається перебіг позовної давності у спорах за позовами ФГВФО про стягнення шкоди у порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є сталою. Верховний Суд неодноразово вказував, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту у даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли ФГВФО стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів. Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

16. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Суду з клопотанням, в якому просить передати справу № 914/2987/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики Великої Палати Верховного Суду у питанні визначення початку перебігу позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди у порядку частини 5 ст. 52 Закону України «України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Фонд гарантування наголошує на необхідності відступу від попереднього висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у її постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, шляхом його уточнення, з огляду на динамічність показників акцептованих вимог кредиторів та оціночної вартості ліквідаційної маси.

17. Фонд зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у цій справі було скасовано, а справу № 910/11027/18 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Підставою для скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 стала заява про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, обґрунтована зміною складу та розміру вимог кредиторів ПАТ «АБ «УКООПСПІЛКА», що мало наслідком зменшення розміру акцептованих вимог кредиторів та мало вплив на розмір недостатності майна банку для задоволення вимог кредиторів.

18. Відповідно до п. 4 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

19. Верховний Суд бере до уваги, що проблема визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовом Фонду до осіб про стягнення шкоди приймалася до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/11027/18 і правові висновки, які викладалися у постанові від 25.05.2021 фактично поставлені під сумнів внаслідок перегляду за нововиявленими обставинами та скасування постановою від 03.08.2022 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 та всіх судових рішень, прийнятих у цій справі, з направленням її на новий розгляд до суду першої інстанції.

20. Водночас питання щодо моменту з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовом Фонду до осіб про стягнення шкоди вже неодноразово вирішувалося Верховним Судом.

21. Верховний Суд бере до уваги, що скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 відбулось не через зміну правової позиції Суду, яка викладена у вказаній постанові, а у зв`язку з іншими обставинами, встановленими касаційним судом при розгляді заяви особи про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами.

22. Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.03.2026 у cправі № 910/13325/21 зазначив, що питання про те, чи підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у скасованій постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, вже вирішене Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2022 у справі № 904/315/19, від 24.04.2023 у справі № 916/1522/22, від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22, від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20, від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 тощо. Верховний Суд вказав, що висновки щодо застосування норм права у цій категорії спорів неодноразово були наведені Верховним Судом у своїх інших постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, та наразі є чіткими і усталеними, від яких Верховний Суд не відступав.

23. Також, у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду навів правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

24. З огляду на зазначене, оскільки наразі існує висновок щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності у спорах, ініційованих Фондом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відсутні підстави для передання справи на розгляд Великої палати Верховного Суду на підставі ч. 4 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

25. На підставі постанови Правління Національного банку України від 15 жовтня 2015 р. № 704/БТ «Про віднесення ПАТ «Унікомбанк» (далі - ПАТ «Унікомбанк») до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 15 жовтня 2015 р. № 188 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Унікомбанк».

26. Відповідно до постанови Правління НБУ від 03 грудня 2015 р. № 856 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Унікомбанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 грудня 2015 р. № 216, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Унікомбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

27. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.03.2016 № 034/16 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк» у загальній сумі 47 036 501,34 грн з подальшим внесенням змін №№ 1-18, згідно з якими сума акцептованих вимог кредиторів становить 220 614 447,52 грн.

28. Відповідно до Звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури ПАТ «Унікомбанк», затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 2314 від 12.09.2019, розмір незадоволених вимог кредиторів складає 219 659 983,07 грн. 29. 14 листопада 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14151110031035980 про державну реєстрацію припинення ПАТ «Унікомбанк» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.

30. Відповідно до Статуту ПАТ «Унікомбанк» (в редакції 2013, 2014, 2015 років) органами управління банку є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління.

31. Матеріали справи містять договори з головою спостережної (наглядової) ради ПАТ «Унікомбанк» від 02.09.2013 ОСОБА_17 та членами спостережної ради: від 10.11.2014 ОСОБА_17, від 10.11.2014 ОСОБА_22, від 10.11.2014 ОСОБА_23, від 01.07.2015 ОСОБА_23

32. Належність осіб до керівників (пов`язаних осіб) банку підтверджуються протоколом № 2 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Унікомбанк» від 10.11.2014 та № 02 чергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Унікомбанк» від 24.04.2015, протоколами спостережної ради ПАТ «Унікомбанк», протоколом засідання Кредитного комітету, інформацією, щодо керівників наведеною Національним банком України за посиланням, оприлюдненою у відповідності до вимог законодавства: електронні ресурси Національного банку України. До таких осіб віднесено:

1. ОСОБА_1 - Голова спостережної (наглядової) ради

2. ОСОБА_2 - Член спостережної (наглядової) ради

3. ОСОБА_3 - Член спостережної (наглядової) ради

4. ОСОБА_4 - Голова правління/Голова кредитного комітету

5. ОСОБА_5 - Заступник голови правління/член кредитного комітету

6. ОСОБА_6 - Заступник головного бухгалтера, член правління

7. ОСОБА_7 - Член правління

8. ОСОБА_8 - Головний бухгалтер/ член правління/ член кредитного комітету

9. ОСОБА_9 - Член спостережної (наглядової) ради

10. ОСОБА_10 - Член спостережної (наглядової) ради

11. ОСОБА_11 - Член Кредитного комітету

12. ОСОБА_12 - Член Кредитного комітету

13. ОСОБА_13 - Член Кредитного комітету

14. ОСОБА_14 - Член Кредитного комітету

15. ОСОБА_15 - Член Кредитного комітету

33. Аналіз руху коштів позичальників, згідно з відомостями довідки про інспектування ПАТ «Унікомбанк», складеної за результатами позапланової перевірки Банку за період діяльності з 05.01.2015 до 04.09.2015, відповідно до розпорядження НБУ від 03.09.2015 № 21-00002/62900, свідчить про непоодинокі випадки обслуговування кредитної заборгованості за рахунок надходжень від кредитних операцій, про пов`язаність посадових осіб Банку з позичальниками та надання переваг третім особам, використання наступної застави в забезпечення зобов`язань за кредитними зобов`язаннями.

34. Також у неведеній довідці НБУ зазначено: Банк з метою уникнення формування резервів під кредитні ризики та зменшення обсягу негативно класифікованих активів відображав на рахунках дебіторської заборгованості операції, які за своєю економічною суттю є кредитними - відступлення прав вимоги за кредитними операціями з відстроченням платежу на загальну суму 529 154,5 тис. грн. З огляду на викладене, як підтверджено висновками НБУ, загальний фінансовий стан є незадовільний: якість активів є незадовільною, капіталу недостатньо для покриття кредитних ризиків, рівень платоспроможності є граничним.

35. Крім того, постановою Правління Національного банку України на Голову Правління Банку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення ч. 1 ст. 166-5 КУпАП (порушення пов`язаними з банком особами або іншими особами, які відповідно до закону можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, крім порушень, зазначених у статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у тому числі подання недостовірної (неповної) звітності, зокрема, щодо якості активів, проведення операцій із пов`язаними з банком особами, суті операцій, або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку).

36. Дана постанова набрала законної сили та не була оскаржена, а адміністративна санкція була сплачена.

37. Крім того, судами встановлено таке: - щодо дій та рішень відповідачів стосовно проведення ПАТ «Унікомбанк» ризикових та збиткових кредитних операцій з групою пов`язаних між собою компаній - боржників Банку (надмірна концентрація кредитного ризику); - щодо кредитування ТОВ «УКРБІЗНЕС», кредитний договір КЛ-8/2014 від 07.02.2014 Позичальник - ТОВ «УКРБІЗНЕС». Сума, списана у збиток внаслідок відчуження заборгованості за кредитним договором 117 390 437,86 грн; - щодо зв?язків позичальника ТОВ «Укрбізнес» з ПАТ «Унікомбанк»: Засновники ТОВ «Унікомбанк», за період 31.12.2008 по 25.06.2015: ОСОБА_18 , розмір внеску у статутний фонд: 1 400 грн, ОСОБА_1 , розмір внеску в статутний фонд: 11 200 грн (власник істотної участі ПАТ «Унікомбанк» та голова спостережної (наглядової) ради ПАТ «Унікомбанк»), ОСОБА_19 , розмір внеску у статутний фонд: 1 400 грн.

38. ОСОБА_1 перебував у складі засновників ТОВ «Укрбізнес» з 2002 року, також перебував на посаді керівника Товариства за період 12.02.2002 - 03.12.2013 року.

39. Забезпечення за кредитним договором: застава майнових прав на грошові кошти за договором банківського вкладу ДЗ. 1-2014, належні ТОВ «Укрбізнес» у сумі 97 500 000,00 грн. Депозит сформовано за рахунок кредитних коштів ТОВ «Укрбізнес», договір КЛ- 3.2014 від 10.01.2014 та також є забезпеченням за наведеним кредитним договором.

40. Договір поруки № П-19.2014 від 07.02.2014, укладений між Банком та ОСОБА_20 (директор ТОВ «Укрбізнес»).

41. Щодо фінансового стану позичальника ТОВ «Укрбізнес». За даними АСКА «АЙСБЕРГ» наявна інформація щодо фінансової звітності позичальника за 2005-2010 роки та 2014 -2015 роки. За результатами аналізу наявної фінансової звітності встановлено, що за даними показників фінансової звітності за 2008-2010 роки Товариство господарської діяльності не здійснює, валюта балансу коливається в межах 2 - 3 тис. грн. Доходи відсутні, декларуються лише витрати на оплату праці з відповідними внесками на соціальні заходи у сумі 12 - 25 тис. грн. Станом на 01.01.2014 року валюта балансу позичальника становить 0,2 тис. грн станом на 31.12.2014 - 15 839 929,5 тис. грн. Найбільші складові активів станом на 31.12.2014: Інші необоротні активи - 15 742 415 тис. грн. (99,9%). Інші оборотні активи - 97 500 тис. грн. (до складу яких включено суму депозиту, що виданий за рахунок кредитних коштів переданий у забезпечення за кредитним договором NoKJl-S.2014 від 07.02.2014 та №КЛ-3.2014 від 10.01.2014. Найбільші складові пасивів: Статутний капітал - 41 тис. грн, додатковий капітал - 15 742 390 тис. грн (99,9%), непокритий збиток - (-212,8) тис. грн. За результатами діяльності за 2014 рік доходи від основної діяльності відсутні, відображено інші доходи та інші витрати у сумі 10 377,1 тис. грн (що дорівнює сумі нарахованих відсотків за депозитом та нарахованих відсотків за кредитом відповідно) та інші операційні витрати у сумі 27,5 тис. грн, збиток за результатами діяльності - 27,5 тис. грн. Станом на 31.12.2015 валюта балансу - 15 840 984,5 тис грн. Найбільші складові активів: інші необоротні активи - 15 742 415 тис. грн. (99,9%). Інші оборотні активи - 97 500 тис. грн. (до складу яких включено суму депозиту, що виданий за рахунок кредитних коштів переданий у забезпечення за кредитним договором № КЛ-8.207Ґ від 07.02.2014 та № КЛ-3.2014 від 10.01.2014). Рішення про надання кредиту прийнято спостережною (наглядовою) радою (протокол засідання спостережної (наглядової) ради № б/н від 07.02.2014), у складі: голови спостережної (наглядової) ради - ОСОБА_21 , членів спостережної (наглядової) ради ОСОБА_2 , ОСОБА_24 та правлінням (протокол засідання правління № 03 від 07.02.2014) у складі: голова правління ОСОБА_4, заступника голови правління, члена правління - ОСОБА_5 , заступника головного бухгалтера, члена правління - ОСОБА_6 , заступника голови правління з питань безпеки та фінансового моніторингу, члена правління - ОСОБА_7 , головного бухгалтера, члена правління - ОСОБА_8 . Даний актив було відчужено з електронних торгів у ході здійснення ліквідаційної процедури Банку, вартість відчуження склала 3 772,47 грн.

42. Щодо операції Банку з кредитування ТОВ «ВИСАНТ», кредитний договір № KJI-004/02/2015 від 04.02.2015, видано кредитних коштів 119 239 900 грн. Станом на 26.04.2019 заборгованість за кредитом становить 40 259 026,21 грн., сума, отримана від продажу - 1 255,85 грн. Сума, списана у збиток внаслідок відчуження заборгованості за кредитним договором 40 257 770,36 грн. Забезпечення за кредитним договором. Застава акцій простих іменних емітента ПАТ «Факторингова компанія «ДЕЛЬТА КОЛЕКТ» в кількості 11 842 106 шт., загальною ринковою вартістю 45 000 002,80 грн, номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн, ринкова - 3,80 (свідоцтво про реєстрацію випуску ЦП видане ДКЦПФР № 275/11 від 25.05.2011 код ЦП ISSN: UA 4000121594 . Цінні папери належать на праві власності ПАТ «БІЗНЕС СТРАТЕГІЯ». Наступна застава майнових прав на грошові кошти за договором банківського вкладу ДЗ-004/02/2015-01 від 10.01.2013, належні ПАТ «ОЙЛ ІНВЕСТМЕНТС» у сумі 18 800 000,00 грн. (на підставі рішення кредитного комітету, з 25.09.2015, додатково).

43. Щодо операції Банку з інвестування в цінні папери - акції ПАТ «ГАЗОВІ МЕРЕЖІ». Придбання акцій ПАТ «Газові мережі» відображено шляхом перерахування коштів Банком на рахунок № НОМЕР_2 ТОВ «ТПЦ «ПРІМАС» у ПАТ «Розрахунковий центр». Всього за період 05.12.2014 - 30.06.2015 придбано акцій у загальній сумі 2 968 456,5 грн. 27 лютого 2019 року відображено продаж акцій на відкритих торгах за ціною 237,48 грн, збиток від продажу становить 2 968 219,02 грн.

44. В обліку ПАТ «Унікомбанк» відображено придбання акцій ПАТ «ГАЗОВІ МЕРЕЖІ» в торговий портфель Банку. Всього станом на 15.10.2015 на рахунку № 310590001 відображено вартість придбання акцій ПАТ «ГАЗОВІ МЕРЕЖІ» у кількості 124 726 шт., балансовою вартістю 2 968 456,5 грн (дані звіту ліквідатора), розрахункова вартість 1 акції становить 23,8 грн за акцію, при номінальній вартості - 1 грн. 45. 24 квітня 2015 року в обліку ПАТ «Унікомбанк» відображено перенесення вартості акцій ПАТ «ГАЗОВІ МЕРЕЖІ» з портфелю на продаж до торгового портфелю (Дт рах. 37395010 Кт рах. 310590001, Дт рах. 30055001 Кт рах. 37395010). 24.04.2015 року відображено продаж акцій на відкритих торгах за ціною 237,48 грн, збиток від продажу становить 2 968 219,02 грн.

46. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.07.2016 № 1126 затверджено акт формування ліквідаційної маси ПАТ «Унікомбанк» станом на 01.02.2016 у сумі 1 364 765 942,48грн та у ринковій вартості у сумі 84 719 466,95 грн.

Позиція Верховного Суду

47. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Позивач у касаційній скарзі просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

49. Водночас, Верховний Суд ураховує, що касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності позивачем повного складу цивільного правопорушення. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у діях відповідачів має місце склад цивільного правопорушення, а тому право позивача є порушеним.

50. Натомість аргументи скаржника стосуються незгоди із висновками судів попередніх інстанцій про пропуск Фондом позовної давності та неврахування заяви позивача щодо питань захисту його прав та інтересів згідно з гл. 19 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо обставин відсутності порушення позовної давності або (у разі протилежного висновку суду) поважності причин його пропуску).

51. З огляду на зазначене, Верховний Суд переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій у частині висновків про пропуск Фондом позовної давності.

52. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

53. Водночас судом першої інстанції встановлено, що відповідачем-10 у відзиві на позов було заявлено про застосування позовної давності у цій справі.

54. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позову, з огляду на сплив позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.

55. Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку доводам відповідача-10 про сплив позовної давності, керувалися висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, про те, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

56. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

57. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

58. Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

59. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

60. Застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

61. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, на яку посилається скаржник та суди попередніх інстанцій, зробила висновки щодо визначення позовної давності.

62. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди. Якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди. Відповідно до статті 48 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону. Установлений статтею 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті). Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна). Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів.

63. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку. У такому разі відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або уповноважена особа Фонду звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку; у разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

64. Верховний Суд бере до уваги, що проблема визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовом Фонду до осіб про стягнення шкоди приймалася до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/11027/18 і правові висновки, які викладалися у постанові від 25.05.2021 фактично поставлені під сумнів внаслідок перегляду за нововиявленими обставинами та скасування постановою від 03.08.2022 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 та всіх судових рішень, прийнятих у цій справі, з направленням її на новий розгляд до суду першої інстанції.

65. Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, в якій Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду зауважив, що зазначена правова позиція неодноразово була наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, а відтак наразі є чіткою і усталеною судовою практикою і від цих висновків Верховний Суд не відступав.

66. У зазначеній постанові Верховний Суд навів правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди у порядку ст. 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», поданими після припинення банку.

67. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у вказаній постанові зазначив, що в силу приписів чинного законодавства, розмір шкоди (збитків), завданої кредиторам банку (зокрема і Фонду) визначається на підставі затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку, а відтак, Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов`язаних із банком осіб саме з моменту затвердження останнього з двох зазначених вище документів.

68. Тобто палата визначила, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів: затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку.

69. Як зазначалося вище, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційній господарський суд, відмовив позивачеві у позові, з огляду на пропуск позивачем позовної давності.

70. Суди попередніх інстанцій вказали на те, що: - відповідно до інформації наданої позивачем та оприлюдненої на офіційному сайті ФГВФО, 10 березня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 034/16 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк»; - рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 1126 від 04.07.2016 затверджено акт формування ліквідаційної маси; - станом на 04.07.2016 ФГВФО було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку.

71. Як зазначалося вище, відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

72. Тобто наслідком пропуску позовної давності за умови відсутності поважних причин є відмова у задоволенні позову.

73. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 наголосила, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

74. Крім того, Велика Палата вказала на те, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

75. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 зазначив, що за змістом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. Водночас поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

76. Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав на те, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

77. Верховний Суд у постанові від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17 (на яку посилається Фонд у касаційній скарзі) зазначив, що відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України саме на суд покладено обов`язок перевірки поважності причин пропущення позовної давності з урахуванням конкретних обставин справи та наявних доказів у справі.

78. Також підставою для скасування судових рішень та направлення Верховним Судом постановою від 09.07.2025 справи № 927/252/21 (за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди, на яку посилається Фонд у касаційній скарзі) на новий розгляд, стало те, що доводи Фонду щодо поважності причин пропуску строку залишилися без жодної правової оцінки.

79. Суди попередніх інстанцій, у справі, яка розглядається, встановили, що перебіг позовної давності розпочався 05.07.2016 (рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 1126 від 04.07.2016 затверджено акт формування ліквідаційної маси) та відповідно закінчився 05.07.2019. Позивач звернувся до суду з позовом 03.12.2024, тобто з пропуском позовної давності.

80. Натомість Фонд у касаційній скарзі наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували письмову заяву позивача щодо питань захисту його прав та інтересів згідно з гл. 19 ЦК України, зокрема, щодо обставин відсутності пропуску позовної давності або (у разі протилежного висновку суду) поважності причин його пропуску.

81. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди зазначили, що Фонд аргументованих правових підстав поважності пропуску позовної давності не навів, відстоював позицію, що строк не пропущений, оскільки існують триваючі правовідносини у деліктних зобов?язаннях. Наголошував про продовження позовної давності через поширення на території України коронавірусу COVID-19. Однак на час закінчення строку звернення до суду з позовом, карантин в України не було запроваджено.

82. Водночас у заяві про визнання поважними причин пропущення позовної давності та захист порушеного права від 17.06.2025 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив суд визнати поважними причини пропущення позовної давності і захистити порушене право позивача.

83. Фонд наголосив на тому, що поважність можливого пропуску Фондом гарантування позовної давності у справі №914/2987/24 обумовлена об`єктивними причинами та необхідністю дотримання та неухильного виконання усіх законодавчих вимог, передбачених частиною п`ятою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які передують пред`явленню позовної заяви до пов`язаних з неплатоспроможним банком осіб: - виникнення та встановлення факту недостатності майна ПАТ «Унікомбанк»; - виявлення та встановлення фактів заподіяння збитків Банку та/або його кредиторам; - виявлення та встановлення спеціального суб`єкту (пов`язаної з банком особи), дій/рішень такої особи, їх протиправності, наявності шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між цими діями/рішеннями та заподіяною шкодою; - встановлення остаточного розміру збитків, завданих Банку та його кредиторам, вимоги яких залишились незадоволеними через відсутність майна Банку; - пред`явлення досудової вимоги пов`язаній з Банком особі; - невиконання такої досудової вимоги пов`язаною з Банком особою.

84. Суди попередніх інстанцій, посилаючись на рішення № 034/16 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк» та рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 1126 від 04.07.2016, яким затверджено акт формування ліквідаційної маси не звернули уваги та не надали оцінки тому факту, що на 10.03.2016 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк» у загальній сумі 47 036 501,34 грн, а рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 1126 від 04.07.2016 затверджено акт формування ліквідаційної маси, відповідно до якого балансова вартість активів (без урахування резервів), включених до ліквідаційної маси становить 1 364 765 942,48 грн, ринкова вартість - 84 719 466,95 грн.

85. Судами не досліджено питання наявності/відсутності на дату затвердження реєстру кредиторів та формування ліквідаційної маси ПАТ «Унікомбанк» недостатності майна Банку для задоволення акцептованих вимог кредиторів. Тобто висновки судів про те, що станом на 04.07.2016 ФГВФО було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку є передчасними, з огляду на те, що ринкова вартість активів станом на 04.07.2016 становить суму, яка перевищує розмір акцептованих вимог кредиторів. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин внесення/невнесення змін, як до реєстру кредиторів так і акта формування ліквідаційної маси.

86. Тобто, встановлення факту недостатності майна ПАТ «Унікомбанк», як об?єктивної причини, на думку Фонду, поважності пропуску позовної давності судами досліджено не було.

87. Інші доводи Фонду щодо поважності причин пропуску позовної давності, викладені у зазначеній вище заяві, також залишилися без жодної правової оцінки.

88. За приписами ст. 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

89. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).

90. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

91. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

92. Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підставу позову та доводи сторін.

93. Отже, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові.

94. Оскільки, суди попередніх інстанцій не встановили усіх обставин справи, не дослідили докази, які є важливими у спірних правовідносинах, а Верховний Суд, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України, не може самостійно встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, а також збирати чи приймати до розгляду нові докази, виявлені порушення процесуального права та неповнота з`ясування обставин є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

95. З огляду на зазначене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, судам попередніх інстанцій, виходячи з фактичних обставин справи, слід надати оцінку всім зібраним у справі доказам, з точки зору наявності або відсутності підстав, пов`язаних з поважністю причин пропуску позовної давності та наявності/відсутності підстав для захисту порушеного права позивача і при вирішенні вказаного питання всебічно, повно та об`єктивно дослідити матеріали справи в їх сукупності, дати вірну юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам і доводам учасників справи щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

97. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

98. Частиною 4 ст. 310 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

99. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені ст. 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 та рішення господарського суду Львівської області від 08.08.2025 у справі № 914/2987/24 скасувати.

4. Справу № 914/2987/24 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Мамалуй Судді І.Д. Кондратова О. А. Кролевець