Постанова КЦС ВС № 495/3611/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2026 року м. Київ справа № 495/3611/20 провадження № 61-12191св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., учасники справи: позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тузлукова Ірина Петрівна, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, у складі судді Братків І. І., від 15 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Сегеди С. М., від 02 вересня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд: 1) визнати спільною сумісною власністю подружжя майно, а саме: - 63/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,7 кв. м, житловою площею 70 кв. м; - земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:01:002:0465, загальною площею 0,0467 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; - 32/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 361,2 кв. м, житловою площею 165,5 кв. м; - автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; - автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; - автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1984 року випуску; - автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1991 року випуску; - автомобіль «FIAT DOBLO», 2009 року випуск. 2) здійснити поділ майна, визнавши право власності за ОСОБА_1 на наступне нерухоме майно: - 63/200 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,7 кв. м, житловою площею 70 кв. м; - 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:01:002:0465, загальною площею 0,0467 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; - 32/400 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 361,2 кв. м, житловою площею 165,5 кв. м. 3) визнати право власності за ОСОБА_1 на наступне рухоме майно: - автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; - автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; 4) автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1984 року випуску, «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1991 року випуску, «FIAT DOBLO», 2009 року випуску, - залишити у власності ОСОБА_2 .

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона з ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року у справі № 495/4134/20.

3. Від цього шлюбу сторони мають двох синів: ОСОБА_3 , 2007 року народження, та ОСОБА_4 , 2014 року народження, які проживають разом з ОСОБА_1 .

4. Спірне майно придбано у період шлюбу та на спільні кошти. Проте, спроби сторін домовитися про поділ майна закінчувалися сварками та погрозами з боку відповідача. Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

5. У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, в якому просив визнати за ним право особистої приватної власності на: - 63/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,7 кв. м, житловою площею 70 кв. м; - земельну ділянку, кадастровий номер 5110300000:01:002:0465, загальною площею 0,0467 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; - 32/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 361,2 кв. м, житловою площею 165,5 кв. м; - автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, держаний номер НОМЕР_1 ; - автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .

6. Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтував тим, що вказане майно є його особистою приватною власністю, оскільки набуте ним за кошти, які належали йому особисто на підставі договорів дарування грошових коштів, укладених ним зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , яка працювала в Італії та більше 10 років надсилала йому кошти.

7. Щодо автомобілів «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1984 року випуску, «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1991 року випуску, «FIAT DOBLO», 2009 року випуску, вказує, що вони вже тривалий час йому не належать у зв`язку з чим не можуть вважатися майном, яке підлягає поділу між колишнім подружжям.

8. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкти нерухомого майна: - 63/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,7 кв. м, житловою площею 70 кв. м; - земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:01:002:0465, площею 0,0467 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; - 32/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 361,2 кв. м, житловою площею 165,5 кв. м. В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на: - 1/2 від 63/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 128,7 кв. м, житловою площею 70 кв. м; - 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:01:002:0465, площею 0,0467 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; - 1/2 від 32/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 361,2 кв. м, житловою площею 165,5 кв. м. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єкти рухомого майна: - автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ; - автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ; - автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1984 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ; - автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1991 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ; - автомобіль «FIAT DOBLO», 2009 року випуску, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на: - автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ; - автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

10. Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 420 грн, витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 232,60 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

11. Суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно набуте подружжям під час перебування у шлюбі та відповідачем за первісним позовом не надано доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на це майно. При поділі майна суд врахував рівність часток подружжя та межі заявлених позовних вимог.

12. Також суд відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що спірне майно придбане за його особисті кошти. Надані ним договори дарування грошових коштів, з огляду на вказані у них суми коштів, мали бути нотаріально посвідчені. Довідки про відкриття депозитних рахунків та переказ коштів матір`ю позивача не підтверджують того факту, що ці кошти він витратив на придбання спірного майна, крім того в цих переказах не вказано призначення платежу. Короткий зміст постанови апеляційного суду

13. Постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя рухомого майна (автомобілів) та визнання права власності за ОСОБА_1 на рухоме майно скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на: - автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 ; - автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , який зареєстрований за ОСОБА_2 . У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобілів «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1991 року випуску, vin НОМЕР_6 , «FIAT DOBLO», 2009 року випуску, vin НОМЕР_7 , «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1984 року випуску, державний номер НОМЕР_8 , vin НОМЕР_9 , та визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку поділу майна на автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, vin НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_1 , автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_5 , - відмовлено. В іншій частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року залишено без змін.

14. Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 017,92 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги.

15. Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про поділ спірного нерухомого майна, оскільки це майно придбане подружжям під час шлюбу, за спільні кошти та в інтересах сім`ї.

16. Щодо позовних вимог про поділ іншого майна, колегія суддів вказала, що: - автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1984 року випуску, придбаний ОСОБА_2 у 2001 році, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , а тому не може бути визнаний об`єктом спільної власності подружжя і є особистою приватною власністю ОСОБА_2 ; - автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1991 року випуску, та «FIAT DOBLO», 2009 року випуску, були придбані під час шлюбу сторін, проте на час ухвалення рішення судом першої інстанції право власності на ці автомобілі вже зареєстроване за новими власниками, які не залучені до участі у справі, а тому це майно не підлягає поділу між колишнім подружжям. Ефективним способом захисту апеляційний суд вважав звернення з позовом про стягнення грошової компенсації 1/2 вартості цих автомобілів; - визнаючи у порядку поділу майна подружжя право власності за ОСОБА_1 на автомобілі «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, та «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, суд першої інстанції помилково залишив у власності ОСОБА_2 автомобіль, який належав йому на підстав особистої власності та який не підлягав поділу, а також автомобілі, які належать іншим власникам на підставі договорів купівлі-продажу, а тому з урахуванням рівності часток у спільної сумісної власності, відсутності оцінки автомобілів, колегія суддів дійшла висновку про визнання за сторонами права власності по 1/2 частині за кожним з них на вказані автомобілі.

17. Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки його доводи про те, що грошові кошти, за які придбане це майно, були отримані ним в дар, не підтверджені належними доказами. Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тузлукова І. П., просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 19. 29 вересня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тузлукова І. П., подав касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року.

20. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які надійшли до Верховного Суду у листопаді 2025 року. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19, від 04 листопада 2024 року у справі № 532/1550/23, постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19, від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20, від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23, від 07 серпня 2025 року у справі № 607/17822/23, постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 07 грудня 2016 року у справі № 370/443/13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Зауважує, що сам лише факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу об`єкта права спільної власності подружжя.

24. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки тому, що спірне майно було придбано за кошти його матері, яка тривалий час працювала в Італії, мала стабільний та високий заробіток, а зароблені кошти пересилала йому. Натомість ОСОБА_1 взагалі не працювала та не допомагала йому вести підприємницьку діяльність, доказів наявності у сім`ї доходів, які б дозволяли придбати спірне майно, не надала.

25. Наполягає, що матеріали справи містять виписки з банківських рахунків, які підтверджують переказ коштів його матір`ю та договори дарування грошових коштів.

26. Стверджує, що апеляційний суд помилково визнав за кожним з колишнього подружжя право власності по 1/2 частині на автомобілі «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, які є неподільними речами.

27. Крім того, звертає увагу на недобросовісну поведінку ОСОБА_1 , яка протиправно заволоділа автомобілем «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, внаслідок чого він не має доступу до цього автомобіля, а крім того ОСОБА_1 перешкоджає йому у спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , 2014 року народження. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У листопаді ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єфименко Н. В., подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

29. Вказує, що спірне майно було придбано у період шлюбу за спільні кошти, а посилання ОСОБА_2 про те, що спірне майно придбане за його особисті кошти, є недоведеними. Обставини справи, встановлені судами

30. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований 29 жовтня 2005 року.

31. Сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

32. Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року у справі № 495/4134/20 шлюб між сторонами розірвано.

33. У період шлюбу сторони набули у власність таке майно: - 63/100 частини житлового будинку, загальною площею 128,7 кв. м., житловою площею 70 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про затвердження мирової угоди у справі № 495/388/14-ц від 03 березня 2014 року про стягнення боргу); - земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:01:002:0465, площею 0,0467 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 (зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про затвердження мирової угоди у справі № 495/388/14-ц від 03 березня 2014 року про стягнення боргу); - 32/100 частини домоволодіння, загальною площею 361,2 кв. м, житловою площею 165,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 червня 2017 року); - автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, vin НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 01 листопада 2016 року на підставі договору купівлі-продажу; - автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, vin НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_2 15 січня 2020 року за договором укладеним в ТСЦ; - автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1991 року випуску, vin НОМЕР_6 , зареєстрований за ОСОБА_2 30 червня 2010 року; - автомобіль «FIAT DOBLO», 2009 року випуску, vin НОМЕР_7 , придбаний в торгівельній організації та зареєстрований 16 липня 2015 року за ОСОБА_2 34. 02 червня 2017 року автомобіль «FIAT DOBLO», 2009 року випуску, vin НОМЕР_7 , зареєстрований на нового власника - ОСОБА_6 на підставі договору укладеному в ТСЦ. 35. 29 квітня 2021 року автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1991 року випуску, vin НОМЕР_6 , зареєстрований на нового власника - ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу.

36. Автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», 1984 року випуску, vin НОМЕР_9 , державний номер НОМЕР_8 , зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 02 жовтня 2001 року, до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 .

37. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , повідомили суду, що ОСОБА_10 постійно працювала і колишнє подружжя займалось спільним бізнесом, який був зареєстрований на ОСОБА_11 . Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

38. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

42. Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

43. Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

44. Вказаний висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

45. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

46. У статті 63 СК України зазначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

47. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України ).

48. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

49. Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені в статті 57 СК України, в пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

50. Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

51. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

52. Згідно із частиною п`ятою статті 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

53. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).

54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

55. У розглядуваній справі, на підставі належно оцінених доказів у їх сукупності, судами встановлено, що майном, на яке поширюється правовий режим спільного майна колишнього подружжя та яке у цій справі підлягає поділу між сторонами, є: - 63/100 частини житлового будинку, загальною площею 128,7 кв. м., житловою площею 70 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:01:002:0465, площею 0,0467 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ; - 32/100 частини домоволодіння, загальною площею 361,2 кв. м, житловою площею 165,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; - автомобіль «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, vin НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_1 ; - автомобіль «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, vin НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_5 .

56. Оскільки презумпція належності цього майна до спільної власності подружжя не спростована, суди попередніх інстанцій, з урахуванням засад змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, правильно здійснили поділ майна між сторонами відповідно змісту та в межах позовних вимог.

57. При цьому суди надали оцінку доводам ОСОБА_2 , зокрема щодо додержання форми укладення договорів дарування грошових коштів між ним та його матір`ю - ОСОБА_5 , з урахуванням положень частини п`ятої статті 719 ЦК України, вказавши на їх нікчемність.

58. Надані ОСОБА_2 виписки з банківських рахунків за встановлених обставин не спростовують презумпцію спільності майна подружжя у цій справі. Призначення платежів відображених у банківських виписках не зазначено.

59. Колегія суддів зауважує, що у судах попередніх інстанцій ОСОБА_2 наполягав саме на тому, що спірне майно придбане за його особисті кошти, які він отримав у подарунок від своєї матері, а у касаційній скарзі фактично наполягає на тому, що спірне майне набуто за кошти його матері ОСОБА_5 .

60. Однак такі посилання є безпідставними, оскільки факт надання коштів родичем одного із членів сім`ї на купівлю спільного майна в інтересах сім`ї не може свідчити, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному із подружжя (див., зокрема постанову Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 695/2112/16-ц).

61. Таким чином, саме по собі твердження заявника про відсутність у подружжя доходів, які б дозволяли придбати спірне майно, не є достатнім для спростування презумпції спільності майна подружжя.

62. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково визнав за кожним з колишнього подружжя право власності по 1/2 частині на автомобілі «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, «FORD TRANSIT CUSTOM», 2015 року випуску, які є неподільними речами, є безпідставними, оскільки у цьому випадку суд, врахувавши заявлені позовні вимоги, відсутність домовленості сторін та відомостей про вартість транспортних засобів, визначив ідеальні частки подружжя у праві власності на це майно і залишив його у спільній частковій власності сторін.

63. Сторони не позбавлені права укладати правочини щодо цього майна, у тому числі і між собою.

64. З огляду на предмет та підставу позову, які були заявлені у суді першої інстанції, колегія суддів не дає оцінки посиланням ОСОБА_2 щодо недобросовісної поведінки ОСОБА_1 , яка, за твердженням заявника, протиправно заволоділа автомобілем «RENAULT TRAFIC», 2011 року випуску, внаслідок чого ОСОБА_2 не має до нього доступу, а також, що ОСОБА_1 перешкоджає у спілкуванні з сином сторін - ОСОБА_4 , 2014 року народження.

65. За встановлених обставин, висновки суду першої інстанції з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду справи, та висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19, від 04 листопада 2024 року у справі № 532/1550/23, постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19, від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20, від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23, від 07 серпня 2025 року у справі № 607/17822/23, постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 07 грудня 2016 року у справі № 370/443/13, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

66. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

68. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

69. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

70. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

71. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду справи, та постанови апеляційного суду - без змін.

72. Оскільки за змістом статті 401 ЦПК України попередній розгляд проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави розгляду справи в судовому засіданні, про що просив заявник у касаційній скарзі. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тузлукова Ірина Петрівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2024 року з врахуванням змін, внесених за наслідками апеляційного перегляду справи, тапостанову Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников