Постанова КЦС ВС № 142/15/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ справа № 142/15/24 провадження № 61-8948св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації, відповідачі: Студенянська сільська рада Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарський виробничий кооператив пайовиків «Колос» (у ході розгляду справи змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарський виробничий кооператив пайовиків «Колос»), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2024 року керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації вернувся до суду із позовом Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків (далі - СВКП) «Колос», про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державних реєстрацій. Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13 листопада 2020 року № 2-16478/15-20-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,8 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Болганської сільської ради Піщанського району, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Рішенням 15 позачергової сесії 8 скликання Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 25 серпня 2021 року № 905 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,8000 га, кадастровий номер 0523280300:02:001:0499 для ведення особистого селянського господарства на території Студенянської сільської ради. У подальшому, на підставі вказаного рішення Студенянської сільської ради, державним реєстратором 05 жовтня 2021 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0523280300:02:001:0499 за ОСОБА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 01 листопада 2021 року зареєстровано договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 28 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та СВКП «Колос», зі строком дії договору 10 років. Проте моніторингом інформації Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , розташована вздовж лінії державного кордону. Відповідно до Проекту формування територій і встановлення меж Болганської сільської ради народних депутатів Піщанського району, розробленого Вінницькою філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1995 році, межа Болганської сільської ради на півдні проходить по державному кордону з Молдовою, на заході - з Грабарівською сільською радою, на північно-західному напрямку - з Трибусівською сільського радою, на півночі - з Кукулівською сільською радою та на сході - зі Студенянською сільською радою. Державним підприємством (далі - ДП) «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виконано проектно-вишукувальні роботи щодо встановлення розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499 на території Студенянської сільської ради по відношенню до 30-50 метрової смуги уздовж лінії державного кордону та установлено, що зазначена земельна ділянка накладається на 30-50 метрову смугу уздовж лінії державного кордону. Площа території у межах 50-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,06 га. Розташування частини земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499 на лінії прикордонних інженерних споруд свідчить про її належність до земель оборони та виключає можливість її перебування у комунальній власності Студенянської сільської ради. Крім того, відповідно до листа Студенянської сільської ради від 01 вересня 2023 року № 1131, Департаментом правового забезпечення Вінницької обласної державної (військової) адміністрації проведено аудит земельних ділянок прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж українсько-молдовського державного кордону та визначено земельні ділянки, які розташовані в межах орієнтовної прикордонної смуги. Площа земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, яка входить до 30(50)-ти метрової смути державного кордону складає 0,089 га. Згідно з листом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 грудня 2023 року № 710/12391-23, земельна ділянка з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , перебуває в зоні 30-50 метрової смуги, необхідної для облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, необхідних для забезпечення надійної охорони Державного кордону України в межах ділянки відповідальності. Прокурор вважав, що у порушення вимог статті 19 Конституції України, статей 77, 84, 117, 122 ЗК України, статті 22 Закону України «Про державний кордон України» земельну ділянку з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, яка розташована уздовж державного кордону України безпідставно вилучено з державної власності. Отже, земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Частина земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, яка розташована у 30-ти метровій смузі уздовж державного кордону, може перебувати лише в державній власності, а з урахуванням вимог статті 122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження такими земельними ділянками належать виключно Вінницькій обласній державній адміністрації (на даний час Вінницькій обласній військовій адміністрації, згідно Указу Президента України № 68/2022 «Про утвореним військових адміністрацій» від 24 лютого 2022 року). Прийняття Студенянською сільською радою рішення від 25 серпня 2021 року № 905 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 », на підставі якого у приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,8000 га кадастровий номер 0523280300:02:001:0499 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Студенянської сільської ради, призвело до порушення вищезазначених вимог Земельного кодексу України, і як наслідок підлягає визнанню недійсним. Наявність зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499 за ОСОБА_1 та право оренди, порушує права позивача - Вінницької обласної державної (військової) адміністрації як власника земельної ділянки, розташованої уздовж державного кордону, яка накладається на вищезазначену земельну ділянку, оскільки на момент такої реєстрації у силу закону відповідне право було відсутнє у зв`язку із набранням чинності з 01 січня 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону». З огляду на особливий статус земель уздовж державного кордону України, з урахуванням вимог наведеного вище законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню територій уздовж державного кордону України. Тому, саме скасування права приватної власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, дасть можливість відновити права держави і не порушить права фізичної особи на решту ділянки. За таких обставин права усіх учасників будуть дотримані. Ураховуючи наведене, прокурор просив суд: - визнати недійсним рішення 15 позачергової сесії 8 скликання Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 25 серпня 2021 року № 905 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 »; - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 та інші речові права на земельну ділянку площею 0,8000 га з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 та інші речові права на вказану земельну ділянку; - визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,8000 га з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за категорією - землі сільськогосподарського призначення. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2025 року у складі судді Нестерука В. В. у задоволені позову керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації до Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державних реєстрацій відмовлено. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що допустимих доказів на підтвердження розташування спірної земельної ділянки на землях оборони, відомостей про облаштування інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону; актів обстеження, у яких було б зазначено параметри спорудження таких об`єктів по облаштуванню лінії державного кордону в межах прикордонних знаків; викопіювань з проекту встановлення адміністративних меж або Публічної кадастрової карти, які б підтверджували координати та ширину прикордонної смуги у місці розташування спірної земельної ділянки, до матеріалів справи прокурором не надано. Надана схема накладання території 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення Державного кордону виконана ОСОБА_2 не відповідає вимогам, які встановлюються до землевпорядної документації, затверджених в установленому порядку текстових та графічних матеріалів, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності. Вона не містить координат та відправних точок місць розташування прикордонної смуги та спірної земельної ділянки, її площі, відстані від державного кордону до місця розташування земельної ділянки, відомостей, зокрема щодо джерела вирахування координат, програмного забезпечення, сертифікатів відповідальних за виконання викопіювання осіб, документів та вихідних даних, на підставі яких було складено таке викопіювання, визначення похибки; не містить алгоритму розрахунку, використаних програмних засобів, переліку картографічних матеріалів, архівних документів, карт місцевості, електронних джерел, які надавали б суду та інших сторонам по справі можливість перевірити достовірність відповідних тверджень. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту законних інтересів держави є неефективним, так як не призведе до відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, прокурор повинен був звертатися до суду з віндикаційним позовом. Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Василя Гайворона задоволено. Заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації до Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків "Колос", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державних реєстрацій, задоволено. Визнано недійсним рішення 15 позачергової сесії 8 скликання Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області № 905 від 25.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 ». Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) та інші речові права на земельну ділянку площею 0,8000 га з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) та інші речові права на вказану земельну ділянку. Визнано незаконною та скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,8000 га з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за категорією - землі сільськогосподарського призначення. Стягнуто з Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (ЄДРПОУ 04327554), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «КОЛОС» (код ЄДРПІОУ 03731170) на користь Вінницької обласної прокуратури ЄДРПОУ 02909909) сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 9 084 грн та апеляційної скарги в сумі 13 626 грн, всього 22 710 грн. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що прокурор надав достатні докази про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, площею 0,8000 га, знаходиться в межах прикордонної смуги, частина її відноситься до земель оборони, й може перебувати виключно у державній власності, а її використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливе лише з дозволу військової частини, тобто Студенянська сільська рада не мала повноважень на передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції вважав, що прокурор обрав належний спосіб захисту прав держави, враховуючи, що зайняття земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги з порушенням ЗК України, Закону України «Про використання земель оборони», Закону України «Про державний кордон України», Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що охоплюється визначенням негаторного позову. Вимоги про усунення порушення, яке полягає в незаконному зайнятті або використанні земель оборони в межах прикордонної смуги, повинні розглядатися судами саме як негаторний позов, оскільки порушення права власності пов`язане не з втратою володіння (що прямо суперечило б закону), а з фактичними перешкодами у його реалізації. Суть позовних вимог зводиться до визнання недійсними і скасування незаконних рішень Студенянської сільської ради, скасування державної реєстрації речових прав, проведених на підставі цих рішень з припиненням відповідних прав та скасування державної реєстрації інших речових прав з їх припиненням, тобто фактично йдеться про повернення земельній ділянці статусу, що існував до порушення прав держави, як земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги. Оцінюючи пропорційність втручання у приватну власність ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з доводами прокурора про те, що таке втручання переслідує легітимну мету - створення належних умов для інженерно-технічного облаштування державного кордону України із Республікою Молдова, з метою забезпечення виконання Держприкордонслужбою завдань з охорони та захисту державного кордону. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у липні 2025 року до Верховного Суду, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) СВКП «Колос», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено без врахування сталої практики Великої Палати Верховного Суду про те, що ефективним способом захисту прав держави у подібних спорах, має бути саме витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, але прокурором відповідної позовної вимоги заявлено не було, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Також судом апеляційної інстанції порушено гарантії, встановлені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки не було дотримано справедливого балансу між правом власності та інтересами держави, так як ОСОБА_1 є добросовісним набувачем та понесе надмірний тягар у разі скасування його реєстрації права власності на землю Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу У серпні 2025 року заступник керівника Вінницької обласної прокуратури , Вінницька обласна державна адміністрація та військова частина НОМЕР_1 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судом апеляційної інстанції, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду додаткові пояснення ТОВ СВКП «Колос»у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 11 серпня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно з копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13 листопада 2020 року № 2-16478/15-20-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,80 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Болганської сільської ради Піщанського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). 23 листопада 2020 року інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Болганської сільської ради (за межами населеного пункту) Піщанського району Вінницької області. Рішенням 15 позачергової сесії 8 скликання Студенянської сільської ради № 905 від 25 серпня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,8 га, кадастровий номер 0523280300:02:001:0499, для ведення особистого селянського господарства та передано у власність ОСОБА_1 дану земельну ділянку. Згідно інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 341360832 сформованою 02 серпня 2023 року, на підставі рішення Студенянської сільської ради № 905 від 25 серпня 2021 року державним реєстратором 05 жовтня 2021 року зареєстровано за громадянином України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,8 га із кадастровим номером 0523280300:02:001:0499 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2474566605100, номер відомостей про речове право: 44374179) . 28 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та СВКП «Колос» укладено договір оренди землі № 1060, щодо земельної ділянки площею 0,8 га із кадастровим номером 0523280300:02:001:0499. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 341360832 сформованої 02.08.2023 року право оренди даної земельної ділянки зареєстровано за СВКП «Колос» відповідно укладеного договору № 1060 від 28 жовтня 2021 року. Згідно з листом ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 1514 від 14 листопада 2023 року щодо надання інформації про можливість поширення частин окремих земельних ділянок у межах 30-ти (50-ти) метрової смуги уздовж лінії державного кордону слідує, що прикордонна смуга шириною 30-50 метрів документально не встановлена, інститутом не виявлено документів демаркації Державного кордону, на підставі існуючих картографічних матеріалів визначено 30-ти та 50-ти метрову смугу та її поширення (накладення) на окремі земельні ділянки, надаються схеми та орієнтовні площі накладення земельних ділянок на умовну прикордонну смугу. Відповідно до переліку земельних ділянок, наданих у власність вздовж лінії Державного кордону (додаток до вищезазначеного листа) під номером 1 вказана земельна ділянка з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, власник/користувач ОСОБА_1 / СВКП «Колос», цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальна площа - 0,8000 га, площа території в межах 30 м смуги вздовж кордону - 0,00, площа території в межах 50 м смуги вздовж кордону - 0,06 га. У схемі накладення території 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення Державного кордону вказано, що в територію 30 метрової смуги відведення Державного кордону земельна ділянка з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499 не входить, а площа накладення в 50-ти метровій смузі відведення ДК становить 0,06 га, та графічно зображено розташування земельної ділянки стосовно лінії Державного кордону та 30 і 50 метрових смуг відведення. З копії листа Студенянської сільської ради № 1131 від 01 вересня 2023 року слідує, що Студенянська сільська рада не має можливості встановити площу земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, яка входить до 30 (50) метрової смуги державного кордону, проте за даними, які були надані департаментом правового забезпечення Вінницької ОВА, площа земельної ділянки з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, яка входить до 30 (50) метрової смуги державного кордону складає 0,089 га. Відповідно до листів В/Ч 2193 № 710/12391 від 02 грудня 2023 року та № 710/12920 від 15 грудня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 0523280300:02:001:0499, площею 0,8 га входить до складу прикордонної смуги розташованої вздовж державного кордону. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Болганської сільської ради (за межами населеного пункту) Піщанського району Вінницької області містить в собі викопіювання з проекту формування території Болганської сільської ради, фрагмент розташування земельної ділянки та графічний матеріал - схематичне зображення земельної ділянки 0,8 га, саме з якого вбачається, що на стадії формування цієї земельної ділянки було враховано 30 метрову прикордонну смугу до якої і прилягає (межує, не накладається) остання. Крім того з огляду на листи Держгеокадастру № 10-28-0.134-193\2-23 від 09 січня 2023 року та № 10-28-0.202-1248\2-23 від 10 лютого 2023 року процедура демаркації державного кордону між Україною та Республікою Молдова наразі не закінчена, спільна українсько-молдовська комісія продовжує роботу над підготовкою підсумкових документів демаркації державного кордону (протокол-опис проходження лінії державного кордону, альбом демаркаційних карт масштабу 1:5000 з нанесеними лінією державного кордону і прикордонними знаками, каталог координат і висот прикордонних знаків, протоколи прикордонних знаків, таблиця належності островів на річках, струмках та інших водоймах), та після затвердження Україною і Республікою Молдова підсумкових документів демаркації вони набудуть чинності, на сьогодні лінія державного кордону в межах Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області винесена на місцевість та позначена прикордонними знаками. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, від 18 січня 2023 року у справі 3 488/2807/17, від 06 березня 2024 року у справі № 450/2148/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга ТОВ СВКП «Колос» підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а рішення районного суду відповідає не повністю Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)). Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)). Тож це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)). Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.). Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин. У своїх правових висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить позивачу права володіння його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, зокрема, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц). Підсумовуючи викладене вище, потрібно наголосити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)). У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148). Велика Палата Верховного Суду, висловлюючи висновки щодо способів захисту прав держави у подібних правовідносинах, у постанові від 02 липня 2025 року у подібній справі № 902/122/24 (провадження № 12-15гс25) дійшла висновку, що належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду є сталими й сформовані задовго до пред`явлення прокурором позову. На вказане апеляційний суд уваги не звернув. Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції правильно вказав, що належним (правомірним) способом захисту прав держави у правовідносинах, які виникли, може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що накладається на прикордонну смугу. Проте, прокурор заявив вимоги тільки щодо визнання незаконним та скасування відповідних рішення сільської ради та скасування державних реєстрацій, без заявлення вимоги про витребування майна, тобто обрав неефективний спосіб захисту, який залишає спір не вирішеним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні такого позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов прокурора, суд апеляційної інстанції помилково вказав, що вимоги про усунення порушення, яке полягає в незаконному зайнятті або використанні земель оборони в межах прикордонної смуги, повинні розглядатися судами саме як негаторний позов, оскільки порушення права власності пов`язане не з втратою володіння (що прямо суперечило б закону), а з фактичними перешкодами у його реалізації. Проте, як уже зазначено вище, такі висновки апеляційного суду суперечать наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі№ 902/122/24(провадження № 12-15гс25), в якій було викладено правовий висновок щодо способу захисту прав держави у подібних правовідносинах, а саме про необхідність заявлення саме позовних вимог про витребування земельоборони в межах прикордонної смуги у порядку віндикації. Отже, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у зв`язку з пред`явлення прокурором позовних вимог, які є неналежним та неефективним способом захисту прав держави у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у позові. Разом з тим, районним судом викладені також й інші правові висновки по суті спору, що виник, проте такі висновки є передчасними, враховуючи обрання прокурором неналежного способу захисту. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, вилучивши з мотивувальної частині рішення суду першої інстанції решту мотивів відмови у задоволенні позову, залишивши лише обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, яке є самостійною підставою для відмови в позові (див. пункт 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23)). Згідно із частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Щодо судових витрат Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки за подання касаційної скарги ТОВ СВКП «Колос» сплатило 18 168 грн судового збору, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, то ця сума коштів підлягає стягненню з Вінницької обласної прокуратури на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу частково, скасовує постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції змінює в частині мотивування, що не впливає на судове рішення по суті. Щодо повороту виконання У жовтні 2025 року та березні 2026 року ТОВ СВКП«Колос» та ОСОБА_1 , відповідно, звернулися до Верховного Суду із заявами про поворот виконання судового рішення, вказуючи, що на виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року з них було стягнуто судові витрати на користь Вінницької обласної прокуратури. Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої-третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев`ята статті 444 ЦПК України). Оскільки Верховний Суд не приймав жодного із судових рішень, передбачених частиною першою статті 444 ЦПК України, а, змінивши мотивувальну частину, залишив у силі рішення суду першої інстанції по суті спору, то не уповноважений вирішувати питання про поворот виконання судового рішення апеляційного суду, а з відповідними заявами слід звертатися до суду першої інстанції. Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністюСільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» задовольнити частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року скасувати. Заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину відповідно до висновків, викладених у цій постанові, а у решті - залишити в силі. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» (код ЄДРПОУ 03731170) витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 18 168 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень. У задоволенні заяв ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» про поворот виконання судового рішення відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк