Ухвала КЦС ВС № 499/1196/20

УХВАЛА 16 квітня 2026 року м. Київ справа № 499/1196/20 провадження № 61-9274св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Дундар І. О., Крата В. І., Пархоменка П. І., учасники справи: скаржник - Мале приватне підприємство «Фірма «Одеса-Бласко», особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчий округ Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович, заінтересована особа (стягувач) ? ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуМалого приватного підприємства «Фірма «Одеса-Бласко», яка подана адвокатом Вроною Андрієм Валентиновичем, наухвалу Іванівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року у складі судді Кравчука О. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Коновалової В. А., Лозко Ю. П., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви 21 травня 2024 року МПП «Одеса-Бласко» звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. (далі ? приватний виконавець) у справі за позовом ОСОБА_1 до МПП «Фірми «Одеса-Бласко» про стягнення збитків. Скарга обґрунтована тим, що в провадженні приватного виконавця перебували виконавчі провадження НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 об`єднані в зведене виконавче провадження № НОМЕР_1; приватний виконавець встановив, що за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме: майновий комплекс «Іванівський вино-консервний завод», розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121585100:02:001:0007, площею 0,9710 га, цільове призначення - для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу (далі також - майно, підприємство); у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 приватний виконавець 01 березня 2023 року прийняв постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Опис майна проведено за відсутності боржника та без безпосереднього входу на територію підприємства. Приватний виконавець постановою від 07 березня 2023 року призначив ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» задля визначення ринкової вартості майна? яке виготовило Звіт про незалежну оцінку майна від 15 березня 2023 року з датою оцінки 07 березня 2023 року (далі також - Звіт). Оцінка визначення ринкової вартості підприємства проведена без безпосереднього дослідження об`єкта оцінки, а лише за наявними документами. Оцінювач не зазначив відповідних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, через нездійснення особистого огляду підприємства. Матеріали зведеного виконавчого провадження містять супровідні листи щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця та інших документів, зокрема Звіту. Однак, такі документи МПП «Одеса-Бласко» направлені не були. МПП «Одеса-Бласко» просило суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснене на підставі Звіту, який складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» щодо нерухомого майна боржника; визнати недійсною оцінку нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2. Короткий зміст рішення судових рішень Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні скарги відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до вимог частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець 19 квітня 2023 року направив сторонам виконавчого провадження копію Звіту, що підтверджується повідомленням, списком. На спростування вказаних обставин не надано будь яких доказів. Боржник повинен був з розумним інтервалом цікавитися ходом виконавчого провадження та отримувати від приватного виконавця відповідні документи і відомості протягом розумного строку, а в разі неотримання жодних документів протягом тривалого часу не був позбавлений права подавати заяви, клопотання для отримання документів виконавчого провадження. З огляду на наведене є непереконливим, що боржник починаючи з дати накладення 21 грудня 2022 року арешту на майно до дати закінчення 29 квітня 2024 року виконавчого провадження не мав можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження й не був обізнаний щодо виконання Звіту, складання акта про реалізацію арештованого майна від 07 червня 2023 року, постанови від 22 січня 2024 року про скасування арешту на майно, а також не цікавився обставинами виконавчого провадження. Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника. Водночас, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Скаржник не був позбавлений можливості замовити незалежну оцінку, подати приватному виконавцю заяву про рецензування звіту в разі порушення приватним виконавцем процедури визначення вартості майна та його оцінки, або надати належні докази заниження такої оцінки чи порушення методики її проведення. Проте скаржник не підтвердив вчинення таких дій. Одночасно матеріали виконавчого провадження свідчать, що боржник не подавав жодних заяв, клопотань. Твердження представника скаржника про те, що проведення оцінки без огляду майна є неможливим, не є тією достатньою підставою, яка за викладених обставин (не подання доказів на підтвердження заниження вартості майна боржника, порушення методики її проведення, звернення з заявою про рецензування звіту) може бути причиною для обов`язкового скасування Звіту. Тому скаржник не довів належними та допустимими доказами те, що вартість майна, визначена у Звіті, є заниженою, порівняно із ринковою. Такі висновки, узгоджуються з правовою позицією, яку виклав Верховний Суд у постановах: від 29 квітня 2020 року в справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року в справі № 2-1160/11; від 10 серпня 2022 року в справі № 2-2262/12; від 27 серпня 2020 року в справі № 295/11078/14-ц; від 08 грудня 2022 року в справі № 360/694/21; від 07 лютого 2024 року в справі № 755/17143/21. Аргументи учасників справи 16 липня 2025 року засобами поштового зв`язку МПП «Фірма «Одеса-Бласко» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. Касаційна скарга мотивована тим, що оцінку визначення ринкової вартості об`єкту оцінювачем було проведено без безпосереднього дослідження об`єкта, оцінки, а лише за наявними документами від 2010 року, фотографіями зовнішнього вигляду та описом, вчиненим приватним виконавцем на підставі тих ж даних від 2010 року. Крім того, оцінювачем не зазначено відповідних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки через не здійснення особистого огляду об`єкту оцінки. Посилається на постанови Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі 211/2171/15-ц, від 01 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, у справі № 753/3055/18 від 07 квітня 2021 року, від 16 лютого 2023 року у cправі № 911/1850/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 619/4981/13, в яких при оскарженні дій виконавця зроблено висновки, що недотримання самим оцінювачем порядку визначення вартості майна боржника згідно із вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», зокрема в частині належного ознайомлення оцінювача з об`єктом оцінки, є підставою визнання таких дій неправомірними, а звіту про оцінку недійсним. Матеріали зведеного виконавчого провадження містять супровідні листи щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця та інших документів, зокрема Звіту, однак дані документи МПП «Фірма «Одеса-Бласко» направлені не були. В додатках до письмових пояснень приватного виконавця від 20 червня 2024 року наявний список згрупованих відправлень від 19 квітня 2023 року за трек номером 0504560576500, що на його думку та на думку судів підтверджує, що приватний виконавець направив Звіт боржнику. Натомість, виходячи з зазначеного списку, маса відправлення дорівнює 26 г, що спростовує доводи приватного виконавця, адже даний звіт містить в собі 50 сторінок, що підтверджує факт неотримання звіту скаржником, адже конверт з 7-8 аркушами всередині має масу приблизно 38 гр згідно з квитанцій AT «УкрПошти», отже звіт має вагу 1,5 - 2 кг, що як, наслідок, позбавило МПП «Одеса-Бласко» права його рецензування. Всі ці доводи взагалі не взяті до уваги судами. Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі. В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження. Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів. У цій справі МПП «Одеса-Бласко» звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця 21 травня 2024 року, яка розглянута ухвалою суду першої інстанції від 19 вересня 2024 року, тому при вирішенні скарги застосуванню підлягали процесуальні норми в редакції, чинній на час такого розгляду. Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України (тут і далі ? в наведеній редакції) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України). Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців (див. пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) вказано, що «суд зробив обґрунтований висновок про визнання недійсною оцінки нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, проведеної ТОВ «Закарпатська ТЗБ» у межах процедури виконавчого провадження, з огляду на розбіжність у визначенні орієнтованої вартості зазначеного майна і з метою недопущення реалізації описаного й арештованого майна за заниженою ціною, що може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості». У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений строк ? 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, для оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення (позасудовий контроль). У статті 449ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Аналогічне положення передбачене пунктом «а» частини першої статті 341 ГПКУкраїни. Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справах № 466/948/19 та № 439/1493/15-ц, від 31 липня 2023 року у справі № 2-3187/11 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-13сво23) вказано, що уразі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо. 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон № 4094-IX від 21 листопада 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», яким відповідні питання були врегульовані аналогічним чином. Зокрема передбачено, що про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду (частина друга статті 448 ЦПК України). Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду (частина друга статті 449 ЦПК України). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (частина третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»). Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»). У частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»). У справі, що переглядається: суд першої інстанції не вирішував питання відкриття провадження у справі за скаргою (прийняття скарги до розгляду), поновлення строку МПП «Одеса-Бласко» на її подання, яке стверджувало, що відповідного повідомлення про оцінку майна відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» не отримувало, про яку боржнику стало відомо лише при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 30 квітня 2024 року, просило поновити відповідний строк; разом з тим, при вирішенні скарги суди встановили, що 19 квітня 2023 року приватний виконавець направив МПП «Одеса-Бласко» копію Звіту, що підтверджується супровідним листом та списком згрупованих відправлень за трек номером 0504560576500 (т. 1, а. с. 91, 150); заявник не вказував, що з цим повідомленням ним було отримано іншу кореспонденцією, а не повідомлення приватного виконавця про результати оцінки майна. Тому колегія суддів вважає, що звернувшись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця 21 травня 2024 року МПП «Одеса-Бласко» пропустило вказаний строк за відсутності поважних причин, у зв`язку з чим суди мали б залишити скаргу без розгляду. Разом з тим, згідно з підпунктом 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Дію воєнного стану неодноразово подовжували, і станом на момент вирішення судом спірних питань воєнний стан не припинено (не скасовано). Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що строк для оскарження у судовому порядку дій виконавця щодо результатів визначення вартості чи оцінки майна, встановлений частиною п`ятою статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», є спеціальним по відношенню до норм процесуальних кодексів (статті 449 ЦПКУкраїни, 341 ГПК України) щодо строків оскарження дій, бездіяльності або рішень виконавця лише в частині правила про початок перебігу відповідного процесуального строку ? з дня отримання повідомлення виконавця про результати визначення вартості чи оцінки майна. Водночас ця норма лише дублює 10-денний строк оскарження до суду дій, бездіяльності або рішень виконавця, встановлений процесуальним законодавством, тому цей строк не є спеціальним як строк на оскарження результатів визначення вартості (оцінки) майна у виконавчому провадженні відносно строків оскарження, передбачених у процесуальних кодексах. У частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Як в доктрині, так і практиці касаційного суду, звертається увага на існування службових строків: (а) процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки); (б) строки судової діяльності (службові строки) відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не впливають на реалізацію суб`єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі. Пропущення службового строку не знімає із суду обов`язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесуальних дій. ЦПК Українипередбачає строки, які по своїй суті не є строками звернення до суду та відносяться до службових строків (наприклад, встановлені у статтях 401, 407, 434, 442 ЦПК України). Триденний строк (частина перша статті 434 ЦПКУкраїни), протягом якого виконавець має звернутися до суду для вирішення питання про затвердження мирової угоди, - це службовий строк, встановлений в ЦПК України саме для виконавця. Оскільки триденний строк належить до службових, то на нього не поширюються положення статей 126 і 127 ЦПК України (див. постанови Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 752/11324/14-ц, від 13 серпня 2020 року у справі № 178/14/20). Визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки можна поділити на службові (встановлені в Законі саме для виконавця. Ці строки не впливають на реалізацію суб`єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження) та процесуальні: - в межах яких виконавець зобов`язаний прийняти рішення або вчинити виконавчу дію; - в межах яких інші учасники виконавчого провадження зобов`язані вчинити певну дію; - в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію; - оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні (позасудовий контроль - стаття 74 цього Закону). У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2025 року у справі № 923/1095/20 зроблено висновок, що наведені застереження, що містяться в пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження. Положення зазначеної норми Закону не можуть тлумачитися у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення. Ні запровадження в Україні воєнного стану, ані приписи пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не скасовують і не відтерміновують на невизначений та необґрунтований строк виконання судових рішень (вчинення виконавчих дій). Близький за змістом правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23.10.2024 зі справи № 310/2210/21, від 07.05.2025 зі справи 916/959/22. Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнений пунктом 10-2 Законом від 15 березня 2022 року № 2129-IX, метою прийняття якого є забезпечення захисту національних інтересів у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану (див. пояснювальну записку до проекту Закону: blob:https://itd.rada.gov.ua/207e07f1-8998-4910-848d-b7f08531f456). Тлумачення підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням наведеної мети його прийняття, свідчить, що ця норма застосовна лише до процесуальних строків, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити дію. Наприклад, пред`явити виконавчий документ до виконання (стаття 12 Закону). Тому зазначене положення не поширюється на строки оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні незалежно від того, чи закріплені вони в Законі України «Про виконавче провадження» (статті 57, 74 цього Закону), чи в процесуальних кодексах (статті 449 ЦПКУкраїни, стаття 341 ГПК України). Проте у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 916/302/16 зроблено висновок, що: «8.21. У вирішенні спірних питань, означених НБУ та Міністерством, Суд вважає, що у спірних відносинах підлягає застосуванню стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження», яка є спеціальною нормою та встановлює 10-денний строк на оскарження саме результатів визначення вартості (оцінки) майна. Натомість стаття 341 ГПК України регулює загальний порядок та строки оскарження дій, бездіяльності або рішень державного виконавця у виконавчому провадженні, однак не охоплює специфіки строків, передбачених для оскарження результатів оцінки майна, які визначено у спеціальному законі та відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. 8.22. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Водночас така скарга має свої особливості, оскільки регулюється не тільки ГПК України, а й спеціальним законом - частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». 8.23. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про застосування у цій справі саме спеціальної норми частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», яка має пріоритет над загальними положеннями статті 341 ГПК України. 8.24. Таким чином, з урахуванням підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та враховуючи, що на момент подання скарги боржником дія воєнного стану тривала, суди дійшли заснованого на вимогах закону висновку, що підстави для визнання скарги ПАТ «Одесапродконтракт» такою, що подана з пропущенням строку, або для її поновлення - відсутні». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 січня 2026 року у cправі № 927/987/24(740/1726/16) зроблений аналогічний висновок та вказано, що «з урахуванням підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та зважаючи, що на момент подання скарги боржником дія воєнного стану тривала, Верховний Суд зазначає, що підстави для визнання скарги боржника такою, що подана з пропущенням строку, або для її поновлення - відсутні. … З огляду на зазначене, доводи скаржника в частині того, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою пропуск боржником строку на оскарження в судовому порядку результатів оцінки майна, є безпідставними та підлягають відхиленню.». Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, №76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 916/302/16 та від 14 січня 2026 року у cправі № 927/987/24(740/1726/16), та зробити висновок, що: «строк для оскарження у судовому порядку дій виконавця щодо результатів визначення вартості чи оцінки майна, встановлений частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», є спеціальним по відношенню до норм процесуальних кодексів щодо строків оскарження дій, бездіяльності або рішень виконавця лише в частині правила про початок перебігу відповідного процесуального строку ? з дня отримання повідомлення виконавця про результати визначення вартості чи оцінки майна; визначені цим Законом строки можна поділити на службові (встановлені в Законі саме для виконавця, які впливають на реалізацію суб`єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження) та процесуальні, зокрема, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію; оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні (позасудовий контроль - стаття 74 цього Закону); тлумачення підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням мети його прийняття згідно із Законом від 15 березня 2022 року № 2129-IX, свідчить, що ця норма застосовна лише до процесуальних строків, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію. Наприклад, пред`явити виконавчий документ до виконання (стаття 12 Закону). Натомість підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не поширюється на строки оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні». Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Передати справу № 499/1196/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима І. О. Дундар В. І. Крат П. І. Пархоменко